Постанова

від 02.10.2024 по справі 904/2167/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2167/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Челюскіна - 2021»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024 (колегія суддів: Дармін М. О. - головуючий, Кощеєв І. М., Парусніков Ю. Б.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 (суддя Панна С. П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Центральний ринок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Челюскіна-2021"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Дніпровська міська рада

2) Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради

3) Департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради

про усунення перешкод у користуванні майном

за участю:

позивача: Алексєєв О. Є. (адвокат), Перебийніс В. В. (директор)

відповідача: Чернецька О. А. (адвокат)

третьої особи-1: Яриличенко І. В. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Челюскіна - 2021», у якому просило:

- усунути перешкоди позивачу в користуванні будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Степана Бандери, буд. 2, у тому числі адміністративною будівлею контори (літ. В-2) та прибудовою (Літ. А'-2), шляхом демонтажу встановленого відповідачем зупинки громадського транспорту (зупиночного комплексу) у районі вул. Степана Бандери, буд. 2, навпроти адміністративної будівлі контори (літ. В-2) та прибудови (Літ. А'-2).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зупинка громадського транспорту (зупиночний комплекс) має бути демонтована, оскільки вона перешкоджає та блокує під`їзд пожежної й іншої спеціальної техніки до будівлі позивача, вона встановлена з порушенням нормативно-правових актів у галузі будівництва, що створює пожежну небезпеку для життя та здоров`я людей, які знаходяться в приміщенні позивача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024, позов задоволено.

2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що зупинка громадського транспорту (зупиночний комплекс) не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, чим порушує права позивача у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 28.04.2023 № 13090-04, який був виконаний судовим експертом Івченко В. В., акта обстеження прилеглої території позивача від 25.04.2023.

3.3 Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

3.4 Поданий Комунальним підприємством «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради відзив на касаційну скаргу, не може бути прийнятий до розгляду виходячи із наступного.

3.5 Частиною першою статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

3.6 У даній справі ухвалою Верховного Суду від 07.08.2024 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 28.08.2024. Проте відзив на касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд» 09.09.2024, тобто поза межами зазначеного строку.

3.7 Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.8 Відповідно до положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

3.9 Отже поза межами вказаного строку право на подачу відзиву відсутнє.

3.10 На підставі викладеного, відзив на касаційну скаргу залишається без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.02.2009 № 21936664 позивач є власником будівель та споруд, які розташовані за адресою: м.Дніпро, вул. Степана Бандери (стара назва Шмідта), буд.2, зокрема, адміністративної будівлі контори (літ.В-2) та прибудови (Літ. А'-2). Право власності позивача зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить копія інформаційної довідки від 15.02.2023 № 322888051.

4.2 25.04.2023 позивач склав акт обстеження прилеглої території, який затверджений директором ТОВ "КП Центральний ринок" - Перебийніс В.В. В цьому акті зазначено, що комісією у складі начальника ремонтно-будівельного відділу позивача - Романюк Олени Василівни; начальника відділу охорони праці позивача Краснікова Юрія Дмитровича; начальника відділу експлуатації інженерних мереж позивача Савостіна Володимира Івановича складено цей акт про те, що в умовах що, позивач є хімічно-небезпечним об`єктом (на території підприємства експлуатується аміачна холодильна установка з використанням 250 кг аміаку) та об`єктом з масовим перебуванням людей, відповідач, який діє на підставі інвестиційного договору з Дніпровською міською радою, 25.04.2023 близько о 10 години 00 хвилин встановив зупинку з торгівельними павільйонами (кіосками) по вулиці Степана Бандери, 2, біля адміністративної будівлі позивача менше ніж 8 метрів (Літера В2 технічної справи), чим порушив вимоги пожежної безпеки в Україні, а саме: 1) пункт 1.14 Розділу І "Правил пожежної безпеки в Україні" - зупинку з торгівельними павільйонами (кіосками) встановлено менше ніж 10 м від адміністративної будівлі позивача; 2) пункт 15.2.2 табл. 15.2 ДБН.2.2-12:2019 "Планування та забудова території" - зупинку з торгівельними павільйонами (кіосками) встановлено з порушенням протипожежної відстані; 3) пункт 1.3. Розділу III "Правил пожежної безпеки в Україні" - при встановлені зупинки з торгівельними павільйонами (кіосками) зменшується ширина для проїзду пожежних автомобілів та ускладнюється доступ до будівлі, 4) пункт 1.4. Розділу ШІ Правил пожежної безпеки в Україні" - при встановлені зупинки з торгівельними павільйонами (кіосками) захаращуються протипожежні відстані.

4.3 Встановлення зупинки громадського транспорту (зупиночного комплексу) відповідач здійснює відповідно до інвестиційного договору № 68/20-13-24/1 від 30.01.2023 укладеного з Дніпровською міською радою.

4.4 Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 інвестиційного договору, укладеного 30.01.2023 між Дніпровською міською радою та відповідачем встановлено, що інвестор зобов`язаний утримувати весь об`єкт інвестування після оформлення акта про готовність, зазначеного у пункті 2.11 договору, у справному технічному, санітарному, естетичному стані, дотримуватись правил пожежної безпеки.

4.5 Інвестор має право використовувати приміщення в складі об`єкта інвестування з комерційною метою відповідно до вимог чинного законодавства, вести діяльність у ньому відповідно до цільового призначення та умов договору (підпункт 4.2.1 пункту 4.2 інвестиційного договору).

4.6 Пунктом 7.1 інвестиційного договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами строком на 10 років та 3 місяці і діє до 30.04.2033. В будь-якому разі права користування інвестором приміщенням в складі об`єкта інвестування триває не менше як 10 років, строк обліку яких розпочинається на умовах договору.

4.7 Також встановлено, що позивачем суду першої інстанції надано висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1390-04 від 28.04.2023, який був виконаний судовим експертом - Івченко Володимиром Володимировичем зі стажем експертної роботи з 2001 року, свідоцтво Міністерства юстиції України № 881, діє з 30.09.2020 до 30.09.2023. Експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за статтею 385 вказаного Кодексу.

4.8 Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1390-04, зупинка громадського транспорту (зупиночний комплекс) за адресою; Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Степана Бандери (колишня вул. Шмідта), буд. 2, яка будується за проектом «Реконструкція по обладнанню та розміщенню зупинки громадського транспорту в м. Дніпрі за адресою: у районі вул. Степана Бандери, 2», розділ «Організація дорожнього руху», який виготовлений ФОП Троян Г.М. у 2022 році, не відповідає вимогам нормативно-правових актів, у галузі будівництва. Навіси для очікування, які вже збудовані та запроектовані проектом «Реконструкція по обладнанню та розміщенню зупинки громадського транспорту в м. Дніпрі за адресою: у районі вул. Степана Бандери, 2» розділ «Організація дорожнього руху», виготовленого ФОП Троян Г.М. в одну вісь з навісами для очікування споруди кіосків для здійснення комерційної діяльності, в тому числі для продажу проїзних документів, фактично порушують норми пункт 15.3.1 ДБН.Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій щодо ширини проїзду для пожежних автомобілів для будинків з умовною висотою до 26,5 м з поверховістю менше 5 поверхів з однієї поздовжньої сторони від краю проїзду до зовнішньої стіни будинку (у нашому випадку до споруди ґанку літ. «в1», прибудованої до довгої зовнішньої стіни адміністративної будівлі контори літ. «В-2», яка виходить у бік вул. Степана Бандери) на 0,84 м, що менше від нормативно визначеної ширини у 8,5 м (8,5 м-7,66 м). Також, порушені приписи пункту 5.4 ДБН В.2.2-23:2009 Будинки і споруди. Підприємства торгівлі, який вимагає розміщення тимчасових споруд, павільйонів, кіосків тощо до будинків та інших споруд, на відстань, яку слід приймати не менше 10 м, що на 2,34 м менше нормативно визначеної відстані (10,0 м-7,66 м) як до споруди ґанку літ. «в1», так і до довгої зовнішньої стіни і адміністративної будівлі контори літ. «В-2» позивача, яка виходить у бік вул. Степана Бандери. З огляду на зміст норм пункту 1.4, пункту 1.8 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068, при розміщенні тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами, які містяться у відповідних матеріалах паспорту прив`язки та схеми розміщення стаціонарної тимчасової споруди, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 м2. Пункт 4.1 ДБН В.2.3-5:2018 Вулиці і дороги населених пунктів вказує, що склад та зміст проектної документації, за якою здійснюється будівництво вулиць та доріг, визначаються згідно з ДБН А.2.2-3, іншими будівельними нормами та нормативними документами. Розділ організації дорожнього руху (тимчасові та постійні, схеми організації дорожнього руху) є невід`ємною частиною проектної документації і повинен відповідати ДСТУ 8752. У нашому випадку, на дослідження наданий не весь проект, а лише розділ «Організація дорожнього руху» проекту "Реконструкція по обладнанню та розміщенню зупинки громадського транспорту в м. Дніпрі за адресою: у районі вул. Степана Бандери, 2, виготовлений ФОП Троян Г. М. При здійсненні у будівлях кіосків зупинки громадського транспорту (зупиночного комплексу) комерційної діяльності, відмінної від продажу квитків для проїзду, то в такому разі за вимогами пункт 27 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, розміщення вказаних кіосків для провадження підприємницької діяльності на зупинці громадського транспорту відбувається за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше ніж 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць, що унеможливлює-перебування споруд кіосків для здійснення комерційної діяльності за адресою; Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Степана Бандери (колишня вул. Шмідта), буд. 2.

4.9 Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.10 Статтею 15 Цивільного кодексу України регламентовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.11 Частиною першою статті 316 наведеного Кодексу визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

4.12 Згідно з частиною першою статті 321 вказаного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

4.13 Приписами статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

4.14 Отже, у разі будь-яких обмежень у здійснення права користування та розпорядження свої майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права. Способом захисту цього права позивач обрав негаторний позов. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

4.15 Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

4.16 Суди встановивши, що відповідач встановивши зупинку громадського транспорту (зупиночний комплекс), створив перешкоди та блокування під`їзду пожежної й іншої спеціальної техніки до будівлі позивача, суди дійшли висновку про наявність підстав позову.

4.17 Посилання скаржника на те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі неналежних та недопустимих доказів, є безпідставними.

4.18 Верховний Суд наголошує, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

4.19 Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22.

4.20 Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

4.21 Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17.

4.22 Натомість скаржник у поданій касаційній скарзі не обґрунтував, в чому саме проявилося порушення судами положень статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого отримано оцінені судом докази, та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи.

4.23 Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16 - ц).

4.24 Доводи, викладені у касаційній скарзі щодо встановлення судами обставин справи на підставі недопустимих доказів не містять аргументованих, обґрунтованих мотивувань та за своїм змістом зводяться до заперечень встановлених судами обставин справи.

4.25 Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі частини першої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не встановив, що суди порушили норми процесуального права про які (порушення) скаржник зазначав у касаційній скарзі.

4.26 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.27 Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, скаржником не доведено порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, підстав для її скасування немає. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

4.28 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 316, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Челюскіна - 2021» залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2024 у справі № 904/2167/23, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

Л.І. Рогач