Постанова

від 03.10.2024 по справі 160/4965/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4965/24(суддя Серьогіна О.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

за участю секретаря судового засідання Корсун Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №160/4965/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МГРУПТЕХНОЛОГІЯ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МГРУПТЕХНОЛОГІЯ» 22 лютого 2024 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем 18.08.2023 податкові повідомлення-рішення:

- № 0234040714 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 8710603,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі у розмірі 2177650,75 грн.

- № 0233940714 про сплату податку на прибуток який сплачується іншими підприємствами у розмірі 8232859,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі у розмірі 1212576,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами викладені в акті №144/04-36-07-20-7/40704930 від 21.02.2022 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що податковий орган, незважаючи на прийняття постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності у податкового органу права на проведення документальної планової перевірки позивача під час дії мораторію, встановленого п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та як наслідок незаконності правових наслідків перевірки, а саме оскаржених рішень відповідача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відтворює зміст акта перевірки та зазначає, що наказ про призначення перевірки вичерпав свою дію; судом не було надано належної оцінки протоколам допиту та письмовим поясненням посадових осіб.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Викладає свої заперечення на висновки акта перевірки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 30.07.2021 року № 3564-п та направлень на перевірку №4284, №4283, №4285 від 18.08.2021 року та №6795, №6797, №6796 від 31.12.2021 року, головними державними ревізорами інспекторами, відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п.77.1, п. 77.4 ст.77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік та введенням в дію постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення на проведення деяких видів перевірок», проведено з 25.08.2021 року по 14.01.2022 р документальну планову виїзну перевірку ТОВ "МГРУПТЕХНОЛОГІЯ" за період діяльності з 01.01.2017 року по 30.06.2021 року з метою здійснення контролю за дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством.

Наказом №3991-п від 28.08.2021 року наказано зупинити проведення документальної планової виїзної перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки на строк не більше 120 днів з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Наказом №3-п від 04.01.2022 року наказано продовжити строк проведення документальної планової виїзної перевірки з 01.01.2022 року терміном на 5 робочих дні.

За результатом перевірки складено акт від 21.02.2022 року №144/04-36-07-20-7/40704930 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "МГРУПТЕХНОЛОГІЯ" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 30.06.2021 року, валютного за період з 01.01.2017 року по 30.06.2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 30.06.2021 року, яким встановлено порушення:

- п.44.1 ст. 44, п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.7 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 "Дохід"; п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 року №88, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у загальній сумі 8 232 859 грн. в т.ч. по періодам: за 2018 рік у сумі 628 226 грн; за 2019 рік у сумі 4 222 078грн; за 2020 рік у сумі 2 761 787грн; за півріччя 2021 року у сумі 620 768грн;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 №88 в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 8 710 603 грн., в т.ч. за: червень 2018 року у сумі 172 708 грн., липень 2018 року у сумі 149 840 грн., листопад 2018 року у сумі 264 000грн., грудень 2018 року у сумі 32 000 грн., січень 2019 року у сумі 334 593 грн., лютий 2019 року у сумі 1 172 532грн., квітень 2019 року у сумі 431 395 грн., травень 2019 року у сумі 184 458 грн., червень 2019 року у сумі 143 476 грн., липень 2019 року у сумі 367 539 грн., серпень 2019 року у сумі 583 170 грн., вересень 2019 року у сумі 444 447 грн., жовтень 2019 року у сумі 274 516 грн., листопад 2019 року у сумі 381 679 грн., грудень 2019 року у сумі 670 633 грн., січень 2020 року у сумі 142 645 грн., лютий 2020 року у сумі 210 617 грн., березень 2020 року у сумі 482 774 грн., квітень 2020 року у сумі 603 425 грн., травень 2020 року у сумі 264 250 грн., червень 2020 року у сумі 198 800 грн., вересень 2020 року у сумі 206 333 грн., жовтень 2020 року у сумі 156 683 грн., листопад 2020 року у сумі 154 790 грн., грудень 2020 року у сумі 146 777 грн., лютий 2021 року у сумі 75 178 грн., травень 2021 року у сумі 249 345 грн., червень 2021 року у сумі 212 000 грн.

- пп.16.1.4 п. 16.1 ст.16, п.57.1. ст.57 , п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України несвоєчасно сплачено до бюджету узгоджене грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у встановлений строк всього у сумі 21 280,00 грн., в т.ч.: із доходів у вигляді заробітної плати в сумі 16 562,25 грн., в т.ч. по періодах: за березень 2017 року в сумі 571,73 грн., квітень 2017 року у сумі 378,53 грн., травень 2017 року у сумі 1 612,80 грн., червень 2017 року у сумі 2 188,80 грн., липень 2017 року в сумі 2 188,80 грн., серпень 2017 року в сумі 2 188,80 грн., вересень 2017 року в сумі 2 094,10 грн., жовтень 2017 року в сумі 1 900,80 грн., листопад 2017 року в сумі 1 895,74 грн., грудень 2017 року в сумі 1 413,76 грн. та за січень 2018 року в сумі 128,39 грн. та із доходів у вигляді орендної плати за транспортні засоби в сумі 4 717,75 грн., в т.ч. по періодах: за жовтень 2018 року у сумі 87,10 грн., за листопад 2018 року в сумі 324 грн., за лютий 2019 року у сумі 810 грн., за квітень 2019 року в сумі 936 грн., за липень 2019 року в сумі 1210,65 грн., за серпень 2019 року в сумі 1350 грн.

- абз. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку від 13.01.2015 року №4, податкові розрахунки за формою 1-ДФ підприємством надано з недостовірними даними, а саме не в повному обсязі відображено ознака доходу « 157 - «Дохід, виплачений самозайнятій особі», а саме: у ІІ кв. 2017р. ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), у III кв. 2017р. ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ), у ІІ кв. 2019р. ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ), у III кв. 2019р. ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_5 ) та у податковому розрахунку за ф. І-ДФ підприємством, не в повному обсязі відображено ознака доходу « 127 - «Інші доходи», а саме: у І, III, IV кв. 2017 рік ОСОБА_6 ( НОМЕР_6 ), у І, II, III, IV кв. 2018 року, ОСОБА_6 ( НОМЕР_6 ), у III, IV кв. 2018 року ОСОБА_7 ( НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 ( НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 ( НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 ( НОМЕР_6 ), ОСОБА_11 ( НОМЕР_10 ), у І, II кв. 2019 року. ОСОБА_6 ( НОМЕР_6 ), ОСОБА_10 ( НОМЕР_6 ), у III, IV кв. 2019 року ОСОБА_12 ( НОМЕР_11 ), ОСОБА_13 ( НОМЕР_8 ), ОСОБА_14 ( НОМЕР_12 ), ОСОБА_15 ( НОМЕР_13 ), ОСОБА_7 ( НОМЕР_7 ) та у І, ІІ, III, IV кв. 2020 року ОСОБА_12 ( НОМЕР_11 ), ОСОБА_7 ( НОМЕР_7 ), ОСОБА_15 ( НОМЕР_13 ), ОСОБА_14 ( НОМЕР_12 ), ОСОБА_6 ( НОМЕР_6 ), ОСОБА_10 ( НОМЕР_6 ).

На підставі висновків викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 18.08.2023 року:

- № 0234040714 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 8 710 603 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2 177 650,75 грн.

- № 0233940714 про сплату податку на прибуток у розмірі 8 232 859 грн. та штрафних санкцій у розмірі у розмірі 1 212 576 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідачем прийнято протиправно.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Як правильно з`ясував суд першої інстанції 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 52-5.

Згідно з пунктом 52-2 якого установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 р, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Вказане свідчить про те, що законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна положень Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно, зміна строків дії мораторію може бути здійснено виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведене вище свідчить про те, що податковий орган, незважаючи на прийняття постанови «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» від 3 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності у податкового органу права на проведення документальної планової перевірки позивача під час дії мораторію, встановленого п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та як наслідок незаконності правових наслідків перевірки, а саме оскаржених рішень відповідача.

Водночас суд першої інстанції правильно зазначив про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Порушення вимог Податкового кодексу України щодо неможливості проведення перевірки під час дії мораторію має наслідком визнання перевірки незаконною та не може породжувати правових наслідків такої перевірки. Отже, акт перевірки, виходячи з положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними і підлягають скасуванню.

Отже, оскільки у відповідача взагалі не було права на проведення планової перевірки позивача в період дії мораторію на проведення таких перевірок, позов підлягає задоволенню саме з цих підстав, які є самостійними і достатніми для прийняття рішення про задоволення позову.

Щодо доводів відповідача про те, що наказ про призначення перевірки вичерпав свою дію слід зазначити, що суд першої інстанції приймаючи оскаржене рішення виходив з незаконності перевірки та не надавав оцінку наказу про її проведення.

Крім того, колегія суддів, вважає, що за відсутності права на проведення планової перевірки підстави для надання оцінки протоколам допиту та письмовим поясненням посадових осіб, оцінки суті порушень, викладених в акті перевірки відсутні.

Щодо доводів відповідача про те, що «ні у позовній заяві ні під час судових засідань представника позивача не зазначали такої підстави для оскарження податкових повідомлень-рішень, як проведення перевірки» тому суд першої інстанції не мав права обґрунтовувати цим своє рішення слід зазначити наступне.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права або обставини, ніж ті, що зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

З`ясувавши під час розгляді справи те, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, або не зазначив усіх обставин за яких виникли спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та відповідно до принципу офіційності з`ясовує зазначені обставини та застосовує(враховує) при прийнятті рішення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15, від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17, від 08.06.2021 року у справі №662/397/15-ц Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, за змістом якої у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("Суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті другої та частини четвертої статті 9 КАС України.

Щодо доводів відповідача зазначених в апеляційній скарзі, та які є аналогічні доводам викладеним у відзиві на позов, слід зазначити, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає.

Відносно інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування доводів сторін, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року у справі №160/4965/24 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03 жовтня 2024 року.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва

суддяС.М. Іванов