Рішення

від 30.09.2024 по справі 493/2/24

БАЛТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 493/2/24

Провадження № 2/493/135/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі

головуючого-судді Тітової Т.П.

за участю секретаря Сирота О.В.

позивача ОСОБА_1

представника

позивача - адвоката Герус О.О.

представника

відповідача - адвоката Ліпецької В.В.

представника третьої особи Козел О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Балтського районного суду Одеської області в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою судді від 02.01.2024 провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та задоволено клопотання про витребування доказів висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача.

19 січня 2024 року служба у справах дітей Балтської міської ради Одеської області подала до суду в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» пояснення на позов.

03 травня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», в якому вона заявила клопотання про поновлення їй строку для подання відзиву та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою судді від 07.05.2024 клопотання представника відповідача задоволено, поновлено строк відповідачу для подання відзиву та прийнято відзив.

09 травня 2024 року служба у справах дітей Балтської міської ради Одеської області подала до суду висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача.

14 травня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 05.06.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в нього з відповідачем є спільний малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але в зареєстрованому шлюбі сторони не перебували. Спільний син довгий період часу проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

За весь період спільного проживання відповідач у вихованні дитини участі не брала, востаннє бачилася з сином понад 5 років, з того часу будь-яке спілкування відсутнє, аліменти на дитину мати не сплачує, участі у вихованні дитини не приймає та станом на теперішній час перебуває за межами України.

Відповідач не сплачує на користь позивача аліментина утримання сина ОСОБА_4 з 30.07.2019 до 31.07.2023 на підставі судового наказу від 08.08.2019.

Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, взагалі не цікавиться його долею, життям, не навідує його, жодної участі у вихованні сина не бере. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем одноособово без участі відповідача. Син знаходиться на повному утриманні позивача, який прикладає усі зусилля та можливості для його розвитку.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати на сплату судового збору за подання даного позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина, не цікавиться його життям, участі у вихованні та утриманні дитини тривалий час не приймає, на даний час знаходиться за кордоном, з дитиною належним чином не спілкується. Дитина не знає матері, будь-яких спроб для відновлення спілкування з дитиною відповідач не вживала, хоча ніяких перешкод у цьому немає. Крім того протягом тривалого часу відповідач не сплачувала аліменти на утримання сина за судовим наказом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість зі сплати аліментів.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що дитина почала проживати з ним, коли синові було три роки, оскільки були підстави, що відповідач веде аморальний спосіб життя. В той період він працював в м. Одеса, та йому зателефонували знайомі і повідомили, що ситуація критична, тому він вирішив забрати дитину. Коли він приїхав, то побачив не дуже гарну картину, дитина була занедбана, у сина на тілі були ранки. Сина він забрав із собою з дозволу відповідача, вона навіть не опиралася та не заперечувала. Він дозволяв їй спілкуватися з дитиною та не перешкоджав у спілкуванні. В м. Одеса вона лише двічі відвідувала дитину. Номер телефону у дитини змінювався лише один раз, відповідач йому зателефонувала і він повідомив їй номер. Відповідач дзвонила дитині один раз на день народження, коли йому було 10 років, а тепер коли справа в суді, то вона почала дитині дзвонити частіше. Аліменти почала сплачувати в період подачі позову про позбавлення її батьківських прав, а до цього не сплачувала, тому просив позбавити її батьківських прав відносно сина, так як це буде відповідати інтересам дитини.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що відповідач 03.03.3021 року виїхала за кордон на роботу, на даний час не має змоги повернутися до України. Після цього вона спілкується з сином по телефону, а до 2021 року вона відвідувала дитину і вони проводили час разом. Вона має намір спілкуватися з сином, брати участь у його вихованні, але позивач чинить перешкоди в цьому. Дійсно у неї в силу скрутного матеріального становища, викликаного відсутністю роботи, є заборгованість зі сплати аліментів, яка на даний час відповідачем погашається, в подальшому вона має намір утримувати дитину, тому просить у задоволенні позову відмовити. Також наголосила на тому, що мати постійно спілкувалася з дитиною по відеозв`язку, але підтвердити це не може, так як не фіксувала їхні розмови.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області Козел О.В. , в судовому засіданні пояснила, що з відповідачем була розмова, яка повідомила, що у неї не було бажання відстоювати свої права щодо спілкування з дитиною, до компетентних органів щодо перешкоджання батьком їй у спілкуванні з сином вона не зверталася. Підтримала висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітнього сина, заявлені вимоги не підтримує, просить відмовити у їх задоволені, так як позбавлення відповідача батьківських прав не буде відповідати інтересам дитини.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що позивач є її сином, який привіз їй онука на виховання. Старша донька відповідача також перебувала у неї на вихованні. Допомоги від відповідача та її родини ніякої не було. Коли старшій доньці відповідача виповнилось 12 років, то вона її відправила в м. Балта в родину відповідача, а онука забрав до себе позивач в м. Одесу. Відповідач до дитини приїжджала дуже рідко, а саме коли дитина пішла до школи в 1 клас. Дзвонила йому тільки один раз на день народження, коли йому виповнилось 10 років. Онук більше спілкується з сестричкою ОСОБА_8 - це старша донька відповідача. Батько дитини в період, коли онук перебував у неї, часто приїжджав відвідувати сина та матеріально допомагав, а також допомагав із влаштування дитини до першого класу. В дитинстві онуку дійсно вистачало маминою ласки і маминого спілкування, але це все в той період було відсутнє, а зараз коли дізналася про перебування в суді справи почала дзвонити.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивач є її зятем. З 6 років в її життя прийшов ОСОБА_4 , вона вважає його своїм онуком. У дитини були істерики і вона зверталася до психолога і психолог казав, що це у дитини психологічна травма, оскільки не було в його житті поруч мами. Наразі зв`язок між нею і дитиною налагоджений. Відповідач залишила дитину, бо їй так вигідно, вона тільки бажає з ним спілкуватися по телефону, а позивач має одягати, лікувати, нагодувати, допомогти з уроками. Зараз вона йому не потрібна, бо вже пройшов той період, коли він був маленький і потребував маминого спілкування і турботи. На даний час дитина дружину свого батька називає мамою, а на відповідача він каже по імені - ОСОБА_11 . Він з відповідачем спілкується по телефону, але дуже рідко і швидко. Вона не вмішувалася в їхні розмови і нічого поганого про відповідача не говорить, оскільки вона її не знає і не має права про неї говорити щось погане.

Малолітня дитина ОСОБА_4 в присутності батька, представника органу опіки та піклування та представника служби у справах дітей пояснив, що мати йому не дзвонила багато років, а коли розпочався суд, то мати почала йому дзвонити, але не по відеозв`язку. Він не пам`ятає, коли востаннє з нею бачився. Він до матері не дзвонить сам, оскільки не бажає, так як йому ці розмови не потрібні, йому ніхто з дорослих не забороняє з нею спілкуватися. Останній раз він з нею спілкувався по телефону два тижні тому і розмова була дуже швидкою. Вона пропонувала йому приїхати до неї за кордон, але він не захотів, оскільки взагалі не пам`ятає як вона виглядає і вона для нього є чужою людиною. Його старша сестра їздила до неї за кордон, але нею вона йому нічого не передавала. Також повідомив, що частіше спілкується із сестрою, ніж з матір`ю.

Суд, заслухавши доводи сторін, допитавши свідків, оцінивши докази, наявні в матеріалах цивільної справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.07.2011 року, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_3 .

Дитина здорова, про що свідчить копія довідки КНП «Дитяча міська поліклініка № 7» ОМР.

Зі змісту довідки вих. № 1209/2 від 12.09.2023 року, виданої ТОВ «ССС» вбачається, що ОСОБА_1 з 18.09.2017 року працює в ТОВ «ССС». На даний момент займає посаду електрогазозварника 3-го розряду. Дохід за період з 01.09.2022 року по 31.08.2023 року склав 207052,76 грн.

08 серпня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 щомісячно аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у розмірі 1/4 частини від усіх доходів на місяць, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30.07.2019 до досягнення повноліття сином ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить його копія, наявна в матеріалах справи.

Відповідно до довідки про неотримання аліментів, виданої заст. начальника Балтського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) Мушаром П.Д. вбачається, що ОСОБА_1 дійсно зобов`язаний отримувати (але не отримував) від ОСОБА_3 у період з 30.07.2029 року по 31.07.2023 року аліменти на утримання сина ОСОБА_4 .

Згідно характеристики Одеської загальноосвітньої школи № 26 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, виданої на учня 6-Б класу ОСОБА_4 , вбачається, що батько приділяє належну увагу вихованню сина. Цікавиться його навчанням та поведінкою, відвідує батьківські збори. Мати на зв`язок не виходить, контакт не підтримує.

З довідки про проживання у житловому приміщення від 15.08.2023, складеного та підписаного сусідами кв. АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , вбачається, що ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_12 та двома дітьми ОСОБА_13 та сином ОСОБА_4 з 2016 року по 2023 рік постійно проживають спільно за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів сформованої заст. начальника Балтського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) Мушаром П.Д. ОСОБА_3 встановлено заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 станом на липень 2023 року в розмірі 120955,33 грн.

Відповідно характеристики заст. директора з виробництва ТОВ «ССС» Бойко С.А. , ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони.

Згідно довідки вих. № 66 від 03.05.2024, виданої Себинським ліцеєм Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області вбачається, що ОСОБА_4 дійсно навчався у першому класі Себинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у період з 31.08.2017 року по 31.05.2018 року.

Відповідно до довідки № 15 від 07.05.2024 року, виданої Себинським закладом дошкільної освіти Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області вбачається, що ОСОБА_4 дійсно відвідував Себинський заклад дошкільної освіти з лютого місяця 2014 року по червень місяць 2017 року. Піклуванням, вихованням та розвитком дитини постійно займалася бабуся ОСОБА_6 (приводила та забирала дитину з дитячого садка, добросовісно ставилась до навчання дитини та вимог вихователів, брала посильну участь в організації свят та розваг, інших заходах освіти).

Згідно довідки № 42 від 07.05.2024 року, виданої старостою Себинського старостинського округу С. Куйбар вбачається, що онук ОСОБА_4 з лютого 2014 року по 2019 рік проживав разом з бабусею ОСОБА_6 , яка здійснювала за ним догляд за адресою: АДРЕСА_5 .

Зі змісту характеристики, наданої головою мікрорайону «Військове містечко», вбачається, що ОСОБА_3 за роки проживання за адресою АДРЕСА_6 проявила себе з позитивної сторони. За період проживання скарг від сусідів не надходило. За свідченням сусідів є законослухняною, спокійною та врівноваженою.

Згідно акту про відвідування місця проживання відповідача від 18.01.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 живе і працює за кордоном. У квартирі ніхто не проживає. Лише час від часу її мама навідується до квартири. ОСОБА_4 проживає в м. Одесі разом зі своїм батьком ОСОБА_1 вже більше 9 років. Зі слів ОСОБА_3 батько негативно налаштовує дитину відносно неї. Вона проживала деякий час в м. Одеса з метою спілкування з дитиною. Але більше 6-ти разів дитині змінювали номер телефону. Бачитись з дитиною не давали. Аліменти вона не сплачувала через неможливість бачитись з дитиною. Але вона має можливість їх сплатити і бачитись з дитиною.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів заст. начальника Балтського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області ПМУ МЮ (м. Одеса) Мушара П.Д. ОСОБА_3 встановлено заборгованість зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 станом на 01.05.2024 року в розмірі 141206,08 грн. З розрахунку також вбачається, що аліменти ОСОБА_3 в період з липня 2019 року до квітень 2024 року сплачувалися лише в квітня 2024 року в сумі 6000,00 грн.

Згідно квитанцій ОСОБА_3 сплатила на рахунок Балтського ВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) 21.04.2024 аліменти в сумі 6000,00 грн; 02.05.2024 - в сумі 4000,00 грн; 16.05.2024 - в сумі 4000,00 грн; 14.07.2024 - в сумі 6000,00 грн; 31.07.2024 - в сумі 3000,00 грн; 26.08.2024 - в сумі 4000 грн.

Відповідно до квитанції ОСОБА_3 сплатила на рахунок бабусі ОСОБА_6 10.07.2024 кошти в сумі 2000,00 грн.

Рішенням виконавчого комітету Балтської міської ради Одеської області від 26.04.2024 № 80 затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , згідно якого виконком Балтської міської ради Одеської області, як орган опіки та піклування, вважає за недоцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. ч. 2 та 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На підставі п. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Положеннями п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини; найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та неналежне виховання, й у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Наведені вище докази дають суду підстави для висновку, що ОСОБА_3 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не приймає участі в його вихованні, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його самоусвідомлення, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не сплачує регулярно аліменти на користь позивача на утримання сина, що свідчить про те, що поведінка відповідача є винною та усвідомленою і має місце протягом тривалого часу.

Оцінюючи надані відповідачем докази, суд враховує, що вона наразі перебуває за кордоном з вересня 2021 року.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що позивач не дозволяє їй спілкуватися з сином, так як будь-яких об`єктивних доказів на підтвердження вказаного факту нею не надано.

Вказані докази узгоджуються з показами допитаних в судовому свідків про те, що майже 10 року відповідач не спілкується з дитиною та не приймає участі у його вихованні.

Також судом встановлено, що відповідач не сплачувала вчасно аліменти на утримання сина, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, а почала погашати виниклу заборгованість тільки у зв`язку з розглядом судом даного позову.

Крім того, одну із квитанцій датовану 19.06.2024 року в сумі 5000 грн., додану до позову суд не приймає, оскільки вона сплачена на рахунок Доброславського ВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса), код отримувача якого і рахунок отримувача відмінний від Балтського ВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса), тому доказів сплати цієї суми на погашення боргу саме на користь ОСОБА_1 немає.

Твердження представника відповідача про те, що вона проводила час з дитиною в м. Одеса та постійно спілкується з дитиною по відеозв`язку суд до уваги не приймає, так як сама дитина під час допиту заперечила дані факти, а навпаки сказав, що не пам`ятає як виглядає його мати, а спілкується він з нею рідко і не по відеозв`язку. Підтвердив те, що вона для нього є зовсім чужою людиною з якою у них не має спільних тем для спілкування та обговорення.

Отже досить тривала бездіяльність матері, а саме понад 9 років привела до розриву зв`язків між нею та її сином і таким чином, сприяє позбавленню її батьківських прав, тому є обґрунтованим застосування до відповідача крайньої міри втручання у право матері на повагу до сімейного життя та превалювання інтересів дитини над інтересами матері.

Що стосується висновку про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не обґрунтований та не враховані всі обставини та свідки, які одноголосно вказували на те, що відповідач самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини і є для нього чужою людиною, яку він не пам`ятає, а тому відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд не погоджується з даним висновком.

Таким чином, оцінюючи всі докази в сукупності, дотримуючись балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, з метою забезпечення розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, суд дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Разом з тим суд зауважує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.150, 164 СК України, ст.12, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючого в АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 09.10.2024.

СУДДЯ