Рішення

від 08.10.2024 по справі 914/1855/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024 Справа № 914/1855/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Никон О.З. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення сторін

справу № 914/1855/24

за позовом Акціонерного товариства Укртранснафта, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства Торгівельна фірма Герміона, м. Львів

про стягнення 105 348, 43 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Укртранснафта до Приватного підприємства Торгівельна фірма Герміона про стягнення 105 348, 43 грн за неналежне виконання умов договору поставки № 23-02/105-22 від 20.12.2022.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 29.07.2024 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.

Сторони повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення копії ухвал в їх електронні кабінети.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору № 23-02/105-22 від 20.12.2022 в частині поставки товару на суму 227 534, 40 грн. За невиконання зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 89 421, 02 грн пені та 15 927, 41 грн штрафу.

Відповідач у відзиві на позов не погодився із періодом нарахування пені та з посиланням на постанову Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17 ствердив про відсутність підстав для її нарахування з 01.01.2024 по 22.02.2024. Також зазначив про порушення позивачем шестимісячного строку нарахування пені. Крім того, відповідач просив зменшити на 90% нараховані штраф та пеню.

У відповіді на відзив позивач не погодився із позицією відповідача, звернув увагу суду на пункт 7.1. договору, в якому зазначено, що нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання; ствердив про неправильне трактування відповідачем висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі № 927/333/17; заперечив щодо зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.

Обставини справи.

20 грудня 2022 року Акціонерне товариство «Укртранснафта» (далі - Покупець) та Приватне підприємство «Торгівельна фірма «Герміона» (далі - Постачальник) уклали договір поставки № 23-02/105-22 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого на умовах цього Договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення публічних закупівель АТ «Укртранснафта» від 13.12.2022 № 266УОВ/2) Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки лічильні прилади (код 38410000-2 за ДК 021:2015) (UА-2022-11-29-006409-а) (вторинні перетворювачі температури) (надалі за текстом - «Товар»), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар.

Згідно з пунктом 2.1 договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є Додатком № 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (надалі - «Специфікація»).

Загальна сума Договору згідно із пунктом 3.2 договору становить 227 534, 40 грн з ПДВ.

Відповідальність сторін погоджена у пункті 7.1. договору, зокрема, при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару, визначеної в Заявці Покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання. Якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів, Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 % від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару.

Відповідно до пункту 11.1. договору такий набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Додатком № 1 до договору є Специфікація, в якій погоджено загальну вартість товару, умови, місце поставки та строк поставки товару - протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати отримання Постачальником письмової Заявки від Покупця. Товар постачається в робочі дні, протягом робочих годин Покупця.

Додатком № 2 до договору є Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару.

05 січня 2023 року АТ «Укртранснафта» на електронну адресу ПП «ТФ «Герміона» направило заявку про готовність до виконання договору, яку відповідач отримав.

Відповідач у листах від 05.01.2023 звернув увагу на те, що при тлумаченні умов договору, зокрема, щодо строків поставки товару, слід керуватись також і тендерною пропозицією, в якій повідомлено про таку істотну умову поставки, як строк поставки - 133 календарних дні. Тому відповідач просив скасувати заявку і укласти додаткову угоду зі строком поставки - 133 календарних дні.

06 грудня 2023 року відповідач надіслав позивачу лист № 4878 щодо неможливості здійснення поставки Товару та пропозицію розірвання Договору.

28 грудня 2023 року АТ «Укртранснафта» через сервіс iDocHub направило постачальнику додаткову угоду № 1 до договору про його розірвання.

23 лютого 2024 року АТ «Укртранснафта» направило на адресу ПП «ТФ «Герміона» повідомлення № 33-01/6/1387-24 про відмову від зобов`язань за договором в порядку статей 615 та 665 Цивільного кодексу України, в якому у тому числі зазначило, що залишає за собою право на стягнення штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.1 договору.

04 квітня 2024 року позивач скерував відповідачу претензію про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 105 348, 41 грн, з яких: 89 421, 02 грн пені та 15 927, 41 грн штрафу.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Тому позивач звернувся до відповідача з цим позовом про стягнення 89 421, 02 грн пені та 15 927, 41 грн штрафу.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у справі уклали договір поставки № 23-02/105-22 від 20.12.2022.

У специфікації сторони погодили строк поставки товару 20 календарних днів з дати отримання заявки.

Заявку про готовність до виконання договору відповідач отримав 05.01.2023. Тобто останній день для поставки товару - 25.01.2023.

Однак відповідач товар не поставив.

Позивач 28.12.2023 направив відповідачу додаткову угоду № 1 до договору про його розірвання, однак останній таку не підписав. Тому позивач у листі від 23.02.2024 відмовився від зобов`язань.

У пункті 7.1. договору сторони погодили санкції за недотримання строків поставки товару, а саме, пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення, нарахування якої здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання та 7,0 % штрафу від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару якщо прострочення виконання зобов`язань перевищує 30 днів.

Оскільки відповідач не поставив товар, позовні вимоги про стягнення штрафу та пені є обґрунтованими.

Позивач заявив до стягнення 89 421, 02 грн пені, нарахованої з 26.01.2023 по 22.02.2024 та 15 927, 41 грн штрафу (7%).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунки, суд встановив, що сторони погодили розмір пені, яка не перевищує подвійну облікову ставку НБУ.

У відзиві на позов відповідач ствердив, що позивач порушив шестимісячний строк нарахування пені.

Суд відхиляє такі доводи як необґрунтовані, оскільки сторони у договорі погодили, що нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов`язання.

Крім того, відповідач зазначив про безпідставність нарахування пені з 01.01.2024 по 22.02.2024 з посиланням на постанову Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.

Однак суд погоджується з доводами відповідача та зазначає про неправильне трактування висновків Верховного Суду, оскільки такий підтвердив можливість нарахування пені після закінчення строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи викладене, розрахунки санкцій є правильними.

Поряд з цим, відповідач у відзиві на позов просив зменшити на 90% розмір заявлених до стягнення санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що він замовив виготовлення та поставку товару у ТОВ «Емерсон», яке поставило його із великим запізненням, а згодом не змогло провести його сертифікацію згідно з Технічним регламентом обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах. Ствердив, що саме зазначені обставини унеможливили поставку позивачу обладнання.

Крім того, звернув увагу, що заявлена до стягнення сума санкцій становить 46% від загальної вартості договору та значно перевищує очікуваний прибуток відповідача; позивач не здійснював авансової передоплати, тому його кошти не вилучались з обороту; прострочення поставки не могло завдати йому збитків, пропорційних заявленій сумі санкцій.

Розглянувши клопотання відповідача, суд враховує таке.

Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора.

Поряд з цим, розмір заявлених до стягнення санкцій становить понад 46% від загальної суми договору. Також позивач жодним чином не довів розміру збитків, які були йому завдані у зв`язку з непоставним товаром.

Крім того, суд також враховує, що відповідач звертався з пропозиціями до позивача внести зміни в договір, врахувати умови тендерної пропозиції та продовжити строк поставки товару, а також те, що невиконання зобов`язання зумовлено відмовою постачальника відповідача провести спеціальну сертифікацію товару.

Беручи до уваги наведене вище, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін та пропорційності, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару та його ступінь вини, недоведеність розміру понесених позивачем збитків, суд дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання частково, та зменшення розміру пені на 30 %.

Щодо клопотання в частині зменшення штрафу, враховуючи зменшення пені, суд не вбачає підстав для його зменшення.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 62 594, 71 грн пені та 15 927, 41 грн штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо судового збору.

На підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнутиз Приватного підприємства Торгівельна фірма Герміона (місцезнаходження: 79015, місто Львів, вул. Скісна, будинок 2, квартира 4, ідент. код: 34368129) на користь Акціонерного товариства Укртранснафта (місцезнаходження: 01010, місто Київ, вул. Острозьких Князів, будинок 32/2, ідент код: 31570412) 62 594, 71 грн пені, 15 927, 41 грн штрафу та 2 422, 40 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Никон О.З. у відпустці з 23.09.2024 по 07.10.2024, рішення постановлено 08.10.2024.

СуддяНикон О.З.