Рішення

від 08.10.2024 по справі 644/3801/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/3801/23

Провадження № 2/644/126/24

08.10.2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Орджонікідзевський районнний суд м.Харкова,

у складі: головуючого судді Бугери О.В.,

за участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

представника позивача адвоката Кравченко Т.І.,

представника відповідача адвоката Іванченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення, третя особа Харківська міська рада, -

УСТАНОВИВ:

Представником позивача адвокатом Кравченко Т.І.,15.06.2023 року, подано до суду відповідну позовну заяву. Позивач просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування завданої їй смертю новонародженої дитини моральної шкоди в розмірі 900000 гривень.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її новонароджена дитина. Причиною смерті стали проблеми, що виникли під час пологів, а саме не проведення лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 родорозродження методом кесарева розтину. Відомості за її заявою були внесені до ЄРДР Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 140 КК України, в подальшому матеріали передані до Орджонікідзевського ВП ГУНП в Харківській області, за підслідністю, проводилось досудове розслідування, дана кваліфікація кримінального правопорушення за ч.2 ст. 140 КК України. В рамках даного кримінального провадження вона була визнана потерпілою. В подальшому, матеріали кримінального провадження були передані для проведення досудового розслідування до СУ ГУНП в Харківській області, об`єднані в одне провадження з іншим кримінальним провадженням за фактом неналежного виконання професійних обов`язків щодо іншої породіллі, де також настала смерть новонародженої дитини. В рамках провадження було проведено ряд експертиз. 22 травня 2020 року в рамках об`єднаного провадження було повідомлено про підозру лікарю акушеру-гінекологу ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 140, ч.2 ст. 140 КК України. Підозра обґрунтована, зокрема, висновком комісійної судово-медичної експертизи №206-2018/0 від 17.02.2020 року, проведеної експертами відділу комісійних судово-медичних експертиз Київського клінічного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, в якій було зазначено про наявність причинно-наслідкового зв`язку між наданням медичної допомоги та тяжкими наслідками у вигляді смерті новонародженої дитини ОСОБА_1 .. Постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області від 31 липня 2020 року кримінальне провадження стосовно лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 140, ч.2 ст. 140 КК України було закрито у зв`язку із смертю підозрюваної. Даною постановою було встановлено, що лікар акушер-гінеколог ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді завідуючої акушерсько-фізіологічним відділенням , будучи медичним працівником зі спеціальною освітою, маючи завдання та обов`язки з забезпечення , організації та участі в надання якісної кваліфікованої медичної допомоги роділлям та породіллям у відділенні, неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок несумлінного до них ставлення, а саме не провела необхідних інструментальних обстежень, з метою виключення/підтвердження наявності такого ускладнення, як дистрес плоду, несвоєчасно встановила правильний клінічний діагноз, не вжила заходів термінового розродження шляхом керсарева розтину або накладання акушерських щипців/вакуум екстрактора, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього.

Позивачка посилалась на вимоги ст.ст. 1167, 1168 ЦК України щодо права на відшкодування та ст. 23 ЦК України, яка визначає критерії моральної шкоди та підстав для її відшкодування. Зазначала, що їй, як потерпілій особі в рамках даного провадження, було заподіяно моральну шкоду, саме внаслідок неправомірних та протиправних дій з боку лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_2 , яка неналежно виконала свої професійні обов`язки, що стало причиною смерті її новонародженої дитини. Посилалась на те, що вона з чоловіком перебувала у зареєстрованому шлюбі з 2008 року, довгий час планували народження дитини, в 2013 році настала вагітність, вони з чоловіком з нетерпінням очікували народження дитини. В термін 11 тижнів вагітності вона звернулась та своєчасно стала на облік до жіночої консультації і міській поліклініці, вагітність протікала без ускладнень, ніяких загроз для здоров`я та життя дитини виявлено не було, всі аналізи були в нормі, вона регулярно відвідувала лікарів та за даними медичної документації дитина розвивалась нормально, без патології. Але попри нормальне протікання вагітності та дотримання нею всіх рекомендацій лікарів, відсутності патологій, саме внаслідок дефектів в наданні їй медичної допомоги під час розродження, її дитина померла. Вона відчула нестерпний біль, який продовжує відчувати від самого факту смерті довгоочікуваної новонародженої дитини, вона навіть не почула крику своєї донечки, не відчула її подиху, оскільки дитина народилась в стані тяжкої асфіксії саме внаслідок ненадання адекватної медичної допомоги. Вона не могла уявити, що їй доведеться покинути пологовий будинок не з усмішкою, а з мертвою дитиною. Вони отримала тяжкий стрес, продовжує отримувати його і наразі, від втрати дитини, яка була така бажана, на появу якої вона з чоловіком так очікувала, ними були придбані необхідні дитячі речі, меблі, дитяче ліжечко, дитяча коляска, як залишились невикористаними, бо навіть дотик викликав у подружжя відчуття нестерпного болю від втрати їх маленької донечки, і від того, що вони її вже ніколи не побачать. Після смерті дитини її життя втратило сенс, довгий час вона перебувала «Поза існуючої реальності», їй довелось на деякий час поїхати до квартири батьків, оскільки в їх з чоловіком квартирі все нагадувало про очікування донечки. Тривалий час вона не могла виходити на вулицю, якщо і виходила то в супроводі родичів, бо постійно відчувала біль від втрати дитини, не могла змиритись з тим, що дитину, яку тривалий час виношувала, потім важко народжувала, вже ніколи не побачить. За допомогою психологічної допомоги вона потроху пришла до реального життя. Моральних страждань ще додавало те, що ані лікар ОСОБА_2 , ані адміністрація пологового будинку не визнали своєї провини у смерті її дитини, ніякого вибачення, жалю, розкаяння до цих пір вона від них не отримала. Саме задля встановлення провини лікаря вона була вимушена ініціювати відкриття кримінального провадження, досудове розслідування за яким тривало шість років. Окрім того, зазначала, що спогади про втрачену дитину внаслідок невиконання медичним працівником своїх обов`язків вплинули на стан її психологічного здоров`я під час народження нею дітей в 2017 та в 2019 році. Вона була не в змозі народжувати самостійно природним шляхом, оскільки відчувала тривожність та народження дітей відбувалось саме методом кесарева розтину. З урахуванням характеру, обсягу та глибини душевних страждань, які вона зазнала, тривалість страждань в шість років з моменту смерті дитини оцінювала розмір моральної шкоди в 900000 гривень.

Зазначала, що лікар акушер-гінеколог ОСОБА_2 за життя перебувала в трудових відносинах з КНП «Міський клінічний пологовий будинок №6», смерть дитини настала саме під час виконання ОСОБА_2 її посадових обов`язків, а тому відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України відповідальність за завдану моральну шкоду повинен нести саме даний комунальний заклад.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якій просили в задоволенні позову відмовити. Посилались на те, що є необґрунтованим посилання позивача на підозру ОСОБА_2 , оскільки відповідно до вимог ч.1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінального покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку передбаченому КПК України і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Вважали, що правовий статус особи, щодо якої набрав законної сили обвинувальний вирок суду та особи, якій вручено підозру є різними. Саме суд вирішує питання про допустимість, належність і достовірність доказів для визнання особа винною у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, висновок про наявність у діях ОСОБА_2 неправомірних та протиправних дій щодо невиконання нею своїх професійних обов`язків, та наявність причинно-наслідкового зв`язку між діянням та настанням смерті новонародженої дитини є передчасним та необґрунтованим. Посилання на підозру є безпідставним, оскільки підозра є фактично лише думкою слідчого про винуватість особи. Докази, якими обґрунтовуються вимоги позивача, це повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 22.05.2020 року, постанова про закриття кримінального провадження від 31.07.2020 року. Вважали, що відповідно до вимог ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. В даному випадку неправомірність та протиправність дій, вчинення дій злочинного характеру ОСОБА_2 має підтверджувати саме обвинувальний вирок суду.

Також, зазначали, що позивачка посилається на висновок комісійної судово-медичної експертизи №206-2018/0 від 17.02.2020 року, виготовлений Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, але при цьому, існує декілька висновків експертів по кримінальному провадженню, які проводились різними експертними установами, судово-медичними експертними комісіями в різному складі, які, в свою чергу, прийшли до різних висновків. А саме, висновку експерта №365-КЕ/ (текст нечитабельний) 23.12.2014 28.05.2015 підготовлений Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, в якій комісія не може встановити причину смерті немовля, а також вказує на наявність патології у Позивача та відповідність дій лікаря клінічним протоколам, висновок №393, 394/16 від 13.04.-04.09.2017 року, підготовлений Головним бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, відповідно до якого комісією вказано на відсутність недоліків в наданні медичної допомоги, наявність патології у вагітної, генералізовану внутрішньоутробну інфекцію та вроджені вади розвитку плода як причину смерті, те, що настання смерті обумовлено наявністю хворобливих патологічних змін, у висновку вказано на відповідність дій лікаря клінічним протоколам та встановлено причину смерті новонародженої. Висновок комісійної судово-медичної експертизи №206-2018/0 від 17.02.2020, підготовлений Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи. Всі три висновки мають протилежні висновки, але саме висновок на якій посилається позивачка №206-2018/0 від 17.02.2020, має висновок про існування прямого причинно-наслідкового зв`язку між дефектами в надання медичної допомоги та настанням смерті новонародженої дитини ОСОБА_3 .. Вважали, що Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи взагалі не мало право проводити таку експертизу, враховуючи положення п.2.4. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року, відповідно до яких проведення експертиз у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення здійснюється у відділах комісійних експертиз бюро судово-медичних експертиз управлінь охорони здоровя обласних виконавчих комітетів, у відділі комісійних експертиз республіканського бюро (Автономної Республіки Крим), а також у судово-медичному відділі Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Тому експертний висновок складений установою, яка не мала права його проводити, склад комісії є неповний та за фаховим рівнем низький, позаштатний акушер-гінеколог не був включений до складу комісії, комісія не дослідила усі біологічні матеріали, містить протиріччя в частині висновків, не посилається на порушення лікарем жодного клінічного протоколу, а висловлює лише припущення та здогадки. Вважали, що висновок експертизи Київського міського бюро, на який посилається Позивач не є допустимим доказом відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України. Окрім того, зазначали, що позивачкою не було вказано на підставі якої методики було розраховано моральну шкоду, не обґрунтовано на підставі яких розрахунків вона просить суд стягнути саме таку суму, про яку зазначає в позовній заяві.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що діючим законодавством не передбачено методики вирахування розміру завданої моральної шкоди, вимогами ч.3 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, визначає в чому полягає моральна шкода та розмір грошового відшкодування визначається саме судом залежно від всіх обставин в сукупності, з урахуванням принципу розумності та справедливості. Саме з урахуванням обставин справи, смерті новонародженої дитини, глибини страждань була визначена така сума до відшкодування. Окрім того, звертала увагу на те, що твердження представника відповідача, що неправомірність та протиправність дій, вчинення дій злочинного характеру ОСОБА_2 мають бути встановлені виключно обвинувальним вироком, є помилковими, оскільки в даному випадку слідчим було надано оцінку письмовим доказам та висунуту підозру, за погодженням із прокурором, підозра зникає лише у випадку спростування (закриття кримінального провадження щодо підозрюваного) або перетворюється в обвинувачення у разі підтвердження. Підозра містить посилання на встановлені обставини в ході досудового розслідування, 31.07.2020 року провадження було закрито та постановою також зазначено на обґрунтованість підозри, закриття провадження в даному випадку відбулось з нереабілітуючих підстав, орган досудового розслідування з`ясовував позицію родичів померлої ОСОБА_2 щодо необхідності продовження розслідування з метою реабілітації підозрюваної. Але ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померлої ОСОБА_4 та донька померлої ОСОБА_5 подали письмову заяву складену ними із захисником ОСОБА_6 , що вони не наполягають на подальшому продовженні досудового розслідування та подальшій передачі провадження до суду для розгляду та встановлення невинуватості підозрюваної. З урахуванням наведеного, вважала, що підозра не спростована, постанова про закриття провадження є чинною та має доказове значення у справі та ставити під сумнів докази здобуті в рамках кримінального провадження, переоцінювати інші висновки експертиз в рамках кримінального провадження відповідач не має правових підстав. Висновок комісійної судово-медичної експертизи №206-2018/0 від 17.02.2020 року складений у відповідності до вимог Закону України «Про судову експертизу», процесуальним законодавством, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та нормативними документами МОЗ України, у складі фахових спеціалістів експертів, на підставі всіх наданих медичних документів, із дослідженням гістологічних препаратів.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, наводив перелік Науково-методичних та інформаційних джерел, які використовуються в Україні для встановлення розміру моральної шкоди, наполягав на тому, що розмір шкоди визначений позивачем на власний розсуд та нічим не підтверджений. Наполягав на тому, що ч.6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні чи мале місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, а твердження позивача в частині доведеності вини лікаря ОСОБА_2 тільки на підставі вручення підозри є голослівними та такими що не відповідають вимогам закону.

Представником 3-ї особи було подано письмові пояснення, посилались на те, що покладання обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи, а також відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають, зокрема протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Вважали, що матеріали цивільної справи не містять доказів винуватості ОСОБА_2 , оскільки відсутній обвинувальний вирок суду, а тому діє презумпція невинуватості, повідомлення про підозру не має жодного доказового значення при розгляд цивільної справи, всі твердження і доводи позивача щодо неправомірності та протиправних дій з боку лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_2 , наявність в її діях (бездіяльності) вини, завдання моральної шкоди, доведеності вини, не підтверджені належним чином та не повинні братись судом до уваги для правильного вирішення справи. Посилались на правові позиції Верховного Суду з означених питань. Також, зазначали, що позивачка не зверталась із цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди в рамках кримінального провадження, хоча для цього було достатньо часу, понад 6 років. Висловлювали сумнів щодо якості та повноти проведення розслідування в цілому враховуючи період проведення досудового розслідування. Одночасно, звертали увагу, що позивачем не було зазначено конкретного належного обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди, позивач наводить декілька рядків, в яких міститься загальна характеристика вимог та розмір визначеної шкоди. З урахуванням наведених доводів вважали, що позовні вимоги є необґрунтованими, просили в позові відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Представник відповідача підтримав доводи наданого відзиву та просив в задоволенні позову відмовити. Представник 3-ї особи в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивачка у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває в шлюбі з ОСОБА_7 , з 30 серпня 2008 року, що підтверджується її копією паспорту та копією свідоцтва про шлюб.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відповідно до копії свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 2 днів.

13.04.2014 року за заявою позивачки Фрунзенським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області були внесені відомості до ЄРДР за №12014220460001328 за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 140 КК України, за фабулою, звернулась ОСОБА_8 про те, що медичні працівники медичного закладу «Пологовий будинок №6», що розташований за адресою м.Харків вулиця Луї Пастера, 2, неналежно виконали свої обов`язки, в результаті чого наступила смерть її новонародженої дитини (ЖЄО 4284). Слідчий ОСОБА_9 , прокурор ОСОБА_10 , Карнаух О.М.. 09.12.2014 року матеріали провадження були передані до Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, слідчий ОСОБА_11 , прокурор ОСОБА_12 , 07.10.2016 року змінено орган досудового розслідування на Індустріальний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, слідчі Федорченко Н.М., Тищенко Д.В., прокурор ОСОБА_13 , та змінено правову кваліфікацію за ч.2 ст. 140 КК України. В подальшому матеріали провадження були передані до СУ ГУ НП в Харківській області.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 з 01.03.2011 року обіймала посаду завідувачки акушерського фізіологічного відділення, лікаря акушера-гінеколога КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6», з копії посвідчення №1418 вбачається, що ОСОБА_2 проходила підготовку в період з 01.09.1999 року по 31.08.2001 року за фахом акушерство та гінекологія, також відповідно до наказу Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації від 03.12.2014 року №540-к підтверджена кваліфікаційна категорія перша зі спеціальності акушерство і гінекологія.

Відповідно до копії посадової інструкції завідуючого акушерським фізіологічним відділенням КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6» визначено завдання та обов`язки, відповідальність завідуючого, в тому числі, п.2.2. завідуючий забезпечує, організовує, та бере участь в надання якісної і кваліфікованої медичної допомоги роділлям та породіллям у відділенні, а також оптимальних, безпечних умов для підготовки й проведення пологів, спеціальних лікувальних і діагностичних процедур співробітниками гінекологічного відділення, згідно до затверджених Медичною Радою пологового будинку протоколами лікувально-діагностичних заходів, п.4.1. завідуючий несе відповідальність за свою діяльність та діяльність відділення у відповідності до чинного законодавства та нормативно-правових актів що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я; 4.2. завідуючий несе відповідальність за неякісну роботу та помилкові дії, бездіяльність та неприйняття рішень, які входять в сферу його обов`язків та компетенції.

Відповідно до копії посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6» визначено завдання та обов`язки, відповідальність лікаря, в тому числі п.2.2. лікар акушер-гінеколог надає якісну і кваліфіковану медичну допомогу вагітним і гінекологічно хворим жінкам, а також проводить оперативні втручання, спеціальні лікуванні і діагностичні процедури у відділенні згідно затвердженим протоколом, п.4.1. лікар несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, помилкової дій чи бездіяльність, неприйняття рішень, які входять в сферу його компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, недотриманням медичної етики та деонтології, вимог техніки безпеки та санітарно-епідеміологічного режиму в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством.

В ході проведення досудового розслідування було проведено ряд судово-медичних експертиз, копії висновків яких були витребувані за клопотанням сторони відповідача.

Так, відповідно до висновку експерта №365-КЕ/2014, що проведена в період часу з 23.12.2014 по 28.05.2015 року у відділі комісійних судово-медичних експертиз Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, зроблено підсумки, що новонароджена ОСОБА_3 з урахуванням строків гестації та антропометричних даних народилась доношеною, зрілою, життєдіяльною, встановлений комплекс патологічних змін не був обумовлений тривалими реанімаційними заходами, план родів лікарем ОСОБА_2 обраний вірно та своєчасно з урахуванням патології, що була наявна у породіллі. Було встановлено порушення в медичній документації, а саме виправлення чисельні, не якісні гістологічні матеріали, відсутність рентгенограми, не було проведено в повному обсязі патологічне дослідження трупу дитини, тому у комісії відсутня можливість в повній мірі дослідити та об`єктивно оцінити клінічну ситуацію, біомеханізм народження та встановити причину смерті.

Відповідно до висновку №393, 394/16, що проведена в період часу з 13.04.2017 по 04.09.2017 року, в приміщенні ДУ «Головне бюро медово-медичної експертизи МОЗ України», зроблено підсумки щодо причини смерті дитини, зазначено на наявність виправлень в наданих медичних документах, про те, що в наданих матеріалах відсутні судово-медичні дані, які б вказували на наявність недоліків у веденні пологів, в наданні реанімаційної допомоги, неонатологічної допомоги, які можуть свідчити про стимуляцію пологової діяльності, тобто настання смерті дитини обумовлено наявністю хворобливих патологічних змін.

Відповідно до висновку експерта №206-2018/о, проведено в період часу з 27.02.2019 року по 17.02.2020 року, на підставі Постанови старшого слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП в Харківській області Федорченко Н.М. від 05.12.2018 року, судово-медичну (комісійну) експертизу за матеріалами кримінального провадження за №12014220460001328. За даними експертизи договір про ведення народження укладений був позивачкою на 37 тижні з лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 .. Експертиза проведена комісією в приміщенні відділу комісійних судово-медичних експертиз Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи. За підсумками експертизи зазначено, що даних які б свідчили про обтяжений акушерський анамнез ОСОБА_1 (окрім наявності аутоімунного тиреоїдиту, гіпотиреозу легкого ступеню) або наявність будь-яких вроджених вад плоду не встановлено. Смерть новонародженої дитини настала внаслідок проблем, що виникли під час пологів. Комісія стверджує, що мало місце несвоєчасне встановлення правильного клінічного діагнозу (дистрес плоду), і, відповідно, несвоєчасне надання адекватної в такому випадку медичної допомоги проведення кесарева розтину або накладання акушерських щипців або вакуумекстракція плоду. Своєчасне проведення оперативного втручання могло б визначити благо приємний перебіг пологів. Встановлено, що між настанням смерті новонародженої дитини ОСОБА_3 та вищевказаними у підсумках дефектами в наданні медичної допомоги існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

22 травня 2020 року старшим слідчим СУ ГУ НП в Харківській області Шиловою Ю.А., за погодженням із прокурором відділу прокуратури Харківської області М. Мозговим, в рамках кримінального провадження складено повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 140, а саме неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, та ч. 2 ст. 140 КК України, а саме неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

Із змісту повідомлення вбачається, що завідуюча акушерсько-фізіологічним відділенням ОСОБА_2 , не провела необхідних інструментальних обстежень (відсутність реєстрації датчиком кардіомонітора ЧСС плода, синхронізації фіксації переймів і частоти серцевих скорочень), з метою виключення/підтвердження наявності і такого ускладнення як дистрес плоду, несвоєчасно встановила правильний клінічний діагноз, порушила вимоги протоколу з акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», затвердженого наказом МОЗ України №900 від 27.12.2006 року «Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», через несумлінне ставлення до своїх професійних обов`язків, не вжила заходів для термінового розродження ОСОБА_14 шляхом кесарева розтину або накладання акушерських щипців/вакуум екстрактора. Дефекти у наданні медичної допомоги лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 , відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №206-2018/о від 17.02.2020 року перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті новонародженої дитини ОСОБА_3 ..

ІНФОРМАЦІЯ_5 підозрювана ОСОБА_2 померла від атеросклеротичної хвороби серця. Постановою прокурора у кримінального провадження прокурором відділу прокуратури області Мозговим М. було закрито кримінальне провадження №12014220460001328 за п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із смертю підозрюваної ОСОБА_2 .. Даною постановою прокурором було зазначено, що завідуюча акушерсько-фізіологічним відділенням ОСОБА_2 несвоєчасно встановила правильний клінічний діагноз, через несумлінне ставлення до своїх професійних обов`язків не вжила заходів для термінового розродження ОСОБА_14 , внаслідок чого о 22.20 годині 09.04.2014 після епізіотомії народилась дитина ОСОБА_1 з ускладненням у вигляді інтранального дистресу плода. В 00:05 10.04.2014 за станом здоров`я новонароджена була переведена до відділення інтенсивної терапії новонароджених КЗОЗ «Харківській міський перінатальний центр», де 11.04.2014 року о 16.10, незважаючи на проведений комплекс реанімаційний та лікувальних заходів було констатовано біологічну смерть дитини з заключним діагнозом: «Асфіксія важкого ступеню, перинатальне гіп-ішемічне ураження ЦНС, гострий період, важкий перебіг, набряк головного мозку, синдром пригнічення ЦНС, синдром поліорганної недостатності, гостра дихальна недостатність, гостра церебральна недостатність, гостра ниркова недостатність, гостра серцево-судинна недостатність, шок, пневмонія в/у правостороння, пневмоторакс зліва напружений, спінальна родова травма». Вказані дефекти у наданні медичної допомоги лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 , відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №206-2018/0 від 17.02.2020 року перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті новонародженої дитини ОСОБА_3 .. Своїми діями ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 140 КК України неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

22.07.2020 року мати ОСОБА_2 ОСОБА_4 , донька ОСОБА_2 ОСОБА_5 , захисник адвокат Горлач О.С. звернулись до прокурора прокуратури Харківської області Мозгового М.Л., слідчого СУ ГУНП в Харківській області Шилової Ю., із заявою у кримінальному провадженні №12014220460001328 внесеного до ЄРДР 13.04.2014 року та зазначали, що вони не наполягають на продовженні досудового розслідування та подальшій передачі справи до суду для розгляду кримінальної справи та встановленні реабілітуючих підстав для реабілітації померлого. Просили їх більше не турбувати, провадження закрити.

Відповідно до копії Статуту відповідач КНП «Міський клінічний пологовий будинок №6» Харківської міської ради, створений рішенням 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.04.2018 року №1072/18 «Про припинення комунальних закладів охорони здоров`я міста Харкова шляхом реорганізації (перетворення) в комунальні некомерційні підприємства Харківської міської ради» шляхом перетворення комунального закладу охорони здоров`я «Харківській міський клінічний пологовий будинок №6», є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків комунальної установи охорони здоров`я міського поголовного будинку №6, комунального закладу охорони здоров`я «Харківській міський клінічний пологовий будинок №6. Підприємство є юридичною особою, що має самостійний баланс, поточні рахунки, може бути відповідачем у судах.

Позивачка зверталась до відповідача з питання відшкодування моральної шкоди у добровільному порядку, але їй відмовили, оскільки відсутність обвинувальний вирок суду, в якому б зазначалось про вину ОСОБА_2 ..

Суд встановив, що правовідносини сторін виникли з підстав відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці неправомірними діями та бездіяльністю лікаря ОСОБА_2 під час виконання нею своїх трудових обов`язків, а тому саме юридична особа має відшкодувати завдану позивачу шкоду.

Згідно ст. ст.10, 57, 59, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відео записів, висновків експертів; а відповідно до положень ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2023 у справі №523/10085/19 (пункт 58), Верховний Суд звертав увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21).

Оцінюючи доводи представника відповідача та 3-ї особи в частині недоведеності вини ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2019 у справі №755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18) зазначив, що у деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоровя, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоровя» обовязками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта. Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

Тобто, закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст. 284 КПК України не є реабілітуючою.

При цьому, судом встановлено, що в рамках досудового розслідування окрім повідомлення про підозру було прийнято постанову прокурором про закриття кримінального провадження, в якій проведено оцінку зібраних в ході досудового розслідування доказів та встановлено наявність обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_2 , з посиланням, в тому числі на відповідний висновок експерта №206-2018/0. А право на реабілітацію роз`яснювалось родичам померлої, та відповідно до поданої ними заяви мати померлої та її донька заперечували проти продовження досудового розслідування та направлення справи до суду. У разі заперечень, досудове розслідування та судове провадження повинні були б проводитися в повному обсязі в загальному порядку.

У цій справі обов`язок щодо спростування доводів позивачки та доведення відсутності вини ОСОБА_2 у завданні їй шкоди покладається на сторону відповідача та третьої особи (оскільки вони заперечували проти позовних вимог), які будь-яких належних та допустимих доказів на спростування презумпції вини заподіювача шкоди та позиції позивачки не надали.

Доводи сторони відповідача та 3-ї особи щодо порушень порядку призначення експертизи в рамках кримінального провадження, тривалості досудового розслідування, суд вважає необґрунтованими, оскільки вирішення питання щодо наявності чи відсутності порушень у кримінальному провадженні, відповідно до положень діючого ЦПК України до компетенції судів не відноситься.

Окрім того, відповідно до п. 1 Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), що затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. № 6, бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим) (в подальшому - бюро) є державними спеціалізованими установами, що входять до структури закладів охорони здоров`я України. Основною діяльністю бюро є проведення судово-медичних експертиз, що призначаються особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об`єктів, що містять інформацію про обставини справи. Відповідно до п.7.5. у складі бюро повинен бути такий структурний підрозділ, як Відділ комісійних судово-медичних експертиз;

Відповідно до п.1.3. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, що затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. № 6, система судово-медичної служби України складається з: 13.1. Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, 1.3.2. Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автономна Республіка Крим), 1.3.3. Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів.

П.2.4.1. даної Інструкції визначає, що участь кількох експертів є обов`язковою при проведенні експертиз у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення;

Проведення цихекспертиз здійснюєтьсяу відділахкомісійних експертизбюро судово-медичнихекспертиз управліньохорони здоров`яобласних(ав м.Києві там.Севастополі -міських,оскільки даніміста маютьспеціальний статусвідповідно доКонституції України) виконавчихкомітетів,у відділікомісійних експертизреспубліканського бюро(АвтономноїРеспубліки Крим),а такожу судово-медичномувідділі Головногобюро судово-медичноїекспертизи МОЗУкраїни. Тобто, з урахуванням наведеного, Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи має відділ комісійних експертиз, яким проведено експертизу, мало право проводити таку експертизу.

Постанова про закриття кримінального провадження, з нереабілітуючих підстав, зумовлює виникнення у потерпілого (позивача) цивільно-процесуального права на пред`явлення позову, а відносини з відшкодування шкоди трансформуються в деліктні зобов`язання щодо відшкодування шкоди завданої злочином.

Згідно ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ст. ст. 1172, 1174 ЦК України, передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою під час виконання трудових обов`язків. Це є одним з випадків, коли суб`єктом деліктної відповідальності є юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто, особливістю цих зобов`язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати. У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи - підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов`язків. Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за наведеною нормою права пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов`язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за статтею 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов`язково необхідно враховувати. Це обставини, за наявності яких шкода була спричинена, хоча сама шкода в цих зобов`язаннях і не набуває будь-яких особливостей. До таких обставин частина перша зазначеної норми відносить виконання трудових (службових) обов`язків працівником. У разі завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов`язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену цим працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (стаття 1166 ЦК України).

З урахуванням встановлених обставин справи, на підставі досліджених письмових доказів, суд дійшов висновку, що позивачкою доведено наявність факту заподіяння їй діями відповідача (який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов`язаний її відшкодувати в силу вимог закону, як роботодавець винуватця) моральної шкоди, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою , смертю її дитини, є безпосередній причинний звязок, а відповідачем не спростовано відсутність протиправності дій та вини в завданні такої моральної шкоди.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачці завдано моральну шкоду.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди законодавством не встановлений. Суд визначає цей розмір залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 27 даної Постанови при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому, діючим законодавством не визначено обов`язку позивача проводити відповідне експертне дослідження з метою встановлення розміру моральної шкоди.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Смерть рідної людини, а в даному випадку новонародженої дитини, яка померла через 2 дня після народження, це тяжка втрата, що безспірно викликає страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Судом враховуються доводи позивачки, викладені в позовній заяві, а саме щодо тривалого планування та очікування народження дитини, її добросовісну поведінку щодо постановки на облік, відвідування медичної консультації, виконання всіх рекомендацій для породіллі, щодо обстежень, скринінгів, звернення до пологового будинку з метою проходження огляду, оформлення документів для народження, укладання договору з лікарем акушером-гінекологом. Але попри нормальне протікання вагітності та дотримання нею всіх рекомендацій лікарів, відсутності патологій, саме внаслідок дефектів в надання їй медичної допомоги під час розродження, її дитина померла. Позивачка посилалась на те, що вона відчула нестерпний біль, який продовжує відчувати, була змушена залишати пологовий будинок з мертвою дитиною. Перебувала тривалий час у стресовому стані, змінювала місце свого перебування, тривалий час відновлювалась та користувалась допомогою психолога, дана подія негативно вплинула на її ставлення щодо народження її дітей, вона внаслідок тривожності відмовилась від народження дітей природним шляхом, діти народились внаслідок застосування кесарева розтину. Зазначала, що їй не було принесено ніяких вибачень, задля встановлення провини лікаря вона була вимушена ініціювати відкриття кримінального провадження, досудове розслідування за яким тривало шість років. З урахуванням характеру, обсягу та глибини душевних страждань, які вона зазнала, тривалість страждань з моменту смерті дитини, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що необхідним та достатнім розміром грошового відшкодування моральної шкоди за вказаних обставин є відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу в розмірі 300000 гривень.Тобто, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі позову, суд дійшов висновку про задоволення позову, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 23, 1167, 1168, 1172 ЦК України, ст.ст. 81, 82, 141, 259, 263, 264-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300000 (триста тисяч) гривень.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Повний текст рішення виготовлений 08.10.2024 року.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат Кравченко Тетяна Іванівна, адреса для листування проспект Ювілейний, будинок 57/106 м. Харків, 61118, за договором, ордером.

Відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок №6» Харківської міської ради, юридична адреса вулиця Луї Пастера, будинок 2, м. Харків, 61075, ЄДРПОУ 30657392. Представник відповідача адвокат Іванченко Олександр Володимирович, адреса для листування вулиця Предславинська, 28, офіс 103, м. Київ, 03150, за ордером.

3-я особа у справі Харківська міська рада, юридична адреса майдан Конституції, будинок 7, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 04059243.

Головуючий: суддя О.В. Бугера