Постанова

від 09.10.2024 по справі 918/237/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09 жовтня 2024 року Справа № 918/237/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс"

на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2024

(ухвалене о 12:09 год. у м. Рівному, повний текст складено 11.07.2024)

у справі № 918/237/24 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Керамік-20"

про стягнення 17 679 грн 38 коп.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Рівненської області додатковим рішенням від 08.07.2024 у справі №918/237/24 частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" про ухвалення додаткового рішення. Стягнув з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Керамік-20" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" звернулося до суду із заявою про відшкодування судових витрат, в якій просило стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Керамік-20" 14 080 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вказав, що витрати на правничу допомогу у розмірі 14 080 грн. у цій справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову (17 679 грн. 38 коп.), з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, виною позивача у цій справі, яка є типовою, має не складний предмет спору.

Оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у цьому випадку є призначення позивачу 8 000 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2024 у справі № 918/237/24 змінити, задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 080 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий господарський суд:

- не дослідив акт приймання-передачі виконаних робіт № 3 від 29.04.2024 та № 03.06.2024, з яких вбачається, що адвокатом виконані та належним чином оформлені, а позивачем прийняті юридичні послуги, обумовлені договором про надання правничої допомоги;

- не звернув увагу на поведінку відповідача під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема неявка в судові засідання;

- не надав оцінки діям позивача, який намагався вирішити спір досудовим шляхом, звертаючись до відповідача з досудовою вимогою, задоволення якої дозволило б уникнути судового розгляду, зважаючи на неправомірні дії відповідача.

Скаржник вважає, що заявлені до відшкодування витрати відповідали критеріям реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, у справі проведено судові засідання.

Продовжує, що зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, заявлена до стягнення сума витрат не є надмірною.

На переконання позивача, керуючись приписами ст. 129 ГПК України, оскільки позивачем, надано докази виконання робіт та оплати позивачем наданих послуг, а заявлені витрати відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, з відповідача підлягають стягненню витрати у розмірі 14 080 грн.

За наведеного позивач не погоджується з додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.07.2024, вважає його незаконним та необґрунтованим.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що у провадженні Господарського суду Рівненської області перебувала справа № 918/237/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Керамік-20" про стягнення 17 043 грн 38 коп. (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Господарський суд Рівненської області рішенням від 03.06.2024 позов задовольнив. Стягнув з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Керамік-20" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" 17 043 грн. 54 коп. безпідставно отриманих грошових коштів та 2 919 грн. 10 коп. судового збору.

10.06.2024 до Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" надійшла заява, в якій останній просив суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Керамік-20" витрати на професійну правничу допомогу.

Як вказано вище, Господарський суд Рівненської області додатковим рішенням від 08.07.2024 у справі №918/237/24 частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" про ухвалення додаткового рішення. Стягнув з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Керамік-20" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс", суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правничу допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві ТОВ "Гелексі Фінанс" заявило, що попередній розмір судових витрат товариства на професійну правничу допомогу становить 20 000 грн (а. с. 1-6).

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ОСББ "Керамік-20" не подавало заяв чи клопотань про зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може також відступити від вказаного у частині четвертій статті 129 ГПК загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога в суді першої інстанції позивачу надавалася адвокатом Дударенко А.М.

Зокрема, 23.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" (Клієнт) та адвокатом Дударенко А.М. (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги №14 (далі Договір; а. с. 169-171), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати правничу допомогу та здійснювати представництво інтересів Клієнта у господарському спорі Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Керамік-20" в обсязі та на умовах передбачений цим договором.

Обов`язком клієнта є оплатити послуги адвоката (гонорар) та прийняти результат робіт (надання послуг), який оформлюється атом приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) (п. 3.2. Договору).

Згідно до п. 4.1. Договору оплата послуг адвоката (гонорару) здійснюється клієнтом самостійно, шляхом перерахування або внесення повної визначеної п. 4.2. договору грошової суми на поточний рахунок адвоката. Розмір плати за надані послуги (гонорар) за цим договором визначається: представництво в суді перша судова інстанція (вступ у справу, підготовка процесуальних документів, подача процесуальних документів, участь у судових засіданнях) - від 20 000 гривень з урахуванням категорії складності, а також втрати пов`язані із прибуттям до суду (п. 4.2. Договору).

За Актами приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 28.02.2024, № 2 від 01.04.2024, № 3 від 29.04.2024, № 4 від 03.06.2024 вбачається, що адвокатом виконані та належним чином оформлені, а позивачем прийняті юридичні послуги, обумовлені договором про надання правничої допомоги на загальну суму 14 080 грн (а. с. 172, 174, 176, 178).

Відповідно таких Актів претензій та зауважень позивача до наданих адвокатом послуг з надання правничої допомоги не має.

Відповідно до платіжних інструкцій № 14371 від 29.02.2024, № 14797 від 02.04.2024, №15100 від 29.04.2024 та № 15594 від 04.06.2024 позивач сплатив адвокату кошти в загальній сумі 14 080 грн (а. с. 173, 175, 177, 179).

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Як вказано вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний господарський суд вказує, що категорія цієї справи не є специфічною чи особливо складною, не потребує при складенні процесуальних документів опрацювання великої кількості нормативно-правових актів, судова практика є усталеною.

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на її складність, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Крім того, місцевий господарський суд вірно вказав, що здійснення адвокатом підготовки клопотання про зменшення позовних вимог та у зв`язку з цим уточненого розрахунку є наслідком неврахування відповідних обставин справи та неточностей, які повинні були бути взяті до уваги при підготовці позову.

Щодо посилань скаржника на неврахування судом першої інстанції на поведінку відповідача (не виконання досудової заяви, неявка в судові засідання суду першої інстанції, що призвело до затягування розгляду справи), суд вказує, що:

- невиконання досудової вимоги стало підставою для звернення позивача до суду, ухвалення рішення в цій справі та покладення на відповідача витрат, котрі поніс позивач;

- зі змісту ухвал суду першої інстанції від 01.04.2024, 29.04.2024 та 20.05.2024 не вбачається, що єдиною підставою відкладення розгляду справи слугувала неявка представника відповідача (а. с. 65-66, 87-88, 115-116).

Тому, місцевий господарський суд вірно врахував розумну необхідність витрат на оплату правничої допомоги у цій справі та дійшов висновку про часткову відмову у відшкодуванні витрат, понесених позивачем на правову допомогу та вказав, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у цьому випадку є 8 000 грн витрат га професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2024 у справі № 918/237/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Фінанс" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2024 у справі № 918/237/24 - без змін.

2. Справу № 918/237/24 надіслати Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Маціщук А.В.