Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/15128/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа№ 910/15128/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Кравчука Г.А.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача-1 - не з`явились

від позивача-2 - не з`явились

від відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2024 р. (повний текст складено 05.08.2024 р.)

у справі № 910/15128/23 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"

про визнання недійсним рішення зборів

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Атогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 6, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 6 від 18.02.2022 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів членів Атогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 6 прийняте з порушенням вимог статуту, Закону України "Про кооперацію" та відсутністю кворуму, а відтак підлягає визнанню його недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.12.2023 р. у справі № 910/15128/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

У січні 2024 року до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив суд стягнути з позивачів 39000,00 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.01.2023 р. відкладено вирішення питання щодо розгляду заяв Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15128/23 до надходження матеріалів справи на адресу Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2023 р. у справі № 910/15128/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2023 р. у справі № 910/15128/23 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2024 р. постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2023 р. залишено без змін.

Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 29.07.2024 р. у справі № 910/15128/23 задоволено заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 19500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 19500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просять скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове додаткове рішення про повернення заяви без розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачі вказують на те, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/15128/23 підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з тим, що Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" не було дотримано вимог щодо реєстрації електронного кабінету в системі "Електронний суд" на момент подачі заяви. Також скаржник вказують, що згідно з актом прийому-передачі наданих послуг № 09/11/2023 від 09.11.2023 р., наданим відповідачем, останнім були прийняті послуги у справі № 910/11661/23, тобто в іншій справі ніж розглядається.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/15128/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Кравчук Г.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , призначено справу № 910/15128/23 до розгляду на 26.09.2024 р.

У судове засідання 26.09.2024 р. представники сторін не з`явились, при цьому подали клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

Враховуючи подані клопотання, а також те, що сторони повідомлялися належним чином про час і місце розгляду скарги електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України та в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 39000,00 грн відповідач надав суду:

- договір про надання правової допомоги № 29/07/2022 від 29.07.2022 р., укладений між Адвокатським об`єднанням «Президіум» та Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ";

- додаток № 1 до договору № 29/07/2022 від 29.07.2022 р.;

- акт приймання-передачі надання послуг № 09/11/2023 від 09.11.2023 р. на суму 33000,00 грн;

- рахунок № 09/11/2023 від 09.11.2023 р. на суму 33000,00 грн;

- договір про надання правової допомоги № 20/11/2023 від 20.11.2023 р., укладений між адвокатом Янушевичем Олександром Юрійовичем та Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ";

- додаток № 1 до договору № 20/11/2023 від 20.11.2023 р.

- акт приймання-передачі надання послуг № 12/12/2023 від 12.12.2023 р. на суму 6000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вбачається, що під час розгляду справи місцевим судом позивачами не було подано до суду клопотання про зменшення витрат відповідача на оплату правничої допомоги. Натомість ОСОБА_1 просив суд залишити без розгляду заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/15128/23 через не дотримання Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" вимог реєстрації електронного кабінету в системі "Електронний суд" на момент подачі заяви, або відмовити в ухваленні додаткового рішення.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача згідно зі ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим, тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема: критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Пропорційність, яка застосовується судами у розподілі судового збору, і яка визначається виключно через кількісний критерій заявлених немайнових вимог не є тотожною пропорційності, яка у даному випадку не пов`язується виключно з кількісним аспектом і визначається через співвідношення між поставленою метою позову в цілому (захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу), конкретними матеріально-правовими вимогами, як способами її досягнення та отриманим результатом; критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 р. у справі № 922/4022/20.

При цьому, надані позивачем документи на підтвердження судових витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній в таких документах сумі, позаяк розмір витрат має бути не лише доведений та документально обґрунтований, а й відповідати наведеним вище критеріям розподілу судових витрат (постанова Верховного Суду від 22.12.2021 р. у справі № 873/212/21).

Проаналізувавши подані відповідачем документи на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів встановила наступне.

З акту прийому-передачі наданих послуг № 09/11/2023 від 09.11.2023 р. вбачається, що Адвокатським об`єднанням «Північ» були надані наступні послуги:

- підготовка відзиву на позов у справі № 910/11661/23 на суму 20000,00 грн;

- підготовка заперечень на відповідь на відзив у справі № 910/11661/23 на суму 10000,00 грн;

- участь представника відповідача у судовому засіданні 31.10.2023 р. у справі № 910/15128/23 на суму 3000,00 грн.

З акту прийому-передачі наданих послуг № 12/12/2023 р. від 12.12.2023 р. вбачається, що Адвокатським об`єднанням «Північ» були надані наступні послуги:

- участь представника відповідача у судовому засіданні 21.11.2023 р. у справі № 910/15128/23 на суму 3000,00 грн;

- участь представника відповідача у судовому засіданні 12.12.2023 р. у справі № 910/15128/23 на суму 3000,00 грн.

Отже в акті прийому-передачі наданих послуг № 09/11/2023 від 09.11.2023 р. послуги щодо підготовка відзиву на позов на суму 20000,00 грн та підготовки заперечень на відповідь на відзив на суму 10000,00 грн вказані у справі № 910/11661/23, тобто в іншій справі ніж розглядається.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що послуги адвоката щодо підготовки відзиву на позов на суму 20000,00 грн та підготовки заперечень на відповідь на відзив на суму 10000,00 грн у справі № 910/11661/23, є необґрунтованими та такими, що не підлягають відшкодуванню з боку позивача.

При цьому, послуги адвоката щодо участі представника відповідача у судових засіданнях у загальному розмірі 9000,00 грн є обгрунтовані та документально підтверджені.

Крім того, у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене, складність справи № 910/15128/23 та виконані адвокатом роботи (надані послуги), колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про розподіл правничої допомоги та відшкодування з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу порівну, а саме в розмірі 4500,00 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Стосовно доводів скаржників про те, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/15128/23 підлягає залишенню без розгляду у зв`язку з тим, що Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" не було дотримано вимог щодо реєстрації електронного кабінету в системі "Електронний суд" на момент подачі заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено абз. 1, 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Аналогічний принцип має дія процесуальної норми права.

Зокрема, у статті 3 ГПК України закріплено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Вбачається, що 29.12.2023 р. відповідачем було зареєстровано електронний кабінет в системі "Електронний суд", отже на момент розгляду заяви Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" були відсутні правові підстави для залишення без розгляду заяви відповідача про винесення додаткового рішення.

Посилання скаржників на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 р. у справі № 910/1339/22, в якій, на думку скаржників, у схожих правовідносинах колегією суддів було повернуто без розгляду заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення у зв`язку із відсутністю зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд" у останнього, колегія суддів вважає безпідставною.

Так, на час розгляду справи № 910/1339/22 у Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" дійсно був відсутній зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд", в той час як під час розгляду справи № 910/15128/23 місцевим судом, відповідачем було виконано вимоги абз. 1, 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час розгляду заяви місцевим судом було встановлено фактичні обставини справи на основі неповного дослідження поданих доказів, висновки суду не відповідають цим обставинам і їм надана неправильна юридична оцінка з помилковим застосуванням норм процесуального права, у зв`язку з чим додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2024 р. у справі № 910/15128/23 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, колегія суддів апеляційного господарського суду при ухваленні постанови за результатами перегляду в апеляційному порядку додаткового рішення суду першої інстанції від 29.07.2024 р. у даній справі не здійснювала розподіл судових витрат за відсутності таких.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вбачається, що під час ухвалення постанови 26.09.2024 р. були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, тобто 09.10.2024 р.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 233, 244, 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 29.07.2024 р. у справі № 910/15128/23 скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення, в іншій частині додаткове рішення залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:

« 1. Заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93; ідентифікаційний код 25661903) 4500 (чотири тисячі п`ятсот),00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93; ідентифікаційний код 25661903) 4500 (чотири тисячі п`ятсот),00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. В іншій частині заяви відмовити».

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Г.А. Кравчук

В.В. Шапран