Постанова

від 08.10.2024 по справі 127/13214/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/13214/24

Провадження № 22-ц/801/1848/2024

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 рокуСправа № 127/13214/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С.,

за участі секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтв про право власності та договору купівлі-продажу,

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 ,поданою йогопредставником адвокатом ПутілінимЄвгеном Вікторовичем,на ухвалуВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті постановленуу ційсправі 22 липня 2024 року у м. Вінниці суддею цього суду Федчишеним С.А.,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, у якому просив:

1)визнати незаконними та скасувати рішення Вінницької міської ради від 21 червня 2013 року №1336 в частині:

- п. 1.4 Додатку №1 до рішення Вінницької міської ради від 21 червня 2013 року № 1336 про затвердження обґрунтування з визначенням меж та площ земельних ділянок для житлових потреб та надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Вінниці ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , площею 1000 кв. м з метою подальшої безоплатної передачі;

- п. 1.5 Додатку № 1 до рішення Вінницької міської ради від 21 червня 2013 року №1336 про затвердження обґрунтування з визначенням меж та площ земельних ділянок для житлових потреб та надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у АДРЕСА_1 площею 1000 кв. м з метою подальшої безоплатної передачі;

2) визнати незаконними та скасувати рішення Вінницької міської ради від 23 серпня 2013 року № 1381 в частині:

- п. 14 рішення Вінницької міської ради від 23 серпня 2013 року № 1381 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_8 по

АДРЕСА_1 , площею 1000 кв. м;

- п. 8 рішення Вінницької міської ради від 23 серпня 2013 року № 1381 про безоплатну передачу у власність земельну ділянку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , площею 1000 кв. м;

3) визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане 10 вересня 2013 року ОСОБА_8 , на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1000 кв. м, кадастровий номер 0510100000:03:033:0472;

4) визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане 10 вересня 2013 року ОСОБА_2 , на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 1000 кв. м, кадастровий номер 0510100000:03:033:0473, скасувати рішення державного реєстратора індексний номер 5725999 від 10 вересня 2013 року та припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку із скасуванням запису про державну реєстрацію земельної ділянки в поземельній книзі;

5) визнатинедійсним договіркупівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 0510100000:03:033:0472, посвідчений 25 вересня 2013 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Білоус О.Б. за № 893, скасувати рішення державного реєстратора індексний номер 5725999 від 10 вересня 2013 року та право власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку із скасуванням запису про державну реєстрацію земельної ділянки в поземельній книзі.

22 липня 2024 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області я закрито провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки у справі № 127/7285/14-ц ухвалене рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що свідчить про те, що фактично позивач в межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання виділення міською радою земельних ділянок відповідачам, яке вже було вирішено в межах розгляду справи № 127/7285/14-ц.

Не погодившись із цією ухвалою, представник ОСОБА_1 адвокат Путілін Є.В., посилаючись на порушенням норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. У скарзі скаржник зазначає про те, що у обох справах підстави позовів є абсолютно різними, предмет та сторони не є однаковими, відтак оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Представник Вінницькоїміської радиу поданомувідзиві наапеляційну скаргу вказує,що вважаєоскаржувану ухвалу законноюта обґрунтованою,просить їїзалишити беззмін,а апеляційнускаргу без задоволення,посилаючись нате,що апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно зі ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, ухвала суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши її законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Закриваючи провадженняу справіна підставіп.3ч.1ст.255ЦПК Українисуд першоїінстанції процитувавзміст згаданихвище рішеньВінницької міськоїради, змістсудових рішень усправі 127/7285/14-цта вказав,що усуди усправі №127/7285/14-цдійшли одностайноговисновку проте,що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 набули правовласності наземлю правомірнона підставіп.«б» ч.1ст.81ЗК України,тобто напідставі безоплатноїпередачі ізземель державноїі комунальноївласності; позивач навмисно залучив відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості відповідачів та ОСОБА_7 , Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області в якості третіх осіб, для зміни суб`єктного складу, оскільки жодних вимог до вказаних відповідачів позивачем не заявлено та не обґрунтовано яким чином оскаржувані рішення впливають на їх права, крім того дані особи є правонаступниками ОСОБА_8 , яка померла та була стороною у справі № 127/7285/14-ц, та не обґрунтовано необхідності залучення вказаних третіх до участі у справі. Вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25 вересня 2013 року в даній справі є похідною, а тому суд не вважає її новою вимогою.

Однак із такими висновками суду неможливо погодитись з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановленні з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У постанові від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19 Верховний Суд зазначив, що позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Необхідність застосування п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК Українизумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (ст. 18 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір. Для застосування підстави для закриття провадження у справі, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних: сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 753/11592/18).

Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 161/8523/18 вказав, що визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно положень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції на порушення вимог ст. 263 ЦПК України своє судове рішенняналежним чином не мотивував, не перевірив на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і нормзаконупозивач просив у справі № 127/7285/14-ц та просить у справі №127/13214/24 про захист свого права, в результаті чого взагалі не проаналізував і не співставив предмет та підстави позовів в обох справах на предмет їх тотожності, а лише формально зазначив про те, щоу справі № 127/7285/14-ц ухвалене рішення між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. Разом з тим, посилання суду лише на те, що позивач навмисно залучив відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості відповідачів та ОСОБА_7 , Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області в якості третіх осіб, для зміни суб`єктного складу, не свідчить про тотожність позовів, оскільки за правилами п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК Українипозови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду; нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Крім того, вказуючи на те, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25 вересня 2013 року в даній справі є похідною, суд не зазначив від якої позовної вимоги залежить її задоволення, натомість за змістом ч. 1 ст. 188 ЦПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що порушення судом норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали про закриття провадження у справі, тому ця ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України, з направленням справи до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням приписів цієї норми підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 379, 382 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,подану йогопредставником адвокатом ПутілінимЄвгеном Вікторовичем задовольнити, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 22 липня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. М. Шемета

О. С. Панасюк