Ухвала

від 26.09.2024 по справі 201/10289/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/10289/24

Провадження № 2/201/3828/2024

УХВАЛА

про витребування доказів

26 вересня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Дейнеги А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради (треті особи: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна) про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради (треті особи: АТ КБ «ПриватБанк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник А.І.) про визнання права власності на спадкове майно.

Сторони у судове засідання не з`явилися про день час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернулись.

Відповідно до положень ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи відбувається за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також з метою недопущення порушення прав та законних інтересів сторін, постала необхідні у витребуванні доказів з ініціативи суду, з таких підстав.

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Маріупольської міської ради (треті особи: АТ КБ «ПриватБанк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник А.І.) про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що він, ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.06.2023р. по справі № 759/10254/23 за заявою позивача встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , місце смерті: місто Маріуполь, Донецька область, Україна, рішення суду набрало законної сили 13.07.2023р. 13.09.2023р. було видано свідоцтво про смерть. Мати позивача ОСОБА_2 була власником одного об`єкту нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 (підтверджено копією довідки з Державного реєстру речових прав № 341725585).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2023р. по справі №201/11066/23 ОСОБА_1 було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яку він й прийняв. 13.02.2024р. приватний нотаріус Колесник А.І. зареєструвала спадкову справу номер у Спадковому реєстрі 71992762, номер у нотаріуса 4/2024 (спадкодавець ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 ) за заявою позивача. Позивач надав до суду копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 75807561. Позивач зазначає, що він є єдиним сином та спадкоємцем загиблою, жодних спорів про спадщину не має, квартира зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Разом із тим приватний нотаріус Колесник А.І. винесла постанову №18/02-31 від 01.05.2024р. про відмову у вчинення нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої (загиблої) ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та грошові кошти на рахунках, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 26 445,50 гривень згідно з довідкою банку №20.1.0.0.0/7- 240220/80783 від 22.02.2024р.

Підставою для відмови в постанові зазначені відсутність у позивача правовстановлюючих документів на квартиру (а саме свідоцтва про право на спадщину № 2681, виданого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Апалько М.Ю., зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.09.2010р. за реєстраційним номером 31453153); заповіту складеного ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чернишовою В.В. 20.09.2012р. за реєстровим номером 1995 та неможливість вивезення та передачі документів нотаріального діловодства та архіву приватних нотаріусів Маріупольського МНО Донецької області Апалько М.Ю. та ОСОБА_3 у зв`язку з окупацією території Маріупольського району Донецької області з 05.03.2022р. Нотаріус зазначила, що підпункт 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (Наказ Міністерства юстиції України 22.02.2012р. № 296/5 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 235/5 від 27.01.2016р.) передбачає, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Нотаріус також зазначила, що згідно з ч. 4 ст. 1268 Цивільного кодексу України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Тобто, на думку нотаріуса, спадкоємець має довести, що відсутній у спадкоємця заповіт був складений не на користь неназваної неповнолітньої/недієздатної особи. З дати відкриття спадщини 11.03.2022р. така особа не заявляла про своє існування та право на спадщину. Навіть онуки спадкодавиці 1945 року народження є повнолітніми.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК України мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов`язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно доВитягу зіСпадкового реєстру№ 75807561від 13.02.2024р.зробленого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник А.І., зареєстрована спадкова справа № 4/2024, заведена після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метою повного і всебічного розгляду даної справи, суд вважає за необхідне витребувати від Приватного нотаріусаКиївського міськогонотаріального округуКолесник А.І. належним чином завірену копію спадкової справи № 4/2024, заведену після смерті ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 84, 223, 260 - 261, 353 - 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Витребувати від Приватного нотаріусаКиївського міськогонотаріального округуКолесник АллиІванівни (02099, м. Київ, вул. Юрія Литвинського (Російська), буд. 50, прим. 79) завірену належним чином копію спадкової справи № 4/2024, заведену після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Роз`яснити особі, у якої суд витребує докази, що відповідно до положень ст. 84 ЦПК України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду та суд може також уповноважити заінтересовану особу, яка бере участь у справі, на одержання таких доказів для представлення його суду.

Особа, яка не має можливості подати доказ, який витребує суд, або не має можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язана повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, встановлені законом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати суду докази.

У відповідності до положень ст. 84 ЦПК України, витребувані судом докази мають бути надані протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текстухвали виготовлений 01 жовтня 2024 року.

Суддя О.С. Наумова