Рішення

від 08.10.2024 по справі 911/1018/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1018/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Херсоніндустріалпарк

до Фізичної особи-підприємця Гриненко Вікторії Володимирівни

про стягнення 61 744,79 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Херсоніндустріалпарк (далі позивач, ТОВ Херсоніндустріалпарк) до Фізичної особи-підприємця Гриненко Вікторії Володимирівни (далі відповідач, ФОП Гриненко В.В ) про стягнення 61 744,79 грн. з яких 38 258,06 грн. основного боргу, 8 903,24 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, 5 631,27 грн. інфляційних, 920,03 грн. 3% річних, 8 032,19 грн. пені (вимоги в редакції заяви від 31.05.2023 року № 7 про збільшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 13.08.2021 є власником нежитлової будівлі винного цеху літера Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2371120532103), загальною площею 2155 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Водопійна, 37, м. Біла Церква, Київська обл., 09100. Частина вказаного майна, а саме: частина нежитлової будівлі винного цеху літера Б, площею 200 кв.м., що схематично в технічному паспорті відображено приміщеннями № 21 площею 6,2 кв.м., № 20 площею 23,0 кв.м., № 16 площею 170,8 кв.м, відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 17, укладеного між ТОВ Росич Приват (попередній власник нерухомого майна) та ФОП Гриненко В.В., передано в строкове платне користування відповідачу. Після зміни власника нерухомого майна, про що було повідомлено орендаря, останній своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування нерухомим майном новому власнику майна позивачу за період з 11.08.2021 по 14.03.2023 не виконав, що стало підставою для подачі даного позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2023 відкрито провадження у справі № 911/1018/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

22.06.2023 відповідачем подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що відповідачем повідомлено ТОВ Росич Приват про розірвання з 31.12.2021 договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 17, укладеного між ТОВ Росич Приват та ФОП Гриненко В.В., у зв`язку з чим відповідачем було звільнено та передано орендодавцю частину нежитлової будівлі винного цеху літера Б, площею 200 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37 та сплачено орендну сплату до 31.12.2021 до каси ТОВ Росич Приват. Також відповідач у відзиві посилається на те, що на допиті відповідача від працівників Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області йому стало відомо, що з початку 2022 року будівля за адресою: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37 перебуває у технічно несправному стані, що виключає можливість використання її за призначенням у будь-якій господарській діяльності, у зв`язку з чим наймач на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

Між ТОВ Росич Приват (орендодавець) та ФОП Гриненко В.В. (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 17 (далі договір), відповідно до умов якого орендодавець передає орендареві в строкове платне користування частина нежитлової будівлі винного цеху літера Б, площею 200 кв.м., що схематично в технічному паспорті відображено приміщеннями № 21 площею 6,2 кв.м., № 20 площею 23,0 кв.м., № 16 площею 170,8 кв.м, (далі по тексту майно або приміщення), та знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37 (п. 1.1 договору).

Загальна площа нежитлової будівлі винного цеху літера Б, розташованої в м. Біла Церква по вул. Водопійна, 37, становить 2155,0 кв.м. Орендована частина нежитлової будівлі графічно виділена на схемі будівлі винного цеху літера Б та долучена в якості додатку до даного договору, який є його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору за користування орендованим приміщенням орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату у розмірі 2 000,00 грн., у тому числі ПДВ, не пізніше 10 числа поточного місяця шляхом перерахування в безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань (п. 5.1 договору).

На виконання умов договору оренди ТОВ Росич Приват (орендодавець/третя особа у справі) передало, а ФОП Гриненко В.В. (орендар/відповідач у справі) прийняв у строкове платне користування частину нежитлової будівлі винного цеху літера Б, площею 200 кв.м., що схематично в технічному паспорті відображено приміщеннями № 21 площею 6,2 кв.м., № 20 площею 23,0 кв.м., № 16 площею 170,8 кв.м та знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37, про що свідчить акт приймання-передачі від 01.05.2021, який залучено до матеріалів справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Херсоніндустріалпарк 13.08.2021 набуло у власність нежитлову будівлю винного цеху літера Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2371120532103; дата державної реєстрації: 13.08.2021), загальною площею 2155 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Водопійна, будинок 37, на підтвердження чого до матеріалів позовної заяви додано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 270522917, сформованого 13.08.2021 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Корнійчук А.В.

Положення ст. 770 Цивільного кодексу України врегульовано, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Чинне законодавство надає наймачу додатковий захист шляхом встановлення правила про те, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. При цьому новий власник речі автоматично набуває прав та обов`язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму (подібні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5429/18, від 12.03.2019 у справі № 909/367/18, від 05.06.2018 у справі № 922/2318/17, від 17.07.2018 у справі № 923/70/18).

Договір оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 17, укладений між ТОВ Росич Приват та ФОП Гриненко В.В. не передбачає положень щодо його припинення у разі зміни власника речі, переданої у найм. Навпаки, пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі зміни власника орендованого майна до нового власника переходять усі права та обов`язки орендодавця. Зміна власника орендованого майна не є підставою для зміни умов даного договору або припинення його дії.

За вказаних обставин, внаслідок переходу нерухомого майна, що належало ТОВ Росич Приват у власність позивача, останній автоматично набув прав та обов`язків сторони договору оренди (орендодавця).

Позивач, набувши право власності на зазначену нежитлову будівлю та виявивши, що частина майна, яке йому належить на праві власності використовується ФОП Гриненко В.В. на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 17, укладеного з попереднім власником нежитлової будівлі ТОВ Росич Приват, з метою врегулювання питання щодо експлуатації належного йому приміщення, враховуючи що до ТОВ Херсоніндустріалпарк при переході права власності на нерухоме майно також перейшли права і обов`язки, які були у попереднього власника об`єкту оренди, листом від 09.09.2021 № 01-27 повідомив в про зміну власника нежитлової будівлі винного цеху літера Б, загальною площею 2155 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Водопійна, будинок 37 та необхідність сплати орендної плати новому власнику, а також просив укласти відповідну додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 17. В листі позивач зазначав, що у разі не підписання додаткової угоди (ненадання відповіді), вказаний договір оренди буде вважатись розірваним, а предмет оренди має бути повернуто позивачу у строк протягом 15 календарних днів з моменту отримання даного листа (докази надсилання наявні в матеріалах справи).

Разом з тим, позивачем направлено претензію № 11 від 13.02.2023 року, проте відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, сплату орендної плати за користування орендованим майном на користь позивача не здійснив, у зв`язку з чим позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення від 27.02.2023 № 21, в якому керуючись положеннями ст. 782 Цивільного кодексу України повідомлено про відмову ТОВ Херсоніндустріалпарк від договору від 01.05.2021 № 17, також позивач просив забезпечити явку повноважної особи відповідача на 08.03.2023 для підписання актів приймання-передачі приміщення з оренди (докази надсилання наявні в матеріалах справи).

Враховуючи, що після зміни власника нерухомого майна, про що було повідомлено орендаря, останній своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування нерухомим майном новому власнику майна позивачу за період з 11.08.2021 по 14.03.2023 не виконав та не виконав обов`язку щодо повернення орендованого приміщення після розірвання договору у зв`язку з відмовою наймодавця від договору, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь 38 258,06 грн. основного боргу, 8 903,24 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України,, 5 631,27 грн. інфляційних, 920,03 грн. 3% річних, 8 032,19 грн. пені

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Проте, всупереч положень договору оренди нежитлового приміщення від 01.05.2021 № 17, укладеного між ТОВ Росич Приват (попередній власник нерухомого майна) та ФОП Гриненко В.В., відповідач після зміни власника нерухомого майна, про що його було повідомлено, своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування нерухомим майном новому власнику майна позивачу за період з 11.08.2021 по 14.03.2023 не виконав, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 38 258,06 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого приміщення після розірвання договору, у зв`язку з відмовою наймодавця від договору, просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійного плати за найм речі за час прострочення за період з 09.03.2023 по 15.05.2023 в сумі 8 903,24 грн.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Наведеною нормою Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У розумінні наведених положень істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна як своєчасне внесення орендної плати є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення наймодавцеві речі із найму.

Стаття 782 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою, яка встановлює підстави і наслідки відмови від договору найму. Підставою для відмови є порушення договору з боку наймача у вигляді невнесення ним плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. А наслідком - припинення договору в момент отримання повідомлення наймачем.

Отже, відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 Цивільного кодексу України, а також виходячи з положень статей 205, 654 Цивільного кодексу України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Додаткових вимог вказані положення Цивільного кодексу України не містять.

Беручи до уваги вищенаведені положення законодавства та дослідивши обставини і зібрані у справі докази, встановивши, що відповідач допустив прострочення внесення орендної плати за користування майном більше ніж три місяці, суд дійшов висновку, що позивачем шляхом надіслання відповідачу повідомлення від 27.02.2023 № 21, реалізовано передбачене ст. 782 ЦК України безумовне право на вчинення одностороннього правочину з розірвання договору, а відтак договір є розірваним з 14.03.2023 (дата повернення відправнику повідомлення орендодавця про відмову від договору оренди, що підтверджується роздруківкою трекінгу поштового відправлення з сайту Укрпошти, яка залучена до матеріалів справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що приймання-передача орендованого майна здійснюється за участю представників сторін і на підставі акта приймання-передачі, який є невід`ємною частиною даного договору. Орендар зобов`язується при припиненні цього договору повернути майно у порядку, обумовленому цим договором, в належному стані (п. 2.1.5 договору).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем орендоване майно позивачу, зокрема, після розірвання договору, у зв`язку з відмовою наймодавця від договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Матеріалами справи підтверджено, що в порушення п.п. 1.4, 2.1.5 договору та вимог ст. 785 ЦК України, відповідач не повернув об`єкт оренди.

Здійснений позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійного плати за найм речі за час прострочення за період з з 09.03.2023 по 15.05.2023 в сумі 8 903,24 грн. є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги у вказаній частині позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 28.09.2021 по 14.03.2023 складають 5 631,27 грн та 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 28.09.2021 по 14.03.2023 складають 920,03 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Також позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд стягнути з відповідача за несплату орендної плати у встановлений договором строк, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми орендної плати за кожний календарний день прострочення, яка за його розрахунком з прострочених сум за загальний період прострочення з 16.09.2022 по 14.03.2023 складає 8 032,19 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору у випадку несплати орендної плати в строки, встановлені пунктом 3.1 договору, орендар зобов`язаний виплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від простроченої суми орендної плати за кожний календарний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги у вказаній частині позову є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, зобов`язання відповідача щодо слати орендної плати прострочене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 38 258,06 грн. основного боргу, 8 903,24 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, 5 631,27 грн. інфляційних, 920,03 грн. 3% річних, 8 032,19 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що ним було розірвано договір оренди з попереднім власником в грудні 2021 року та сплачено попередньому власнику ТОВ Росич Приват орендну плату по грудень 2021 року, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється, оскільки, в грудні 2021 року розірвання договору оренди можливо було вчинити лише з позивачем, як новим власником майна до якого перейшли всі права та обов`язки орендодавця, про що відповідач у вересні 2021 року був обізнаний, а не з попереднім власником ТОВ Росич Приват. А орендні платежі за час користування орендованим майном з моменту зміни власника майна повинні були сплачуватися відповідачем на користь нового власника майна позивача. Сплата орендних платежів попередньому власнику за користування майном у спірний період не підтверджує належне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди щодо здійснення орендних платежів орендодавцю позивачу. Після зміни власника майна відсутні правові підстави сплачувати орендну плату попередньому власнику - ТОВ Росич Приват.

Посилання відповідача на те, що йому від працівників Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області стало відомо, що з початку 2022 року будівля за адресою: м. Біла Церква, вул. Водопійна, 37 перебуває у технічно несправному стані, що виключає можливість використання її за призначенням у будь-якій господарській діяльності, у зв`язку з чим наймач на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється з огляду на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували непридатність орендованого відповідачем майна для використання його у цілях передбачених договором оренди, зокрема, відсутні докази проведення відповідної експертизи щодо технічного стану орендованого майна, акта обстеження орендованого майна сторонами договору тощо. Працівники Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області не є фахівцями, які визначають придатність орендованого майна для використання.

Окрім того позивач просить покласти на відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Херсоніндустріалпарк (далі клієнт) та адвокатом Олійник Ксенією Олегівною (далі адвокат) укладено договір про надання правової допомоги від 20.01.2023 (далі договір про надання правової допомоги), відповідно до умов якого клієнт доручає та зобов`язується оплатити, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору про надання правової допомоги).

В додатку № 5 до договору про надання правової допомоги клієнт та адвокат погодили, що адвокат приймає на себе обов`язки надати клієнту правничу допомогу на умовах та в обсязі, визначених договором № 20/01/23-01 про надання правової допомоги від 20.01.2023. В п. 2 договору про надання правової допомоги сторони домовились, про наступний обсяг робіт/правничої допомоги: підготовка претензії по ФОП Готько О.П. по договору № 17 від 01.05.2021; підготовка повідомлення по договору № 17 від 01.05.2021 (відповідно до приписів ст. 782 ЦК України); підготовка позову про стягнення коштів з ФОП Гриненко В.В. по договору № 17 від 01.05.2021. В п. 3 договору про надання правової допомоги сторони домовились, що гонорар за правничу допомогу викладену в п. 2 додатку становить 12 000,00 грн. та сплачується клієнтом в строк 5 робочих днів з моменту отримання повного тексту судового рішення.

Позивач в позовній заяві зазначає, що гонорар адвоката на надання правничої (правової) допомоги становить 12 000,00 грн.

Надання зазначених послуг адвокатом підтверджується складеною позовною заявою та документами доданими до неї.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц , в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 січня 2023 року у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 20 грудня 2022 року у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Виходячи з критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, не відповідають вказаним критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому, з урахуванням зазначеного заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. є необґрунтованими та нерозумними.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення заявлених позивачем до стягнення витрати в розмірі 2 000,00 грн. на відповідача.

Решта витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи у розмірі 10 000,00 грн. підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, то відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами покладається судом на відповідача.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Щодо заяви відповідача про стягнення судових витрат в розмірі 8 000,00 грн, суд зазначає, що остання судом залишено без задоволення, оскільки позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гриненко Вікторії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Херсоніндустріалпарк (вул. Ярослава Мудрого, 20, м. Біла Церква, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09107, ідентифікаційний код 42624978) 38 258,06 грн. основного боргу, 8 903,24 грн. неустойки 5 631,27 грн. інфляційних, 920,03 грн. 3% річних, 8 032,19 грн. пені, 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 684,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін