Рішення

від 09.10.2024 по справі 344/23905/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/23905/23

Провадження № 2/344/1233/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Мрічко Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Ридая Н.В. ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав що об`єднана в одне провадження із зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, -

В С Т А Н О В И В:

19.12.2023 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, покликаючись на те, що 01 серпня 2012 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.01.2022 у справі № 344/21024/21 вказаний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано. У подальшому відповідачка змінила своє прізвище зі « ОСОБА_6 » на дошлюбне « ОСОБА_6 ». Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у них з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_9 . Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.02.2023 у справі № 344/16033/21 визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У позовній заяві зазначається, що відповідачка у вихованні дитини участі не бере, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям їхнього сина, не піклується про здоров`я дичини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Такі твердження випливають із того, що малолітній ОСОБА_9 постійно проживає зі своїм батьком з вересня - жовтня 2021 року, який ніколи не чинив перешкод у спілкуванні матері із дитиною. Більше того, у згаданій постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 16.02.2023 у справі № 344/16033/21 судом встановлено наступні факти та обставини, які в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України не доказуються, а саме: з жовтня 2021 року малолітній син сторін проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . У квартирі створені належні умови для проживання та розвитку дитини, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов, складеного працівниками Служби у справах дітей Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 03.02.2022. Хлопчик має окрему кімнату, облаштовану меблями та побутовою технікою, місце для сну, відпочинку та підготовки уроків. ОСОБА_9 забезпечений одягом відповідно до віку та сезону, продуктами харчування та канцелярським приладдям; згідно акту оцінки потреб сім`ї, складеного фахівцем МЦСССДМ від 26.10.2021 вбачається, що дитина проживає з батьком, мати з 03.10.2021 року проживає окремо. Мати матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Хлопчик отримує повноцінне харчування, його розвиток відповідає віку; відповідно до інформації Ліцею № 22 від 21.01.2022 № 01-24/19, наданої на запит Служби у справах дітей, ОСОБА_9 навчається у 3-А класі. Батьки проживають за різними адресами. З вересня 2021 року вихованням, навчальною діяльністю дитини займається батько разом із бабусею. Батько турбується про фізичний розвиток дитини, забезпечує регулярне відвідування навчального закладу. З вересня 2021 року мати не бере участі у навчально-виховному процесі ОСОБА_10 ; згідно інформації психологічного обстеження учня 3-А класу ОСОБА_10 , на даний час у міжособистісних взаємовідносинах в сім`ї для хлопчика найбільш емоційно близькою, значущою та авторитетною людиною є батько.

Зазначено, що нехтуванням своїм обов`язками щодо сина в ОСОБА_4 носить систематичний характер, оскільки продовжується починаючи із вересня 2021 року і по теперішній час, що підтверджується наступними доказами, а саме: Психологічною характеристикою психоемоційного стану дитини та сімейних відносин, складеною 07.11.2023 психологом-діагностом Центру психологічної допомоги дітям ТОВ «Серденько» Наталією Артеменко . Згідно вказаної характеристики, за результатами психологічного дослідження було встановлено негативний емоційний зв`язок дитини із матір`ю, відсутність бажання перебувати поряд. Сімейна ситуація передбачає актуальний конфлікт із матір`ю, реакцією на який є уникнення: хлопчик повідомив, що забув етап проживання з матір`ю. Даний конфлікт згодом може вплинути на психоемоційний стан дитини. Стосунки з матір`ю передбачають відсутність бажання перебувати поряд з нею. До родини відносить дідуся, батька та бабусю, при цьому найближчі стосунки для дитини є з батьком.

Інформацією ліцею № 22 від 17.11.2023 № 01-24/381 зазначено, що ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню, навчанню та розвитку сина. Завжди присутній а батьківських зборах, підтримує постійний зв`язок із класним керівником, старається залучати дитину до всіх масових заходів на базі ліцею. Піклується про стан здоров`я сина. З матір`ю учня зв`язку немає взагалі ніякого.

Характеристикою тренера клубу «Solovey Team» МСУМК з Таеквон-До ДЮСШ № 1 Віталія Солов`я зазначається, що ОСОБА_9 являється членом дитячо-юнацької спортивної школи № 1. На тренування та виїзди на атестацію сина завжди супроводжує виключно батько, який відіграє важливу роль у формуванні особистості дитини.

Згідно довідки, виданою Структурним підрозділом «Міська дитяча поліклініка» КНП «ЦПМКДД» від 22.11.2023 № 801/69, ОСОБА_9 перебуває у них на спостереженні та на прийом до лікаря протягом 2023 року із дитиною приходив батько.

Стороною позивача вказується на те, що відповідачка проявляє абсолютну байдужість щодо матеріального забезпечення сина, що саме собою також характеризується як спосіб ухилення від виконання батьківських обов`язків. Так, рішенням Івано-Франківського міського суду від 12.06.2023 у справі № 344/4920/23 стягнуто зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 березня 2023 року до досягнення дитиною повноліття. 01.08.2023 старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднарчуком Юрієм Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання вищевказаного судового рішення. Однак попри те, що ОСОБА_4 працездатна, інших дітей не має, отримує офіційні достатні доходи та за два квартали 2023 року сукупно отримала 57 600,00 грн заробітної плати, оскільки працює у приватній фірмі «ГАЛИЦЬКИЙ ДВІР» (код ЄДРПОУ 22197173, м. Івано-Франківськ, вул. Південний бульвар, 23, офіс 31) вона не сплачує встановлені рішенням суду аліменти на утримання сина. З моменту стягнення аліментів відповідачка стала ухилятися від їх сплати, не зважаючи на те, що дитина потребує матеріальної допомоги, внаслідок чого за період з 21 березня 2023 року по 30 вересня 2023 за нею утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка складає 18 786, 65 грн. ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що згідно рішення суду зобов`язана сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина, утвореного боргу по аліментах не погашала, жодним чином не допомагає їхньому сину матеріально і своїх обов`язків по сплаті аліментів не виконує, у зв`язку із чим старшим дізнавачем сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Маланюк В.В. 14.11.2023 відкрито кримінальне провадження № 12023096010000982 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 164 КК України (злісне ухилення від сплати аліментів). Виключно після відкриття вказаного кримінального провадження та неодноразового спілкування із представниками правоохоронних органів, відповідачка сплатила частково борг за аліментами. З метою зменшення розміру аліментів відповідачка умисно надала державному виконавцеві неправдиві дані про розмір своїх доходів, оскільки згідно інформації ДПС України та розрахунку по сплаті аліментів станом на 01.10.2023 щомісячний розмір доходів ОСОБА_13 становив 11 827, 00 грн, а вже у листопаді поточного року її місячний розмір доходів за одинадцять місяців 2023 року становив 7 492, 00 грн. У той же час, ОСОБА_4 сплатила аліменти виключно після настання для неї особисто негативних наслідків у вигляді примусового виконання рішення суду органами ДВС та відкриттям кримінальної справи і це аж ніяк не пов`язано із усвідомленням своїх обов`язків щодо дитини.

Із вказаного вище можна прийти до однозначного висновку, що саме ОСОБА_1 , починаючи із жовтня 2021 року самостійно займається вихованням та утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_10 , оскільки його мати фактично самоусунулася від життєвого процесу дитини. Вже протягом трьох років ОСОБА_14 проживає разом зі своїм батьком, у його облаштованій для нормального життя та розвитку дитини умовами квартирі та перебуває на його повному утриманні, оскільки позивач має сталий дохід від роботи у ТОВ «Франко-Порт», де займає посаду директора. У той же час ОСОБА_4 , будучи матір`ю ОСОБА_10 , протягом цього часу не тільки свідомо не піклувалася про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, умови для розвитку його природних здібностей та підготовку до самостійного життя, але і усіма можливостями уникає ще і від обов`язку матеріального утримання сина у тому числі і шляхом сплати аліментів. Усі ці обставини, що доведені вищевказаними доказами в сукупності так і окремо дають усі підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З урахуванням вищезазначеного, позивач просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно дитини - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідачки сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Відповідачка ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, у якій зазначила, що заявлений ОСОБА_1 позов про позбавлення її батьківських прав є безпідставним.

У зустрічній позовній заяві відповідачка покликається на те, що 01.08.2012 року зареєстровано шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_1 . Від спільного проживання у них є син - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав з нею та знаходився на її утриманні. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.01.2022 року у справі № 344/21024/21 шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2022 року задоволено позов ОСОБА_15 до ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, яким визначено проживання малолітньої дитини ОСОБА_10 з матір`ю; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.02.2023 року рішення Івано-Франківського міського суду від 09.11.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 , визначивши місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_10 разом з батьком за його місцем проживання.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 зазначає, що причиною залишення нею сім`ї та розірвання шлюбу стали образи та фізичне насильство зі сторони її чоловіка. Вона зверталася до органу опіки і піклування з приводу перешкод у спілкуванні з малолітнім сином, які їй в цьому створює ОСОБА_1 після факту припинення шлюбних відносин між ними. У своїй заяві вона просила у зв`язку з цим до завершення спору встановити їй графік спілкування з сином. Характерним є те, що розгляд цього питання органом опіки і піклування і по сьогоднішній час не відбувся і права дитини на спілкування з матір`ю забезпечені не були, вказане питання на розгляд засідань цього органу винесено не було. Також, з метою спілкування зі своїм сином та його виховання вона зверталась до психологічних служб управління освіти виконавчого комітету міської ради, які погодили зустрічі дитини з мамою в присутності батька та психолога, але батько дитини відмовився від цього, унеможлививши жодні можливості контакту дитини і мами. Суттєвим те, що ОСОБА_1 самовільно, без згоди на це матері неповнолітнього, змінив його місце проживання, вивіз за межі України до Польщі на тривалий час, залишивши сина на виховання в іншій сім`ї. Згоди матері на виїзд дитини за кордон та тривалий час батько не запитував і зробив це самовільно. Коли вона про це довідалась, відповідач відмовився повідомляти їй адрес проживання в Польщі.

Вважає, що ОСОБА_1 , перешкодивши матері у спілкуванні із сином, позбавив сина як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушив їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини та сімейним цінностям. Після цього всі побачення з дитиною ОСОБА_1 дозволяє тільки в його безпосередній присутності. Дитина під час цих зустрічей нервує, відповідач втручається в їхні з сином розмови, створюючи конфліктні ситуації. В подальшому він їй повідомив, що це син не бажає її бачити без його присутності. Вона бачить, що син є травмований, на нього чиниться тиск, подальші конфлікти від спільних зустрічей з батьком спричиняють дитині тільки шкоду. Батько заборонив їй бути наодинці з дитиною, не дає можливості його забрати на вихідні до себе додому, провести разом вільний час, тощо. Тобто, увесь час вона намагалася налагодити контакт з дитиною, приймати участь в його розвитку, а також бере участь в утриманні дитини шляхом сплати призначених судом за позовом ОСОБА_1 аліментів.

ОСОБА_4 зазначає, що після чисельних марних спроб вирішити дане питання шляхом переговорів, взаємних поступок з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, я вимушена звернутися до суду із даною позовною заявою.

З урахуванням вищезазначеного, позивачка вимогами зустрічного позову просить: зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити наступні способи участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з правом самостійно забирати з місця його проживання чи навчання, без присутності при спілкуванні батька дитини: у літній період з 01 липня по 01 серпня включно кожного року; у День народження матері ІНФОРМАЦІЯ_7 кожного року; у День народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_8 кожного парного року; у період зимових канікул: першу половину цих зимових канікул кожного парного року та другу половину цих канікул кожного непарного року; у період весняних та осінніх канікул: перші три дні кожного парного року та останні три дні кожного непарного року; кожну середу з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; кожен другий та четвертий тиждень місяця з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 17 год. 00 хв. неділі; у святкові дні, передбачені законодавством України, а саме: 1 січня - Новий рік, 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України кожного парного року; 8 травня - День пам`яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, 28 липня - День Української Державності, 14 жовтня - День захисників і захисниць України кожного непарного року; необмежене спілкування ОСОБА_4 з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір`ю та сином; стягнути з ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по справі.

Згідно ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2024 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною об`єднано в одне провадження з первинним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 вказав, що твердження ОСОБА_4 про вчинення над нею насильства з його сторони є абсолютно надумане та не підтверджене жодним належним і допустимим доказом. Неправдивість посилання позивачки за зустрічним позовом, яке не підлягає доказуванню в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, перед усім підтверджується постановою Івано-Франківського міського суду від 23.12.2021 у справі № 344/17971/21, яка залишена в силі постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04.02.2022 та якою провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Окрім того, вказаною постановою встановлено, що відповідно до наданої психологічної характеристики психоемоційного сіяну дитини та сімейних відносин відносно ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зробленої Центром психологічної допомоги дітям «Серденько» 24.11.2021 року, зі слів дитини, між батьками виникали сварки, але тато ніколи не бив маму. Тобто, позивачка за зустрічним позовом, використовуючи придуману нею ж самою подію трирічної давнини, намагається таким чином тільки «очорнити» батька дитини та аж ніяк не довести суду наявність перешкод у спілкуванні із сином.

Стосовно твердження позивачки про те, що батько самовільно без згоди матері змінив місце проживання дитини, вивізши сина за межі України до Польщі та тривалий час залишив його на виховання в іншій сім`ї без згоди матері в черговий раз є маніпуляцією та не відповідають дійсності, оскільки відповідно до пункту 2-4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 № 179, виїзд за межі України дітей, які не ДОСЯГЛИ 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, визнаних Держприкордонслужбою. Даним обставинам вже було надано оцінку Івано-Франківським апеляційним судом при розгляді справи про визначення місця проживання їхнього сина. Апеляційний суд у постанові від 16.02.2023 у справі № 344/16033/21 вказав, що в березні 2022 року ОСОБА_9 з бабусею виїхав до Польщі та перебував за межами України до жовтня 2022 року. ОСОБА_4 було відомо про те, що син перебуває в Польщі, однак контакту з дитиною вона не мала. Отже, на час виїзду дитини за межі України чинне законодавство не передбачало наявності згоди матері, яка викривлюючи бажання батька дитини забезпечити своєму сину безпечне та комфортне життя у Польщі під час військової агресії російської федерації на території України розцінила такі дії як створення їй умисних перешкод у побаченні із дитиною.

Також, ОСОБА_1 не погоджується з твердженням зустрічного позову про те, що позивачка, з метою участі в спілкуванні зі своїм сином та його вихованні, зверталася до органу опіки та піклування, а також до психологічних служб управління освіти виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, які погодили зустрічі дитини з мамою в присутності батька та психолога, але батько дитини відмовився під цього, унеможлививши жодні можливості контакту дитини та мами. Вважає вказане твердження позивачки абсолютно абсурдним, маніпулятивним та неправдивим, оскільки, даний факт був предметом дослідження Івано-Франківським апеляційним судом, зокрема судом встановлено, що згідно акту оцінки потреб сім`ї, складеного фахівцем МЦСССДМ від 26.10.2021, мати спілкується із сином у телефонному режимі та саме мати не хоче бачитися із дитиною у присутності чоловіка у помешканні, де раніше спільно проживали. Ба більше, ОСОБА_4 , вказуючи на те, що вона неодноразово зверталася із відповідними заявами до органу опіки та піклування щодо перешкод у спілкуванні з дитиною та із заявою про визначення порядку спілкування з сином не заслуговують на увагу, оскільки доказів того, що зазначені заяви були вирішені та вона контролювала питання щодо їх вирішення у матеріалах справи відсутні. Також, Івано-Франківський апеляційний суд у постанові від 16.02.2023 у справі № 344/16033/21 чітко вказав, що суд відхиляє доводи позивачки, що відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні з сином, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені переконливими доказами.

У відзиві на зустрічну позовну заяву зазначається, що позивачка за зустрічним позовом проявляє абсолютну байдужість щодо матеріального забезпечення сина, що саме собою також характеризується як спосіб ухилення від виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що згідно рішення суду зобов`язана сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина, утвореного боргу по аліментах не погашала, жодним чином не допомагає нашому сину матеріально і своїх обов`язків по сплаті аліментів не виконує, у зв`язку із чим старшим дізнавачем сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Маланюк В.В. 14.11.2023 відкрито кримінальне провадження № 12023096010000982 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 164 КК України (злісне ухилення від сплати аліментів). Виключно після відкриття вказаного кримінального провадження та неодноразового спілкування із представниками правоохоронних органів, відповідачка сплатила частково борг за аліментами. Ба більше, з метою зменшення розміру аліментів, відповідачка умисно надала державному виконавцеві неправдиві дані про розмір своїх доходів, оскільки згідно інформації ДПС України та розрахунку по сплаті аліментів станом на 01.10.2023 щомісячний розмір доходів ОСОБА_4 становив 11 827, 00 грн, а вже у листопаді поточного року її місячний розмір доходів за одинадцять місяців 2023 року становив 7 492, 00 грн. У той же час, ОСОБА_4 сплатила аліменти виключно після настання для неї особисто негативних наслідків у вигляді примусового виконання рішення суду органами АВС та відкриттям кримінальної справи і це аж ніяк не пов`язано із усвідомленням своїх обов`язків щодо дитини.

Твердження позивачки за зустрічним позовом, що всі побачення з дитиною ОСОБА_1 дозволяє тільки в його безпосередній присутності, є цілковитою брехнею, оскільки починаючи із жовтня 2021 року вона самоусунулася від виховання їхнього сина та взагалі пропала із його життя. Дані факти вже неодноразово були предметом дослідження судами всіх інстанцій при розгляді судових справ, як щодо визначення місця проживання дитини так і щодо стягнення аліментів на утримання сина, а тому в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають. Всі докази того, що ОСОБА_4 вже більше двох років не вчиняє жодних дій щодо побачень із дитиною та хоча б номінальної участі в житті їхнього сина знаходяться у матеріалах первісного позову щодо позбавлення її батьківських прав.

Враховуючи вищевикладене, можна прийти до однозначного висновку, що мати дитини у своїй позовній заяві не надала жодного доказу наявності перешкод у спілкуванні із дитиною, а в черговий раз сама ж підводить до того, що вказаною справою переслідує виключно власні інтереси та описує свої образи на колишнього чоловіка, нехтуючи інтересами неповнолітнього сина, що в свою чергу є порушенням ст. 161 СК України.

Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2024 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Позивач ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом) та його представник - адвокат Ридай Н.В. у судовому засіданні підтримали заявлений позов, просять його задовольнити. Вимоги зустрічного позову заперечили з підстав, що зазначені у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні заперечив позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав. Просять відмовити у задоволенні позову. Зустрічний позов просять задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Органу опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у судовому засіданні пояснила, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.06.2024 року № 801, затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та про встановлення порядку участі матері ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підтримала позицію, що викладена у висновку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 серпня 2012 року.

Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_10 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 1832.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.01.2022 року справі № 344/21024/21 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01 серпня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції ( м. Івано-Франківськ), актовий запис № 909 - розірвано.

У подальшому відповідачка змінила своє прізвище зі « ОСОБА_6 » на дошлюбне « ОСОБА_6 ».

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада у справі № 344/16033/21 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2022 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 . Роз`яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що відповідно до положень статті 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2023 року ухвалено стягувати з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 березня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.

01.08.2023 старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднарчуком Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання вищевказаного судового рішення.

За розрахунком державного виконавця, в ОСОБА_4 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка складає 18 786, 65 грн.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023096010000982 від 14.11.2023,старшим дізнавачем сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області Маланюк В.В. 14.11.2023 внесено до ЄРДР відомості про кримінальне провадження з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 164 КК України, відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінової О.А.

До матеріалів судової справи позивачем ОСОБА_1 подано інформацію з Ліцею № 22 Івано-Франківської міської ради від 17.11.2023 року про те, що ОСОБА_9 навчається у навчальному закладі з 2019 року по даний час у 5-А класі. Має хороший розумовий розвиток. Рівень навчальних досягнень вище середнього. Учень надає перевагу предметам математичного циклу. Любить читати, слухати музику, володіє додатковою інформацією, яку дізнається з інтернет-джерел та від спілкування з батьком та дідусем, бабусею з боку батька. За характером веселий, товариський, але дружні стосунки складаються не з усіма однокласниками. Більше реагує на похвалу, ніж на зауваження вчителя. Потребує контролю зі сторони батька. Батько приділяє належну увагу вихованню та навчанню сина. Завжди присутній на батьківських зборах, підтримує постійний зв`язок з класним керівником, старається залучити дитину до всіх масових заходів на базі ліцею (екскурсії, свята, ярмарки, виховні заходи тощо.) Піклується про стан здоров`я ОСОБА_17 . З матір`ю учня зв`язку немає взагалі ніякого.

Відповідно до характеристики, наданої тренером МСУМК з Таеквон-До «Solоvey Team» ДЮШС 1, ОСОБА_9 є членом дитячо-юнацької школи № 1, тренується у секції Таеквон -До. Проявляє наполегливість та відданість спорту, старанно працює над власним розвитком для підвищення купа та успішної атестації, а також для підготовки у змаганнях. На тренування та виїзди на атестацію його супроводжує виключно батько, який відіграє важливу роль у формуванні спортивної особистості ОСОБА_17 .

Відповідно до психодіагностичного обстеження, проведеного ТОВ «Центр психологічної допомоги «Серденько» 07.11.2023 року зазначається, що під час того, коли ОСОБА_17 згадував про посмішку батька, хлопчик і сам посміхався, що вказує на приємні переживання, пов`язані з батьком та його посмішкою. Також під час діагностики спостерігалася відсутність бажання розмовляти про маму. Відповіді, що стосуються матері, мали коротку форму та частіше за все хлопець не виконував завдання проективних методик, що стосуються матері. Пояснюючи, що не знає. За результатами діагностики особливостей сімейної ситуації встановлено наявний конфлікт з матір`ю та важливість батьківської фігури. Хлопець вказав, що з батьком в них хороші стосунки, він усе батькові довіряє. До своєї сім`ї, на малюнку родини, ОСОБА_17 відносить дідуся, себе, тата, бабусю. З татом сваряться «рідко, дуже рідко», після сварки миряться обидва. Також було визначено, що хлопчик відчуває свободу свого вибору; може обирати з ким дружити. Розповідаючи про маму, ОСОБА_17 вказав, що маму звати ОСОБА_19 . На питання, як давно не бачився з мамою - ОСОБА_17 відповів: «не впевнений, десь два роки». Він зазначив, що не сумує за мамою, на питання чи хотів би домалювати маму до родини - відповів, що не хоче, уточнивши, що не злиться та не ображається - «просто вона не в моїй сім`ї». Хлопчик повідомив, що не писав матері за цей час поки не бачилися. Мама також не писала, не телефонувала дитині; за період окремого проживання, мама не виходила на зв`язок з ОСОБА_17 . Уточнюючи стосунки з матір`ю за методикою «Мої рідні», хлопчик вказав, що коли раніше жили разом, він не міг довірити мамі таємницю чи звернутися за допомогою. Також ОСОБА_17 зазначив, що не хотів би говорити з мамою про сімейні стосунки. За методикою «Міжособистісні стосунки дитини» встановлено негативний емоційний зв`язок дитини з матір`ю, відсутність бажання перебувати поряд. ОСОБА_17 вказав, що не пам`ятає період, як жили разом із мамою, не пам`ятає бабусю та дідуся з боку матері та не спілкується з ними.

За результатами психодіагностичного дослідження, станом на 07.11.2023 було встановлено, що психоемоційний стан дитини помірно стійкий. Сімейна ситуація передбачає актуальний конфлікт з матір`ю, реакцією на який є - уникнення: хлопчик повідомляв, що забув етап проживання з матір`ю. Даний конфлікт згодом може вплинути на психоемоційний стан дитини. Стосунки з матір`ю передбачають відсутність бажання перебувати поряд з нею.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.06.2024 року № 801, затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та про встановлення порядку участі матері ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Висновком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.06.2024 року № 801, визнано за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як слідує з Висновку, на засідання комісії з питань захисту прав дитини були запрошені та присутні під час обговорення мати дитини ОСОБА_4 та батько дитини ОСОБА_1 , пояснення яких заслухано комісією та які надавали відповіді на запитання членів комісії. Зазначено, що «Мати ОСОБА_21 зазначила, що батько створює конфліктні ситуації, а вона: «... не має доступу до дитини». Вказала на те, що аліментні платежі сплачує. Повідомила всім присутнім, про те, що хоче брати участь у вихованні та житті дитини.».

Також, працівниками Служби у справах дітей було проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_17 . Він повідомив, що бачився з мамою давно (точний проміжок часу не вказує), на запитання чи хотів би бачитися з мамою відповів, що хотів бачити її три роки назад. ОСОБА_17 повідомив, що мама йому не дзвонить і не пише, він теж їй не дзвонить і не пише, каже, що не хоче бачитися з нею, не хоче щоб вона була його мамою.

Працівниками Служби у справах дітей обстежено умови проживання матері за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до акту обстеження у помешканні створені належні умови для проживання та розвитку дитини у разі її перебування у квартирі.

Згідно інформації відділу ювенальної превенції УПД в Івано-Франківській області від 15.04.2024 року № 281/108/37-2024 сторони не притягувалися до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності чи за неналежне виконання батьківських обов`язків.

При виготовленні Висновку враховано інформацію та характеристики з місця навчання дитини, гуртка, психологічну характеристику дитини.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачки відносно дитини у матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів та не надав суду доказів в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові ОСОБА_1 відмовити.

Стосовно вимог зустрічного позову ОСОБА_4 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 8-10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.06.2024 року № 801, враховуючи інтереси дитини, з урахуванням пояснень батька та матері дитини, вказано за доцільне встановити ОСОБА_4 такий порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожну середу з 18.00 год до 20 00 год; кожну першу та третю суботу, другу та четверту неділю місяця з 15.00 год до 18.00 год; спілкування ОСОБА_4 з сином засобами телефонного чи іншого засобу зв`язку щопонеділка та щочетверга у проміжку з 17.30 год до 19.30 год; святкові та інші дні - за домовленістю між батьками, з урахуванням стану здоров`я та розпорядку дня дитини.

За таких обставин, враховуючи обставини даної справи, суд приходить до висновку, що визначений спосіб участі матері у вихованні та спілкуванні з сином не зашкодить дитині та відповідатиме можливості дитини сприймати піклування кожного із батьків про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, а також не є підставою для позбавлення дитини права на спілкування з обома батьками.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Суд погоджується з рекомендаціями органу опіки та піклування щодо участі матері у спілкуванні та вихованні дитини та вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги згідно запропонованого органом опіки варіанту та усунути перешкоди матері ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні дитини.

Слід також роз`яснити сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені у майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.

До того ж, суд вважає за необхідне встановити батькам вимогу нести відповідальність за життя та здоров`я дитини, не налаштовувати її один проти одного, дотримуватись графіку навчання дитини, що сприятиме її розвитку. Рекомендовано батькам попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, характер спірних правовідносин, з урахуванням вищенаведеного судом, суд вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною підлягає частковому задоволенню, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_4 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Слід встановити ОСОБА_4 наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожну середу з 18.00 год до 20 00 год; кожну першу та третю суботу, другу та четверту неділю місяця з 15.00 год до 18.00 год; спілкування ОСОБА_4 з сином засобами телефонного чи іншого засобу зв`язку щопонеділка та щочетверга у проміжку з 17.30 год до 19.30 год; святкові та інші дні - за домовленістю між батьками, з урахуванням стану здоров`я та розпорядку дня дитини. У решті вимог зустрічний позов задоволенню не підлягає.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 89, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_4 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити ОСОБА_4 наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

кожну середу з 18.00 год до 20 00 год;

кожну першу та третю суботу, другу та четверту неділю місяця з 15.00 год до 18.00 год;

спілкування ОСОБА_4 з сином засобами телефонного чи іншого засобу зв`язку щопонеділка та щочетверга у проміжку з 17.30 год до 19.30 год;

святкові та інші дні - за домовленістю між батьками, з урахуванням стану здоров`я та розпорядку дня дитини.

В решті вимог позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2024 року.