Ухвала

від 09.10.2024 по справі 332/4391/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 332/4391/19

Провадження №: 1-кп/336/221/2024

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 у кримінальному провадженні за звинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочинів, передбачених ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 3, ст. 190 ч. 2 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у скоєнні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочинів, передбачених ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду перебуває кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 3, ст. 190 ч. 2 КК України, ОСОБА_10 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України, ОСОБА_11 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_11 , вказуючи, що ОСОБА_11 обвинувачується у скоєнні ряду крадіжок, скоєних за попередньою змовою з іншими обвинуваченими, не має джерел доходу, тривалий час ухилявся від явки в судові засідання, тож наявні ризики переховування від суду, а також впливу на свідків чи потерпілих.

Інші прокурори підтримали заявлене клопотання.

Захисник та обвинувачений заперечували проти заявленого клопотання щодо запобіжного заходу, просили не обирати запобіжний захід обвинуваченому, вказуючи, що ОСОБА_11 у дати судових засідань, які призначались судом, не з?являвся з поважних причин, адже перебував на лікуванні, але наразі немає підтверджуючих документів.

Інші учасники провадження покладались на розсуд суду.

При вирішенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

По даній справі суд враховує те, що ОСОБА_11 обвинувачується у скоєнні ряду злочинів тяжких злочинів, певний період часу перебував в установі попереднього ув`язнення в межах обраного в іншому кримінальному провадженні запобіжного заходу, при цьому відмовлявся брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференцзв?язку, а після звільнення систематично не з?являвся в судові засідання без поважних причин та не надав жодного разу документального підтвердження наявності поважних причин для неявки в судові засідання.

Підсумовуючи вищевказане, суд виходить з того, що безумовно наявний ризик переховування від суду, а рівно і скоєння інших злочинів.

Такі ризики у своїй сукупності є достатньо вагомими для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Інші альтернативні запобіжні заходи, на думку суду, не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, крім того, стороною захисту не надано суду доказів щодо можливості обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді, наприклад, домашнього арешту, адже не надано документального підтвердження наявності у обвинуваченого житла на праві власності чи користування.

На переконання суду обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк та усунення небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченим та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Керуючись ст. 331 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України, задовольнити.

Обрати ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 грудня 2024 року включно.

Ухвала суду діє до 08 грудня 2024 року включно.

Визначити розмір застави у 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі у 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.

У разі внесення суми застави обвинуваченим або іншою особою та надання документу, що це підтверджує, ОСОБА_11 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави на ОСОБА_11 покладаються обов?язки:

прибувати за викликом суду;

не відлучатися із м. Запоріжжя без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.

Попередити заставодавця, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя ОСОБА_1