Постанова

від 08.10.2024 по справі 708/539/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1475/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №708/539/24 Категорія: 304060000 Попельнюх А. О. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретарШирокова Г.К.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Мисан В.М. на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 09.07.2024 (повний текст складено 12.07.2024, суддя в суді першої інстанції Попельнюх А.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чигиринської міської ради про визнання договору довічного утримання дійсним та виконаним, визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

у травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила визнати договір довічного утримання, укладений 20.01.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , дійсним та виконаним, визнати за позивачем право власності на земельну ділянку, площею 2,34 га, кадастровий номер 7125481000:01:001:0026, що знаходиться в межах Вершацької сільської ради.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 20.01.2021 між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_2 передає, а набувач отримує у власність земельну ділянку, площею 2,34 га, кадастровий номер 7125481000:01:001:0026, що розташована в межах Вершацької сільської ради. Вказана земельна ділянка належала відчужувачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 479772, виданого на підставі розпорядження Чигиринської райдержадміністрації від 14.07.2005 № 150, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010579800265. Вартість земельної ділянки визначена сторонами договору за домовленістю та становить 85 000,00 грн.

Умовами договору довічного утримання від 20.01.2021 передбачено, що набувач зобов`язувався довічно утримувати відчужувача, забезпечувати його харчуванням, одягом, медикаментами та іншими видами утримання та догляду. Матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке має щомісячно надаватися набувачем відчужувачу, становить 3500,00 грн.

Утримання (догляд) визначалося у виді: забезпечення належними лікарськими засобами на підставі виданих лікарями рецептів та суму 800,00 грн. на місяць, надання побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні, купівля необхідного одягу, тощо), що оцінюється сторонами у розмірі 1 500,00 грн. на місяць; придбання продуктів харчування на суму 1 200,00 грн. на місяць. Також передбачено здійснення поховання відчужувача за рахунок набувача.

Пунктом 5.1 договору від 20.01.2021 передбачено, що він підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Відчужувач зобов`язувався протягом 2 місяців звернутися до нотаріальної контори для посвідчення цього договору та його державної реєстрації.

Натомість ОСОБА_2 заявою від 09.02.2022 повідомила ОСОБА_1 про неможливість звернення до нотаріуса для посвідчення договору через свій вік та стан здоров`я, що підтверджує її ухилення від виконання укладеного договору довічного утримання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після чого, відповідно до наявних домовленостей, позивач здійснила її поховання, згодом встановила пам`ятник.

Інших членів сім`ї, малолітніх, неповнолітніх, утриманців на день смерті ОСОБА_2 за місцем її реєстрації та проживання не було.

За наведених обставин позивач вважає, що між нею та померлою ОСОБА_2 була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору довічного утримання та вони позивачем фактично були виконані у повному обсязі, проте ОСОБА_2 ухилилась від його нотаріального посвідчення.

Для захисту своїх прав щодо майна, яке передано за договором довічного утримання, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 09.07.2024 позовні вимоги у справі відхилено з посиланням на те, що договір довічного утримання від 20.01.2021, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через відсутність нотаріального посвідчення не є укладеним та не може бути підставою для виникнення у позивача права власності на майно, для захисту якого подано позов у цій справі.

Не погоджуючисьз такимрішенням судупершої інстанції,представник позивачаадвокат Мисан В.М. 09.08.2024 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов.

Вказує, що згідно заяви ОСОБА_2 від 09.02.2022 вона в силу свого похилого віку та стану здоров`я не змогла звернутися до нотаріальної контори для нотаріального посвідчення договору, зобов`язання за яким позивач добросовісно виконала. Указаним обставинам суд першої інстанції належної уваги не приділив. Також суд не врахував визнання позову з боку відповідача. Суд першої інстанції формально зазначив про те, що Постанова Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не застосовується, так як має місце інше правове регулювання спірних правовідносин, однак не вказав яке саме.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 20.01.2021 між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_2 передає, а набувач (позивач) отримує у власність земельну ділянку, площею 2,34 га, кадастровий номер 7125481000:01:001:0026, що розташована в межах Вершацької сільської ради. Вказана земельна ділянка належала відчужувачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 479772, виданого на підставі розпорядження Чигиринської райдержадміністрації від 14.07.2005 № 150, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010579800265. Вартість земельної ділянки визначена сторонами договору за домовленістю та становить 85 000,00 грн.

Умовами договору довічного утримання від 20.01.2021 передбачено, що набувач зобов`язувався довічно утримувати відчужувача, забезпечувати його харчуванням, одягом, медикаментами та іншими видами утримання та догляду. Матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке має щомісячно надаватися набувачем відчужувачу, становить 3500,00 грн.

Утримання (догляд) визначалося у виді: забезпечення належними лікарськими засобами на підставі виданих лікарями рецептів та суму 800,00 грн. на місяць, надання побутових послуг (прання постільної білизни, послуги перукарні, купівля необхідного одягу, тощо), що оцінюється сторонами у розмірі 1 500,00 грн. на місяць; придбання продуктів харчування на суму 1 200,00 грн. на місяць. Також передбачено здійснення поховання відчужувача за рахунок набувача.

Пунктом 5.1 договору від 20.01.2021 передбачено, що він підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Відчужувач зобов`язувався протягом 2 місяців звернутися до нотаріальної контори для посвідчення цього договору та його державної реєстрації.

Натомість ОСОБА_2 заявою від 09.02.2022 повідомила позивача ОСОБА_1 про неможливість звернення до нотаріуса для посвідчення договору через свій вік та стан здоров`я, що підтверджує її ухилення від виконання укладеного договору довічного утримання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після чого, відповідно до наявних домовленостей, позивач здійснила її поховання, згодом встановила пам`ятник.

Інших членів сім`ї, малолітніх, неповнолітніх, утриманців на день смерті ОСОБА_2 за місцем її реєстрації та проживання не було.

За наведених обставин позивач вважає, що між нею та померлою ОСОБА_2 була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору довічного утримання та вони позивачем фактично були виконані у повному обсязі, проте ОСОБА_2 ухилилась від його нотаріального посвідчення.

Для захисту своїх прав, що регламентуються зазначеним договором, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). За загальною нормою цивільного права, договір вважається укладеним в належній формі, якщо сторони дійшли згоди з приводу всіх суттєвих умов договору (ст.638 ЦК України).

Визначення договору довічного утримання (догляду) надано законодавцем у статті 744 ЦК України, відповідно до якої за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Вимогами статті 745 ЦК України передбачена обов`язкова письмова форма договору довічного утримання (догляду) та нотаріальне посвідчення.

Моментом укладення договору, який підлягає нотаріальному посвідченню є день такого посвідчення, що відповідає положенням частини 3 статті 640 Кодексу.

Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу. У свою чергу норми частини 3 та 4 статті 334 ЦК України регламентують, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення та його державної реєстрації.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, регламентовані статтею 203 ЦК України, до яких законодавцем зокрема віднесено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору визначені статтею 220 ЦК України, якою передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З урахуванням вищевикладеного правового регулювання та встановлених при розгляді цієї справи фактичних обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій справі про те, що договір довічного утримання від 20.01.2021, який нотаріально посвідчено не було, в силу приписів ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним та не може бути належною підставою для реєстрації за позивачем, як його стороною, права власності на нерухоме майно, що передається за таким договором.

Іншими словами вказаний правочин не може бути джерелом прав та обов`язків його сторін, які мали виникати лише після його нотаріального посвідчення.

При цьому за змістом ч.2 ст.220 ЦК України дійсність нотаріально не посвідченого правочину може бути підтверджена судом лише у разі доведення, зокрема, того, що одна з його сторін ухилилася від нотаріального посвідчення договору.

Так відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Однак у даному випадку позивачем не доведено, що інша сторона договору ОСОБА_2 ухилилась від його нотаріального посвідчення, тобто вчинила свідомі умисні дії, спрямовані на протидію нотаріальному посвідченню договору.

Аргументи скаржника про те, що згідно заяви ОСОБА_2 від 09.02.2022 вона в силу свого похилого віку та стану здоров`я не змогла звернутися до нотаріальної контори для нотаріального посвідчення договору, не можуть підтверджувати того, що відповідні нотаріальні дії не могли бути вчинені за місцем проживання ОСОБА_2 , зокрема, посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Саме по собі визнання позову з боку відповідача, на чому наголошує скаржник, не може давати суду підстави для вирішення спору всупереч встановленим фактичним обставинам та відповідному правовому регулюванню.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав на те, що Верховний Суд України в постанові від 30.01.2013 № 6-162цс12 зробив правовий висновок про те, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів згідно зі статтею 210, частиною третьою статті 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Аналогічні висновки були висловлені Верховним Судом у постанові від 20.12.2021 у справі № 205/2016/18.

Відтак, оскільки право власності позивача, за захистом якого подано позов у цій справі, підлягає державній реєстрації згідно ч.ч. 3, 4 ст.334 ЦК України, визнання відповідного правочину, який нотаріально посвідчений не був, дійсним не може бути підставою для констатації наявності відповідного права власності в особи на нерухоме майно.

Інші доводи позивача стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 09.07.2024 у даній справі належить залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу, так як рішення суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог змін не зазнало.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 09.07.2024 у даній цивільній справі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 08.10.2024.

Суддя-доповідач

Судді