Рішення

від 09.10.2024 по справі 911/2056/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2056/24

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом фізичної особи-підприємця Буздугана Олега Івановича

до державного підприємства «Чайка»

про стягнення заборгованості,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИЛА:

02 серпня 2024 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Буздугана Олега Івановича (далі позивач) до державного підприємства «Чайка» (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 81 028,71 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача послався на порушення відповідачем умов договору про надання послуг №08/09/2023 від 08.09.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2024 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано в строк до 05.09.2024 року надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред`явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Частиною 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.

Так, відповідно до довідки про доставку електронного листа, долученої до матеріалів справи, ухвала суду від 05.08.2024 року про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу до його електронного кабінету 05 серпня 2024 року о 14 год. 16 хв.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та вірогідність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

08 вересня 2023 року між фізичною особою-підприємцем Буздуганом Олегом Івановичем (далі позивач) та державним підприємством «Чайка» (далі відповідач) був укладений договір про надання послуг №08/09/2023 (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, позивач зобов`язується за завданням відповідача надати послуги автоспецтехніки (надалі послуги), яка зазначена в додатку (додатках) та/або рахунку на оплату, до цього договору, а відповідач зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.5. договору, сторони погодили, що оплата за надані послуги здійснюється частково у формі передоплати (авансу), а залишок суми за надані послуги щонеділі або щомісячно сплачується на підставі акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 3.6. договору, позивач складає та направляє відповідачу авансові рахунки для сплати за надання послуг. Оплата рахунку позивачем здійснюється впродовж 2-х робочих днів з моменту його отримання. Після оплати рахунку, останній приступає до надання послуг за цим договором. За результатами надання послуг позивач щонеділі або щомісячно складає та направляє відповідачу на його поштову адресу акт приймання-передачі наданих послуг, який відповідач підписує протягом 2-х календарних днів з моменту його отримання від позивача або у разі не згоди з умовами акту впродовж 2-х днів письмово надсилає свої вмотивовані заперечення позивачу.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині зобов`язань, до повного їх виконання (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що у разі відсутності заперечень сторін, цей договір автоматично продовжується на наступний рік та на тих же умовах, кількість таких пролонгацій необмежена.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно з ч. 3 цієї ж статті, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Як зазначалось, у п. 1.1. договору сторони погодили, що позивач зобов`язується за завданням відповідача надати послуги автоспецтехніки (надалі послуги), яка зазначена в додатку (додатках) та/або рахунку на оплату, до цього договору, а відповідач зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх на умовах, передбачених цим договором.

Так, до матеріалів справи долучені копії рахунків-фактур: №08/09/2023 від 08.09.2023 року, на суму 43 800,00 грн.; №19/09/2023 від 19.09.2023 року, на суму 24 000,00 грн.; №25/09/2023 від 25.09.2023 року, на суму 120 000,00 грн.; №02/10/2023 від 02.10.2023 року, на суму 102 000,00 грн.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.5 договору, сторони погодили, що оплата за надані послуги здійснюється частково у формі передоплати (авансу), а залишок суми за надані послуги щонеділі або щомісячно сплачується на підставі акту приймання-передачі наданих послуг.

За твердженнями представника позивача, на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 246 000,00 грн., що підтверджується актом надання послуг №02/10/2023 від 02.10.2023 року, копія якого долучена до матеріалів справи, проте відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, а саме на суму 196 000,00 грн., що підтверджується фільтрованою випискою по рахунку позивача за період з 01.09.2023 року по 19.07.2024 року та платіжними інструкціями: №10970 від 08.09.2023 року, на суму 43 800,00 грн.; №@2РL335428 від 19.09.2023 року, на суму 24 000,00 грн.; №8 від 29.09.2023 року, на суму 20 000,00 грн.; №166 від 20.10.2023 року, на суму 50 000,00 грн.; №335 від 16.11.2023 року, на суму 18 200,00 грн.; №419 від 30.11.2023 року, на суму 20 000,00 грн.; №662 від 01.02.2023 року, на суму 10 000,00 грн.; №162 22.04.2023 року, на суму 5 000,00 грн.; №258 від 25.04.2023 року, на суму 5 000,00 грн., копії яких також долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, представник позивача направив на адресу відповідача претензію №21/06 від 21.06.2024 року щодо сплати заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. в досудовому порядку поштовим відправленням №0100100039332, яке відповідач отримав 27 червня 2024 року, що підтверджується описом вкладення в цінний лист, фіскальним чеком, накладною та повідомленням про вручення поштового відправлення, копії яких долучені до матеріалів справи.

Оскільки відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача борг у сумі 50 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 246 000,00 грн., що підтверджується актом надання послуг №02/10/2023 від 02.10.2023 року, копія якого долучена до матеріалів справи, а відповідач оплатив їх частково, а саме на суму 196 000,00 грн., підтверджується фільтрованою випискою по рахунку позивача за період з 01.09.2023 року по 19.07.2024 року та платіжними інструкціями: №10970 від 08.09.2023 року, на суму 43 800,00 грн.; №@2РL335428 від 19.09.2023 року, на суму 24 000,00 грн.; №8 від 29.09.2023 року, на суму 20 000,00 грн.; №166 від 20.10.2023 року, на суму 50 000,00 грн.; №335 від 16.11.2023 року, на суму 18 200,00 грн.; №419 від 30.11.2023 року, на суму 20 000,00 грн.; №662 від 01.02.2023 року, на суму 10 000,00 грн.; №162 22.04.2023 року, на суму 5 000,00 грн.; №258 від 25.04.2023 року, на суму 5 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем або спростовували доводи представника позивача, представник відповідача суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 7 500,00 грн. та пеню в сумі 17 559,07 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Пунктом 4.3. договору встановлено, шо за несвоєчасну сплату позивачу оплату передбачену цим договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення оплати більш ніж на 90 днів, додатково відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 15% від суми простроченого платежу.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині зобов`язань, до повного їх виконання (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, у разі відсутності заперечень сторін, цей договір автоматичну продовжується на наступний рік та на тих же умовах, кількість таких пролонгацій необмежена.

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі № 922/2216/18 від 14.01.2021 року, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018 року.

Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.5. договору, сторони погодили, що оплата за надані послуги здійснюється частково у формі передоплати (авансу), а залишок суми за надані послуги щонеділі або щомісячно сплачується на підставі акту приймання-передачі наданих послуг.

Так, у п. 3.5. договору встановлений обов`язок відповідача повністю оплатити надані послуги щонеділі або щомісяця, що вносить невизначеність.

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою (постанови Верховного Суду від 30.01.2024 року в справі №910/903/23, від 04.10.2023 року в справі №910/11489/22, від 18.03.2021 року в справі №910/9525/19, від 10.12.2019 року в справі №910/878/19).

Оскільки акт надання послуг №02/10/2023, на суму 246 000,00 грн., підписаний сторонами 02 жовтня 2023 року, тому відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги не пізніше 08 жовтня 2023 року, а не 05 жовтня 2023 року.

Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, розмір пені:

- враховуючи період заборгованості з 09 жовтня 2023 року до 20 жовтня 2023 року, суму боргу в розмірі 158 000,00 грн. та часткову оплату 20 жовтня 2023 року в сумі 50 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 09 жовтня 2023 року до 20 жовтня 2023 року становила 20,00 %, складає 2 077,81 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 21 жовтня 2023 року до 16 листопада 2023 року, суму боргу в розмірі 108 200,00 грн. та часткову оплату 16 листопада 2023 року в сумі 18 200,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 21 жовтня 2023 року до 26 жовтня 2023 року становила 20,00 %, з 27 жовтня 2023 року до 16 листопада 2023 року становила 16,00 %, складає 2 703,52 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 17 листопада 2023 року до 30 листопада 2023 року, суму боргу в розмірі 90 000,00 грн. та враховуючи часткову оплату 30 листопада 2023 року в сумі 20 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 17 листопада 2023 року до 30 листопада 2023 року становила 16,00 %, складає 1 104,66 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 01 грудня 2023 року до 01 лютого 2024 року, суму боргу в розмірі 70 000,00 грн. та часткову оплату 01 лютого 2024 року в сумі 10 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 01 грудня 2023 року до 14 грудня 2023 року становила 16,00 %, а з 15 грудня 2023 року до 01 лютого 2024 року становила 15,00 %, складає 3 673,33 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 02 лютого 2024 року до 08 квітня 2024 року, суму боргу в розмірі 60 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що в період з 02 лютого 2024 року до 14 березня 2024 року становила 15,00 %, а з 15 березня 2024 року до 08 квітня 2024 року становила 14,50 %, складає 3 254,10 грн.,

разом 12 813,42 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Як зазначалось, пунктом 4.3. договору встановлено, зокрема, шо у разі прострочення оплати більш ніж на 90 днів, додатково відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 15% від суми простроченого платежу.

Штраф у розмірі 15 %, враховуючи суму боргу в розмірі 50 000,00 грн., складає 7 500,00 грн., які підлягають стягненню.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 1 694,64 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в сумі 4 275,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Три проценти річних:

- враховуючи період заборгованості з 09 жовтня 2023 року до 20 жовтня 2023 року, що складає 12 днів, суму боргу в розмірі 158 000,00 грн. та часткову оплату 20 жовтня 2023 року в сумі 50 000,00 грн., становлять 155,84 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 21 жовтня 2023 року до 16 листопада 2023 року, що складає 27 днів, суму боргу в розмірі 108 200,00 грн. та часткову оплату від 16 листопада 2023 року в сумі 18 200,00 грн., становлять 240,12 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 17 листопада 2023 року до 30 листопада 2023 року, що складає 14 днів, суму боргу в розмірі 90 000,00 грн. та часткову оплату 30 листопада 2023 року в сумі 20 000,00 грн., становлять 103,56 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 01 грудня 2023 року до 01 лютого 2024 року, що складає 63 дні, суму боргу в розмірі 70 000,00 грн. та часткову оплату 01 лютого 2024 року в сумі 10 000,00 грн., становлять 361,97 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 02 лютого 2024 року до 22 квітня 2024 року, що складає 81 день, суму боргу в розмірі 60 000,00 грн. та часткову оплату 22 квітня 2024 року в сумі 5 000,00 грн., становлять 398,36 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 23 квітня 2024 року до 25 квітня 2024 року, що складає 3 дні, суму боргу в розмірі 55 000,00 грн. та часткову оплату 25 квітня 2024 року в сумі 5 000,00 грн., становлять 13,52 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 26 квітня 2024 року до 24 липня 2024 року, що складає 90 днів, суму боргу в розмірі 50 000,00 грн., становлять 368,85 грн.;

а разом 1 642,22 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції:

- враховуючи період заборгованості з 09 жовтня 2023 року до 20 жовтня 2023 року, індекс інфляції в жовтні 2023 року - 100,8 %, суму боргу в розмірі 158 000,00 грн. та часткову оплату 20 жовтня 2023 року в сумі 50 000,00 грн., складає 1 264,00 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 21 жовтня 2023 року до 16 листопада 2023 року, враховуючи індекс інфляції в листопаді 2023 року - 100,5 %, суму боргу в розмірі 108 200,00 грн. та часткову оплату 16 листопада 2023 року в сумі 18 200,00 грн., складає 541,00 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 01 грудня 2023 року до 01 лютого 2024 року, індекси інфляції: у грудні 2023 року - 100,7 %; у січні 2024 року - 100,4%, суму боргу в розмірі 70 000,00 грн. та часткову оплату 01 лютого 2024 року в сумі 10 000,00 грн., складає 771,96 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 02 лютого 2024 року до 22 квітня 2024 року, індекси інфляції: у лютому 2024 року -100,3 %; у березні 2024 року - 100,5 %; у квітні 2024 року - 100,2 %, суму боргу в розмірі 60 000,00 грн. та часткову оплату 22 квітня 2024 року в сумі 5 000,00 грн., становлять 601,86 грн.;

- враховуючи період заборгованості з 26 квітня 2024 року до 24 липня 2024 року, індекси інфляції: у травні 2024 року - 100,6 %; у червні 2024 року - 102,2 %; у липні 2024 року - 100,0 %, суму боргу в розмірі 50 000,00 грн., складає 1 406,60 грн.;

а разом 4 585,42 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивач просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 4 275,00 грн., то стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.

У зв`язку з тим, що позов задоволений частково, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 180, ч. ч. 1, 7 ст. 181, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. 1 ст. 193, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 89, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ч. 2 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ст. 629, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 115, ч. ч. 1, 2 ст. 116, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 165, ст. 129, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, ч. 6 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов фізичної особи-підприємця Буздугана Олега Івановича до державного підприємства «Чайка» про стягнення заборгованості.

Стягнути з державного підприємства «Чайка» (08330, Київська область, Бориспільський район, село Дударків, вулиця Гоголя, будинок 62А, ідентифікаційний код 31245250) на користь фізичної особи-підприємця Буздугана Олега Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) боргу; 12 813,42 грн. (дванадцять тисяч вісімсот тринадцять грн. 42 коп.) пені; 7 500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) штрафу; 1 642,22 грн. (одну тисячу шістсот сорок дві грн. 22 коп.) трьох процентів річних; 4 275,00 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят п`ять грн. 00 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 848,70 грн. (дві тисячі вісімсот сорок вісім грн. 70 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 09.10.2024 року.

Суддя С. Грабець