Ухвала

від 18.10.2024 по справі 287/2060/24

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2060/24

1-кс/287/271/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року м. Олевськ

Слідчий суддя Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12024060520000198 від 13.09.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна вилученого у ході огляду місця події від 13.09.2024 року, а саме:

- лісопродукції породи сосна у кількості 56 сортиментів, різного діаметру, загальним об`ємом 18, 657 м.куб. - шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном. Залишити лісопродукцію на відповідальному зберіганні у філії «Олевське лісове господарство» ДП «Ліси України»;

- автомобіля марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 та який перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_5 - шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном.

Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, до суду надав письмову заяву з проханням розглядати клопотання без його участі. Подане клопотання підтримує та просить задоволити.

Користувач майна ОСОБА_5 до суду надав письмову заяву з проханням розглядати клопотання без його участі, проти вимог клопотання та накладення арешту на належне йому майно заперечує.

Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що 12.09.2024 року невстановлена особа вчинила незаконну порубку 18-ти дерев породи сосна у кв. 38 вид. 6 Покровського лісництва філії «Олевське лісове господарство» ДП «Ліси України», чим заподіяла істотну шкоду.

За даним фактом слідчим відділенням відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області 13.09.2024 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №12024060520000198 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 246 КК України.

13.09.2024 року в ході проведення огляду місця події на ділянці місцевості, що розташована на відстані близько 400 м. від с. Біловіж, Сарненського району, Рівненської області, виявлено лісопродукцію породи сосна у кількості 56 сортиментів, різного діаметру, загальним об`ємом 18, 657 м.куб., яку вилучено та передано на відповідальне зберігання до лісокомплексу філії «Олевське лісове госопдарство» ДП «Ліси України».

13.09.2024 року в ході огляду місця події на узбіччі дороги поблизу території, що розташована по АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено автомобіль марки «ЗИЛ- 131», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником автомобіля марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_4 . Користувачем транспортного засобу є ОСОБА_5 .

Відповідно до постанови слідчого від 13.09.2024 року лісопродукцію породи сосна у кількості 56 сортиментів, різного діаметру, загальним об`ємом 18, 657 м.куб. та автомобіль марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано речовими доказами по вказаному кримінальному провадженню.

Відповідно до постанови слідчого від 13.09.2024 року автомобіль марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Клопотання обґрунтоване тим, що на думку прокурора існують всі правові підстави для накладення арешту на вилучене в ході огляду місця події 13.09.2024 року майно, яке в подальшому буде досліджено та оцінено органом досудового розслідування відповідно до вимог ст. 94 КПК України та буде прийнято законне процесуальне рішення у розумні строки.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частина 1статті 7КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1статті 8КПК України).

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 та 2 ст.131КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Частиною першоюстатті 170 КПК Українипоняття арешту майна визначено як тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна, а також можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В силу п. 1 ч. 2, ч. 3, ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому разі арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У § 44 рішенняLavrechov v. the Czech Republicвід 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема,Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, таGladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див.Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, таForminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).

Слідчим суддею встановлено, що вилучене майно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в межах вказаного кримінального провадження та воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Окрім того, прокурором у достатній мірі наведено наявність підстав, які можуть свідчити про те, що вказане майно може містити на собі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

На даному етапі слідчий суддя вважає використання вказаного майна як доказу в кримінальному провадженні цілком можливим, у зв`язку з наявністю обґрунтованих підстав вважати, що вказане майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також забезпечення проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування та запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження зазначеного майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а тому необхідне накладення арешту на це майно.

Враховуючи принцип розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про арешт майна з метою збереження речових доказів з підстав, зазначених у клопотанні, відповідає вимогам процесуального закону, а відтак підлягає задоволенню.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що на даній стадії він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимогст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, зазначеним встатті 98 КПК України.

Слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до ст. 174 КПК України за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

Керуючисьст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурораОлевського відділуКоростенської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 про арештмайна укримінальному провадженні,внесеному вЄРДР за №12024060520000198від 13.09.2024року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.246КК України задоволити.

Накласти арешт на майно, вилучене у ході огляду місця події 13.09.2024 року, а саме:

- лісопродукцію породи сосна у кількості 56 сортиментів, різного діаметру, загальним об`ємом 18, 657 м.куб. - шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном. Залишити лісопродукцію на відповідальному зберіганні у філії «Олевське лісове господарство» ДП «Ліси України»;

- автомобіль марки «ЗИЛ-131», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 та який перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_5 - шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1