Постанова

від 10.12.2024 по справі 751/4763/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/4763/24

Головуючий у першій інстанції - Овсієнко Ю. К.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1523/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Мамонової О.Є.,

суддів - Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Герасименко Ю.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця»,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 29 серпня 2024 року (проголошено о 09:18) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого,-

У С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - АТ «Українська залізниця»), в якому просила стягнути з відповідача на свою користь 300 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чернігів на вул. Івана Мазепи тепловоз ЧМЕЗ-1063 здійснив наїзд на її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих травм помер, чим їй заподіяно моральну шкоду.

Указувала, що після смерті сина змінився життєвий устрій, утрачено зв`язок з дитиною, син займав важливе місце, вони були пов`язанні спільним побутом та мали кровний зв`язок. Унаслідок смерті позивачка позбавлена можливості отримати підтримку сина, як моральну так і матеріальну, вона відчуває біль та страждання, самотність, тривожність, гостру несправедливість через смерть сина, оскільки смерть дитини є найтяжчою втратою для матері. Емоції пов`язані з смертю сина є особливими через їх глибину і тяжкість, передчасна смерть сина стала різкою психотравматичною подією.

Зазначала, що встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити моральну шкоду, адже компенсацією моральної шкоди не можна відшкодувати дійсні страждання, будь-який її розмір є умовним, тому оцінила моральну шкоду в грошовому еквіваленті в розмірі 300 000 грн, який вважала розумним і справедливим та таким, що може частково допомогти в організації життя після тяжкої втрати.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29.08.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судові витрати у розмірі 3 000 грн.

В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не застосовано ч. 5 ст. 1187, ч. 2 ст. 1166, ч. 1 ст. 1193 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Заявник зазначає, що нещасний випадок невиробничого характеру стався внаслідок порушення самим потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Встановивши, що причиною загиблої ОСОБА_2 є потрапляння під потяг у зв`язку із його грубою необережністю, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, однак не врахував дану обставину при визначенні розміру відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди, який визначив суд першої інстанції в сумі 200 000 грн відповідач уважає значно завищеним.

Указує, що вина та протиправність дій АТ «Укрзалізниці» відсутні, оскільки смерть потерпілого настала через його власний умисел та порушення вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, перебування у стані алкогольного сп`яніння.

Звертає увагу на те, що за фактом настання нещасного випадку внесено відомості до ЄДРД №12023270340002855 та розпочато досудове розслідування, яке не завершено, у зв`язку із чим відповідачем заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування, однак таке клопотання не було задоволено судом.

Уважає, що позовна заява не містить жодного доказового обґрунтування завдання моральної шкоди, зокрема відсутні докази проживання однією сім`єю позивачки із загиблим, щодо утримання загиблим позивачки.

Зауважує, що основним доходом відповідача було комерційне перевезення вантажів, які після початку військових дій скоротились, останній докладає зусилля для збереження життя людей та зміцнення обороноздатності країни, тому несе значні витрати для виконання таких завдань, за таких обставин зменшився дохід від здійснення основної підприємницької діяльності, що свідчить про неможливість відшкодування шкоди у розмірі встановленому судом першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Таргонія В.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити в силі рішення районного суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачці заподіяна моральна шкода внаслідок загибелі її сина ОСОБА_2 , яка підлягає відшкодуванню АТ «Укрзалізниця» як власником джерела підвищеної небезпеки. Суд констатував, що сам факт загибелі ОСОБА_2 є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача як його матері, врахував те, що згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

З таким висновком районного суду колегія суддів погоджується, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 09:30 на під`їзній колії ПЧ-10 при станції Чернігів, поблизу буд. 57-В по вул. Івана Мазепи в м. Чернігів тепловоз ЧМЕЗ-1063 з одним вагоном під керуванням машиніста ОСОБА_3 , помічника машиніста ОСОБА_4 , упорядника ОСОБА_5 , котрий знаходився на вагоні, здійснив наїзд на військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 , котрий від отриманих травм загинув на місця пригоди (а.с. 14, 36).

04.08.2023 відомості за вказаним фактом внесені до ЄРДР за №12023270340002855 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України (а.с. 36, 58).

Як вбачається з висновку експерта №684 КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 04.08.2023 смерть громадянина ОСОБА_2 , настала внаслідок травматичного шоку, до якого призвела тяжка отримана політравма. Даний висновок підтверджується наявністю ушкоджень: масивні крововиливи в м`які тканини тулубу, переломи ребер по декільком анатомічним лініям з розривами пристінкової плеври, крововиливами та розривами правої легені, повний перелом тіла восьмого грудного хребця. 2-9 остистих відростків грудного відділу хребта, перелом правої лопатки та ключиці, крововиливи під оболонки спинного мозку, розриви тканин печінки та селезінки, гематоракс (до 300 мл червоної рідкої крові): гемаперитонеум (до 500 мл червоної рідкої крові): нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, масивні крововиливи в наднирники, рідка кров в порожнинах серця та судин. Враховуючи вираженість трупних явищ (трупне заклякання та трупні плями), експерт вважає, що смерть могла настати ІНФОРМАЦІЯ_2 . При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_2 виявлений етанол в концентрації 2.9 г/л, що стосовно живої особи може відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння (а.с. 16-22).

Згідно із актом службового розслідування аварії від 11.08.2023 випадок ІНФОРМАЦІЯ_2 стався внаслідок порушення самим потерпілим «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 №54, а саме п. 2.3, 2.5, 2.9. Вини працівників залізничного транспорту даному випадку не вбачається (а.с. 56-57).

Відповідно до листа слідчого СВ розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 19.08.2024, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023270340002855 не завершено та триває (а.с.76).

Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом РАГС Білоцерковського міськвиконкому Київської області 05.07.1988 (а.с. 13).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою, другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов`язків).

Відповідно до вимог частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22).

Установивши, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок наїзду на нього потягу через перебування потерпілого безпосередньо на залізничній колії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що АТ «Укрзалізниця» має нести відповідальність за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду, а позивач як мати загиблого, наділена правом вимагати відшкодування спричиненої їй моральної шкоди в результаті смерті сина.

Апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо того, що потяг відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки, яким є відповідач. Отже, відсутність в діях заподіювача шкоди - володільця джерела підвищеної небезпеки складу кримінального правопорушення, відсутність суспільно-небезпечних протиправних дій працівника залізничного транспорту не мають правового значення для правильного вирішення справи. У зв`язку із чим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що за фактом настання нещасного випадку внесено відомості до ЄДРД №12023270340002855 та розпочато досудове розслідування, яке не завершено.

Твердження заявника про те, що районним судом не було задоволено його клопотання про зупинення провадження у справі до завершення досудового розслідування, не є слушними. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Зі змісту п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України вбачається, що справа, яка на думку сторони є перешкодою для вирішення іншої справи, має перебувати на розгляді в суді, а не на стадії досудового розгляду чи досудового розслідування.

Наявність відкритого кримінального провадження не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду даної справи до розгляду кримінального провадження й не пов`язано з обставинами, які б доводили неможливість розгляду даної цивільної справи.

Крім того, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки.

Ураховуючи вищевикладене, незавершене досудове розслідування не впливає на розгляд цивільної справи, адже шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від вини його володільця.

Доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода спричинена не з вини відповідача, а з необережності самого потерпілого, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом ст. 1167, 1168, 1187 ЦК України власник чи володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.

Обставин непереборної сили або умислу потерпілого судом першої та апеляційної інстанції не встановлено.

Посилання заявника на відсутність доказів проживання позивачки однією сім`єю із загиблим та її утримання загиблим, в силу приписів ч. 2 ст. 1168 ЦК України, не впливає на право позивачки, яка є матір`ю ОСОБА_2 , на відшкодування моральної шкоди.

Узявши до уваги відсутність вини відповідача в настанні смерті ОСОБА_2 та те, що смерть останнього сталася саме внаслідок його власної грубої необережності та порушення ним вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, суд дійшов висновку, що належною сатисфакцією у конкретному випадку буде 200 000 грн.

Однак колегія суддів не погоджується з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

При визначенні розміру моральної шкоди судова колегія враховує вимоги розумності та справедливості, встановлені судом обставини, майновий стан відповідача, глибину та тривалість моральних страждань позивачки, яких вона зазнала внаслідок смерті її сина, характер та тривалість її немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди.

З висновку експерта №684 КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 04.08.2023 встановлено, що в крові від трупа ОСОБА_2 виявлений етанол в концентрації 2.9 г/л, що стосовно живої особи може відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння.

Також, судова колегія бере до уваги той факт, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок його грубої необережності, а саме знаходження потерпілого на залізничних коліях у стані тяжкого отруєння алкоголем, що відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру шкоди.

Установивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення та погодившись з висновком суду першої інстанції, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю сина позивачки внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 має бути визначений в сумі 100 000 грн, що узгоджується із висновками Верховного Суду у справах з аналогічними правовідносинами.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що рішення районного суду підлягає зміні в частині визначеної до відшкодування з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди з 200 000 грн до 100 000 грн, в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Частиною 1 ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з частковим задоволенням позову на суму 100 000 грн, що становить 50% від оскаржуваної суми моральної шкоди, стягнута з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 сума судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції підлягає зменшенню з 3 000 грн до 1 500 грн (3 000 грн х 50%).

Ураховуючи, що позивачка ОСОБА_1 є звільненою від сплати судового збору у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено частково, рішення суду змінено, то судовий збір за подання апеляційної скарги складає 2 250 грн (4 500 грн х 50%), які слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 29 серпня 2024 року - змінити, зменшивши визначені до відшкодування з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди з 200 000 грн до 100 000 грн та суму судового збору з 3000 грн до 1 500 грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄРДПОУ 40075815) за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір за апеляційний розгляд справи в розмірі 2 250 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко