Постанова

від 03.10.2024 по справі 922/766/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Харків Справа №922/766/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

Харківської обласної прокуратури Ногіна О.М., посвідчення №072833 дійсне до 01.03.2028 року;

позивача Шевченко Л.М., розпорядження №762-о від 23.12.2021 року, виписка з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, наказ №465 від 04.04.2024 року;

відповідача Горбуліна Є.С. (адвокат), свідоцтво ХВ№002644 від 13.03.2024 року, ордер серія АХ №1200302 від 29.07.2024 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Максюта Ю.В. (директор), паспорт НОМЕР_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» (вх.№1848Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 року у справі №922/766/24,

за позовом Чугуївської окружної прокуратури (63503, Харківська обл., м. Чугуїв вул. Харківська, 98)

в інтересах держави в особі Чугуївської міської військової адміністрації Харківської області (63503, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 35а),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» (61018, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, буд. 10),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіфа» (63506, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, буд. 66, код ЄДРПОУ 30714007),

про усунення перешкод, виселення та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Чугуївська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Чугуївської міської військової адміністрації Харківської області звернулась до суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко», в якому просила суд

- усунути перешкоди у користуванні майном комунальної власності шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» (код ЄДРПОУ 39012813) з нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Харківська обл., м.Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б, які належать на праві власності територіальній громаді міста Чугуєва в особі Чугуївської міської ради Харківської області, повноваження якої на теперішній час здійснює Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» (код ЄДРПОУ 39012813) на користь Чугуївської міської ради Харківської області, повноваження якої на теперішній час здійснює Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області, безпідставно збережені кошти за фактичне користування нежитловим приміщенням продовольчого складу площею 465,6 кв.м, що розташована за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, буд. 6Б, у розмірі 1167382,50 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 року у справі №922/766/24 (повний текст складено 17.07.2024 року, суддя Присяжнюк О.О.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» про застосування строків позовної давності залишено без розгляду на підставі ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» (61018, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, буд. 10, код ЄДРПОУ 39012813) на користь Чугуївської міської ради Харківської області, повноваження якої на теперішній час здійснює Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області (63503, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 35а, код ЄДРПОУ 44864199) безпідставно збережені кошти за фактичне користування нежитловим приміщенням продовольчого складу площею 465,6 кв.м, що розташована за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, буд. 6Б, у розмірі 1167382,50 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» (61018, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, буд. 10, код ЄДРПОУ 39012813) судовий збір у розмірі 13402,99 грн. за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800.

Вирішено закрити провадження у справі в частині усунення перешкод у користуванні майном комунальної власності шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» (код ЄДРПОУ 39012813) з нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б, які належать на праві власності територіальній громаді міста Чугуєва в особі Чугуївської міської ради Харківської області, повноваження якої на теперішній час здійснює Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Вирішено Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Харківській обласній прокуратурі (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: повернення судового збору) 4106,94 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №419 від 28.02.2024 року.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позовним вимогах відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, яке полягає у залишенні без розгляду заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, зробленою під час розгляду справи в суді першої інстанції до винесення судом рішення. Так, посилання суду на положення частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України, як на єдину підставу для залишення заяви сторони про застосування строків позовної давності без розгляду є упередженим, та суперечить чинному процесуальному законодавству.

Скаржник вказує, що він є добросовісним користувачем і як наслідок не несе відповідальність за бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо невжиття заходів для припинення протиправної поведінки ТОВ «Гіфа» із використання майна комунальної форми власності.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права в частині визнання факту користування відповідачем спірними приміщеннями без належної правової підстави та застосування до спірних правовідносин положень глави 83 Цивільного кодексу України, не взявши до уваги наявність між ТОВ «Гіфа» та ТОВ «Соап-Теко» укладених правочинів, нікчемність або недійсність яких повинна бути встановлена в судовому порядку із застосуванням наслідків нікчемності/недійсності таких правочинів (чого наразі немає). Тобто, на думку відповідача позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав та законних інтересів Держави в особі Чугуївської міської військової адміністрації Чугуївського району Харківської області, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 року у справі №922/766/24. Встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/766/24.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у підсистемі електронний суд і доставлена їм 09.08.2024 року.

13.08.2024 року матеріали справи №922/766/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від Чугуївської міської військової адміністрації Харківської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11010), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокуратура також надала відзив на апеляційну скаргу (вх.№11340 від 30.08.2024 року), який є тотожним за змістом до відзиву позивача та в якому заперечує проти позиції скаржника і просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою суду від 09.09.2024 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, забезпечення повного і всебічного розгляду справи по суті, керуючись приписами ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України задоволено клопотання третьої особи та відкладено розгляд справи на іншу дату.

12.09.2024 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Гіфа» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11866), в якому зазначає, що майно (предмет оренди), було набуто та обліковується на балансі ТОВ «Гіфа» з моменту укладання договору оренди нерухомого майна між Чугуївською міською радою Харківської області та ТОВ «Гіфа» і до сьогодні, не відокремлено, оскільки відповідно до умов договору, акт приймання-повернення приміщень від імені міської ради не складався та сторони не затверджували розподільчий баланс з урахуванням невід`ємних поліпшень, які були виконані ТОВ «Гіфа». Таким чином, на переконання третьої особи, позивач незаконно передав належне йому майно відповідачу в користування, оскільки приміщення відображені в технічному паспорті від 20.10.2009 року належать на праві власності третій особі.

На думку третьої особи, судом першої інстанції неправомірно і передчасно задоволено клопотання представника позивача про закриття провадження у справі в частині усунення перешкод у користуванні майном комунальної власності шляхом виселення відповідача з нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Харківська обл, м. Чугуїв, вул. Есхарівська, бБ. Таким чином у відзиві на апеляційну скаргу міститься вимога про зміну резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/766/24, а саме: залишити в силі рішення в частині стягнення з ТОВ «Соап-Теко» на користь Чугуївської міської ради Харківської області, повноваження якої на теперішній час здійснює Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області безпідставно збережені кошти за фактичне користування нежитловим приміщенням продовольчого складу площею 465,6 кв.м, що розташована за адресою: Харківська обл. м. Чугуїв, вул. Есхарівська буд. бБ, у розмірі 1167382,50 грн та розподілу судового збору; при цьому задовольнити позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні майном комунальної власності шляхом виселення ТОВ «Соап-Теко» з нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б, які належать на праві власності територіальній громаді міста Чугуєва в особі Чугуївської міської ради Харківської області, повноваження якої на теперішній час здійснює Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області.

Від Чугуївської окружної прокуратури Харківської області надійшли додаткові письмові пояснення щодо розрахунку суми позовних вимог та правовою позицією щодо відсутності порушення строків позовної давності (вх.№11877), які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.09.2024 року після заслуховування позиції представників сторін по справі оголошено перерву до 03.10.2024 року.

25.09.2024 року від третьої особи надійшло клопотання (вх.№12377) про необхідність підтримки представником позивача первісних позовних вимог в межах розгляду апеляційної скарги в рамках позову про усунення перешкод, виселення та стягнення коштів, яким є тотожним за змістом до відзиву на апеляційну скаргу та в якому просить розглянути позовні вимоги щодо усунення перешкоди у користуванні майном комунальної власності шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» (код ЄДРПОУ 39012813) з нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Харківська обл., м.Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б, які належать на праві власності територіальній громаді міста Чугуєва в особі Чугуївської міської ради Харківської області, повноваження якої на теперішній час здійснює Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області.

Чугуївська міська військова адміністрація чугуївського району Харківської області надала відповідь на відзив третьої особи (вх.№12531), в кому зазначає, що доказів наявності будь-яких речових прав на спірне майно до суду ним не надано. Технічний паспорт на приміщення від 20.10.2009 року та дозвіл виконавчого комітету на перепланування орендованих приміщень не є правовстановлюючим документом, яким згідно з діючим законодавством посвідчується право власності на майно. Натомість право комунальної власності на приміщення за адресою Харківська обл., м.Чугуїв, вул. Есхарівська, 6 Б підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У судовому засіданні 03.10.2024 року представники сторін підтримали надані ними пояснення в повному обсязі.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вказано у позовній заяві, Чугуївською окружною прокуратурою Харківської області встановлено факт безпідставного використання нерухомого майна комунальної форми власності, а саме за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, буд. 6Б, розташовані нежитлові приміщення продовольчого складу площею 439,7 кв.м та овочесховища № 1, 2 площею 624,0 кв.м, які належать на праві власності територіальній громаді м. Чугуєва в особі Чугуївської міської ради Харківської області, повноваження якої на теперішній час здійснює Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Між Чугуївською міською радою та ТОВ «Гіфа» (третя особа у справі) 01.06.2000 року було укладено договір оренди нежитлових приміщень №74, що знаходяться по вул. Есхарівській, 6Б в м. Чугуєві, а саме продовольчого складу, площею 439,7 кв.м та овочесховища № 1, 2 площею 624,0 кв.м (далі договір).

Відповідно до п. 9.1 договору строк його дії до 01.07.2002 року.

Додатковою угодою від 14.09.2000 року №1 до договору внесено зміни, зокрема, п.п. 9.1, 9.8 викладено в наступній редакції: « 9.1. Цей договір діє з 01.07.2000 року до 01.07.2005 року»; « 9.8. Дія цього договору припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено; приватизація об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду; банкрутства орендаря».

Відповідно до п. 10.5 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 03.05.2001 року) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах які передбачені цим договором.

У зв`язку із відсутністю заперечень обох сторін щодо продовження орендних правовідносин, договір оренди після 01.07.2005 року було автоматично продовжено до 01.07.2010 року на підставі п. 10.5 договору та ст. 764 Цивільного кодексу України.

У подальшому Чугуївська міська рада 19.04.2010 року направила попередження №972/02-34 ТОВ «Гіфа» про відсутність наміру продовжувати дію договору після 01.07.2010 року.

Таким чином, договір оренди №74 від 01.06.2000 року припинив свою дію 01.07.2010 року внаслідок закінчення строку його дії.

У свою чергу ТОВ «Гіфа», починаючи з 01.07.2010 року продовжило користуватись спірним приміщенням без достатніх правових підстав, не сплачуючи орендної плати за користування спірним комунальним приміщенням, що призвело до не надходження коштів до місцевого бюджету та до зростання соціальної напруги в суспільстві, що в свою чергу стало підставою для звернення Чугуївської міської ради, повноваження якої на теперішній час здійснює Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області до суду.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 10.08.2011 року у справі №5023/5625/11, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2011 року, виселено ТОВ «Гіфа» з орендованого раніше ним приміщення продовольчого складу площею 439,7 кв.м та овочесховища № 1, 2 площею 624,0 кв.м. по вул. Есхарівській, 6Б в м. Чугуєві та зобов`язано ТОВ «Гіфа» передати приміщення - продовольчий склад, площею 439,7 кв.м та овочесховища № 1,2 площею 624,0 кв.м. по вул. Есхарівській, 6Б в м. Чугуєві - Чугуївській міській раді.

Всупереч прийнятому рішенню ТОВ «Гіфа» зі спірного приміщення не виселилося, спірне майно до міської ради не передало, тобто рішення суду, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання на всій території України, не виконано.

При цьому, встановлено, що Чугуївською міською радою Харківської області, повноваження якої на теперішній час здійснює Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області, за період з 2011 року і по теперішній час не укладались будь-які договори про передачу спірного майна в оренду чи інше користування, що підтверджується листом від 19.02.2024 року №02.02.46/329 Чугуївської міської ради Харківської області.

Крім того, встановлено, що 01.11.2018 року ТОВ «Гіфа» уклало з ТОВ «Соап-Теко» (відповідач у справі, орендар) договір оренди нерухомого майна №19, згідно з п.2.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язався передати за плату орендарю в строкове платне користування, а орендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування нерухоме майно частину нежитлового приміщення нежитлового будинку, загальною площею 504,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б.

За умовами п. 6.1 договору, цей договір діє з 01.11.2018 року до 31.12.2019 року.

Сторонами договору 01.11.2018 року складено та підписано акт прийому-передачі частини приміщення, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв нерухоме майно - частину нежитлового приміщення нежитлового будинку, загальною площею 504,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б, на умовах оренди за договором оренди нерухомого майна №19 від 01.11.2018 року.

Договори оренди спірних приміщень за період з 2019 по 2021 роки матеріали справи не містять. Однак, суд першої інстанції вказав, що за змістом протоколу допиту свідка, а саме Зеленюка Віктора Григоровича, який є керівником ТОВ «Соап-Теко» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, останнім зазначено, що з 2016 року за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б, ТОВ «Соап-Теко» здійснює підприємницьку діяльність, все обладнання, що знаходиться в приміщеннях, належить ТОВ «Соап-Теко», а орендодавцем є ТОВ «Гіфа». Тобто керівником відповідача не заперечується факт використання спірних приміщень за період з 2019 року по 2021 рік.

01.01.2022 року ТОВ «Гіфа» (орендодавець) уклало з ТОВ «Соап-Теко» (орендар) договір оренди нерухомого майна №1, згідно з п. 2.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язався передати за плату орендарю в оренду, а орендар зобов`язався їх прийняти з метою господарської діяльності частину площі нежитлових приміщень нежитлових будинків інфраструктурного об`єкту, який є власним майном орендодавця, що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б.

При цьому у вказаному договорі вказано, що ТОВ «Гіфа» є власником спірного майна (п. 2.1 Договору).

За умовами п. 6.1 договору, цей договір діє з 01.01.2022 року до 31.12.2022 року.

Сторонами договору 01.01.2022 року складено та підписано акт прийому-передачі частини приміщення, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв з метою господарської діяльності частину площі нежитлових приміщень нежитлових будинків інфраструктурного об`єкту, який є власним майном орендодавця, що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б на умовах оренди.

У подальшому, між ТОВ «Гіфа» (орендодавець) та ТОВ «Соап-Теко» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №1 від 02.01.2023 року, за умовами п. 2.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язався надавати за плату орендарю в оренду, а орендар зобов`язався прийняти з метою господарської діяльності частину площі нежитлових приміщень нежитлових будинків інфраструктурного об`єкту, який є власним майном орендодавця, що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б.

У вказаному договорі також вказано, що ТОВ «Гіфа» є власником спірного майна (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір діє з 01.01.2023 року по 31.12.2024 року.

Сторонами договору 02.01.2023 року складено та підписано акт прийому-передачі частини приміщення, згідно з яким у порядку та на умовах, визначених договором оренди нерухомого майна №1 від 02.01.2023 року орендодавець передав, а орендар прийняв з метою господарської діяльності частину площі нежитлових приміщень нежитлових будинків інфраструктурного об`єкту, який є власним майном орендодавця, що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б на умовах оренди.

Як вказує прокурор, ТОВ «Гіфа» за відсутності на те законних повноважень передало спірне майно у користування ТОВ «Соап-Теко», яке займає вищезазначені приміщення без належних на те правових підстав. На переконання прокурора, ТОВ «Соап-Теко» неправомірно використовує у своїй господарській діяльності нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б та не сплачує грошові кошти до місцевого бюджету за використання такого майна, з огляду на що існують правові підстави для виселення ТОВ «Соап-Теко» зі спірних приміщень та стягнення з останнього безпідставно збережених котів за користування таким майном.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції прокурор подав клопотання про закриття провадження в частині вимог про усунення перешкод у користуванні майном комунальної власності шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» (код ЄДРПОУ 39012813) з нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б, які належать на праві власності територіальній громаді міста Чугуєва в особі Чугуївської міської ради Харківської області, повноваження якої на теперішній час здійснює Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області за відсутністю предмету спору, оскільки на теперішній час у відповідача наявні законні та правові підстави користуватись на умовах оренди нерухомим майном, що належить до комунальної форми власності.

Таким чином, прокурор наполягав на тому, що предмет спору в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном комунальної власності шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» (код ЄДРПОУ 39012813) з нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б, припинив існувати, а тому провадження в цій частині вимог підлягає закриттю.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог, оскільки між територіальною громадою та ТОВ «Соап-Теко» було укладено договори оренди і вказане свідчить про наявність правових підстав для знаходження юридичної особи у цих приміщеннях та відсутність права у виселенні такої особи, тобто за відповідною вимогою відсутній предмет спору.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи третьої особи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та у клопотання щодо необхідності розгляду первісних позовних вимог, оскільки відповідне клопотання не узгоджується з приписами процесуального законодавства. Так, господарське судочинство побудоване на принципі диспозитивності, що зумовлює таку доктрину як захист права сторони за умови, що сторона ініціювала питання щодо захисту. Наразі прокурор визначився, що здійснювати захист права за позовною вимогою відсутні підстави. Третя особа не є позивачем у справі, не заявляла вимоги самостійно, тобто за принципом диспозитивності не ініціювала питання захисту у належному порядку.

Щодо вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування нежитловим приміщенням продовольчого складу площею 465,6 кв.м, що розташована за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, буд. 6Б, у розмірі 1167382,50 грн, слід вказати наступне.

Нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, буд. 6Б, є об`єктом комунальної власності (нерухомим майном), який зважаючи на вимоги Цивільного Кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» може використовуватись третіми особами лише на підставі та умовах договору найму (оренди), укладеному з власником майна.

Колегія суддів відхиляє посилання третьої особи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, оскільки доказів наявності будь-яких речових прав на спірне майно ним до суду не надано; технічний паспорт на приміщення від 20.10.2009 року та дозвіл виконавчого комітету на перепланування орендованих приміщень не є правовстановлюючим документом, яким згідно з діючим законодавством посвідчується право власності на майно. Натомість право комунальної власності на приміщення за адресою: Харківська обл., м.Чугуїв, вул. Есхарівська, 6 Б підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг наявний в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно),яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, регулюється главою 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, тому відсутні правові підстави для дослідження в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Отже, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речовоправового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Предметом даного судового розгляду є стягнення з користувача нерухомого майна ТОВ «Соап-Теко» безпідставно збережених коштів за фактичне користування без належних на те правових підстав нежитловими приміщеннями, що розташовані за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, буд. 6Б.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта про помилковість застосування глави 83 Цивільного кодексу України і кондикційних зобов`язань.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати за фактичне користування приміщеннями, саме у фактичного орендаря виникає обов`язок щодо сплати відповідних коштів власнику. Натомість у особи, що видавала себе за власника майна, проте не здійснювала фактичне користування приміщенням, такого обов`язку не виникає.

З огляду на відсутність укладеного договору саме між ТОВ «Соап-Теко», як фактичним користувачем майна за адресою: м. Чугуїв, вул. Есхарівська, 6Б та Чугуївською міською радою як власником майна, Відповідач є таким, що використовував комунальне майно без належної правової підстави, внаслідок чого ним утримано (збережено) кошти у вигляді орендної плати, які він мав сплатити до бюджету Чугуївської міської територіальної громади за користування зазначеним майном.

Факт наявності договірних відносин між відповідачем та третьою особою ТОВ «Гіфа» не впливає на наявність кондиційних правовідносин між сторонами. Оскільки для обрання способу захисту порушених справ, передбаченого ст. 1212 Цивільного кодексу України, важливим є відсутність договірних зобов`язальних правовідносин саме між сторонами кондиційних правовідносин - між власником (потерпілим) та набувачем (фактичним користувачем приміщень).

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. У кондиційному зобов`язанні також не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Наразі наявність заборгованості доведена прокурором у повному обсязі, згідно поданих документів, які досліджені та долучені до матеріалів справи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування нежитловим приміщенням продовольчого складу площею 465,6 кв.м, що розташована за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Есхарівська, буд. 6Б, у розмірі 1167382,50 грн.

Щодо доводів відповідача про порушення судом норм процесуального права, яке полягає у залишенні без розгляду заяви представника відповідача про застосування позовної давності слід вказати таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2-4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Направлення заяви до суду про застосування позовної давності є процесуальною дією сторони.

Виключно процесуальним законом встановлюється порядок здійснення процесуальних прав і обов`язків учасниками справи.

Згідно зі ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Виключень щодо строків подання заяви про застосування позовної давності процесуальне законодавство не містить. Оскільки Господарський процесуальний кодекс України є спеціальним нормативним актом, що регулює порядок вчинення тих чи інших процесуальних дій сторонами по справі, він має перевагу над Цивільним кодексом України, який підлягає застосуванню лише в частині визначення позовної давності.

У той час необхідно врахувати, що стягненню підлягає безпідставно збережене майно у виді орендної плати за користування комунальних майном за період, починаючи з 01.11.2018 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Карантин неодноразово продовжувався та було скасовано з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 року на всій території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Пунктами 3, 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-IX було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним кодексом України та строки, визначені Господарським кодексом України, а саме ст. 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Фактично строки позовної давності, що почали відлік та не закінчилися до моменту запровадження карантину, збільшуються на період дії карантину - 1193 дні або 3 роки 3 місяці 19 днів (з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року (включно).

Моментом початку перебігу строку позовної давності є момент, коли позивач довідався або повинен був довідатися про вчинення відповідачем правопорушення щодо не сплати орендної плати. За загальним правилом строк внесення орендної плати визначається згідно з умовами договору оренди.

Враховуючи відсутність укладеного між міською радою та ТОВ «Соап-Теко» договору, дотримання строку позовної давності має вирішуватись з урахуванням звичаїв ділового обороту. Так, орендна плата, як правило, нараховується та сплачується орендарем щомісячно у поточному місяці користування чи місяці, наступному за звітним. Строки позовної давності за вимогами щодо сплати орендної плати за листопад 2018 року мали закінчитися у листопаді 2021 року, до якого слід додати період дії карантину 3 роки 3 місяці та 19 днів. Отже, строк позовної давності за цими вимогами має скінчитись не раніше 2025 року.

Вказане свідчить, що позивачем у даній справі не порушено строки позовної давності.

Залишення без розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності не мало наслідком ухвалення невірного по суті рішення у справі.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. 73 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження своєї позиції по справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 року у справі №922/766/24 має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Соап-Теко» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2024 року у справі №922/766/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 09.10.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов