Ухвала

від 09.10.2024 по справі 287/2060/24

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2060/24

1-кс/287/255/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Олевськ

Слідчий суддяОлевського районногосуду Житомирськоїобласті ОСОБА_1 ,розглянувши клопотаннязаступника начальникаСВ відділенняполіції №2Коростенського районногоуправління поліціїГУНП вЖитомирській області ОСОБА_2 про арештмайна укримінальному провадженні,внесеному вЄРДР за№12024060520000198від 13.09.2024року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.246КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника СВ відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 , за погодженням з прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна вилученого у ході огляду місця події від 13.09.2024 року, а саме:

- лісопродукції породи сосна у кількості 56 (п`ятдесят шість) сортиментів різного діаметру, загальним об`ємом 18,657 м.куб. шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном. Залишити лісопродукцію на відповідальне зберігання Філії «Олевське лісове господарство» ДП «Ліси України»;

- автомобіля марки «ЗІЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 та який перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_5 шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном. Залишити автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_5 .

Перевіривши клопотання та додані до нього матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

При цьому, за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Приписами частини 1 статті 16 КПК України передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

У клопотанні заступник начальника СВ просить накласти арешт на вищевказане майно, вилучене під час огляду місця події 13.09.2024 року.

Разом із тим, клопотання про арешт майна надійшло на адресу суду засобами поштового зв`язку. З поштового конверту, який прикріплено до матеріалів справи вбачається, що датою звернення заступника начальника СВ до відділення «Укрпошта» є 17.09.2024 року, тобто з пропуском встановленого ч. 5ст. 171 КПК Українистроку.

При цьому, слідчий суддя враховує, що заступник начальника СВ у своєму клопотанні не порушує питання про поновлення пропущеного процесуального строку та не зазначає, які саме поважні причини об`єктивно завадили йому звернутися до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, в тому числі й за допомогою засобів поштового зв`язку, у строк, встановлений ч. 5ст. 171 КПК України, а вирішення такого питання з ініціативи суду кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Також, згідно положень пункту 19 частини 1 статті 3 КПК України, сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.

За правилами частини 1 статті 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Крім того, згідно зі статтею 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

З аналізу наведених норм вбачається, що рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні, та в разі необхідності групи прокурорів, що здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно ухвалюватись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова повинна відповідати передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення у формі постанови, зокрема бути підписаною службовою особою, яка її ухвалила.

Проте, до клопотання не додано постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні з якої вбачалося б, що прокурор Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , який погодив вказане клопотання, входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні №12024060520000198 від 13.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

У вступній частині клопотання заступник начальника СВ зазначає, що в ході проведення огляду місця події 13.09.2024 року було вилучено автомобіль марки ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1 . Також, у прохальній частині клопотання заступник начальника СВ просить накласти арешт на автомобіль марки ЗІЛ-131, державний номерний знак НОМЕР_1 . Проте, у копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 марка автомобіля зазначена як «ЗИЛ 131», тому в цій частині клопотання слід уточнити.

Крім того, у вказаному клопотанні заступник начальника СВ не зазначив, які саме дії необхідно провести з вилученим майном та їх значення для досудового розслідування, у тому числі підстав для неповернення майна його власнику.

Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.

Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вище викладене, слідчий суддя вважає необхідним повернути клопотання про арешт тимчасово вилученого майна прокурору на підставі частини 5 статті 171 КПК України для усунення зазначених вище недоліків.

Керуючись ст.ст. 170-174, 309 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання заступника начальника СВ відділення поліції №2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12024060520000198 від 13.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України повернути прокурору для усунення недоліків та приведення у відповідність до вимог ст. 171 КПК України.

Визначити прокурору строк в сімдесят дві години для усунення недоліків клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1