Рішення

від 09.10.2024 по справі 282/428/24

ЛЮБАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 282/428/24

Провадження № 2/282/135/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого суддіНосача В.М.,

при секретарі судового засіданняНаумчук-Їлмаз О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог Селянське (фермерське) господарство «Едельвейс», про конфіскацію земельної ділянки,-

УСТАНОВИВ:

Керівник Чуднівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог Селянське (фермерське) господарство «Едельвейс», в якому просить припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 1823182900:08:004:0024 площею 3,47 га, що знаходиться на території Любарської селищної ради Житомирської області, шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину серії та номер 45, виданого 21.05.2019 Любарською державною нотаріальною конторою, громадянка росії ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1823182900:08:004:0024 площею 3,47 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Любарської селищної ради.

Згідно договору оренди землі від 31.05.2019 громадянкою російської федерації ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1823182900:08:004:0024 площею 3,47 га передано в оренду СФГ «Едельвейс».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 1823182900:08:004:0024 належить на праві власності ОСОБА_1 та згідно договору від 31.05.2019 перебуває в оренді СФГ «Едельвейс».

Відповідно до інформації управління ДМС у Житомирській області від 13.03.2023 відомості щодо отримання паспорту громадянина України, паспорту громадянина України для виїзду за кордон або посвідки на тимчасове або постійне проживання на території України у ОСОБА_1 відсутні.

Враховуючи, що вказана земельна ділянка наразі не відчужена, прокурор вважає, що наявні підстави для конфіскації за рішенням суду та подальшого продажу на земельних торгах земельної ділянки.

Ухвалою суду від 29 березня 2024 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

17 травня 2024 року ухвалою судді Любарського районного суду підготовче засідання у цивільній справі закрито. Розгляд справи, який відкладався, призначено на 10 год. 00 хв. 9 жовтня 2024 року.

Прокурор Чуднівської окружної прокуратури на розгляд справи не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує і просив суд їх задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення в справі. Розгляд справи просить провести без участі прокурора.

Представник ГУ Держгеокадастру в Житомирській області на розгляд справи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Заяв та клопотань до суду не подавав.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України.

Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог СФГ «Едельвейс» на розгляд справи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Клопотань та заяв до суду не подав.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст.211ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст.280ЦПК України у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідачка про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, в установлений строк відзив на позов не подала, суд вважає за можливе на підставі ст.211,280 ЦПК Українипровести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

9 жовтня 2024 Любарським районним судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 21 травня 2019 року прийняла спадщину після смерті свого брата ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається із земельної ділянки площею 3,4700 га, що знаходиться на території Гізівщинського старостинського округу Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області. Земельна ділянка кадастровий номер 1823182900:08:004:0024 належала померлому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №001336.

Відповідно до листа Управління ДМС України в Житомирській області від 01.03.2023 №57/2427 перевіркою обліку УДМС у Житомирській області не встановлена інформація щодо оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, посвідки на тимчасове або постійне проживання стосовно ОСОБА_1 .

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.03.2024 за №370275757 вбачається, що за ОСОБА_1 , громадянкою російської федерації зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 1823182900:08:004:0024 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 45, виданий 21.05.2019, видавник Любарська державна нотаріальна контора. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46953343 від 21.05.2019.

Право оренди вищезазначеної земельної ділянки зареєстровано за СФГ «Едельвейс». Строк 25 р. Дата закінчення дії 31.05.2044, з автоматичним продовженням дії договору, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Із договору оренди землі від 31.05.2019, встановлено, що між ОСОБА_1 та СФГ «Едельвейс» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,4700 га, яка знаходиться на території Гізівщинського старостинського округу на 25 років.

Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вказує, що 21.05.2019 здійснена державна реєстрація права (в державному реєстрі прав) земельної ділянки з кадастровим номером 1823182900:08:004:0024 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,47, що розташована: Житомирська область Любарський район Гізівщинський старостинський округ та належна на праві власності ОСОБА_1 . Право оренди земельної ділянки зареєстровано 21.05.2019 за СФГ «Едельвейс».

Чуднівською окружною прокуратурою 19.04.2023 та 30.05.2023 відповідно до вимогст.23 Закону України «Про прокуратуру»на адресу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області направлено повідомлення про встановлені порушення з метою вжиття належних заходів реагування.

Листом від 05.06.2023 №10-6-0.6-1924/2-23 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило про неможливість звернення з позовом до суду, у зв`язку із обмеженим фінансуванням та відсутністю коштів для сплати судового збору.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Такий висновок повністю відповідає позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Таким чином, обґрунтування, наведені прокурором в позові щодо представництва в суді, суд вважає достатніми для його звернення до суду, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Положеннями статей 13,14Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

Відповідно дост.1Земельного кодексуУкраїни земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

За змістом положеньст.41 Конституції України, ст.ст. 319,321 ЦК Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормамиЗакону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1,2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч.1 ст.39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно дост.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.373 ЦК Україниправо власності на землю гарантуєтьсяКонституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч.1, 2,4 ст.374ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно п.а ч.1ст.80Земельного кодексуУкраїни суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Згідно з ч.3 ст.81Земельного кодексуУкраїни іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Проаналізувавши положення ст.81Земельного кодексуУкраїни можливо зробити висновок, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод та прийняття спадщини, а на землі сільськогосподарського призначення лише шляхом прийняття спадщини, інших підстав для отримання земель сільськогосподарського призначення у власність даною категорією громадян не передбачено.

З системного аналізу норм земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно пункту «е» ч. 1ст.140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст.145ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 21 травня 2019 року отримала у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1823182900:08:004:0024 площею 3,47 га, яку у встановленому законом порядку протягом року не відчужила, володіє до цього часу, що є порушенням вимог земельного законодавства.

Разом з тим, про відсутність у відповідачки наміру виконати обов`язок щодо відчуження земельної ділянки, також свідчить факт укладення договору оренди землі 31.05.2019 року на 25 років.

Відповідно до п. в ч.1 ст.143ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Також п.10 ч.1 ст.346ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 1ст.348 ЦК Українивстановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Частиною 5 ст.41Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч.1 ст.346 Цивільного кодексуУкраїни визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

У відповідності до ч.4 ст.145 ЗК України, конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому, власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, земельна ділянка з кадастровим номером: 1823182900:08:004:0024 площею 3,47 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Любарської селищної ради Житомирського району Житомирської області, а тому право власності відповідача на вказану земельну ділянку необхідно припинити шляхом конфіскації.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов прокурора є обґрунтованим й підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Керівника Чуднівської окружної прокуратури в інтересах держави задоволено у повному обсязі, в силуст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури слід стягнути 3028,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст.4,12,13,81,141,263-265, ЦПК України, ст.8,13,14,41,131-1 Конституції України, ст. ст.5,319,321,346,373,374,378 ЦК України, ст.22,81,143,145,148 ЗК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог Селянське (фермерське) господарство «Едельвейс», про конфіскацію земельної ділянки задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина російської федерація, серія та номер НОМЕР_2 , виданий 03.07.2017 ФМС7-5001) право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером з кадастровим номером 1823182900:08:004:0024, площею 3,47 га, що знаходиться на території Любарської селищної ради Житомирської області, шляхом конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 39765513).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя В.М. Носач