Постанова

від 08.10.2024 по справі 911/2237/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа№ 911/2237/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику учасників справи апеляційну скаргу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області

від 21.05.2024 (повний текст складено 21.05.2024)

у справі № 911/2237/23 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Повітротехніка»

про стягнення 118 035, 97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Повітротехніка» про стягнення 118035,97 грн заборгованості, з яких: 80653,65 грн основного боргу, 31229,31 грн пені, 2911,45 грн 3% річних та 14090,81 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви від 05.09.2023 про збільшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем як орендарем своїх грошових зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 03.11.2006 щодо сплати орендних платежів у строк, визначений договором.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2024 у справі №911/2237/23 позовні вимоги Білогородської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Повітротехніка» про стягнення 80 653,65 грн основного боргу, 31 229,31 грн пені, 2 911,45 грн 3% річних та 14 090,81 грн інфляційних втрат задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Повітротехніка» на користь Білогородської сільської ради 912, 67 грн пені, 209, 22 грн 3% річних, 1 896, 25 грн інфляційних втрат та 62, 85 грн витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог Білогородської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Повітротехніка» в частині стягнення 80 653, 65 грн. основного боргу, 30 316, 64 грн. пені, 2 702, 23 грн. 3% річних та 12 194, 56 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив обставини, які мають значення для справи, зробив невідповідні встановленим обставинам справи та суперечливі висновки, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з висновками суду, викладеними в оскаржуваному рішення, щодо застосування до спірних правовідносин положень Податкового кодексу України. Так, позивач вказує, що ні Господарським, ні Цивільним, ні Земельним кодексами України, а також Законом України «Про оренду землі» не передбачено можливості звільнення однієї із сторін від виконання істотних умов договору оренди землі (внесення орендної плати) на підставі Податкового кодексу України, а останній не відноситься до актів цивільного або господарського законодавства та не регулює спірні правовідносини.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач вказує, що остання є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а відтак просить залишити рішення Господарського суду Київської області від 21 травня 2024 року у справі № 911/2237/23 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 03.11.2006 між Гореницькою сільською радою, правонаступником якої є Білогородська сільська рада, (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Повітротехніка» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 1,0449 га, розташовану на території Гореницької сільської ради, в межах населеного пункту, кадастровий номер земельної ділянки 3222482001:01:002:0005 (далі-земельна ділянка).

Умовами договору сторони погодили наступне:

- земельна ділянка надається в оренду із земель запасу для розміщення виробничого комплексу з виробництва систем кондиціонування, вентиляції та опалення (пункт 1.2.);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 18552,16 грн (п.1.4.);

- Пунктом 2.1 договору оренди було передбачено, що оренда земельної ділянки провадиться з оплатою у розмірі, що дорівнює 10% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки на рік, на рахунок орендодавця щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця.

- індексація платежу проводиться щорічно за офіційними річними показниками інфляції (п. 2.3.);

- за несвоєчасну оплату орендної плати орендар зобов`язується сплатити пеню у розмірі 0,1%, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ (п.3.1.).

- договір оренди укладено строком на 10 (десять) років з дня підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації (п. 1.5.);

- у разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії цього договору, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії цього договору він підлягає поновленню на той самий строк і на таких самих умовах (п. 6.7.).

Договір оренди посвідчено 03.11.2006 державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори за реєстр.№1-4212. Договір зареєстрований Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 31.01.2007 за №498, що підтверджується відповідною відміткою на стор. 4 вказаного договору оренди.

08.11.2016 між сторонами укладено додаткову угоду, яка посвідчена державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за реєстр.№1-1199 (далі - додаткова угода від 08.11.2016).

Згідно з додатковою угодою від 08.11.2016 сторони домовились, зокрема, внести зміни до розділу ІІ (ціна) договору оренди, виклавши пункт 2.1 договору оренди в новій редакції: « 1.2. Оренда земельної ділянки провадиться з оплатою у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки за рік на рахунок орендодавця щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця».

Також вказаною додатковою угодою від 08.11.2016 сторони виклали пункт 1.4 договору оренди в новій редакції: « 1.4. нормативна грошова оцінка земельною ділянки відповідно до витягу з технічної документації №1292/86-16 від 15.02.2016 становить 2040277,80 грн.».

Крім того, вказаною додатковою угодою від 08.11.2016 сторони домовились продовжити строк дії договору оренди на 10 років.

Позивач та відповідач не оспорюють ту обставину, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» від 12.06.2020 №715-р Гореницька сільська територіальна громада увійшла до складу Білогородської сільської територіальної громади та в листопаді 2020 відбулась перша сесія Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області. Тобто, в силу підпункту 9 пункту 6-1 розділу V «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про місцеве самоврядування» Білогородська сільська рада (позивач) є правонаступником прав та обов`язків розформованої Гореницької сільської ради.

08.02.2021 Головним управлінням Держгеокадастру в Київській області видано відповідачу витяг №1235/214-21 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3222482001:01:002:005, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 1391611,40 грн.

03.02.2022 Головним управлінням Держгеокадастру в Київській області видано позивачу витяг №9041 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3222482001:01:002:005, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2022 рік становить 1982710,44 грн.

18.02.2022 відповідач подав звітну податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік, відповідно до якої розмір річної орендної плати за 2022 рік за спірну земельну ділянку, самостійно нарахований відповідачем, становить 153077,85 грн, що еквівалентно щомісячній орендній платі в розмірі 12756,49 грн за кожен місяць оренди з січня по грудень 2022.

Загальновідомо, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, який продовжено згідно зі змінами, внесеними, зокрема, який продовжено згідно зі змінами, внесеними, зокрема, Указом Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024, з 05 години 30 хвилин 12.08.20243 строком на 90 діб, який триває досі.

У зв`язку із введенням воєнного стану, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, яким, зокрема, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було доповнено новим підпунктом 69.14, відповідно до якого:

- тимчасово, на період з 1 березня 2022 по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди;

- перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, із вказаного Закону від 15.03.2022 №2120-IX випливає, що підпунктом 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, який був запроваджений цим Законом, у зв`язку із воєнним станом певним категоріям платників на період з 1 березня 2022 були надані пільги (звільнення) щодо сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які розташовані, зокрема, на територіях, на яких ведуться (або велися) бойові дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» було врегульовано, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

На підставі вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364, наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309 було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (наказ Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309).

Орендована відповідачем земельна ділянка (кадастровий номер 3222482001:01:002:0005) розташована в селі Гореничі Білогородської сільської територіальної громади.

Відповідно до наказу Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309 село Гореничі Білогородської сільської територіальної громади у періоді з 01.03.2022 по 01.04.2022 відносилось до території активних бойових дій.

Незважаючи на те, що, як випливає із підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, який було запроваджено Законом від 15.03.2022 №2120-IX, відповідач як орендар земельної ділянки, розташованої на території, де велись бойові дії, мав пільгу (право на звільнення) щодо сплати орендної плати за земельну ділянку на період з 01 березня 2022 року, відповідач з вересня 2022 року продовжив частково сплачувати позивачу орендну плату за 2022 рік.

Так, матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами, що відповідачем за оренду земельної ділянки за спірний період з 01.01.2022 по 31.05.2023 фактично сплачено орендну плату в розмірі 197087,73 грн, з яких 76538,94 грн це орендна плата за 2022 рік (враховуючи призначення платежу у платіжних інструкціях про сплату орендної плати за 2022 рік), 56766,34 грн це орендна плата за 2023 рік (враховуючи призначення платежу у платіжних інструкціях про сплату ними орендної плати за 2023 рік) та 63782,45 грн це орендна плата і за 2022 рік і за 2023 рік (враховуючи призначення платежу у платіжній інструкції №2970 від 06.03.2023 «оренда землі за 2022-2023 р.»). Відповідачем орендна плата в сукупному розмірі 197087,73 грн сплачена наступними платіжними інструкціями: від 16.02.2022 на суму 11596,76 грн, від 26.09.2022 на суму 12756,49 грн, від 03.10.2022 на суму 12756,49 грн, від 14.10.2022 на суму 13916,22 грн, від 01.12.2022 на суму 12756,49 грн, від 27.12.2022 на суму 12756,49 грн, від 06.03.2023 на суму 63782,45 грн, від 17.03.2023 на суму 42096,38 грн, від 14.04.2023 на суму 14669,96 грн (11596,76+ 12756,49 + 12756,49 + 13916,22 + 12756,49 + 12756,49 + 63782,45 + 42096,38 + 14669,96 =197087,73).

23.01.2023 позивачем отримано витяг №HB-9902776272023 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якого станом на 2023 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1907287,06 грн (копія витягу міститься в матеріалах справи №911/2237/23).

17.02.2023 відповідач подав звітну податкову декларацію з плати за землю за 2023 рік, відповідно до якої розмір річної орендної плати за 2023 рік за земельну ділянку, самостійно нарахований відповідачем, становить 176039,53 грн, що відповідає щомісячній орендній платі в розмірі 14669,96 грн за кожен місяць оренди з січня по грудень 2023 року та еквівалентно орендній платі в загальному розмірі 73349,80 грн за періоди оренди з січня по травень 2023 (14669,96 х 5=73349,80).

У подальшому, позивач виставив відповідачу претензію від 03.03.2023 №322/02-26, у якій вказав, що з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2016 рік (2040277,80 грн) та коефіцієнтів індексації за 2016-2020 роки нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки станом на 2021 рік становила 2162694,47 грн, а тому, за розрахунком позивача, річний розмір орендної плати за 2021 рік становив 216269,45 грн (що відповідає 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2016 рік з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 2021 рік). Оскільки відповідач фактично сплатив 138704,40 грн, тому за розрахунком позивача заборгованість відповідача по орендній платі за 2021 рік становить 77565,05 грн. Також позивач у цій претензії вказав, що відповідно до витягу з технічної документації №9041 від 03.02.2022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2022 рік становила 1982710,44 грн, а тому, за розрахунком позивача, річний розмір орендної плати за 2022 рік становить 1982710,40 грн (що відповідає 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2022 рік). Оскільки відповідач фактично сплатив 76538,94 грн, тому за розрахунком позивача заборгованість відповідача по орендній платі за 2022 рік становить 121732,10 грн, а всього таким чином заборгованість відповідача по орендній платі за 2021-2022 роки становить 199297,15 грн. У вказаній претензії позивач вимагав від відповідача сплатити розраховану позивачем заборгованість в сумі 199297,15 грн, а також додатково нараховані позивачем 3% річних, інфляційні втрати та пеню, а у разі несплати вказаних нарахувань позивач попереджав про виникнення у відповідача додаткових витрат у разі передачі спору до суду.

У відповідь на вказану претензію, відповідач у листі від 26.04.2023 №0426 зазначив, що на початку 2021 року відповідач замовив та отримав витяг із технічної документації №1235/241-21 від 08.02.2021, згідно з яким нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки за 2021 рік становила 1391611,40 грн, а тому відповідач орендну плату за 2021 рік (в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки як передбачено договором оренди) розраховував та сплачував виходячи із наявного витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку за 2021 рік в розмірі 1391611,40 грн. У зв`язку з чим відповідач не вважає, що у нього є заборгованість по орендній платі за 2021 рік, про яку стверджував позивач у претензії. Щодо нарахування орендної плати за 2022-2023 роки відповідач пояснив, що він її нарахував на підставі наявного у нього витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку за 2021 рік в розмірі 1391611,40 грн із застосуванням коефіцієнтів індексації за 2022 рік (1,1) та за 2023 рік (1,15). Таким чином, розмір річної орендної плати за 2022 рік за розрахунком відповідача становив 153077,85 (1391611,40 х 1.1 х 10% = 153077,25). Відповідач при цьому у листі-відповіді звернув увагу позивача на те, що не дивлячись на запровадження воєнного стану внаслідок збройної агресії РФ проти України, відповідач продовжував сплачувати орендну плату у 2022 році. Щодо витягу з технічної документації №9041 від 03.02.2022 про нормативну грошову оцінку станом на 2022 рік, то відповідач пояснив, що про цей витяг йому нічого не було відомо і позивач про цей витяг відповідача не повідомляв, однак відповідач готовий подати уточнюючий розрахунок орендної плати та здійснити доплату орендної плати за 2022 рік, виходячи із тієї нормативної грошової оцінки за 2022 рік, яка була зазначена у новому витягу №9041 від 03.02.2022, на який посилається позивач (1982710,44 грн) і яка є більшою, ніж нормативна грошова оцінка, яка була розрахована відповідачем самостійно на підставі наявного у нього витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку за 2021 рік в розмірі 1391611,40 грн із застосуванням коефіцієнту індексації за 2022 рік 1,1 (1391611,40 х 1.1 = 1530772,54).

06.05.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-IX, надалі Закон № 3050-IX, яким підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було викладено в новій редакції. У цій новій редакції підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було обмежено строк дії пільги (звільнення) щодо сплати плати за землю (земельного податку та орендної плати) за земельні ділянки державної та комунальної власності, що розташовані, зокрема, на територіях активних бойових дій, а саме для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ця пільга була обмежена періодом з 1 березня до 31 грудня 2022, а починаючи з 01 січня 2023 ця пільга (звільнення) надавалось за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Також вказаною новою редакцією підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку та було визначено, платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом №3050-IX відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.

Таким чином, є підстави для висновку про те, що вказаним Законом від 11.04.2023 № 3050-IX було уточнено порядок та підстави звільнення окремих категорій платників плати за землю (земельного податку та орендної плати) за земельні ділянки державної та комунальної власності, що розташовані, зокрема, на територіях активних бойових дій.

22.05.2023 відповідачем на підставі вказаного Закону № 3050-IX, який надавав платникам, які задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов`язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, право відкоригувати нараховані податкові зобов`язання з плати за землю за період березень 2022 року - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій, була подана уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2022 рік. У вказаній уточнюючій декларації з плати за землю за 2022 рік відповідач задекларував річну орендну плату за 2022 рік в розмірі 33045,18 грн, який складається із орендної плати за січень 2022 в сумі 16522,59 грн та за лютий 2022 в сумі 16522,59 грн, а за періоди березень-грудень 2022 орендна плата відповідно до уточнюючої податкової декларації не нараховується. В цій уточнюючій декларації за 2022 рік відповідачем відображено коригування (збільшення) орендної плати, нарахованої у звітній річній податковій декларації за періоди січень-лютий 2022 року, на загальну суму 7532,20 грн (тобто збільшення на 3766,10 грн за січень та на 3766,10 грн за лютий 2022), що відповідає тому розрахунку орендної плати за 2022, про який позивач зазначав у претензії від 03.03.2023 №322/02-26 з посиланням на нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2022 рік у витягу №9041 від 03.02.2022 (1982710,44 грн х 10% : 12 міс = 16522,59 грн за кожен місяць оренди у 2022 році). В цій уточнюючій декларації за 2022 рік відповідачем на підставі вказаного Закону №3050-IX та нової редакції підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було відображено також коригування (зменшення) орендної плати за періоди березня-грудня 2022 на загальну суму 127564,87 грн (що відповідає зменшенню на 12756,49 грн за кожен із цих 10 місяців у зв`язку із звільненням відповідача від плати за землю за вказану земельну ділянку у періоді з 1 березня до 31 грудня 2022 року на підставі підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Крім того, відповідачем 23.05.2023 подана уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2023 рік, відповідно до якої розмір річної орендної плати за 2023 рік за спірну земельну ділянку становить 190728,71 грн та складається із орендної плати за січень-грудень 2023 року в сумі 15894,06 грн щомісячно. В цій уточнюючій декларації за 2023 рік відповідачем відображено коригування (збільшення) орендної плати, нарахованої у звітній податковій декларації за 2023 рік (176039,53 грн) на загальну суму 14689,18 грн (176039,53+14689,18=190728,71), що відповідає тому розрахунку орендної плати за 2023 рік, про який зазначає позивач у позовній заяві з посиланням на нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2023 рік у витягу №HB-9902776272023 від 23.01.2023, відповідно до якого нормативна грошова оцінка становить 1907287,06 грн (1907287,06 х 10% =190728,71).

Про подані уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2022-2023 роки та підстави здійснення відповідачем вказаних корегувань (уточнень) відповідач проінформував позивача листом від 23.05.2023 №0523.

Звертаючись з даним позовом до суду, Білогородська сільська рада вказує, що відповідач мав сплатити річну орендну плату за 2022 рік в сумі 198271,04 грн, а за період з січня по травень 2023 року орендну плату в сумі 79470,30 грн, що сукупно за періоди оренди з 01.01.2022 по 30.05.2023 становить 277741,38 грн (198271,04+79470,30=277741,34). Однак відповідач фактично сплатив орендну плату за цей період в розмірі 197087,73 грн, з зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача різницю (основний борг) в розмірі 80653,65 грн (277741,38-197087,73=80653,65), а також 31229,31 грн пені, 2911,45 грн 3% річних та 14090,81 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі»).

Поняття договору оренди землі визначено в статті 13 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Також відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 27.03.2018 у справі №925/258/17 (спір за позовом місцевої ради про стягнення заборгованості з орендної плати), системний аналіз норм земельного та податкового законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі"), з іншого є однією з форм плати за землю як податку (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі» необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України (правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).

Відповідач на підтвердження своєї правової позиції у спорі про відсутність у відповідача заборгованості з орендної плати посилався в якості доказу на довідку від 22.08.2023 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, яка видана ГУ ДПС в Київській області, надалі-довідка. У цій довідці зазначено, що станом на 22.08.2023 відповідач не має податкового боргу та іншої заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.5 Порядку надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2018 №733, довідка формується за відсутності у платника за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або іншої заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, вказана довідка може свідчити про відсутність у платника (відповідача) податкового боргу за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, однак вона сама по собі не свідчить про повноту, точність, правильність та остаточний характер (подальшу незмінність) всіх самих даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, на підставі яких формується така довідка, у т.ч. даних про податкові зобов`язання платника (відповідача), їх розмір, дату виникнення, підстави виникнення тощо.

Зокрема, як випливає із наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2018 №733, видача довідки платнику не потребує попереднього проведення контролюючим органом податкової перевірки платника на предмет повноти, точності, правильності та достовірності даних податкового обліку платника, зокрема задекларованих платником податкових зобов`язань за тими чи іншими видами податків та за ті чи інші періоди нарахування. Також, як випливає із п.14.1.175 Податкового кодексу України, податковий борг це сума тільки узгодженого грошового зобов`язання, однак, як також випливає із глави 4 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання може бути як узгодженим так і неузгодженим.

Врешті, дані податкового органу можуть відображати суб`єктивну позицію податкового органу і не мають заздалегідь встановленої сили для вирішення в порядку господарського судочинства спору у справі №911/2237/23, який не є податковим спором між платником та податковим органом, а спором між орендодавцем та орендарем.

З огляду на викладене, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що сама по собі вказана довідка від 22.08.2023 про відсутність заборгованості з податкових платежів не є беззаперечним доказом наявності чи відсутності простроченого зобов`язання по сплаті орендної плати за договором оренди, а відображає лише певні дані податкового органу станом на певний період. Слід зазначити, що дані податкового органу не мають заздалегідь встановленої сили для суду для вирішення даного господарського спору у справі №911/2237/23, а тому надані сторонами докази, які містять певні дані податкового органу чи податкового обліку, суд прийняв до розгляду, але оцінює в сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Вирішуючи спір між сторонами в частині визначення розміру орендної плати за 2022 рік, слід відмітити, що обидві сторони спору (позивач та відповідач) визнають, що для цілей розрахунку розміру річної орендної плати за 2022 рік (який відповідно до умов пункт 2.1 договору оренди становить 10% від нормативної грошової оцінки та сплачується щомісячно рівними частками) застосуванню підлягає нормативна грошова оцінка, яка зазначена у витягу із технічної документації №9041 від 03.02.2022, в розмірі 1982710,44 грн.

Разом з тим, для правильного вирішення спору щодо розміру орендної плати за 2022 рік необхідно виокремити періоди оренди з січня по лютий 2022 року та періоди оренди з березня по грудень 2022 року, оскільки для періоду з березня по грудень 2022 року законодавством було встановлено пільгу (звільнення) щодо сплати орендної плати, що потребує розмежування нарахувань за періоди оренди січня-лютого 2022 року та березня-грудня 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач спочатку в річній декларації за 2022 рік нарахував річну орендну плату в сумі 153077,85 грн. Вказана податкова декларація за 2022 рік була подана відповідачем 18.02.2022, тобто до запровадження воєнного стану 24.02.2022.

За доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, при нарахуванні в декларації за 2022 рік річної орендної плати в розмірі 153077,85 грн він спирався на наявний у нього витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом за 2021 рік (витяг №1235/241-21 від 08.02.2021), згідно з яким нормативна грошова оцінка становила 1391611,40 грн. Оскільки за 2021 рік коефіцієнт індексації становив 1,1 та відповідачу на той час не було відомо про існування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом за 2022 рік, на який посилається у позові позивач, тому відповідач для цілей сплати орендної плати у 2022 році розмір річної орендної плати (який за умовами договору оренди становив 10% від нормативної грошової оцінки) самостійно розрахував в сумі 153077,85 грн на підставі нормативної грошової оцінки за 2021 рік та коефіцієнту індексації за 2021 рік (10% х 1391611,40 х 1.1=153077,25), що еквівалентно по 12756,49 грн за кожен місяць оренди 2022 року (12756,49х12=153077,88).

Так, відповідно до умов пункту 2.1 договору оренди орендна плата сплачується щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця. Аналогічне положення щодо строку сплати щомісячної орендної плати міститься в пункті 287.3 ст.287 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, орендна плата за січень 2022 року підлягала сплаті до 02 березня 2022 року, а орендна плата за лютий 2022 року до 30 березня 2022 року.

Платіжним дорученням №2740 від 16.02.2022 відповідач частково сплатив орендну плату за січень 2022 в сумі 11596,76 грн. Тобто відповідачу, з урахуванням самостійно розрахованого ним розміру орендної плати на 2022 рік в сумі 12756,49 грн на місяць у поданій відповідачем звітній декларації з плати за землю за 2022 рік, залишилось доплатити 1159,73 грн орендної плати за січень 2022 року (12756,49-11596,76= 1159,73) до 02 березня 2022 року, а в подальшому необхідно було сплатити до 30 березня 2022 року також 12756,49 грн орендної плати за лютий 2022 року.

Як підтверджено матеріалами справи, після початку 24.02.2022 широкомасштабної військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану відповідач призупинив сплату щомісячних орендних платежів за 2022 рік, однак з вересня 2022 відповідач поновив часткову сплату орендних платежів, сплативши їх, зокрема, відповідно до платіжної інструкції №2922 від 26.09.2022 на суму 12756,49 грн, платіжної інструкції №2932 від 03.10.2022 на суму 12756,49 грн, платіжної інструкції №2943 від 14.10.2022 на суму 13916,22 грн.

Після отримання претензії позивача від 03.03.2023 №322/02-26, у якій позивач вказував про наявність витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки №9041 від 03.02.2022, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2022 рік становила 1982710,44 грн, що є більшим розміру нормативної грошової оцінки, самостійно обчисленого відповідачем на підставі наявної нормативної грошової оцінки за 2021 рік та коефіцієнту індексації 1,1 за 2021 рік, відповідач погодився здійснити перерахунок (донарахування розміру) орендної плати за 2022 рік на підставі того (більшого) розміру нормативної грошової оцінки, яка була вказана у витягу №9041 від 03.02.2022.

Як вбачається із поданої відповідачем уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2022 рік, відповідачем дійсно було відображено коригування (збільшення) орендної плати, нарахованої у звітній податковій декларації за періоди січень-лютий 2022 року на загальну суму 7532,20 грн (тобто збільшення на 3766,10 грн за січень та на 3766,10 грн за лютий 2022 року), що відповідає тому розрахунку орендної плати за 2022 рік, про який позивач зазначав у претензії від 03.03.2023 №322/02-26 з посиланням на нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2022 рік у витягу №9041 від 03.02.2022 (1982710,44 грн х 10% : 12 міс = 16522,59 грн за кожен місць оренди у 2022 році).

Таким чином, обидві сторони спору визнали, що орендна плата за січень-лютий 2022 року становила по 16522,59 грн за кожен місяць, що сукупно становить 33045,18 грн і вказана орендна плата за вказані перші 2 місяці 2022 року (січень та лютий 2022) відповідачем позивачу фактично сплачена в повному обсязі, враховуючи наявні у матеріалах справи платіжні інструкції про сплату відповідачем орендної плати за 2022 рік щонайменше на суму 76538,94 грн. У зв`язку з цим у відповідача відсутній основний борг з орендної плати за січень-лютий 2022 року, враховуючи фактичну повну сплату відповідачем нарахованої орендної плати за січень-лютий 2022 року.

Водночас, слід зазначити, що сплата орендної плати за січень-лютий 2022 року фактично була здійснена відповідачем з простроченням умов договору оренди, враховуючи, що платіжним дорученням №2740 від 16.02.2022 відповідач фактично сплатив орендну плату за січень 2022 року в сумі 11596,76 грн і відповідачу необхідно було до 02 березня 2022 року доплатити залишок орендної плати за січень 2022 року, а також необхідно було сплатити до 30 березня 2022 року орендну плату за лютий 2022 року, а відповідач поновив сплату орендних платежів лише з вересня 2022 року (зокрема, відповідно до платіжної інструкції №2922 від 26.09.2022 на суму 12756,49 грн, платіжної інструкції №2932 від 03.10.2022 на суму 12756,49 грн), тобто в періоді з 03.03.2022 по 03.10.2022 мало місце прострочення відповідача по сплаті орендної плати за січень-лютий 2022 року.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, відповідач в даному випадку не може вважатись таким, що прострочив сплату орендної плати за січень-лютий 2022 року в частині збільшення її розміру (самостійно донарахованого відповідачем з урахуванням претензії позивача від 03.03.2023 №322/02-26 збільшення) на 3766,10 грн за січень 2022 року та на 3766,10 грн за лютий 2022 року, оскільки позивачем в ході розгляду справи не доведено, що відповідач знав або повинен був знати про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2022 рік, яка була зазначена у витягу №9041 від 03.02.2022, в розмірі 1982710,44 грн, який є більшим того розміру нормативної грошової оцінки, який був розрахований відповідачем самостійно на підставі наявного у нього витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку за 2021 рік в розмірі 1391611,40 грн та коефіцієнту індексації за 2022 рік 1,1 (1391611,40 х 1.1 = 1530772,54).

З цього приводу слід зауважити, що умови договору оренди не покладають на відповідача обов`язок отримувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки щорічно, а договором оренди передбачена лише щорічна індексація.

Крім того, пунктом 286.2 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Із наведеної норми п.286.2 Податкового кодексу України вбачається, що відповідач як платник відповідальний лише за подання витягу із технічної документації вперше, а надалі такий витяг подається лише у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Сам же відповідач не є суб`єктом проведення та розрахунку нормативної грошової оцінки.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст.271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до приписів п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Отже, зі змістом вказаних норм, для визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, а не від дати набрання чинності рішенням ради про затвердження нормативної грошової оцінки.

Також, виходячи із вказаних норм, саме позивач відповідальний за затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Відповідач у спорі заперечує факт того, що він знав або повинен був знати про нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки на 2022 рік, а позивачем не надано суду доказів того, щоб позивачем затверджувалась нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2022 рік та щоб відповідне рішення було офіційно оприлюднено органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, як це вимагається пунктом 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України. В той же час, виходячи із передбаченого статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності господарського судочинства, сам суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

При цьому представник позивача помилково ототожнює проведення нормативної грошової оцінки із індексацією нормативної грошової оцінки. Так, у відповіді на відзив представник позивача посилається на абзац 3 пункт 289.2 ст.289 Податкового кодексу України та зазначає, що періодичність проведення нормативної грошової оцінки земель залежить не від дати отримання витягу відповідачем, а від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, яка полягає в розробці технічної документації та її подальшому затвердженні.

Суд з цього приводу зауважує, що абзацом 3 пункту 289.2 ст.289 Податкового кодексу України передбачено якраз не проведення нормативної грошової оцінки, а її індексація. Суть індексації полягає у застосуванні до нормативної грошової оцінки земель передбачених законодавством обов`язкових коефіцієнтів.

На відміну від проведення нормативної грошової оцінки, яка полягає в розробці технічної документації та її подальшому затвердженні, індексація здійснюється автоматично та не потребує додаткового внесення сторонами змін до договору оренди.

Наведений висновок суду узгоджується із правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19, відповідно до якого при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Коефіцієнти індексації містяться в публічному доступі на сайті Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/) та для спірної земельної ділянки становлять: за 2021 рік 1.1, за 2022 рік 1,15.

Відповідно до обставин справи відповідач якраз дотримався вимог абзацу 3 пункту 289.2 ст.289 Податкового кодексу України, на який посилається позивач, щодо врахування коефіцієнту індексації.

Отже, позивачем не спростовано, що відповідно до наявного у справі витягу №1235/241-21 від 08.02.2021 нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки за 2021 рік становила 1391611,40 грн. Оскільки за 2021 рік коефіцієнт індексації становив 1,1, то обґрунтованими є доводи відповідача про те, що станом на 2022 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік з урахування індексації становила 1530772,54 (391611,40 х 1.1=1530772,54), а отже розмір річної орендної плати (який за умовами договору оренди становив 10% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки) відповідач обґрунтовано розраховував в сумі 153077,85 грн (1530772,54 х 10%=153077,25).

В той же час, в отриманому позивачем витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки №9041 від 03.02.2022 вказана нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2022 рік в більшому розмірі, а саме в розмірі 1982710,44 грн, при чому позивачем не надано ні доказів затвердження та оприлюднення нової нормативної грошової оцінки на 2022 рік у встановленому порядку, ні обґрунтування та доказів того, яким чином вказана нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2022 рік в розмірі 1982710,44 грн виявилась більшою розміру нормативної грошової оцінки, обчисленого на підставі наявної нормативної грошової оцінки за 2021 рік та коефіцієнту індексації. Зокрема, позивачем не обґрунтовано та не доведено, які саме додаткові коефіцієнти чи донарахування, які призвели до збільшення нормативної грошової оцінки у витягу №9041 від 03.02.2022 в порівнянні із нормативною грошовою оцінкою у витягу №1235/241-21 від 08.02.2021, були застосовані і яким чином відповідач повинен був знати про ці додаткові коефіцієнти та донарахування.

Отже, позивач не спростував доводи відповідача та надані ним докази про те, що при нарахуванні в декларації за 2022 рік річної орендної плати в розмірі 153077,85 грн відповідач обґрунтовано спирався на наявний у нього витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом за 2021 рік (витяг №1235/241-21 від 08.02.2021), згідно з яким нормативна грошова оцінка становила 1391611,40 грн. А оскільки за 2021 рік коефіцієнт індексації становив 1,1 та відповідачу не було відомо про існування витягу з технічної документації про нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом за 2022 рік, на який посилається у позові позивач, тому відповідач для цілей сплати орендної плати у 2022 році розмір річної орендної плати (який за умовами договору оренди становив 10% від нормативної грошової оцінки) обґрунтовано розрахував в сумі 153077,85 грн.

Те, що відповідач в подальшому (після отримання претензії позивача від 03.03.2023 №322/02-26) з метою недопущення спору погодився здійснити перерахунок (донарахування орендної плати на підставі наданого позивачем витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2022 рік №9041 від 03.02.2022 в розмірі 1982710,44 грн) шляхом подання уточнюючого розрахунку, само по собі не вказує на порушення з боку відповідача або прострочення виконання відповідачем умов договору оренди. При цьому, на момент подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2022 рік, у якій відповідач відобразив коригування (збільшення) орендної плати, нарахованої у звітній податковій декларації за періоди січень-лютий 2022 року на загальну суму 7532,20 грн, відповідач одночасно мав право і на зменшення (коригування) орендної плати за періоди березня-грудня 2022 року на загальну суму 127564,87 грн у зв`язку із звільненням відповідача від плати за землю за земельну ділянку у періоді з 01 березня до 31 грудня 2022 року. Тобто збільшення (самостійне донарахування відповідачем) розміру орендної плати за січень та лютий 2022 року на загальну суму 7532,20 грн не утворило прострочений борг відповідача перед позивачем, враховуючи надане відповідачу звільнення від орендної плати за періоди березня-грудня 2022 року та утворення переплати з орендної плати за 2022 рік у зв`язку з таким звільненням.

Як правильно зауважив місцевий господарський суд, між позивачем та відповідачем відсутній спір з приводу нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022 рік та відповідачем фактично сплачена орендна плата за січень та лютий 2022 року виходячи із нормативної грошової оцінки в розмірі 1982710,44 грн (беручи до уваги сплачені відповідачем у 2022 році платежі та подану відповідачем уточнюючу декларацію за 2022 рік із збільшенням орендної плати на загальну суму 7532,20 грн, що відповідає тому розрахунку орендної плати за 2022 рік, про який позивач зазначав у претензії від 03.03.2023 №322/02-26 з посиланням на нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2022 рік у витягу №9041 від 03.02.2022). Тобто орендна плата за січень 2022 року в сумі 16522,59 та за лютий 2022 року в сумі 16522,59 грн відповідачем сплачена повністю, однак при цьому також відсутні підстави вважати, що відповідач прострочив орендну плату за січень та лютий 2022 року в частині її збільшення на суму 7532,20 грн, яке відбулось внаслідок того, що відповідач добровільно погодився перерахувати орендну плату у зв`язку із отриманим від позивача витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки №9041 від 03.02.2022 із більшим розміром нормативної грошової оцінки.

Отже, відповідач є відповідальним лише за прострочення сплати до 02 березня 2022 року доплати (залишку) в сумі 1159,73 грн орендної плати за січень 2022 року, а також за прострочення сплати до 30 березня 2022 року орендної плати за лютий 2022 року в сумі 11596,76 грн, враховуючи, що відповідач поновив сплату орендної плати лише в вересні 2022 року, сплативши (доплативши) таким чином орендну плату за 2022 рік відповідно до платіжної інструкції №2922 від 26.09.2022 на суму 12756,49 грн та платіжної інструкції №2932 від 03.10.2022 на суму 12756,49 грн.

За сказаних обставин прострочення відповідача становило:

- в сумі 1159,73 грн щодо орендної плати за січень 2022 року (прострочення з 03.03.2022 по 26.09.2022)

- в сумі 12756,49 грн щодо орендної плати за лютий 2022 року (прострочення з 31.03.2022 по 26.09.2022 в сумі 12756,49 грн та з 27.09.2022 по 03.10.2022 в сумі 1159,73 грн).

Отже, загальне прострочення відповідача по сплаті орендної плати за січень-лютий 2022 року становить:

- в сумі 1159,73 грн з 03.03.2022 по 30.03.2022;

- в сумі 13916,22 грн з 31.03.2022 по 26.09.2022 (1159,73+12756,49=13916,22);

- в сумі 1159,73 грн з 27.09.2022 по 03.10.2022 (13916,22-12756,49=1159,73).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно д статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так,пунктом 3.1 договору оренди сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату орендної плати орендар зобов`язується сплатити пеню у розмірі 0,1%, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у даній справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача поряд з основним боргом також пені за період прострочення з 24.07.2022 по 24.07.2023, 3% річних за періоди прострочення з 03.03.2022 по 19.07.2023 та інфляційних втрат за періоди прострочення з 03.03.2022 по 19.07.2023.

Отже, з урахуванням встановленого судом прострочення та у межах заявлених позивачем періодів прострочення, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 912,67 грн пені, 209,22 грн 3% річних, 1896,25 грн інфляційних втрат, за розрахунком суд першої інстанції, перевіреного судом апеляційної інстанції.

Щодо стягнення орендної плати за березень-грудень 2022 року, слід зазначити таке.

Як вказувалось вище, 06.05.2023 набув чинності Закон України від 11.04.2023 № 3050-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", яким змінений механізм визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Згідно з цим Законом перелік указаних територій визначається в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з Постановою КМУ від 06.12.2022 № 1364 (п. 1) перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

У контексті Закону №3050-ІХ постанова КМУ від 06.12.2022 № 1364 вважається такою, що встановила порядок визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Відповідно цим же Законом внесені зміни до підпункту 69.14. п. 69. підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України (набули чинності з 06.05.2023), що викладений в новій редакції: за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зареєстрований МЮУ від 23.12.2022 №1668/39004) затверджений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364.

Згідно з п. 2.4. Переліку (в редакції від 22.12.2022) територія села Гореничі Білогородської сільської територіальної громади віднесена до території активних бойових дій, дата початку бойових дій - 24.02.2022, дата завершення бойових дій - 30.04.2022.

Таким чином, проведення розрахунку суми орендної плати за землю за період з 01.03.2022 по 28.12.2022 є безпідставним, оскільки за вказаний період, по м. Києву згідно з п.п. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закон України від 11.04.2023 № 3050-ІХ) не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та/або орендна плата).

У зв`язку з цим доводи позивача в цій частині спору є хибними та відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за періоди березня-грудня 2022 року, враховуючи повне звільнення відповідача від орендної плати за вказані періоди на підставі підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Щодо розміру орендної плати за 2023 рік, слід зазначити що обидві сторони як позивач, так і відповідач визнають, що для цілей розрахунку сукупного розміру річної орендної плати (який відповідно до умов пункт 2.1 договору оренди становить 10% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки за рік та сплачується щомісячно рівними частками) необхідним є використання нормативної грошової оцінки відповідно до витягу №HB-9902776272023 від 23.01.2023, відповідно до якого нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 1907287,06 грн.

Спочатку, в поданій 17.02.2023 декларації з плати за землю за 2013 рік, відповідачем самостійно нараховано річну оренду плату за 2013 в сумі 176039,53 грн, що відповідає щомісячній орендній платі в розмірі 14669,96 грн на місяць (176039,53:12=14669,96).

Однак в поданій відповідачем згодом 23.05.2023 уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2023 рік розмір річної орендної плати за 2023 рік, самостійно нарахований відповідачем, за спірну земельну ділянку становить 190728,71 грн та складається із орендної плати за січень-грудень 2023 року в сумі 15894,06 грн щомісячно (190728,71:12=15894,06), що відповідає тому розрахунку орендної плати за 2023 рік, про який зазначає сам позивач у позовній заяві з посиланням на нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2023 рік у витягу №HB-9902776272023 від 23.01.2023, відповідно до якого нормативна грошова оцінка становить 1907287,06 грн (1907287,06 х 10% =190728,71).

При цьому подання відповідачем тільки 23.05.2023 вказаної уточнюючої податкової декларації за 2023 рік, в якій відповідач самостійно донарахував розмір річної орендної плати до розміру 190728,71 грн, не призвело до виникнення прострочення по сплаті щомісячних орендних платежів за січень-травень 2023 в розмірі, який було визначено відповідачем в уточнюючій податковій декларації на підставі витягу про нормативну грошову оцінку №HB-9902776272023 від 23.01.2023, тобто в сумі 15894,06 грн щомісячно. Так, відповідно до обставин справи у відповідача утворилась переплата орендної плати за 2022 рік, враховуючи, що з вересня 2022 року відповідач продовжував сплачувати позивачу орендні платежі за 2022 рік і на підставі підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України скористався правом відкоригувати (зменшити) нараховані зобов`язання з плати за землю за період березень-грудень 2022 року шляхом подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2022 рік у зв`язку із звільненням відповідача від орендної плати за період березня-грудня 2022 року.

Таким чином, враховуючи сплату відповідачем орендних платежів протягом 2022 року та виникнення у відповідача переплати внаслідок звільнення відповідача від сплати орендної плати за періоди березень-грудень 2022 року, а також враховуючи сплату відповідачем орендних платежів також протягом 2023 року, у відповідача не виникав прострочений борг по сплаті орендної плати за періоди оренди січень-травень 2023 року.

Отже, враховуючи відсутність у відповідача основного боргу по сплаті орендної плати за спірні періоди оренди з 01.01.2022 по 31.05.2023, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 80653,65 грн основного боргу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення 912,67 грн пені, 209,22 грн 3% річних та 1896,25 грн інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 30316,64 грн пені, 2702,23 грн 3% річних та 12194,56 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, однак з мотивів, викладених у даній постанові.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 у справі №911/2237/23, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 у справі №911/2237/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 у справі №911/2237/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/2237/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська