Постанова

від 16.12.2024 по справі 344/23905/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/23905/23

Провадження № 22-ц/4808/1556/24

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Гудяк Х.М.,

з участю ОСОБА_1 , його представника та представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав що об`єднана в одне провадження із зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2024 року під головуванням судді Антоняка Т.М. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом доОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 01 серпня 2012 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18.01.2022 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано. У подальшому відповідачка змінила своє прізвище зі « ОСОБА_5 » на дошлюбне « ОСОБА_6 ». Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у них з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_7 . Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.02.2023 визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначається, що ОСОБА_2 у вихованні дитини участі не бере, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавиться життям їхнього сина, не піклується про здоров`я дичини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Такі твердження випливають із того, що малолітній ОСОБА_7 постійно проживає зі своїм батьком з вересня - жовтня 2021 року, який ніколи не чинив перешкод у спілкуванні матері із дитиною.

ОСОБА_2 проявляє абсолютну байдужість щодо матеріального забезпечення сина, що також характеризується як спосіб ухилення від виконання батьківських обов`язків. Так, рішенням Івано-Франківського міського суду від 12.06.2023 у справі № 344/4920/23 стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 . З моменту стягнення аліментів ОСОБА_2 ухиляється від їх сплати, не зважаючи на те, що дитина потребує матеріальної допомоги, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка складає 18 786, 65 грн. ОСОБА_2 жодним чином не допомагає їхньому сину матеріально і своїх обов`язків по сплаті аліментів не виконує, у зв`язку із чим 14.11.2023 було відкрито кримінальне провадження. Виключно після відкриття вказаного кримінального провадження та неодноразового спілкування із представниками правоохоронних органів, відповідачка сплатила частково борг за аліментами. ОСОБА_2 сплатила аліменти виключно після настання для неї особисто негативних наслідків у вигляді примусового виконання рішення суду органами ДВС та відкриттям кримінальної справи і це аж ніяк не пов`язано із усвідомленням своїх обов`язків щодо дитини.

Від жовтня 2021 року саме ОСОБА_1 самостійно займається вихованням та утримання свого неповнолітнього сина, а ОСОБА_2 , будучи матір`ю ОСОБА_9 , впродовж тривалого часу не тільки свідомо не піклувалася про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, умови для розвитку його здібностей та підготовку до самостійного життя, але і усіма можливостями способами уникає від обов`язку матеріального утримання сина. Усі ці обставини в сукупності так і окремо, дають усі підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_8 .

Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дитини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною у якій зазначила, що заявлений ОСОБА_1 позов про позбавлення її батьківських прав є безпідставним.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтувала тим, що між нею та ОСОБА_1 01.08.2012 зареєстровано шлюб, від якого є син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав з нею та знаходився на її утриманні. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18.01.2022 року шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.11.2022 задоволено позов ОСОБА_10 до ОСОБА_1 , яким визначено проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 з матір`ю, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.02.2023 року рішення суду першої інстанції від 09.11.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 і визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_8 з батьком за його місцем проживання.

ОСОБА_2 зазначає, що причиною залишення нею сім`ї та розірвання шлюбу стали образи та фізичне насильство зі сторони її чоловіка. Вона зверталася до органу опіки і піклування з приводу перешкод у спілкуванні з малолітнім сином, які їй в цьому створює ОСОБА_1 після розірвання шлюбу між ними.

У своїй заяві вона просила у зв`язку з цим до завершення спору встановити їй графік спілкування з сином. Характерним є те, що розгляд цього питання органом опіки і піклування і по сьогоднішній час не відбувся і права дитини на спілкування з матір`ю забезпечені не були, вказане питання на розгляд засідань цього органу винесено не було. Також, з метою спілкування зі своїм сином та його виховання вона зверталась до психологічних служб управління освіти виконавчого комітету міської ради, які погодили зустрічі дитини з мамою в присутності батька та психолога, але батько дитини відмовився від цього, чим позбавив її можливості контакту з дитиною.

ОСОБА_1 самовільно, без згоди на це матері неповнолітнього, змінив його місце проживання, вивіз за межі України до Польщі на тривалий час залишив сина на виховання в іншій сім`ї. Згоди матері на виїзд дитини за кордон на тривалий час батько не запитував і зробив це самовільно. Коли вона про це довідалася, відповідач відмовився повідомляти їй місце знаходження сина в Польщі.

Вважає, що ОСОБА_1 , перешкодивши матері у спілкуванні із сином, позбавив сина як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушив їх право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини та сімейним цінностям. Після цього всі побачення з дитиною ОСОБА_1 дозволяє тільки в його безпосередній присутності. Дитина під час цих зустрічей нервує, відповідач втручається в їхні з сином розмови, створюючи конфліктні ситуації. В подальшому він повідомив їй, що це син не бажає її бачити без його присутності. Вона бачить, що син є травмований на нього чиниться тиск, подальші конфлікти від спільних зустрічей з батьком спричиняють дитині тільки шкоду. Батько заборонив їй бути наодинці з дитиною, не дає можливості його забрати на вихідні до себе додому, провести разом з ним вільний час. Тобто, увесь час вона намагалася налагодити контакт з дитиною, приймати участь в його розвитку, а також бере участь в утриманні дитини шляхом сплати призначених судом за позовом ОСОБА_1 аліментів.

Позивачка за зустрічним позовом просила:

-зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-визначити наступні способи участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з правом самостійно забирати з місця його проживання чи навчання, без присутності при спілкуванні батька дитини: у літній період з 01 липня по 01 серпня включно кожного року; у День народження матері ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року; у День народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного парного року; у період зимових канікул: першу половину цих зимових канікул кожного парного року та другу половину цих канікул кожного непарного року; у період весняних та осінніх канікул: перші три дні кожного парного року та останні три дні кожного непарного року; кожну середу з 18 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.; кожен другий та четвертий тиждень місяця з 18 год. 00 хв. п`ятниці до 17 год. 00 хв. неділі; у святкові дні, передбачені законодавством України, а саме: 1 січня - Новий рік, 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України кожного парного року; 8 травня - День пам`яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, 28 липня - День Української Державності, 14 жовтня - День захисників і захисниць України кожного непарного року; необмежене спілкування ОСОБА_2 з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між матір`ю та сином.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 15 лютого 2024 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 15 лютого 2024 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною об`єднано в одне провадження з первинним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.

Задоволено частково зустрічний позов ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено ОСОБА_2 наступний порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

-кожну середу з 18.00 год до 20.00 год;

-кожну першу та третю суботу, другу та четверту неділю місяця з 15.00 год до 18.00 год;

-спілкування ОСОБА_2 з сином засобами телефонного чи іншого засобу зв`язку щопонеділка та щочетверга у проміжку з 17.30 год до 19.30 год;

-святкові та інші дні - за домовленістю між батьками, з урахуванням стану здоров`я та розпорядку дня дитини.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, які були встановлені судом в іншій справі та постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.02.2023 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком за місцем проживання ОСОБА_1 .

До матеріалів цієї справи було долучено докази, які доводять свідоме та систематичне ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків.

Надані суду докази доводять систематичність нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками відносно їхнього спільного сина, однак суд першої інстанції із незрозумілих причин їх не взяв до уваги та обмежився виключно висновком Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, згідно якого вбачається недоцільність позбавлення відповідачки за первісним позовом батьківських прав.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що позивач не довів в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав.

Такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 під час розгляду справи неодноразово наголошувалося на тому, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_11 позитивно впливатиме на його життя.

Апелянт вказує на те, що саме він як батько, починаючи з жовтня 2021 року самостійно займається вихованням та утримання свого неповнолітнього сина, оскільки його мати фактично самоусунулася від виховання дитини. Вже впродовж трьох років ОСОБА_7 проживає разом зі своїм батьком у його облаштованій для нормального життя та розвитку квартирі та перебуває на його повному утриманні, оскільки має сталий дохід від роботи.

В той же час, ОСОБА_2 впродовж тривалого часу не тільки свідомо не піклуватися про їхнього сина, але і усіма можливостями способами уникає від обов`язку матеріального утримання сина.

Вказані обставини не заперечувалися і самою ОСОБА_2 ні на засіданні Служби у справах дітей, ні під час розгляду справи у суді, однак, з незрозумілих причин така поведінка матері дитини судом залишена поза увагою.

Суд не надав належної правової оцінки ставленню батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них та іншим обставинам, які мають істотне значення, що в свою чергу призвело не тільки до ухвалення незаконного рішення, але й до нівелювання загальноприйнятого правила пріоритету переваги інтересів дитини над інтересами батьків.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 судом залишено поза увагою відсутність будь-яких належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні із сином.

Відсутність наміру бачитися зі своїм сином не заперечувалося і самою ОСОБА_2 , оскільки саме вона на засіданні Служби у справах дітей самостійно підтвердила, що бачилася із дитиною ще у 2021 році, а відсутність спроб налагодити контакт із сином пояснювала виключно небажанням бачитися зі своїм колишнім чоловіком.

Відсутність наміру ОСОБА_2 у вихованні сина підтверджується і тим, що незважаючи на наявність висновку Служби у справах дітей, яким вказано за доцільне встановити ОСОБА_2 такий порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, вона ні разу із ним не побачилася та навіть не зателефонувала йому.

Апелянт вважає, що така поведінка ОСОБА_2 доводить про її байдужість до їхнього сина.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_12 в повному обсязі.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Ридай Н.В., апеляційну скаргу підтримали з мотивів наведених у ній.

Представник ОСОБА_2 адвокат Тугай І.М. вимоги апеляційної скарги заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_2 та представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , його представника та представника ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 серпня 2012 року.

За час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_8 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 1832.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.01.2022 року справі № 344/21024/21 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 01 серпня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 909 - розірвано (а.с. 13-14).

У подальшому відповідачка змінила своє прізвище зі « ОСОБА_5 » на дошлюбне « ОСОБА_6 ».

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада у справі № 344/16033/21 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з матір`ю ОСОБА_3 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визначення місця проживання дитини відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 листопада 2022 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з батьком за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 . Роз`яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що відповідно до положень статті 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (а.с.15-20).

Відповідно до заочного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2023 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 березня 2023 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 21).

Старшим державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боднарчуком Ю.В. 01.08.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання вищевказаного судового рішення (а.с.23).

За розрахунком державного виконавця, в ОСОБА_2 утворилась заборгованість зі сплати аліментів в сумі 18 786,65 грн (а.с. 25).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023096010000982 від 14.11.2023,старшим дізнавачем сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_13 14.11.2023 внесено до ЄРДР відомості про кримінальне провадження з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 164 КК України, відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Татарінової О.А. (а.с. 27).

Згідно інформації з Ліцею № 22 Івано-Франківської міської ради від 17.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_7 навчається у навчальному закладі з 2019 року по даний час у 5-А класі. Має хороший розумовий розвиток. Рівень навчальних досягнень вище середнього. Учень надає перевагу предметам математичного циклу. Любить читати, слухати музику, володіє додатковою інформацією, яку дізнається з інтернет-джерел та від спілкування з батьком та дідусем, бабусею з боку батька. За характером веселий, товариський, але дружні стосунки складаються не з усіма однокласниками. Більше реагує на похвалу, ніж на зауваження вчителя. Потребує контролю зі сторони батька. Батько приділяє належну увагу вихованню та навчанню сина. ОСОБА_14 присутній на батьківських зборах, підтримує постійний зв`язок з класним керівником, старається залучити дитину до всіх масових заходів на базі ліцею (екскурсії, свята, ярмарки, виховні заходи тощо.) Піклується про стан здоров`я ОСОБА_11 . З матір`ю учня зв`язку немає взагалі ніякого (а.с.28).

Відповідно до характеристики, наданої тренером МСУМК з Таеквон-До «Solоvey Team» ДЮШС 1, ОСОБА_7 є членом дитячо-юнацької школи № 1, тренується у секції Таеквон-До. Проявляє наполегливість та відданість спорту, старанно працює над власним розвитком для підвищення купа та успішної атестації, а також для підготовки у змаганнях. На тренування та виїзди на атестацію його супроводжує виключно батько, який відіграє важливу роль у формуванні спортивної особистості ОСОБА_11 (а.с.29).

За результатами психодіагностичного обстеження, проведеного ТОВ «Центр психологічної допомоги «Серденько» 07.11.2023 року зазначається, що станом на 07.11.2023 встановлено, що психоемоційний стан ОСОБА_11 помірно стійкий. Сімейна ситуація передбачає актуальний конфлікт з матір`ю, реакцією на який є - уникнення: хлопчик повідомляв, що забув етап проживання з матір`ю. Даний конфлікт згодом може вплинути на психоемоційний стан дитини. Стосунки з матір`ю передбачають відсутність бажання перебувати поряд з нею (а.с. 30-31).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.06.2024 року № 801 затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлено такий порядок участі матері ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожну середу з 18.00 год до 20.00 год; кожну першу та третю суботу, другу та четверту неділю місяця з 15.00 год до 18.00 год; спілкування ОСОБА_2 з сином засобами телефонного чи іншого засобу зв`язку щопонеділка та щочетверга у проміжку з 17.30 год до 19.30 год; святкові та інші дні - за домовленістю між батьками, з урахуванням стану здоров`я та розпорядку дня дитини (а.с. 139-145).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованні дитини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 15 цієї постанови позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 2, 8-10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року, (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 142 СК України окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків, у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Згідно статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у цьому випадку є недоцільним, оскільки це є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна.

Також, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів та не надав суду доказів в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2 , суд з урахуванням інтересів дитини та пояснень батьків, вважав належним доказом висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.06.2024 року № 801, визнав за доцільне встановити ОСОБА_2 відповідний порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Такий спосіб участі матері у вихованні та спілкуванні з сином відповідатиме найкращим інтересам дитини та сприймати піклування кожного із батьків про стан його здоров`я, фізичний та духовний розвиток.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, а також не є підставою для позбавлення дитини права на спілкування з обома батьками.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апелянта, що до матеріалів справи було долучено докази, які доводять свідоме та систематичне ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків є необґрунтованими.

Судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

В матеріалах справи відсутні докази застосування до ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не довів та не надав суду доказів в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків.

Вищевказаним спростовуються і доводи позивача про те, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом надано належну правову оцінки ставленню батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них та іншим обставинам, що підтверджується встановленими судом першої інстанції обставинами у справі яким надана належна правова оцінка.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачки відносно дитини у матеріалах справи відсутні.

Орган опіки і піклування визначив за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_8 , та визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, що відображено у відповідному висновку.

Службою у справах дітей проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_11 . Він повідомив, що бачився з мамою давно (точний проміжок часу не вказує), на запитання чи хотів би бачитися з мамою відповів, що хотів бачити її три роки назад. ОСОБА_11 повідомив, що мама йому не дзвонить і не пише, він теж їй не дзвонить і не пише, каже, що не хоче бачитися з нею, не хоче щоб вона була його мамою. Також обстежено умови проживання матері за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до акту обстеження у помешканні створені належні умови для проживання та розвитку дитини у разі її перебування у квартирі.

Згідно інформації відділу ювенальної превенції УПД в Івано-Франківській області від 15.04.2024 року № 281/108/37-2024 сторони не притягувалися до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності чи за неналежне виконання батьківських обов`язків.

При виготовленні висновку враховано інформацію та характеристики з місця навчання дитини, гуртка, психологічну характеристику дитини.

Враховуючи встановлені по справі обставини, приймаючи до уваги інтереси дитини, приписи норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, а також зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин