Рішення

від 29.08.2024 по справі 751/4763/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/4763/24

Провадження №2/751/1301/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Шульга В.Л.,

представника позивача Таргоній В.М. (у режимі відеоконференції),

представника відповідача Гуслякової М.З. ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новозаводського районного суду м. Чернігова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Свої вимоги мотивує тим, що 04.08.2023 року в м. Чернігів на вулиці Івана Мазепи тепловоз ЧМЭ3-1063 здійснив наїзд гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих травм помер. Смертю ОСОБА_4 його матері було завдано моральну шкоду.

При визначенні розміру моральної шкоди позивач враховувала наступне:

1. Сталий життєвий устрій позивача непоправно змінено з незалежних від неї обставин. До смерті сина в позивача було звичне життя, в якому син займав важливе місце. Вона втратила можливість тривалого життєвого зв`язку з своєю дитиною, який відновлений бути не може. Позивач до 24.02.2022 року проживала разом з загиблим, вони були пов`язані спільним побутом та проживанням, крім безпосередньо кровного споріднення та зв`язку. Тепер позивач проживає сама.

2. Внаслідок смерті сина позивач назавжди позбавлена можливості отримувати від сина підтримку та допомогу як моральну так і матеріальну і жодні зусилля з її сторони не зможуть виправити ситуацію, що склалася.

3. Позивач мала правомірні сподівання отримувати від свого сина допомогу. Позивач є пенсіонером, отже непрацездатною особою. Відповідно до ст.1 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю. Відповідно до ч.1 ст.172 СК України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

4. Крім втрат пов`язаних з підтримкою та допомогою, позивач відчуває біль та страждання, відчуття самотності, тривожності, гострої несправедливості через смерть свого сина, оскільки смерть дитини є найтяжчою втратою для матері, як і для будь-якої людини, не може не спричиняти зміну в психоемоційному стані позивача

5. Загиблий був молодого віку, що додатково завдає матері моральних страждань, оскільки попереду в нього було все життя.

6. Щодо часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану- попередній стан ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою.

7. Щодо характеру та обсягу страждань - емоції пов`язані зі смертю є особливими емоціями, які неможливо порівняти з будь-якими іншими стражданнями через їх глибину і тяжкість. Передчасна смерть сина стала різкою психотравматичною подією. Особливу увагу заслуговує те, що страждання позивача, пов`язані зі смертю сина, є не «одномоментними», а «триваючими», тому що його втрата є непоправною подією.

Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті 300 000 гривень. Такий розмір є розумним і справедливим і зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 19 червня 2024 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15 липня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні (в режимі ВКЗ) представник позивача адвокат Таргоній В.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо позовних вимог у повному обсязі, просила відмовити у їх задоволенні за безпідставністю з посиланням на норми ч.1 ст.1193 ЦК України, згідно з якими шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Також, надала клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з тим, що всі обставини події встановлюються в межах кримінального провадження та на даний час не закрито.

Також, 03.07.2024 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що загиблий до травмування його тепловозом перебував на залізничній колії, чим порушив вимоги Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 №54, якими встановлено заборону пішоходам ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше 5м; при наближенні поїзда треба зупинитися поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід; пішоходам забороняється на станціях і перегонах пролізати під вагонами і перелізати через автозчепи для переходу через колію. Отже, з урахуванням того, що смерть потерпілого настала винятково внаслідок його вини у недотриманні Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, відповідач не повинен нести майнової відповідальності за завдану позивачеві моральну шкоду. Вважають, що потерпілий ОСОБА_4 перед зіткненням перебував по ходу слідування вагонів в габариті для слідування вагонів, тож потерпілий не міг не помітити вагони, які наближались у світлу пору доби. Однак, лише в момент коли вагони порівнялись з потерпілим, останній розпочав різкий рух в бік вагону, в результаті чого відбулось зіткнення та як наслідок смерть потерпілого.

В даному випадку можна говорити про очевидний умисел потерпілого або грубу необережність. Тобто, потерпілий, бачучи вагони, які слідують по колії повз нього, починає рух в бік вагонів чим сприяє у неминучому настанні негативних наслідків своєї поведінки - невідворотному заподіянні їй важких травм, що є несумісними з життям.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю потерпілого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження(а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 загинув, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис про смерть №1912 (а.с.14).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.58) 04.08.2023 близько 09 год. 30 хв. на під`їзній колії ПЧ-10 при станції Чернігів, поблизу буд. АДРЕСА_1 , , тепловоз ЧМЭЗ-1063 з одним вагоном під керування машиніста ОСОБА_5 , помічника машиніста ОСОБА_6 та упорядника ОСОБА_7 , котрий знаходився на вагоні, рухалися зі сторони вул. Самоквасова в напрямку вул. Ціоковського, вагоном вперед, та здійснив наїзд на військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , старшого солдата ОСОБА_4 ,котрий від отаманих травм загинув на місці пригоди.

За вказаним фактом 04.08.2023 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023270340002855 за ч.3 ст.276 КК України.

В результаті службового розслідування нещасного випадку невиробничого характеру на Регіональній філії «Південно-Західна залізниця» виробничий підрозділ «Київська дирекція залізничних перевезень» складено акт від 11.08.2023(а.с.56-57). Відповідно до акту службового розслідування нещасного випадку невиробничого характеру від 11.08.2023 нещасний випадок стався 04.08.2023 09 год. 30 хв. Місце, де стався нещасний випадок: між стрілочними переводами № 302 та № 306, по яким здійснюється подача (прибирання) вагонів з станції Чернігів.

Як вбачається з висновку експерта №684 смерть громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала внаслідок травматичного шоку. до якого призвела тяжка отримана політравма. Даний висновок підтверджується наявністю ушкоджень: масивні крововиливи в м`які тканини тулубу, переломи ребер по декільком анатомічним лініям з розривами пристінкової плеври, крововиливами та розривами правої легені, повний перелом тіла восьмого грудного хребця. 2-9 остистих відростків грудного відділу хребта, перелом правої лопатки та ключиці, крововиливи під оболонки спинного мозку, розриви тканин печінки та селезінки, гематоракс (до 300мл червоної рідкої крові]: гемаперитонеум (до 500 мл червоної рідкої крові): нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, масивні крововиливи в наднирники, рідка кров в порожнинах серця та судин. Враховуючи вираженість трупних явищ(трупне заклякання та трупні плями), вважають, що смерть могла настати 04.08.2023 року. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_4 виявлений етанол в концентрації 2.9г/л, що стосовно живої особи може відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння.

15.07.2024 року ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, а саме витребувати з Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області матеріали кримінального провадження №12023270340002855 (а.с.65-69).

Відповідно до листа слідчого СВ розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 19.08.2024, повідомляє, що досудове розслідування не завершено і триває(а.с.76).

Між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Згідно з ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і таке інше.

Згідно з ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків і інші способи відшкодування майнової шкоди та моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (…).

Згідно з ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання (…), тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02.11.2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19), від 16.12.2020 у справі № 161/3557/19.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце на залізниці. Причиною нещасного випадку стало перебування потерпілого безпосередньо на залізничній колії. Разом з тим, кримінальне провадження №12023270340002855, відкрите за фактом порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного транспорту, що спричинило загибель людини, досудове розслідування триває.

Оскільки потяг відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки, яким є відповідач. Отже, відсутність в діях заподіювача шкоди - володільця джерела підвищеної небезпеки складу кримінального правопорушення, відсутність суспільно-небезпечних протиправних дій працівника залізничного транспорту не мають правового значення для правильного вирішення справи. Таким чином, АТ «Українська залізниця» має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а позивач, як мати загиблого, наділена правом вимагати відшкодування спричиненої їй моральної шкоди в результаті смерті сина, яка настала внаслідок наїзду на нього потягу.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.04.2021 у справі № 450/4163/18, яку суд застосовує у своєму рішенні.

В ході розгляду справи обставин непереборної сили або умислу потерпілого судом не встановлено.

Отже, у спірному випадку дорожньо-транспортна пригода мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу або непереборної сили.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до ст. 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

Частина 2 ст. 1193 ЦК України передбачає, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.

Наявні у справі докази підтверджують факт травмування ОСОБА_4 внаслідок наїзду на нього тепловозу ЧМЭ3-1063, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці.

Твердження представника відповідача, що шкода спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник чи володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Таких обставин під час розгляду справи не встановлено.

Встановивши, що позивач є мати загиблого, суд приходить до висновку, що заподіяна позивачеві моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_4 підлягає відшкодуванню відповідачем АТ «Укрзалізниця», як власником джерела підвищеної небезпеки.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань, які позивач зазнала внаслідок смерті близької людини, характер та тривалість немайнових втрат, які зруйнували нормальні життєві зв`язки, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди. Сам факт загибелі ОСОБА_4 при встановлених судом обставинах є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача як його мати, враховуючи те, що згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Також суд бере до уваги відсутність вини відповідача в настанні смерті ОСОБА_4 та те, що смерть останнього сталася саме внаслідок його власної грубої необережності та порушення ним вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 54 від 19.12.1998.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку про зменшення суми моральної шкоди, яку просить стягнути позивач до 200 000 грн., що на думку суду є належною сатисфакцією конкретному випадку.

Позивач при поданні позовної заяви до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, з врахуванням Закону України «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути судові витрати в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. 12,13,23,76,81,141,258,259,265,273,354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса: 03150, м. Київ, вулю Єжи Ґедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти в якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000( двісті тисяч) грн.. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача, Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815), на користь держави судові витрати у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко