Постанова

від 07.10.2024 по справі 240/27445/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/27445/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

07 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт Блексі" про визнання протиправними та скасування протоколу і спеціального дозволу,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин та до Державної служби геології та надр України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт Блексі", в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати протокол засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 14.11.2017 №4153;

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №6291, виданий 23.10.2018 Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Граніт Блексі".

Водночас, апелянтом було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 року визнано неповажними причини пропуску Керівником Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області процесуального строку на звернення з даним позовом до суду, а позовну заяву залишено без руху.

Позивачу запропоновано у строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути виявлені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог із зазначенням інших підстави для поновлення такого строку ніж ті, що були вказані в заяві, поданій до суду одночасно з позовом, а також у заяві від 26.10.2023 (вх.№72105/23).

В подальшому, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав визнання причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами. Зокрема, апелянт відзначає про зміну судової практики та правової позиції Верховного Суду з приводу наявності у прокурора повноважень самостійно звертатися до суду із позовами даної категорії справ.

За приписами ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна не скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, не

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Таким чином, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

Строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Разом з тим, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 р. №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 р. №340/1019/19).

Крім того, у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов`язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення. Водночас строки покликані забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів визначеності, і сторонам слід очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Враховуючи викладене вище, початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, та не пов`язується із відповідними функціями та компетенцією суб`єкта, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі №380/8650/22.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, предметом спірних правовідносин є протокол засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин від 14.11.2017 №4153 та спеціальний дозвіл на користування надрами від 6291, виданий Державною службою геології та надр України Товариству з обмеженою відповідальністю "Граніт Блексі".

Таким чином, правовідносини з приводу яких позивач звернувся до суду виникли у листопаді 2017 року та в жовтні 2018 року.

В той же час, з позовом про скасування вищевказаного протоколу та дозволу керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду 15 вересня 2023 року, тобто з пропуском строку звернення.

Обгрунтовуючи поважність підстав, які слугували підставою для пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на неможливість подання позовів вказаної категорії раніше, враховуючи невизначену зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами. При цьому, позивач посилався на відступ Верховним Судом від попередніх висновків щодо адміністративно процесуальної дієздатності прокурора щодо спірних правовідносин у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19.

У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач зауважував про зміну судової практики з приводу наявності у прокурора повноважень самостійно звертатися до суду із даною категоррією позовів, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.01.2023 у справі №240/3379/19 та від 22.03.2023 у справі №806/2202/18.

Надаючи оцінку доводам апелянта, суд апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що зміна судової практики Верховного Суду не може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Наразі, зміна підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами не є поважною причиною, за наявності якої суд зобов`язаний поновити пропущений строк звернення до суду.

Таким чином, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

Разом з тим, судова колегія вважає доцільним відзначення судом першої інстанції тієї обставини, що навіть якщо враховувати обізнаність прокурора про зміну правової позиції Верховного Суду з листопада 2022 року, позаяк саме з цієї дати прокурор вважає за можливе відраховувати строк звернення до суду, то шестимісячний строк сплинув би в травні 2023 року, однак за захистом інтересів держави в межах даної справи прокурор звернувся лише у вересні 2023 року, тобто в будь-якому випадку з порушенням строку звернення до суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.12.2023 у справі №240/21810/23.

Відтак, колегія суддів доходить до переконання про відсутність належних та достатніх доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами.

В даному випадку, слід зазначити також, що вказані апелянтом обставини, якими він обґрунтовує поважність пропущення строків звернення до суду, не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки вказане матиме наслідок необґрунтованого втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.

Посилання прокурора на зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення до суду із даною категорією справ, не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення інтересів держави, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо захисту таких інтересів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна заява Керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави пілягає поверненню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.