Рішення

від 08.12.2011 по справі 2-617/11

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2011 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі Вайсенштейн А.М.

за участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1 , укладений 20 лютого 2008 року, за яким ОСОБА_5 подарувала зазначений будинок ОСОБА_3 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладанні договору ОСОБА_5 не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними внаслідок психічного захворювання, а також через малограмотність і нездатність розуміти фактичний сенс своїх дій та оцінювати їх наслідки.

У судовому засіданні представники вимоги позову підтримали, пояснивши, що при укладанні договору дарування позивачка через свою малограмотність та наявність захворювань не розуміла значення своїх дій, тому її волевиявлення щодо відчуження будинку не було вільним. Після укладення договору відповідачка відмовилася допомагати ОСОБА_5 , вселила у будинок свого сина, з яким остання проживати не бажала, та вигнала її співмешканця, внаслідок чого позивачка була вимушена піти з будинку та жити у сусідів.

Відповідачка та її представник вимоги позову не визнали, просили у позові відмовити, посилаючись на чітке усвідомлення позивачкою своїх дій у момент укладення договору, бажання саме подарувати племінниці, як єдиній родичці, будинок та відсутність правових підстав для визнання договору недійсним.

Приватний нотаріус Нікітін Р.В. у судовому засіданні вважав вимоги позову такими, що задоволенню не підлягають, з тих підстав, що при посвідченні договору сторонам було роз`яснено та зрозуміло зміст та наслідки укладеного договору дарування , позивачка добре усвідомлювала значення своїх дій, їй неодноразово роз`яснювались їх наслідки, але вона наполягала, що бажає саме подарувати без будь-яких умов будинок своїй єдиній родичці.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно до матеріалів справи, позивач є тіткою ОСОБА_3 .

Відповідно до копії договору дарування, ОСОБА_5 20 лютого 2008 року подарувала належну їй на праві приватної власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 своїй племінниці ОСОБА_3 , яка прийняла його в дар. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. за реєстровим № 814 та за відповідачкою в КП ММБТІ зареєстровано право власності на дане нерухоме майно. 06 грудня 2011 року відповідачка зареєструвала своє місце проживання за вказаною адресою.

В рішенні Центрального районного суду від 22.10.2009 року та рішенні апеляційного суду Миколаївської області від 28.01.2010 року, якими відмовлено у задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування з підстав удаваності, зазначено, що, як пояснила в судовому засіданні сама ОСОБА_5 , позивача вважала, що уклала з ОСОБА_3 таку угоду, змістом якої було «відписання будинку по смерті», а не дарування, просила суд повернути їй будинок у власність.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є сусідами позивачки, суду пояснили, що позивачка мала намір «оформити будинок на племінницю по смерті», сама не могла прочитати договір та зрозуміти його значення, оскільки була неграмотною, не вміла читати, писати та рахувати, не могла сама піти до магазину, заповнювати будь-яки бланки, книжки з оплати комунальних послуг, майже не виходила з домоволодіння.

Всі допитані судом свідки розладів свідомості чи наявність психічних захворювань, вад здорового глузду у ОСОБА_5 не помічали.

Згідно пояснень представників позивача та ОСОБА_5 , які вона давала суду при розгляді попереднього позову та експертній комісії в липні 2011 року, вона дійсно мала намір залишити у власність племінниці ОСОБА_3 будинок, але після своєї смерті, та за умови, що остання буде проживати з нею та допомагати, оскільки внаслідок психологічних особливостей та малограмотності потребувала сторонньої допомоги у вирішенні повсякденних питань (оплата комунальних послуг, здійснення покупок у магазині тощо). Але, після остаточного переїзду в травні 2009 року ОСОБА_3 з родиною з м. Орджонікідзе до будинку позивачки зясувалося, що з нею буде проживати не сама племінниця, а її син, проте проживати одній в будинку з молодим чоловіком вона не бажала та побоювалась. Крім того, ОСОБА_3 вигнала з будинку без її згоди співмешканця позивачки ОСОБА_9 , з яким вона проживала багато років та який їй допомагав у побуті, після чого ОСОБА_5 через образу та створення, на її думку, неможливих умов проживання пішла з будинку до сусідки ОСОБА_1 , де проживає по теперішній час. Бажає повернутися додому.

Відповідачка підтвердила, що вселила в будинок позивачки свого сина, і факт вигнання з будинку співмешканця ОСОБА_5 . Наполягала на тому, що позивачка сама запропонувала їй подарити будинок , саме за її проханням вона з чоловіком приїзжали до Миколаєва для підготовки документів та оформлення договору дарування. Пояснила, що бажає повернути позивачку додому, але в цьому їй перешкоджає ОСОБА_1 .

Згідно Довідки МОПЛ № 1, ОСОБА_5 , 1926 р.н., знаходиться під наглядом з 1994 року, взята в групу консультативного нагляду з 28.01.2010 року з діагнозом «Тривожно-іппохондричний синдром зі зниженням когнітивних функцій на фоні церебрального атеросклерозу».

Відповідно до висновку амбулаторної комплексної судової психолого-психіатрічної експертизи № 465 27.07-10.10.2011 року , позивачка страждала на певні психічні розлади з 1999 року, в ході розмови постійно переходить до психотравмуючої ситуації «племінниця вигнала з дому, обманула», хоча дійсно мала намір залишити будинок їй «по смерті». ОСОБА_5 має лише початковий рівень загальноосвітньої підготовки, виконувала низько кваліфіковані роботи, складні види розумової діяльності недоступні, виявлені значне зниження памяті, розлади уваги, підвищена стомлюваність та виснаженість психічної активності, не розуміє абстрактний зміст, не відрізняє головного від другорядного, має місце своєрідне порушення критики, коли при складній ситуації правильно оцінюються лише конкретні обставини. Постійно потребувала допомоги іншої особи. Не може на достатньому рівні пояснити, чим відрізняється заповіт від дарування та від доручення. Не дивлячись на роз`яснення нотаріуса, враховуючи не достатньо сформований рівень абстрактного мислення, в її діях не відбувалося активної розумової діяльності, яка б дозволила на достатньому рівні оцінити юридично значущу для її особистості ситуацію.

Таким чином, у висновку експертизи зазначено, що на період лютого 2008 року у ОСОБА_5 мали місце ознаки церебрального атеросклерозу зі зниженням когнітивних функцій на фоні низького загальноосвітнього рівня, внаслідок чого вона не могла в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними , в тому числі і на період підписання договору дарування свого домоволодіння 20 лютого 2008 року. На час підписання договору дарування, враховуючи наявні ознаки атеросклеротичного психоорганічного синдрому, в її діях не відслідковувалась активна розумова діяльність, яка дозволила би на достатньому рівні оцінити ситуацію.

Як пояснила експерт-психіатр ОСОБА_10 в судовому засіданні, позивачка мала психічні розлади на фоні неврологічного захворювання мозку, які привели до значного зниження її когнітивних функцій. Крім того, враховуючи її низький інтелектуальний та загальноосвітній рівень, ОСОБА_5 при підписанні договору дарування у нотаріуса розуміла лише те, де вона знаходиться і що вирішується питання щодо її будинку і «відписання`його на племінницю. При цьому момент переходу права власності на будинок, тобто чим відрізняється договір дарування від інших, розуміти не могла. На теперішній час впевнена в тому, що племінниця її вигнала з будинку, бажає повернутися в будинок, який мала намір передати племінниці лише після своєї смерті.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Згідно ст. 225 ЦК і п. 16 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р.«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та(Або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним. Такі справи вирішуються судом з урахуванням як висновку судово-психіатрічної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України. Відповідно до змісту ст. 225 ЦК України, такий правочин належить до правочинів, в яких воля особи на його вчинення відсутня, а внутрішнє волевиявлення відображає не її волю, а волю іншої особи, яка здійснила вплив на цього учасника правочину.

Доводи позову щодо направлення волевиявлення ОСОБА_5 не на дарування будинку, а на відчуження домоволодіння на користь ОСОБА_3 після своєї смерті, підтверджуються, крім висновку експертизи, поясненнями свідків та експерта, які свідчать про неможливість позивачки в силу низького загальноосвітнього рівня та дещо спрощеного сприйняття соціальних зв`язків та подій правильно усвідомлювати юридичну природу договору, тим більше момент переходу права власності на нерухоме майно, як різницю між даруванням та заповітом. Це підтверджується також діями самої позивачки щодо заперечення дій ОСОБА_3 , яка одразу після переїзду до м. Миколаєва почала вести себе як власниця будинку і виселила ОСОБА_9 , який проживав там за згодою та по запрошенню ОСОБА_5 .

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що при укладенні договору дарування, воля ОСОБА_5 була спотворена, не відповідала тій волі (перехід права власності на домоволодіння після її смерті), яка була би у неї, якщо б вона могла в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними. Так, когнітивні функції це найбільш складні функції головного мозку , за допомогою яких здійснюється процес раціонального усвідомлення світу і забезпечується ціленаправлена взаємодія з ним. До них відносяться: пам`ять, мова, увага, інтелект, гнозіс (функція сприйняття інформації, її обробки та синтезу) та праксис (здатність набувати та використовувати різні рухові навички). Помірні та значні когнітивні порушення характеризуються значними утрудненнями в повсякденній діяльності, нездатністю запам`ятовувати нову інформацію та сприймати вже ту, що мається, крім добре заученої.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. ст. 216, 225 ЦК України, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір дарування вчинений ОСОБА_5 у момент , коли вона не могла в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій, її внутрішнє волевиявлення не відповідало її дійсним намірам щодо переходу права власності на домоволодіння до відповідачки лише після її смерті, і це згідно з положеннями ст. 225 ЦК є підставою для визнання угоди недійсною з поверненням сторонам одна одній всього отриманого ними за угодою.

Тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 81, 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати 468 грн.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним задовольнити.

Визнати договір дарування будинку АДРЕСА_1 , укладений 20 лютого 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В. за реєстровим номером 814, - недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 468 грн.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: підпис З оригіналом згідно

Рішення не набрало законної сили

Суддя Гуденко О.А.