Рішення

від 18.09.2023 по справі 200/10612/18

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/10612/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня2023року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого суддіКудрявцевої Т.О.

за участю секретаря судового засідання - Рошошка Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів та відсотків, -

В С Т А Н О В И В :

20.06.2018 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів та відсотків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 2006 по грудень 2010 року позивач ОСОБА_1 проживав однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою він має спільну малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На початку 2011 року ОСОБА_3 звернулася до нього з проханням допомогти їй вирішити боргові зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація ЦМК», код ЄДРПОУ 30539984, та особисто громадянином ОСОБА_2 , перед якими вона мала особисту грошову заборгованість. 14.02.2011 року ним - позивачем було передано, а відповідачем прийнято грошові кошти у сумі 40000 доларів США в рахунок погашення особистого боргу ОСОБА_3 , що підтверджується письмовим підтвердженням від імені ОСОБА_2 від 14.02.2011 року. 02.03.2011 року ним було передано, а відповідачем прийнято грошові кошти у сумі 8000 доларів США в рахунок погашення особистого боргу ОСОБА_3 перед ТОВ з ІІ «Корпорація ЦМК» шляхом внесення до каси товариства через ОСОБА_2 , що підтверджується письмовим підтвердженням від імені ОСОБА_2 від 02.03.2011 року. При цьому «Корпорація ЦМК» підтвердила, що залишок суми особистої заборгованості ОСОБА_3 перед Корпорацією складає 4000 доларів США плюс нараховані 02.03.2011 року відсотки. Погашення особистої заборгованості не впливає на взаєморозрахунки ОСОБА_3 та «Корпорація ЦМК» по старим боргам проекту Норвегія/Мавританія, викладеним в п.1.1. Протоколу №2010/10/19 АБ від 19.10.2010р.

Позивач зазначає, що 05.03.2018 року він звернувся до ОСОБА_3 з вимогою кредитора про оплату боргу, яку вона отримала 13.03.2018 року, у якій просив протягом семи банківських днів з дня отримання вимоги, сплатити йому в рахунок виконання грошового зобов`язання кошти у розмірі 48000 доларів США, які він передав відповідачу по боргам ОСОБА_3 02.04.2018 року він надав ОСОБА_3 копії підтвердження прийняття відповідачем 48000 доларів США, датовані 14.02.2011 та 02.03.2011 року. Листом від 10.04.2018 року ОСОБА_3 не визнала існування цивільно-правових відносин між нею та ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація ЦМК», повернути йому грошові кошти в сумі 48000 доларів США відмовилася. 21.04.2018, 02.05.2018 року позивачем направлялися на поштову адресу та адресу електронної пошти відповідача листи щодо повернення грошових коштів в сумі 48000 доларів США, які відповідач залишив без відповіді.

Про порушення свого цивільного права він - позивач дізнався 12.04.2018 року, отримавши лист ОСОБА_3 від 10.04.2018 року, виходячи зі змісту якого ОСОБА_3 не визнає юридичного факту передачі ним відповідачу грошових коштів по її особистим боргам. Враховуючи відсутність договірних відносин між сторонами справи, випливає, що грошові кошти були ним передані відповідачу без достатньої правової підстави. Враховуючи, що між сторонами не укладався договір позики, як наслідок розмір процентів не встановлений домовленістю між ними, то їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України, яка відповідно до ст.1 Закону України «Про Національний Банк України» від 20.05.1999 року визначається як виражена у відсотках плата до настання строку платежу, є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші. За курсом НБУ станом на 18.06.2018 року еквівалент 1 долара США дорівнює 26,315 гривні, отже 48000 доларів США безпідставно одержаних відповідачем від позивача еквівалентно 1263120 грн. 00 коп.; розмір відсотків на суму 40000 доларів США за період з 14.02.2011 по 18.06.2018 складає 303559,71 грн.; розмір відсотків на суму 8000 доларів США за період з 02.03.2011 по 18.06.2018 складає 60450,36 грн.

Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 48000 доларів США, в еквіваленті гривні на час ухвалення рішення суду згідно з курсом НБУ, одержаних ОСОБА_2 , без достатньої правової підстави; 303559,71 грн. відсотків за період з 14.02.2011 по 18.06.2018 року, 60450,36 грн. відсотків за період з 02.03.2011 по 18.06.2018 року, а всього 364010,07 грн. та понесені витрати по справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2018 року для розгляду даної справи була визначена суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Женеску Е.В., якою ухвалою від 21.06.2018 року вказана позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу строку для усунення її недоліків.

12.07.2018 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів та відсотків, в якій позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 48000 доларів США, в еквіваленті гривні на час ухвалення рішення суду згідно з курсом НБУ, одержаних ОСОБА_2 , без достатньої правової підстави; 303559,71 грн. відсотків за період з 14.02.2011 по 18.06.2018 року, 60450,36 грн. відсотків за період з 02.03.2011 по 18.06.2018 року, а всього 364010,07 грн. та понесені витрати по справі.

Ухвалою суду від 05.09.2018 року було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 19.02.2019 було закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до судового розгляду.

21.02.2019 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява про збільшення позовних вимог до позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів та відсотків, в якій позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 48000 доларів США, одержаних ОСОБА_2 без достатньої правової підстави, в еквіваленті гривні згідно з курсом НБУ на час ухвалення рішення суду; 356066,21 грн. відсотки за користування ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 40000 доларів США за період з 14.02.2011 по 23.05.2019 року; 70943,73 грн. відсотків за користування ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 8000 доларів США за період з 14.02.2011 року по 23.05.2019 року та понесені витрати по справі. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в судове засідання не з`являється, грошові кошти позивачу не сплачує, заходів для вирішення виниклого спору мирним шляхом не вживає, тому він вважає за необхідне збільшити заявлені позовні вимоги.

17.09.2019 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від представника ОСОБА_2 адвоката Трегуб Ю.Є. надійшов Відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за умови виконання позивачем зобов`язань за ОСОБА_3 14.02.2011 та 02.03.2011 року, з вказаних дат для позивача почав обчислюватись перебіг строку позовної давності для пред`явлення вимоги про повернення грошових коштів ОСОБА_3 . Посилання позивача на те, що він майже через 10 років звернувся до ОСОБА_3 з вимогою кредитора про оплату боргу та невизнання ОСОБА_3 ані боргу, ані існування цивільно-правових відносин між нею та ТОВ з ІІ «Корпорація ЦМК», ОСОБА_2 , жодним чином не впливає на сплив строку позовної давності за позовними вимогами, пред`явленими позивачем. Представник відповідача зазначає, що фактично вказаний позов, який зараз розглядається судом, є одним із судових спорів, які існують між позивачем та ОСОБА_3 , вказані особи є колишніми цивільними чоловіком та дружиною, мають спільну дитину та наразі разом не проживають, проте як вбачається з відкритих даних на офіційному порталі Судова влада України, їх відносини не є мирними, а тому цілком зрозуміло, що ОСОБА_3 не зацікавлена у поверненні її боргів, які за неї віддавав її колишній цивільний чоловік. Про конфлікти між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідчить і текст вимоги кредитора про оплату боргу, в якій ОСОБА_1 каже про те, що в наслідок дій ОСОБА_3 виникла втрата об`єкту нерухомого майна, а в подальшому в наслідок дій ОСОБА_3 спільна дитина ОСОБА_4 позбавлений житла.

Також, представник відповідача зазначає, що з позову вбачається, з урахуванням його уточнення, що позивач, посилаючись, зокрема, на положення статей 1212-1214 ЦК України, стверджує, що відповідач без достатньої правової підстави набув права на грошові кошти, які були передані йому позивачем в якості погашення боргу ОСОБА_3 перед відповідачем. В якості письмових доказів позивачем надаються ксерокопії розписок, в яких вказано прізвище, ім`я та по батькові відповідача без жодних ідентифікуючих його даних, при цьому в копіях цих розписок наявні підписи, які при візуальному порівнянні схожі на підпис відповідача, але достеменно стверджувати чи існують взагалі такі розписки в оригіналах, чи в них підпис саме відповідача, неможливо. При цьому зауважила, що описані позивачем обставини стосуються 2011 року, тому впевнено говорити про існування боргів ОСОБА_3 перед відповідачем, їх розмір за наявності, підписання відповідачем будь-яких розписок не вдається можливим за давністю подій. Відповідач ставить під сумнів надані суду копії розписок та вважає, що ці ксерокопії за умови відсутності їх оригіналів та ідентифікуючих даних відповідача не можуть бути належними та допустимими доказами по справі. За вказаних умов є необґрунтованими також позовні вимоги щодо стягнення відсотків, тому вважає доводи позивача щодо порушення його прав з боку відповідача є необґрунтованими, а позовні вимоги безпідставними.

01.10.2019року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чупилки Ю.С. надійшла Відповідь на відзив, в якій представник зазначила, що про наявність у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких було додано до позовної заяви, у тому числі письмових підтверджень, складених від імені ОСОБА_2 про отримання грошових коштів від ОСОБА_1 від 14.02.2011, 02.03.2011 року, вказано позивачем в заяві про уточнення позовних вимог, поданої до суду 12.07.2018 року, в подальшому, 20.02.2019 року позивачем було проведено перерахунок відсотків на основну суму боргу, що не заборонено законом та подано до суду у формі відповідної заяви, тому позивачем не порушено вимоги ч.2 ст. 49 ЦПК України, а отже відсутні підстави для неприйняття зазначеної заяви судом до розгляду. Вважала необґрунтованими посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом, коли дізнався про порушення свого цивільного права, обставини чого викладені ним у позовній заяві з урахуванням уточнень до позову від 11.07.2018 року. Вважала безпідставними і доводи представника відповідача стосовно подання даного позову ОСОБА_1 як «засобу впливу на ОСОБА_3 , яка є його колишньою цивільною дружиною»; позивачу також не зрозуміло які саме обставини по даній справі підтверджують надані представником відповідача роздруківки судових справ з офіційного веб-порталу «Судова влада України», учасниками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_3

01.10.2019 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від представника ОСОБА_2 адвоката Трегуб Ю.Є. надійшли Письмові пояснення по справі, в яких вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та посилається, зокрема, на доводи, які були викладені у Відзиві на позовну заяву, та на те, що за умови виконання позивачем зобов`язань за ОСОБА_3 14.02.2011 та 02.03.2011 року, з вказаних дат для позивача почав обчислюватись перебіг строку позовної давності для пред`явлення вимоги про повернення грошових коштів ОСОБА_3 . Посилання позивача на те, що він майже через 10 років звернувся з вимогою до ОСОБА_3 з вимогою кредитора про оплату боргу та невизнання ОСОБА_3 ані боргу ані існування цивільно-правових відносин між нею та ТОВ з ІІ «Корпорація ЦМК», ОСОБА_2 , жодним чином не впливає на сплив строку позовної давності за позовними вимогами, пред`явленими позивачем. Вказує, що позивач у позові наводить розрахунок відсотків на суму 40000,00 доларів США, які нібито були передані позивачем відповідачу 14.02.2011 року, починаючи з 14.02.2011 року, саме ця дата зазначена самим позивачем в розрахунку як дата, з якої набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів, тобто про порушення його прав. Далі позивач в позові наводить розрахунок відсотків на суму 8000,00 доларів США, які нібито були передані позивачем відповідачу 02.03.2011, починаючи з 02.03.2011 саме ця дата зазначена позивачем в розрахунку як дата, з якої набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів, тобто про порушення його прав. Таким чином, позивач шляхом наведення у позові даних розрахунків вказує дати, від яких він обліковує строк позовної давності, а тому звернення з позовом здійснено ним з порушенням строків позовної давності.

17.10.2019 року до суду від представника третьої особи ОСОБА_3 адвоката Дудій А.І. надійшли Письмові пояснення щодо позову, в яких вона, зокрема, посилається на необґрунтованість позовних вимог позивача, зазначає про те, що ОСОБА_3 заперечує проти позову та вказує, що предметом позову є стягнення безпідставно одержаних грошових коштів та відсотків, у наданому до суду письмовому підтвердженні від 14.02.2011 року відсутні будь-які персональні дані ОСОБА_2 , такі як РНОКПП, серія та номер паспорта, яким органом він виданий, не зазначено дати народження, місця проживання, а також правової підстави виникнення у ОСОБА_3 зобов`язань перед ОСОБА_2 , відповідно неможливо ідентифікувати особу, яка начебто поставила свій підпис під текстом, крім того відсутні і персональні дані ОСОБА_1 . Також, в письмовому підтвердженні від 02.03.2011 відсутні будь-які дані Корпорації ЦМК як юридичної особи, а саме: повне найменування, код ЄДРПОУ; дані, що могли б ідентифікувати фізичну особу ОСОБА_2 : дата народження, серія та номер паспорта, яким органом він виданий, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу місця проживання; також не зазначено посаду в Корпорації ЦМК займав ОСОБА_2 , чи був він уповноваженою особою Корпорації ЦМК, не вказано також і персональні дані ОСОБА_1 . Зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація ЦМК» (код ЄДРПОУ 30539984), засновником є ТОВ «ІСТ ВЕСТ ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ГМБХ», кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи ТОВ «ІСТ ВЕСТ ІНВЕСТ ХОЛДІНГ ГМБХ»: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 станом на 30.09.2019 року, тобто на дату отримання витягу; з 03.11.2014 року керівником Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація ЦМК» є ОСОБА_6 . Вказує на те, що позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 станом на 02.03.2011 року був наділений правом підпису від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація ЦМК»; крім того, засновники вищевказаного права також не мають, так як здійснюють управління Товариством через загальні збори учасників, наділені відповідними корпоративними правами та створюють виконавчий орган, який виконує адміністративні функції. Вказане, на думку представника, свідчить про те, що надані суду позивачем письмові підтвердження не мають жодної юридичної сили, не є належними, допустимими, достовірними доказами. Також зазначає, що позивачем не надано жодних доказів того чи було оприбутковано готівку в іноземній валюті, яка була начебто внесена ним у касу юридичної особи, чи існувала правова підстава внесення такої готівки та який документ було видано юридичною особою. Вказує також на те, що позивачем не надано жодного доказу наявності зобов`язання ОСОБА_3 перед Корпорацією ЦМК та ОСОБА_2 , що слугували б, в свою чергу, підставами для вчинення дій щодо їх виконання; не надано доказів позивачем перебування у його розпорядженні 48000 доларів США та джерел їх отримання.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату суду від 30.03.2020 року №132 та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2020 року для розгляду даної справи був визначений суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Яковлев Д.О., який ухвалою від 31.03.2020 року прийняв справу до свого провадження та призначив проведення підготовчого засідання.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату суду від 29.01.2021 року №46 та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2021 року для розгляду даної цивільної справи визначена суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцева Т.О.

Ухвалою від 02.02.2021 року суддею прийнято дану цивільну справу до свого провадження, визначено про її розгляд в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

22.06.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від представника ОСОБА_2 адвоката Трегуб Ю.Є. надійшов Відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на положення статей 257, 261, 267 ЦК України та на те, що за умови виконання позивачем зобов`язань за ОСОБА_3 14.02.2011 та 02.03.2011 року, з вказаних дат для позивача почав обчислюватись перебіг строку позовної давності для пред`явлення вимоги про повернення грошових коштів ОСОБА_3 ; посилання позивача на те, що він майже через 10 років звернувся до ОСОБА_3 з вимогою кредитора про оплату боргу та невизнання ОСОБА_3 ані боргу, ані існування цивільно-правових відносин між нею та ТОВ з ІІ «Корпорація ЦМК», ОСОБА_2 , жодним чином не впливає на сплив строку позовної давності за позовними вимогами, пред`явленими позивачем. Представник відповідача зазначає, що фактично вказаний позов, який зараз розглядається судом, є одним із судових спорів, які існують між позивачем та ОСОБА_3 , вказані особи є колишніми цивільними чоловіком та дружиною, мають спільну дитину та наразі разом не проживають, проте як вбачається з відкритих даних на офіційному порталі Судова влада України, їх відносини не є мирними, між ними існують судові спори; про конфлікти між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідчить і текст вимоги кредитора про оплату боргу, в якій ОСОБА_1 каже про те, що внаслідок дій ОСОБА_3 виникла втрата об`єкту нерухомого майна, а в подальшому внаслідок дій ОСОБА_3 спільна дитина ОСОБА_4 позбавлений житла, тому цілком зрозуміло, що за умови таких взаємовідносин між колишнім цивільним подружжям, коли мова вже навіть йде про оспорювання батьківства їх спільної дитини, даний позов є одним із засобів впливу на ОСОБА_3 , відповідно вона жодним чином не зацікавлена у підтверджені будь-яких правовідносин з ТОВ з ІІ «Корпорація ЦМК» та ОСОБА_2 , а позивач намагається стягнути кошти з ОСОБА_2 за спливом майже 20 років.

Також, представник відповідача зазначає, що з позову вбачається, з урахуванням його уточнення, що позивач, посилаючись, зокрема, на положення статей 1212-1214 ЦК України, стверджує, що відповідач без достатньої правової підстави набув права на грошові кошти, які були передані йому позивачем в якості погашення боргу ОСОБА_3 перед відповідачем. В якості письмових доказів позивачем надаються ксерокопії розписок, в яких вказано прізвище, ім`я та по батькові відповідача без жодних ідентифікуючих його даних, при цьому в копіях цих розписок наявні підписи, які при візуальному порівнянні схожі на підпис відповідача, але достеменно стверджувати чи існують взагалі такі розписки в оригіналах, чи в них підпис саме відповідача, неможливо. При цьому зауважила, що описані позивачем обставини стосуються 2011 року, тому впевнено говорити про існування боргів ОСОБА_3 перед відповідачем, їх розмір за наявності, підписання відповідачем будь-яких розписок не вдається можливим за давністю подій. Відповідач ставить під сумнів надані суду копії розписок та вважає, що ці ксерокопії за умови відсутності їх оригіналів та ідентифікуючих даних відповідача не можуть бути належними та допустимими доказами по справі. За вказаних умов є необґрунтованими також позовні вимоги щодо стягнення відсотків, тому вважає доводи позивача щодо порушення його прав з боку відповідача є необґрунтованими, а позовні вимоги безпідставними.

24.06.2021 до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від позивача через представника надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48000 доларів США, одержаних ОСОБА_2 без достатньої правової підстави, в еквіваленті гривні на час ухвалення рішення суду згідно з курсом НБУ; 423172,25 грн. відсотків за користування ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 40000 доларів США за період з 14.02.2011 по 24.06.2021; 84354,80 грн. відсотки за користування ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 8000 доларів США за період з 02.03.2011 по 24.06.2021 та понесені витрати по справі. В обґрунтування вказаних позовних вимог посилається на те, що відповідач в судові засідання не з`являється, грошові кошти позивачу не повернув, заходів для вирішення виниклого спору мирним шляхом не вживає, тому виникла необхідність у збільшенні заявлених позовних вимог в частині розрахунку відсотків на суму боргу відповідача.

25.06.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чупилки Ю.С. надійшла Відповідь на відзив, в якій представник підтримала позовні вимоги з урахуванням їх уточнення та, зокрема, зазначила, що посилання представника відповідача на пропуск позивачем позовної давності є необґрунтованими, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом, коли дізнався про порушення свого цивільного стану, обставини чого викладені позивачем у позовній заяві з урахуванням уточнень позову. Вважала безпідставними доводи представника відповідача стосовно подання даного позову як «засобу впливу на ОСОБА_3 , яка є його колишньою цивільною дружиною».

07.02.2022 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від позивача через представника надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48000 доларів США, одержаних ОСОБА_2 без достатньої правової підстави за борговими документами від 14.02.2011, 02.03.2011 року; 440350,89 грн. відсотків за користування ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 40000 доларів США за борговим документом від 14.02.2011 року за період з 14.02.2011 по 11.02.2022 року; 87787,93 грн. відсотки за користування ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 8000 доларів США за борговим документом від 02.03.2011 року за період з 02.03.2011 по 11.02.2022 року та понесені витрати по справі. В обґрунтування вказаних позовних вимог посилається на те, що відповідач в судові засідання не з`являється, грошові кошти позивачу не повернув, заходів для вирішення виниклого спору мирним шляхом не вживає, тому виникла необхідність у збільшенні заявлених позовних вимог в частині розрахунку відсотків на суму боргу відповідача.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2022 року закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до судового розгляду.

08.12.2022 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від позивача через представника надійшла заява про нарахування відсотків до позову про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48000 доларів США, одержаних ОСОБА_2 без достатньої правової підстави за борговими документами від 14.02.2011, 02.03.2011 року; 6900,16 доларів три відсотки річних за користування ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 48000 доларів США за період з 20.04.2018 по 01.02.2023 року, та понесені витрати по справі по сплаті судового збору. В обґрунтування вказаних позовних вимог посилається на те, що відповідачем не вжито заходів для мирного врегулювання спору, грошові кошти не повернуті позивачеві, тому позивачем проведено донарахування трьох відсотків річних за користування ОСОБА_2 грошовими коштами без достатньої правової підстави.

04.04.2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від позивача через представника надійшла заява про нарахування відсотків до позову про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів та відсотків, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48000 доларів США, одержаних ОСОБА_2 без достатньої правової підстави за борговими документами від 14.02.2011, 02.03.2011 року; 7416,98 доларів три відсотки річних за користування ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 48000 доларів США за період з 20.04.2018 по 10.05.2023 року та понесені витрати по справі по сплаті судового збору. В обгрунтування вказаних позовних вимог посилається на те, що відповідачем не вжито заходів для мирного врегулювання спору, грошові кошти не повернуті позивачеві, тому позивачем проведено донарахування трьох відсотків річних за користування ОСОБА_2 грошовими коштами без достатньої правової підстави.

19.06.2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від позивача через представника надійшла заява про нарахування відсотків до позову про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів та відсотків, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48000 доларів США, одержаних ОСОБА_2 без достатньої правової підстави за борговими документами від 14.02.2011, 02.03.2011 року; 7578,73 доларів три відсотки річних за користування ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 48000 доларів США за період з 20.04.2018 по 20.06.2023 року та понесені витрати по справі по сплаті судового збору. В обгрунтування вказаних позовних вимог посилається на те, що відповідачем не вжито заходів для мирного врегулювання спору, грошові кошти не повернуті позивачеві, тому позивачем проведено донарахування трьох відсотків річних за користування ОСОБА_2 грошовими коштами без достатньої правової підстави.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримала та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 вважала позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на підстави, викладені в письмових поясненнях.

В подальшому, у наданій суду заяві представник позивача ОСОБА_1 просила судове засідання, призначене на 18.09.2023, провести без участі позивача та його представника, без технічної фіксації судового засідання, вказала, що підтримує позовні вимоги позивача з урахуванням заяви про нарахування відсотків до позову про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів та відсотків від 16.06.2023 року, та просить суд їх задовольнити.

У наданій суду заяві представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, а також на підставі наданих учасниками справи доказів, просила розгляд справи проводити за відсутності відповідача та його представника.

У наданій суду заяві представнику ОСОБА_3 просила розглянути справу без участі третьої особи та її представника, заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача.

Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом у даному судовому засіданні за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вислухавши представників учасників справи, ознайомившись з матеріалами цивільної справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів та відсотків, в якому, з урахуванням уточнень просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48000 доларів США, одержаних ОСОБА_2 без достатньої правової підстави за борговими документами від 14.02.2011, 02.03.2011 року; 7578,73 доларів три відсотки річних за користування ОСОБА_2 грошовими коштами у сумі 48000 доларів США за період з 20.04.2018 по 20.06.2023 року та понесені витрати по справі по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 у позові та його представник в судовому засіданні посилаються на те, що з 2006 по грудень 2010 року ОСОБА_1 проживав однією сім`єю без зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою він має спільну малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На початку 2011 року ОСОБА_3 звернулася до нього з проханням допомогти їй вирішити боргові зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація ЦМК», код ЄДРПОУ 30539984, та особисто громадянином ОСОБА_2 , перед якими вона мала особисту грошову заборгованість. 14 лютого 2011 року ним - позивачем було передано, а відповідачем прийнято грошові кошти у сумі 40000 доларів США в рахунок погашення особистого боргу ОСОБА_3 , що підтверджується письмовим підтвердженням від імені ОСОБА_2 від 14.02.2011 року. 02 березня 2011 року ним було передано, а відповідачем прийнято грошові кошти у сумі 8000 доларів США в рахунок погашення особистого боргу ОСОБА_3 перед ТОВ з ІІ «Корпорація ЦМК» шляхом внесення до каси товариства через ОСОБА_2 , що підтверджується письмовим підтвердженням від імені ОСОБА_2 від 02.03.2011 року. При цьому «Корпорація ЦМК» підтвердила, що залишок суми особистої заборгованості ОСОБА_3 перед Корпорацією складає 4000 доларів США плюс нараховані 02.03.2011 р. відсотки. Погашення особистої заборгованості не впливає на взаєморозрахунки ОСОБА_3 та «Корпорація ЦМК» по старим боргам проекту Норвегія/Мавританія, викладеним в п.1.1. Протоколу № 2010/10/19 АБ від 19.10.2010р.

05 березня 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_3 з вимогою кредитора про оплату боргу, яку вона отримала 13.03.2018 року, у якій просив протягом семи банківських днів з дня отримання вимоги, сплатити йому в рахунок виконання грошового зобов`язання кошти у розмірі 48000 доларів США, які він передав відповідачу по боргам ОСОБА_3

02.04.2018 року позивач надав ОСОБА_3 копії підтвердження прийняття відповідачем 48000 доларів США, датовані 14.02.2011 та 02.03.2011 р.

Листом від 10.04.2018 року ОСОБА_3 не визнала існування цивільно-правових відносин між нею та ОСОБА_2 , Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Корпорація ЦМК», та відмовилася повернути йому грошові кошти в сумі 48000 доларів США. 21 квітня 2018 року, 02 травня 2018 року позивачем направлялися на поштову адресу та адресу електронної пошти відповідача листи щодо повернення грошових коштів в сумі 48000 доларів США, які відповідач залишив без відповіді. За твердженням позивача, про порушення свого цивільного права він дізнався 12 квітня 2018 року, отримавши лист ОСОБА_3 від 10.04.2018 року, виходячи зі змісту якого ОСОБА_3 не визнає юридичного факту передачі ним відповідачу грошових коштів по її особистим боргам. Позивач зазначає, що, враховуючи відсутність договірних відносин між сторонами справи, грошові кошти були ним передані відповідачу без достатньої правової підстави.

Згідно тексту документу від 14.02.2011 року, який позивач називає «борговим документом», викладеного російською мовою, оригінал якого надано позивачем суду, який долучено на час розгляду до матеріалів справи та який міститься на а.с.174 тому 2 даної цивільної справи, зазначено «Я, ОСОБА_2 , прийняв 40000,00 USD/доларів США від ОСОБА_1 в погашення особистого боргу ОСОБА_3 Залишок боргу складає 12000,00 USD/доларів США».

Згідно тексту документу від 02.03.2011, який позивач називає «борговим документом», викладеного російською мовою, оригінал якого надано позивачем суду, який долучено на час розгляду до матеріалів справи та який міститься на а.с.175 тому 2 даної цивільної справи, зазначено «Цим підтверджую, що 02 березня 2011 р. ОСОБА_1 була внесена в касу Корпорації ЦМК сума в розмірі 8000 (вісім тисяч) доларів США в якості погашення особистої заборгованості ОСОБА_3 перед Корпорацією ЦМК. Таким чином, Корпорація ЦМК підтверджує, що сума, що залишилася особистої заборгованості ОСОБА_3 перед Корпорацією складає 4000 (чотири тисячі) доларів США плюс нараховані на 02.03.2011р. відсотки. Погашення особистої заборгованості не впливає на взаєморозрахунки ОСОБА_3 і Корпорації ЦМК по старим боргам проекта Норвегія/Мавританія, викладеним в п.1.1 Протокола № 2010/10-19 АБ від 19.10.2010р. Від корпорації ЦМК ОСОБА_2 , оригінал даного письмового підтвердження отримав ОСОБА_1 ».

У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи, зокрема, про сплив строку позовної давності для пред`явлення позивачем вимоги про стягнення грошових коштів, що фактично вказаний позов, який зараз розглядається судом, є одним із судових спорів, які існують між позивачем та ОСОБА_3 , вказані особи є колишніми цивільними чоловіком та дружиною, мають спільну дитину та наразі разом не проживають, їх відносини не є мирними, між ними існують судові спори; тому за умови таких взаємовідносин між колишнім цивільним подружжям, коли мова вже навіть йде про оспорювання батьківства їх спільної дитини, даний позов є одним із засобів впливу на ОСОБА_3 , відповідно вона жодним чином не зацікавлена у підтверджені будь-яких правовідносин з ТОВ з ІІ «Корпорація ЦМК» та ОСОБА_2 , а позивач намагається стягнути кошти з ОСОБА_2 за спливом майже 20 років.

У наданих суду поясненнях та в судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 адвокат Дудій А.І. вважала позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надала пояснення, аналогічні викладеним в письмовому поясненні, зокрема, вказала, що позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 станом на 02.03.2011 року був наділений правом підпису від ТОВ з іноземними інвестиціями «Корпорація ЦМК», що надані суду позивачем письмові підтвердження не мають жодної юридичної сили, не є належними, допустимими, достовірними доказами.

Якзазначено вище,у наданихпозивачем документах від 14.02.2011 року та від 02.03.2011 року, які позивач називає «борговими документами», вказано про те, що ОСОБА_2 прийняв грошові кошти від ОСОБА_1 в рахунок часткового погашення особистого боргу ОСОБА_3 та її боргу перед Корпорацією ЦМК.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається, зокрема, на положення статтей 1212-1214 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 24.09.2014 року у справі №6-122цс14.

Відповідно до положень ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У відповідності до положень ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1). На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2).

За приписами ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі (ч.1). Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає (ч.2). Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку (ч.3). У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (ч.4).

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У постанові від 04.08.2021 року у справі №185/446/18 Верховний Суд вказав про те, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них; апеляційний суд не звернув уваги, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

За усталеною практикою, досліджуючи боргові розписки та договори позики, суди повинні виявляти правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.12.2021 у справі №501/1243/20, від 26.04.2022 року у справі №753/1349/20.

За приписами ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Застосування позовної давності має забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

У постанові від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «виходячи з вимог статті 261ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем».

Даючи оцінку правовідносинам сторін, суд звертає увагу на таке.

За позиції позивача, він за усним повідомленням ОСОБА_3 , без надання йому жодного письмового підтвердження, в 2011 році сплачує грошові кошти відповідачу в рахунок боргу ОСОБА_3 .

Після цього, протягом семи років, позивач не пред`являє вимог щодо сплачених ним коштів, і лише у 2018 звертається до ОСОБА_3 за їх поверненням і знову ж таки виключно за повідомленням ОСОБА_3 про відсутність боргу перед відповідачем, позивач пред`явив вимогу до відповідача, вказуючи на відсутність доказів існування боргу ОСОБА_3 .

Також звертає на себе факт, що звернення за грошовими коштами відбулося під час існування між позивачем та третьою особою численних судових спорів як щодо майна, так і щодо участі у вихованні спільної дитини.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження, виданого 12.06.2007 року Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2022 року, ухваленим у цивільній справі № 202/3168/20, ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності та його поділ.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2022 залишено без змін.

Вказаним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.02.2022 встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не доведено достатніми доказами заявлену позовну вимогу про встановлення факту спільного проживання з відповідачем ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2006 по 2010 рік, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що не підлягає задоволенню і решта заявлених позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя домоволодіння та земельну ділянку, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , та стягнення грошової компенсації, оскільки такі вимоги є похідними та ґрунтуються на позовній вимозі про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у задоволенні якої судом відмовлено. Вказане рішення суду ґрунтується на тому, що наявність спільної дитини у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не свідчить про те, що вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, у них були відносини, притаманні подружжю, вони мали спільний бюджет в період придбання спірного майна. Зазначене рішення суду вступило в законну силу і відповідно до ст. 82 ЦПК України встановлені ним обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Як вбачається з Вимоги кредитора про оплату боргу, адресованої ОСОБА_3 та датованої 05.03.2018 року, позивач ОСОБА_1 вимагає від ОСОБА_3 як боржника протягом семи банківських днів з дня отримання даної вимоги, виконати грошове зобов`язання у сумі 48000 доларів США, посилаючись на те, що зазначене зобов`язання виникло в наслідок задоволення ним вимоги кредитора ОСОБА_2 по її особистим борговим зобов`язанням перед ТОВ з ІІ «Корпорація ЦМК» у сумі 40000 доларів США та 8000 доларів США, враховуючи виниклу небезпеку втрати речових прав на майно домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , яке були придбане за їх спільні кошти для проживання спільної дитини ОСОБА_4 , та зазначаючи про те, що в наслідок дій ОСОБА_3 виникла втрата об`єкту нерухомого майна, що в подальшому призвело до позбавлення їх спільної дитини житла, вказуючи відмінні, ніж у позові, підстави заявлення позовних вимог.

Таку позицію позивача, який без доказів існування боргу третьої особи погашає його, а через сім років просить повернути кошти, покликаючись на відсутність таких доказів, можна вважати очевидно суперечливою. Окрім цього, у наданих позивачем розписках, яких він називає борговими документами, чітко вказано про те, що грошові кошти є поверненням боргу за ОСОБА_3 , а також про те, що частина боргу залишається неповернутою. За позицією позивача, відповідач та ОСОБА_3 визнавали факт існування боргу. Зі змісту листів ОСОБА_3 від 27.03.2018 та від 10.04.2018 року, адресованих ОСОБА_1 , копії яких долучені до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_3 повідомляє адресата про необгрунтованість пред`явлених ним до неї вимог та про відсутність цивільно-правових відносин з ОСОБА_2 та про те, що вона ніколи не займала будь-якої посади в Копорації ЦМК і не підписувала жодних договорів про повну матеріальну відповідальність.

Також суд враховує, що із дати погашення боргу до звернення позивача із позовом минуло сім років, що могло мати наслідком втрату доказами достовірності і повноти.

Викладене узгоджується із позицією відповідача, який вказує, що зі плином часу не може згадати обставин подій. Також, із плином часу відповідач міг втратити докази існування боргу ОСОБА_3 чи повернути борговий документ у зв`язку із виконанням зобов`язання (ст.545 ЦК України).

Суд звертає увагу, що заперечення боргу ОСОБА_3 на даний час є логічним, адже у випадку визнання боргу обов`язок із повернення коштів позивачу лягає на неї. Тому суд бере до уваги зміст розписок, у яких вказано, що грошові кошти є поверненням боргу.

З огляду на наведене суд приходить до переконання про необґрунтованість позову та про необхідність відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Вирішуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить із наступного.

Зважаючи на приписи ч.5 ст.261 ЦК України, однозначно вбачається, що позовна давність щодо вимоги позивача про повернення грошових коштів розпочала свій перебіг у момент передачі ним коштів (лютий та березень 2011 року). Тому позивач, який звернувся до суду з позовом в червні 2018 року, пропустив строк позовної давності. Проте, заява представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено факту порушення прав позивача, що є підставою для відмови в позові з підстави його необґрунтованості.

Враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрат не підлягають компенсації.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів та відсотків відмовити.

Витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева