Рішення

від 03.10.2024 по справі 922/2219/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024м. ХарківСправа № 922/2219/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків до Консорціум "БЛЕК СІ КОНСОРЦІУМ", м. Київ про стягнення 2 325 047,45 грн за участю представників::

позивача - Яценко А.О.

відповідача - Шульги А.В. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківобленерго" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 27 червня 2024 року із позовною заявою про стягнення з Консорціум "БЛЕК СІ КОНСОРЦІУМ" (надалі - Відповідача) заборгованість у сумі 2 325 047, 45 грн (де: основна сума боргу 1 624 607, 21 грн., 3% річних 120 114, 40 грн., інфляційні 580 325, 84 грн.), а також суму судового збору у розмірі 27 900,57 грн.

01 липня 2024 року постановлено ухвалу про прийняття позовної заяву до розгляду, відкриття провадження у справі №922/2219/24, де вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 18 липня 2024 року о 12:25. Ухвалою від 18.07.24 повідомлено учасників справи, що було задоволено клопотання про відкладення, а підготовче засідання у справі відбудеться 01 серпня 2024 року о(б) 12:00 год. Відповідною ухвалою від 01.08.2024 було задоволено клопотання про відкладення та повідомлено, що підготовче засідання у справі відбудеться 22 серпня 2024 року о(б) 12:30 год.

Ухвалою від 22.08.2024 було відмовлено у клопотанні (вх. №21048) про відкладення, закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05 вересня 2024 року о 11:15.

Представник Позивача у підготовче засідання заяв та клопотань не подавав. Проти клопотання Відповідача (вх. №21048) заперечує.

Представники Відповідачів у підготовче засідання не з`явився, подав клопотання (вх. №21048 від 21.08.2024) про відкладення підготовчого засідання.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Матеріалами справи підтверджується, що 7 липня 2021 року між Акціонерним товариством "Харківобленерго" та Консорціум "БЛЕК СІ КОНСОРЦІУМ" було укладено Договір про надання послуги з перенесення об`єктів електроенергетики № Ч1586 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 якого Виконавець (Позивач) зобов`язався забезпечити перенесення існуючих електричних мереж та введення їх в експлуатацію відповідно до технічних вимог, викладених у листі вих. від 16.03.2021 № 11-1-/2894, за проєктом: Реконструкція: КЛ 6 кВ ПС Сокольники ком. 09 - РП - 0440 к. 1 (інв. № 00624093/01); КЛ 6 кВ ПС Сокольники ком. 09 - РП - 0440 к. 2 (інв. № 00625487/01); КЛ 6 кВ РП - 0440-РП-0960 (інв. № 00624268/01); КЛ 6 кВ РП-0440-ТП-0537 (інв. 00624267/01); КЛ 6 кВ РП-0440-ТП-1193 (інв. № 00625565/01); КЛ 6 кВ РП-0440 - ТП 1565 (інв. 00624269/01); КЛ 6 кВ ТП-0264 - РП-0440 (інв. № 00624210/01); КЛ 6 кВ ТП-0537 ТП-6026 (інв. 00843192/01) (далі - Об`єкти) за адресою: шосе Білгородське, м. Харків, Харківська область, а Замовник (Відповідач) оплачує Виконавцю послуг вартість послуг визначених цим Договором.

Плата за надання послуг з перенесення Об`єктів, з урахуванням погоджених Позивачем та Відповідачем змін становить 1 624 607, 21 грн у відповідності до п. 4.1 Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору Замовник сплачує Виконавцю вартість Договору за надані послуги після підписаного сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг та отримання оплати від Замовника будівництва об`єкту (Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської області) протягом 7 календарних днів.

На виконання пунктів Договору 4.3-4.5 надання Виконавцем послуг за Договором підтверджується шляхом підписання Сторонами Акта здачі-приймання наданих послуг. У строк 5 (п`ять) календарних днів після повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором Виконавець послуг подає Замовнику акт здачі-приймання наданих послуг у двох примірних, а Замовник, в свою чергу, зобов`язаний протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання акта здачі-приймання наданих послуг підписати та повернути один примірник акта або надати мотивовану відмову від підписання акта.

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання та неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов`язання.

Позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором, а саме надано зазначену у п. 2.1 Договору послугу, яка відповідає умовам Договору у повному обсязі, що не оспорюється Відповідачем.

Позивач було надано разом з позовом Акт здачі-приймання наданих послуг з перенесення об`єктів електроенергетики від 22.12.2021 року №1, який підписаний представниками Позивача та Відповідача без зауважень чи застережень та скріплені печатками (а.с. 8).

Крім того Позивачем надіслано на адресу Відповідача лист-вимогу про здійснення повного розрахунку за Договором шляхом сплати заборгованості на розрахунковий рахунок Позивача із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних Втім, Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за Договором у зв`язку із чим був змушений звернутися до суду.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та вважає, що строк для оплати послуг ще не настав і жодних порушень Відповідачем не допущено, зазначаючи, що 01.06.2021 року між Управлінням з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (після перейменування Департамент з благоустрою, відбудови та реконструкції Харківської міської ради) (Департамент благоустрою), в особі заступника директора департаменту, начальника управління Дорошенка Сергія Миколайовича, з однієї сторони, та Відповідачем в особі Голови Правління Усти Бекіра та Заступника Голови Правління Бібера Мустафи, з іншої сторони, було укладено Договір про закупівлю робіт за державні кошти № 7 (далі - Договір № 7). Відповідно до п. 1.1 Договору № 7 Відповідач як підрядник зобов`язався у 2021-2022 роках виконати роботи з реконструкції перехрестя Білгородського шосе з вул. Академіка Проскури та вул. Чкалова у м. Харкові (згідно з ДК 021:2015:4523300C-9 - Будівництво влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг) відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації, а Департамент благоустрою як замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх. В ході виконання вказаного Договору № 7 Відповідач отримав від Департаменту благоустрою листа за вих. № 09-1210 від 09.06.2021 року, яким Відповідачу було повідомлено про необхідність виконати винос електричних мереж із зони виконання робіт. У зазначеному листі Управління з будівництва, ремонту та реконструкції повідомляє, що при виконанні робіт по об`єкту «Реконструкція перехрестя Білгородського шосе в вул. Академіка Проскури та вул. Чкалова у м. Харкові» згідно Т/У 11/9/2894 від 16.03.2021 р. необхідно викопати винос електричних мереж із зони виконання робіт. Вартість робіт по виносу електричних мереж буде врахована при корегуванні проектно-кошторисної документації.

Враховуючи вищенаведене, що не спростовується учасниками справи та матеріалами справи, 07.07.2021 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання послуги з перенесення об`єктів електроенергетики № Ч1586. Також не оспорюється наявність заборгованості за Договором у сумі 2 325 047,45 грн.

Втім, Відповідач заперечує настання умов, визначених п. 4.2 Договору, а саме: 1) підписання сторонами Акта здачі-приймання наданих послуг; 2) отримання оплати від Замовника будівництва об`єкту (Департаменту благоустрою). Відповідач посилається на те, що не отримували від Позивача Акта здачі-приймання наданих послуг за Договором та не підписували такого акта.

Також, Відповідач зазначає, що на виконання другої умови Договору не отримав в повному обсязі від Департаменту благоустрою оплату за Договором № 7, в тому числі оплату послуг з виносу електричних мереж, на підтвердження чого надає копії Довідок про вартість виконаних робіт та витрат за 2021 рік, в якій зазначено що станом на 10.12.2021 року вартість наданих послуг становила 13 127 044,76 гривень; копії платіжних доручень та виписки по рахунку за період з 02.09.2021 року по 31.12.2021 року, які підтверджують, що Департаментом благоустрою було сплачено 13 127 044,76 гривень; копії актів приймання виконаних будівельних робіт за 2021 рік, підписаних між Відповідачем, Департаментом благоустрою та субпідрядником ТОВ «Енергосервіс ПМК», а також надає копію листа Відповідача за вих. № 3107/24-1 від 31.07.2024 року.

За твердженням Відповідача, за Договором № 7 Департамент благоустрою не здійснив повної оплати всіх наданих послуг Відповідачем, а саме: протягом 2022 року Відповідач за Договором № 7 надав послуг Департаменту благоустрою ще на суму 33 758 660,78 гривень та звертає увагу суду на те, що Департамент благоустрою не сплатив дані кошти.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, Відповідач заперечує, оскільки вважає, що не прострочив виконання грошових зобов`язань за Договором, а тому жодних підстав стягувати з нього відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних немає.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених Відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Так, Позивач зазначає, що жодних доказів, які б свідчили про не отримання та не підписання Акту здачі-приймання наданих послуг з від 22.12.2021 року № 1 Відповідачем не надано. Позивач вказує, що крім підписів, на даному Акті міститься відтиск печаток обох сторін, що свідчить про участь уповноважених представників при підписанні Акту. В свою чергу, Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів, які свідчили б, що печатка була загублена представником Відповідача, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що нею могла б протиправно скористатися інша особа.

Позивач, крім того наголошує, що Відповідачем не спростовується та не заперечується факт надання послуги та належність її якості.

Щодо отримання оплати за виконані роботи від замовника будівництва, Позивач зазначає наступне.

У своїй відповіді на запит Позивача Департамент (вх. від 24.05.2024 № 5/10023), зазначає, що відповідно до умов укладеного між ними договору від 01.06.2021 № 7 Консорціуму Блек Сі Консорціум у 2021 році було сплачено кошти у сумі 13 127 044, 76 грн., що не заперечується і самим Відповідачем.

Крім того, кошти від Департаменту не включали оплату за послугу з перенесення електричних мереж. По іншому і не могло бути, так як між Відповідачем та Департаментом укладено Договір про закупівлю робіт, послуги ж надавалися Позивачем Відповідачу за іншим Договором. Тому Департамент і мав здійснювати оплату Відповідачу за договором підряду, що і було зроблено на вказану у листі суму.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що Відповідачем в порушення умов укладеного договору не було сплачено грошові кошти за виконані ним роботи, а саме за надання послуги з перенесення об`єктів електроенергетики.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець зобов`язується за завданням другої сторони - замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено матеріалами справи та учасниками справи не заперечується, на виконання умов Договору Позивачем було надано послугу з перенесення об`єктів електроенергетики, які визначені п. 2.1 Договору.

В свою чергу, Замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у строки та в порядку, що встановлені Договором.

Частиною 2 ст. 218 ГК України прямо встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Позивачем зі свого боку були повністю виконані всі умови Договору, а тому отримання визначеної Договором оплати не може ставитися в залежність від дій третіх осіб, які не є сторонами такого Договору та не мають жодних прав і обов`язків за ним.

Крім того, Відповідачем не заперечується факт отримання коштів від Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської області у сумі 13 127 044, 76 грн.

П. 4.2 Договору ж не містить обмежень та умов щодо врахування оплат від такого Замовника будівництва об`єкту.

Таким чином, плата за надання послуг з перенесення об`єктів електроенергетики на замовлення Відповідача підлягає стягненню з Відповідача на користь Акціонерного товариства Харківобленерго у сумі 1 624 607, 21 грн.

Щодо позову в частині стягнення інфляційних та річних, суд зазначає.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не спростовано доводів Позивача щодо прострочення виконання своїх зобов`язань щодо сплати заборгованості за спожиту електроенергію з січня 2022 року по травень 2024 року, що підтверджується матеріалами справи, а отже Позивач скористався своїм правом на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних витрат, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно та складає: 580 325, 84 грн - інфляційні витрати, 120 114, 40 грн 3 % річних від простроченої суми. Перевірка розрахунку інфляційних судом здійснювався за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

Судом встановлено, що дії Відповідача перед Позивачем за неналежне виконання обов`язку за спірним договором призвели до наявності заборгованості першого перед Позивачем за надані послуги.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд доходить висновку, що у розглядуваній справі підлягає застосуванню доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Водночас, принцип добросовісності є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і його порушення у вигляді недодержання вимог доктрини «venire contra factum proprium» свідчить про зловживання з боку позивача правом на захист, якому не можна потурати, адже зловживання правом забороняється і право, яким зловживають, судом не захищається (частини 4 6 статті 13 Цивільного кодексу України).

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на Прокурора.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Консорціуму Блек Сі Консорціум (код ЄДРПОУ 43599225, адреса: Кловський узвіз, б. 7-А, офіс 79, м. Київ, 01021) на користь Акціонерного товариства ХАРКІВОБЛЕНЕРГО (код ЄДРПОУ 00131954, адреса: 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149) заборгованість у сумі 2 325 047, 45 грн (де: основна сума боргу 1 624 607, 21 грн., 3% річних 120 114, 40 грн., інфляційні 580 325, 84 грн.), а також суму судового збору у розмірі 27 900,57 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено "09" жовтня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін