Рішення

від 03.10.2024 по справі 463/7382/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/7382/24

Провадження №2-а/463/78/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м.Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючий суддя Юрій БІЛОУС,

за участі секретаря судового засідання Оксани КОЗАК,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Двожана Н.В., Департаменту патрульної поліції:

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА №2704076 від 28.07.2024 року,

учасники справи:

позивач ОСОБА_2 , не з`явився,(клопотання)

відповідач - командир 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Двожана Н.В.- не з`явився,

представник відповідача Департаменту патрульної поліції - не з`явився, (клопотання)

встановив:

Описова частина

І. Стислий виклад позовних вимог:

Позивач звернувся з позовом до командира 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Двожана Н.В., Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА №2704076 від 28.07.2024 року.

У позовній заяві покликається на наступі обставини.

28 липня 2024 року командир 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління Патрульної поліції у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , виніс відносно позивача, ОСОБА_1 , Постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА№2704076, якою визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: порушення вимог пункту 8.4 "В" Правил дорожнього руху України та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Позивач з винесеною постановою не погодився, так як Правил дорожнього руху України вважає, що не порушував, а патрульний поліцейський, на його думку, не надав жодних доказів протилежного.

Так, згідно частини першої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

З вищезазначених норм чітко вбачається, що посадова особа перед тим, як прийняти рішення по справі (винести постанову) зобов`язана здійснити розгляд такої справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Однак поліцейський одразу виніс постанову та наклав на позивача штраф, фактично не здійснюючи розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Згідно із частиною першою статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Позивач стверджує, що оскільки у даній справі немає доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, то склад цього правопорушення відсутній.

З огляду на наведене, просить суд спірну постанову скасувати.

Від сторони Відповідача Департаменту патрульної поліції на адресу суду надійшов відзив на вищевказаний адміністративний позов.

У вказаному відзиві сторона Відповідача ознайомившись із змістом позовної заяви, з позовними вимогами не погоджується, а твердження Позивача вважає спрямованими на уникнення адміністративної відповідальності з огляду на таке.

3 матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 28.07.2024 року близько 20 год. 57 хв., по вул. Торговій, 2, що у м. Львові, позивач керуючи транспортним засобом «FORD FOCUS» номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.22 "Поворот праворуч заборонено", а саме: здійснив рух, чим порушив п.8.4 "в" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі ПДР).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП поліцейський виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 23 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлені основні повноваження поліції, яка відповідно до покладених на поліцію завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних припиняє правопорушень; виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю га здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Щодо суті вчиненого Позивачем правопорушення, правомірності винесення Постанови, факту процедури розгляду справи, то у поданому відзиві на позов представник відповідача зазначив, що відповідні доводи позивача в цій частині не відповідають дійсності та об`єктивній реальності, адже поліцейський чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний був відреагувати факт вчинення на правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням позивача. Позивач здійснив зупинку свого транспортного засобу та почав вести діалог з працівниками поліції. Останні, дотримуючись вимог статей 278, 279 КУпАП та Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція № 1395 від 07.11.2015), представилися, пояснили Позивачу причину зупинки та почали з`ясовувати всі необхідні обставини для початку розгляду справи по суті. Уже безпосередньо під час розгляду справи ознайомили із ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до п. 8.4"в" ПДР, заборонні знаки - запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Керуючись статтею 72, ч. 3 ст. 79 КАС України, Відповідачем надано відео файл з нагрудного відео реєстратора поліцейського в якості доказів.

Відтак, виходячи з вище наведеного, враховуючи те, що постанова про адміністративне правопорушення не містить графи щодо внесення технічного засобу чи будь-яких доказів, яким здійснювалась фіксація правопорушення, тобто, поліцейський не мав технічної можливості ввести дані відомості в постанову, а також представник відповідача звернув увагу суду на те, що невнесення відомостей щодо доказів, не спростовує факту вчинення правопорушення позивачем.

З огляду на викладене просять - відмовити повністю у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого.

Відповіді на відзив чи додаткових пояснень від Позивача на адресу суду не надходило.

ІІ. Позиція учасників справи:

В судове засідання Позивач не з`явився, однак в матеріалах наявна заява від нього, щодо розгляду даної справи за його відсутності.

Представник Відповідача Департамент патрульної поліції в судове засідання не з`явився.

Вимоги адміністративного позову повністю заперечив, покликаючись на аргументи зазначені у відзиві на позовну заяву та просить у задоволенні такого відмовити, також просить суд розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач інспектор УПП у Л/о ДПП в судове засідання з розгляду вказаної справи не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 06.08.2024 року між суддями вказану адміністративну справу передано для розгляду судді Білоусу Ю.Б..

Ухвалою судді від 12.08.2024року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.08.2024 року об 14:30год..

Ухвалою суду від 22.08.2024 року залучено до участі в справі в статусі другого відповідача - Департамент патрульної поліції.

Мотивувальна частина

ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

У відповідності з статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що відносно позивача ОСОБА_1 , який 28.07.2024 року близько 20 год. 57 хв., по вул. Торговій, 2, що у м. Львові, який керуючи транспортним засобом «FORD FOCUS» номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 3.22 "Поворот праворуч заборонено", поліцейським командиром 2взводу 4роти 3батальйону УправлінняПатрульної поліціїу Львівськійобласті старшийлейтенантом поліції ОСОБА_3 ,винесено постанову про адміністративнеправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіяЕНА №2704076,за порушення вимогпункту 8.4"в"Правил дорожньогоруху України,за щопередбачена відповідальність за частиною 1 статті 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративних правопорушень, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. за №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. за №1306.

Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,підставою дляприйняття оскаржуваноїпостанови сталопорушення позивачемп.8.4"в"ПДР,а саме: Дорожні знаки поділяються на групи: група «в» заборонні знаки, запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до статті 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-4 цього Кодексу.

З наданих Відповідачем та досліджених судом відеоматеріалів, нагрудного відеореєстратора поліцейського, встановлено, що Позивач був зупинений працівниками поліції саме після порушення правил дорожнього руху, що й було йому роз`яснено поліцейським.

Дані обставини зафіксовано на моментах відео: Clip-0: 01 хв. 30 с., факт представлення поліцейським та вчиненого роз`яснення суті позивачем правопорушення: Clip-0: 02 хв. 10 с., факт проведення процедури розгляду справи: Clip-0: 04 хв. 49с., факт ознайомлення позивача із винесеною постановою: Clip-0: 06 хв. 07 с..

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Судом досліджено усі надані сторонами докази, як на встановлення адміністративного правопорушення, так і на ймовірне спростування такого.

Відповідно до статей 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно статей 23 та 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Положеннями статті 23 Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху визначені Законодавчо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015року за № 1395 (далі Інструкція).

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 1 статті 122 КУпАП України.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.1 ст.122 КУпАП України, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що посадова особа органів Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням ПДР України його учасниками, які реалізуються, зокрема, шляхом розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі їх виявлення.

В свою чергу, у випадку встановлення під час судового розгляду справи відсутності факту скоєння особою адміністративного правопорушення, належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, є скасування відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення (в даному випадку в місці зупинення правопорушника) винести постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу, при цьому мав право не переносити розгляд справи до Управління патрульної поліції, оскільки це є його правом, а не обов`язком, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови, а доводи позивача не спростовують в цій частині висновків відповідача.

Також, суд зазначає, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.

Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ст.258 КУпАП.

Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Встановлені судом обставини показали, що накладення на позивача ОСОБА_4 , стягнення за вчинене ним адміністративне правопорушення відбулась обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову про скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003р. §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001р. §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та зважаючи на те, що Відповідачем надано докази наявності в діях Позивача ОСОБА_4 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а останнім в свою чергу не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд прийшов до висновку про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_4 , з наведених вище мотивів та підстав.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам адміністративного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

V. Вирішення долі судових витрат:

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_4 , було відмовлено у повному обсязі, у відповідності до положень ст.139 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 6, 9, 12, 132, 139, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 до командира 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Двожана Н.В., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2704076 від 28.07.2024 року, - залишити без задоволення.

Судові витрати залишити за Позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: командир 2 взводу 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Двожан Н.В., місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Перфецького, 19, код ЄДРПОУ:41299834;

Департамент патрульної поліції; місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ: 40108646

Суддя Юрій БІЛОУС