Постанова

від 26.09.2024 по справі 925/674/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Справа№ 925/674/21(925/743/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Доманської М.Л.

Поліщука В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Киришов О.В. за довіреністю

від відповідача: Татаркін О.Л. за довіреністю

від відповідача: Киришова А.В. за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельника Олександра Григоровича на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року

у справі №925/674/21(925/743/24) (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Мельника Олександра Григоровича

до Приватного акціонерного товариства "Черкасирибгосп"

про визнання дій протиправними, скасування рішень про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельними ділянками та визнання права постійного користування земельними ділянками

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 у справі №925/674/21(925/743/24) відмовлено у задоволенні заяви ФОП Мельника О.Г. від 11.06.2024 року про забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ФОП Мельник О.Г. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року у справі №925/674/21(925/743/24) та прийняти нове, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 24.06.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Мельника О.Г. на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 у справі №925/674/21 (925/743/24), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/674/21(925/743/24).

У поданих через систему "Електронний суд" письмових поясненнях на апеляційну скаргу Сагунівська сільська рада та Леськівська сільська рада просять відмовити в її задоволенні в повному обсязі.

04.07.2024 супровідним листом Господарського суду Черкаської області №925/674/21(925/743/24)/8167/2024 від 28.06.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 04.07.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Мельника О.Г. на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року у справі №925/674/21(925/743/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 18.07.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 року для розгляду справи №925/674/21(925/743/24) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Поляков Б.М.

Ухвалою суду від 16.07.2024 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №925/674/21(925/743/24) за апеляційною скаргою ФОП Мельника О.Г. на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року.

Ухвалою суду від 18.07.2024 оголошено перерву у справі до 22.08.2024 на підставі положень ст. 216 ГПК України.

У поданому 02.08.2024 року через відділ документального забезпечення суду за допомогою системи "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

05.08.2024 через систему "Електронний суд" розпорядник майна ПрАТ "Черкасирибгосп" арбітражний керуючий Коротка А.В. звернулась до суду з клопотанням про проведення судового засідання 22.08.2024 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 року по 16.08.2024 року перебував у відпустці.

Після виходу головуючого судді Остапенка О.М. з відпустки та у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці та судді Полякова Б.М. у відрядженні, витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 року для розгляду справи №925/674/21(925/743/24) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поліщук В.Ю., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 20.08.2024 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №925/674/21(925/743/24) за апеляційною скаргою ФОП Мельника О.Г. на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року, задоволено клопотання розпорядника майна ПрАТ "Черкасирибгосп" арбітражного керуючого Короткої А.В. та призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від Леськівської сільської ради надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 22.08.2024 оголошено перерву у справі до 19.09.2024 на підставі положень ст. 216 ГПК України.

Судове засідання, призначене на 19.09.2024 року, не відбулось у зв`язку з участю головуючого судді Остапенка О.М. з 18.09.2024 по 19.09.2024 у роботі XX чергового з`їзду суддів.

Після повернення головуючого судді Остапенка О.М. з відрядження, ухвалою суду від 23.09.2024 розгляд справи призначено на 26.09.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Представники сторін в судовому засіданні 26.09.2024 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року у справі №925/674/21(925/743/24) та прийняти нове, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

26.09.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Черкаської області на стадії розпорядження майном боржника перебуває справа №925/674/21 про банкрутство ПрАТ "Черкасирибгосп", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 17.06.2021 року за заявою ОСОБА_1 .

У червні 2024 року ФОП Мельник О.Г. звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до ПрАТ "Черкасирибгосп", в якому просив суд:

- визнати дії боржника - ПрАТ "Черкасирибгосп", які полягали в прийнятті його Наглядовою радою рішення, оформленого протоколом № 2 від 01.03.2019 про звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. щодо проведення державної реєстрації припинення права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 7120981200:01:001:1836; 7120982800:02:001:0230; 7124985500:03:001:0008; 7124988500:01:001:0001; 7120985000:02:001:0368; 7120981200:01:001:1838; 7120981200:01:001:1837 та в подальшому зверненні до приватного нотаріуса за вчиненням цих дій неправомірними.

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В.:

індексний номер 45903105 від 12 березня 2019 року про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 7120981200:01:001:1836 площею 44,9304 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Бузівської сільської ради Черкаської області за ПрАТ "Черкасирибгосп";

індексний номер 45902914 від 12 березня 2019 року про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 7120981200:01:001:1838 площею 5,47 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Бузівської сільської ради Черкаської області за ПрАТ "Черкасирибгосп";

індексний номер 45903461 від 12 березня 2019 року про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 7120981200:01:001:1837 площею 21,4487 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Бузівської сільської ради Черкаської області за ПрАТ "Черкасирибгосп";

індексний номер 45903323 від 12 березня 2019 року про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 7120982800:02:001:0230 площею 385,5023 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Конельської сільської ради Черкаської області за ПрАТ "Черкасирибгосп";

індексний номер 45902744 від 12 березня 2019 року про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 7120985000:02:001:0368 площею 910,07 га для рибогосподарських потреб на території Острожанської сільської ради Черкаської області за ПрАТ "Черкасирибгосп";

індексний номер 45902030 від 12 березня 2019 року про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 124985500:03:001:0008 площею 658,017 га для рибогосподарських потреб на території Сагунівської сільської ради Черкаської області за ПрАТ "Черкасирибгосп";

індексний номер 45902402 від 12 березня 2019 року про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Худяківської сільської ради Черкаської області за ПрАТ "Черкасирибгосп";

- визнати за ПрАТ "Черкасирибгосп" право постійного користування земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами: 7120981200:01:001:1836 площею 44,9304 га, 7120981200:01:001:1838 площею 5,47 га та 7120981200:01:001:1837 площею 21,4487 га для рибогосподарських потреб на території колишньої Бузівської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 7120982800:02:001:0230 площею 385,5023 га для рибогосподарських потреб на території колишньої Конельської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 7120985000:02:001:0368 площею 910,07 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Острожанської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 7124985500:03:001:0008 площею 658,017 га для рибогосподарських потреб на території Сагунівської сільської ради Черкаської області; 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Худяківської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Леськівської сільської ради Черкаської області).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що:

- на ім`я Черкаського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства "Черкасирибгосп", правонаступником якого є боржник, були видані державні акти на право постійного користування вищезазначеними земельними ділянками І-ЧР-000907 від 18.04.2001, І-ЧР-000908 від 18.04.2001, І-ЧР-000909 від 18.04.2001, на підставі яких право постійного користування було зареєстровано за боржником;

- Наглядовою радою боржника прийнято рішення, оформлене протоколом від 01.03.2019 року № 2, про звернення до приватного нотаріуса з заявами про скасування в ДРРП записів про право постійного користування земельними ділянками за боржником, яке і стало підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій;

- при вчиненні реєстраційних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. порушено вимоги чинного законодавства, внаслідок чого з постійного користування боржника вибуло сім земельних ділянок;

- зазначене відбулося в період наявності непогашених зобов`язань перед заявником та іншими кредиторами та менше ніж за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Оскільки право власності на земельні ділянки зареєстровані за Сагунівською, Леськівською сільськими радами та Жашківською міською радою та рішення суду в разі задоволення позову може вплинути на їх права та обов`язки, зокрема, на можливості розпоряджатись земельними ділянками, у позовній заяві міститься клопотання про залучення сільських та міської рад до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Також від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на земельні ділянки водного фонду з кадастровим номерами: 7120981200:01:001:1836 площею 44,9304 га, 7120981200:01:001:1838 площею 5,47 га та 7120981200:01:001:1837 площею 21,4487 га для рибогосподарських потреб на території колишньої Бузівської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 7120982800:02:001:0230 площею 385,5023 га для рибогосподарських потреб на території колишньої Конельської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 7120985000:02:001:0368 площею 910,07 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Острожанської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 124985500:03:001:0008 площею 658,017 га для рибогосподарських потреб на території Сагунівської сільської ради Черкаської області; 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Худяківської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Леськівської сільської ради Черкаської області).

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124985500:03:001:0008 зареєстроване за Сангунівською сільською радою Черкаської області; право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 - Леськівською сільською радою Черкаської області; право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7120981200:01:001:1836, 7120985000:02:001:0368, 7120981200:01:001:1838, 7120981200:01:001:1837, 7120982800:02:001:0230 - Жашківською міською радою Черкаської області.

Відтак Сангунівська сільська рада, Леськівська сільська рада та Жашківська міська рада, як власники земельних ділянок, які є предметом спору, мають ніким і нічим не обмежену можливість розпоряджатися ними на власний розсуд в будь-який час, зокрема шляхом передачі їх в користування третім особам на умовах оренди, що, в свою чергу, може значно ускладнити, а то і взагалі унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що існує об`єктивна необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року прийнято позовну заяву для розгляду в межах справи про банкрутство ПрАТ "Черкасирибгосп", відкрито провадження у справі №925/674/21(925/743/24) за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, а також залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Сагунівську сільську раду, Леськівську сільську раду та Жашківську міську раду.

Іншою ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 у справі №925/674/21(925/743/24) відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Місцевий господарський суд при прийнятті даної ухвали виходив з того, що доводи заявника, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, є не достатньо обґрунтованими.

За висновками суду, з огляду на відсутність будь-яких доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а також того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, відсутні й підстави для вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду та переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали вбачає підстави для її скасування з огляду на наступне.

Так, предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Зокрема, тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта зазначеної статті ГПК України).

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

Крім цього, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

А тому заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Отже обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а тому метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Отже забезпечення позову застосовується як гарантія реального задоволення законних вимог позивача.

А тому господарський суд повинен враховувати ризики неможливості виконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Звідти, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Суд зазначає, що для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.01.2024 у справі №910/3268/22, від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23).

Водночас, особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 №921/40/20).

При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.01.2024 у справі №910/3268/22, від 15.09.2023 у справі №917/453/23, від 26.09.2023 у справі №911/1518/22).

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23).

В свою чергу, господарський суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача; забезпечити запобігання порушенню, у зв`язку з вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Позов в процесуальному сенсі - є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимоги про захист прав чи законних інтересів.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання неправомірними дій боржника - ПрАТ "Черкасирибгосп", які полягали в прийнятті його Наглядовою радою рішення, оформленого протоколом № 2 від 01.03.2019 про звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. щодо проведення державної реєстрації припинення права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 7120981200:01:001:1836; 7120982800:02:001:0230; 7124985500:03:001:0008; 7124988500:01:001:0001; 7120985000:02:001:0368; 7120981200:01:001:1838; 7120981200:01:001:1837 та в подальшому зверненні до приватного нотаріуса за вчиненням цих дій; скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельними ділянкою водного фонду, а також визнання за ПрАТ "Черкасирибгосп" права постійного користування зазначеними земельними ділянками водного фонду.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку судова колегія враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, відкладених у постановах від 15.01.2019 року у справі №915/870/18, від 05.09.2019 року у справі №911/527/19, від 16.10.2019 року у справі №911/1530/19, від 25.09.2020 року у справі №925/77/20 та від 21.08.2020 року у справі №904/2357/20, за яких під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позову, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи існуватимуть відповідні земельні ділянки у розпорядженні органів місцевого врядування, залучених до участі у наведеній справі у якості третіх осіб, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Разом з тим, місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, залишив поза увагою предмет спору та безпідставно не врахував висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.03.2023 року у справі №905/448/22, згідно яких можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.02.2022 у праві №925/674/21 про банкрутство ПрАТ "Черкасирибгосп" (в межах якої розглядається дана справа) було вжито заходів забезпечення вимог кредиторів та, зокрема, заборонено Леськівській сільській раді вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 (яка також є предметом спору в даній справі) та земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005, яка перебувала в постійному користуванні ПрАТ "Черкасирибгосп", в тому числі здійснювати їх поділ та об`єднання.

Проте, будучи обізнаною про існування цієї заборони та під час її дії, Леськівська сільська рада, як власник, здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 на 5 земельних ділянок, які в подальшому також ділились і об`єднувались з іншими земельними ділянками.

Так, з листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 22.07.2024 року №ПІ-52/0-55/0/63-24 вбачається, що за даними ДЗК відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 були зареєстровані в Державному земельному кадастрі, проте в подальшому 09.11.2022 перенесені до архівного шару на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розробленої ТОВ "Центр землеустрою та кадастру" за замовленням Леськівської сільської ради та її ж рішенням затвердженої.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 була поділена на наступні земельні ділянки: 7124984500:01:001:0141 площею 0,741 га.; 7124984500:01:001:0142, площею 7,3187 га.; 7124984500:01:001:0143, площею 9,8885 га.; 7124984500:01:001:0144, площею 11,9913 га.; 7124984500:01:001:0145, площею 1132,1341 га., які, в свою чергу, в подальшому ділилися та об`єднувалися з іншими земельними ділянками.

В результаті таких дій земельна ділянка з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 припинила своє існування як самостійний об`єкт цивільних прав, що унеможливило її використання ПрАТ "Черкасирибгосп".

Таким чином, позивачем в даному випадку підтверджено наявність у нього ґрунтованих припущень, що аналогічні дії можуть бути вчинені і щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 та інших земельних ділянок, які є предметом спору.

Тобто у відповідних органів місцевого врядування, які є третіми особами у даній справі, як власників спірних земельних ділянок, є ніким і нічим не обмежена можливість розпоряджатися ними на власний розсуд в будь-який час, зокрема шляхом передачі їх в користування третім особам на умовах оренди, що, в свою чергу, може значно ускладнити, а то і взагалі унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.01.2021 року по справі №924/881/16 (924/811/20) зауважив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Тому, враховуючи, що позивачем в даному випадку заявлено у тому числі і позовну вимогу про визнання за боржником права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 та зважаючи на те, що Леськівська сільська рада як власник земельної ділянки має нічим не обмежену можливість вчинити будь-які дії щодо неї, у тому числі і поділити її або об`єднати з іншою земельною ділянкою, та такі дії вже вчинила у минулому, очевидною є наявність загрози того, що аналогічні дії можуть бути вчинені і в майбутньому, що, в свою чергу, унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки в результаті аналогічних дій з земельною ділянкою з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 та іншими земельними ділянками останні можуть припинити своє існування, як самостійні об`єкти цивільних прав.

Відповідні дії у будь-який час також можуть вчинити і Жашківська міська рада Черкаської області і Сагунівська сільська рада Черкаської області.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позивачем, що вищезазначені дії органів місцевого врядування свідчать про наявність обґрунтованих підстав припускати вчинення ними аналогічних дій, а саме: його поділ, виділ, передача у користування на користь третіх осіб, що в свою чергу може призвести до ускладнення виконання або невиконання судового рішення у даній справі, або ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас, безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача майнових прав на спірні земельні ділянки іншим особам, які не беруть участь у судовому процесі, ускладнить виконання рішення у разі його прийняття на користь позивача.

Отже, в даному випадку застосовані заходи забезпечення позову мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення.

Вищевказані обставини у сукупності свідчать про наявність необхідності вжиття заходів забезпечення позову з метою забезпечення гарантій збереження майна до вирішення даної справи шляхом накладення арешту на майно.

Щодо співмірності заходів забезпечення позову, то судом апеляційної інстанції досліджено співмірність негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права, за захистом якого заявник звернувся до суду, та майнових наслідків накладення арешту на спірне майно.

За вказаних обставин, враховуючи, що предметом спору у даній справі №925/674/21(925/743/24), серед іншого, є вимоги позивача про визнання за боржником речового права на земельні ділянки, з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача та боржника від можливих недобросовісних дій з боку органів місцевого врядування для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо виконання такого рішення, а також ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та ПрАТ "Черкасирибгосп", колегія суддів дійшла висновку про доведеність позивачем існування реальної загрози для настання наслідків, про які вказує заявник, та наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне спірні земельні ділянки.

При цьому, на переконання колегії суддів, невжиття заходів забезпечення позову у даній справі унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі задоволення вимог позивача у цій справі та прийняття на його користь рішення суду позивач не зможе відновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

За висновками колегії суддів, заявлений захід забезпечення позову є адекватним, а також не суперечить вимогам ст.ст. 136-139 ГПК України.

Заявлені позивачем заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення ефективного захисту та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду із вказаною позовною заявою, заявлені в межах предмета позову, пов`язані з предметом позову, не порушують прав інших осіб, не залучених до участі у справі, та жодним чином не впливають на будь-чию господарську діяльність та не тягнуть за собою для таких осіб майнових наслідків, оскільки забезпечення позову має процесуальний та тимчасовий характер на час вирішення спору та унеможливлює порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Тому апеляційний господарський суд вважає, що наведені заходи до забезпечення позову в даному випадку спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали.

За встановлених вище фактичних обставин справи судова колегія дійшла висновку, що заявником обґрунтовано належним чином наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, визначених у заяві, які в свою чергу, є співрозмірним із заявленим позивачем позовними вимогами, не суперечать ГПК України, зберігають баланс інтересів сторін та відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, наведених вище фактичних обставин справи, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та порушення норм процесуального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволення заяви позивача.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За викладених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи скаржника знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ФОП Мельника О.Г., скасування ухвали Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року у справі №925/674/21(925/743/24) та прийняття нового рішення про задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Керуючись статтями 136-140, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельника Олександра Григоровича на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року у справі №925/674/21(925/743/24) задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 року у справі №925/674/21(925/743/24) скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким заяву Фізичної особи-підприємця Мельника Олександра Григоровича про забезпечення позову задовольнити.

4.Накласти арешт на земельні ділянки водного фонду з кадастровим номерами: 7120981200:01:001:1836 площею 44,9304 га, 7120981200:01:001:1838 площею 5,47 га та 7120981200:01:001:1837 площею 21,4487 га для рибогосподарських потреб на території колишньої Бузівської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 7120982800:02:001:0230 площею 385,5023 га для рибогосподарських потреб на території колишньої Конельської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 7120985000:02:001:0368 площею 910,07 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Острожанської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 124985500:03:001:0008 площею 658,017 га для рибогосподарських потреб на території Сагунівської сільської ради Черкаської області; 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Худяківської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Леськівської сільської ради Черкаської області).

5.Стягувачем за цією постановою є Фізична особа-підприємець Мельник Олександр Григорович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

6.Боржниками за цією постановою є: Жашківська міська рада Черкаської області (19201, Черкаська обл., Уманський р-н, м. Жашків, вул. Захисників України, буд. 17, код ЄДРПОУ 36000377); Сагунівська сільська рада Черкаської області (19644, Черкаська обл., Черкаський р-н., с.Сагунівка, вул.Лесі Українки, 77/4, код ЄДРПОУ 26324415); Леськівська сільська рада Черкаської області (19640, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Леськи, вул. Центральна, буд. 53, код ЄДРПОУ: 33456597).

7.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

8.Справу повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції підлягає виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років, починаючи з наступного дня після її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 07.10.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.Л. Доманська

В.Ю. Поліщук