Рішення

від 09.10.2024 по справі 333/5382/23

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 333/5382/23

Провадження № 2/188/631/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Місюри К.В.

при секретарі Лисяк А.Є.

розглянувши цивільну справу за позовом Районної адміністрації ЗМР по Комунарському району, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачки в якому викладає наступні обставини.

На обліку служби у справах дітей Запорізьклї міської ради перебувають неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мають статус дітей , позбавлених батьківського піклування.

На підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 18.08.2021 р. № 333/1351/20 неповнолітню ОСОБА_3 відібрано від матері ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_4 відібрано від матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав.

Державну реєстрацію народження ОСОБА_3 , 2005 р.н. проведено відповідно до ст.. 138 СК України. Державну реєстрацію народження ОСОБА_4 , 2009 р.н. проведено відповідно до ст.. 133 СК України.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 346/4 від 28.09.2021 р. наповнолітній ОСОБА_3 надано статус дитини , позбавленої батьківського піклування.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 346/5 від 28.09.2021 р. малолітньому ОСОБА_4 надано статус дитини , позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 346/13 від 28.09.2021 р. та рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 346/14 від 28.09.2021 р. дітей було влаштовано до КЗ «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР, де вони перебувають на повному державному утриманні.

Відповідно до розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 08.03.2022 р. № 99 «Про евакуацію дітей, зарахованих до комунального закладу «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР, у зв`язку з реальною загрозою життю та здоров`ю дітей, які проживають або зараховані до закладу, та наказу КЗ «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР про евакуацію дітей № 43 від 08.03.2022 р., дітей було евакуйовано до Республіки Польща.

Згідно з повідомленням КЗ «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР від 20.06.2023 р. № 03-06/392 за період перебування дітей у закладі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 жодного разу не відвідували дітей та не надавали ніякої допомоги . Мати постійно спілкується з ОСОБА_6 по телефону. Зі слів дівчини мама бажає, щоб ОСОБА_6 після закінчення школи проживала з нею, але сама дівчина такого бажання не виявляє, бо не хоче проживати з мамою в селі. Богдан з мамою не спілкується, тато не телефонує. Інші родичі дітей також не відвідували.

Під час виходу за адресою проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) було складено акт обстеження умов проживання від 13.06.2023 р. , яким встановлено , що квартира зачинена, ознаки проживання відсутні. Зі слів сусідки ОСОБА_1 більше року не з`являлася за адресою, місце перебування її невідоме . Також зазначила , що коли ОСОБА_1 проживала в цій квартирі, то її постійно бачили в стані алкогольного сп`яніння в компанії таких осіб , які зловживають спиртними напоями. Місцеперебування ОСОБА_2 невідоме. До відділу по Комунарському району служби у справах дітей Запорізької міської ради з питання повернення дітей на виховання в родину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зверталися.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала заяву , в якій просить слухати справу в її відсутність, позовні вимоги повністю підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачі та представник третьої особи в судове засіданні не з`явилися, про причину неявки суду не повідомили . Крім того, про дату та час розгляну справи кожен раніше належним чином був повідомлений .

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення по справі, згідно ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає задоволенню .

Судом встановлено , що на обліку служби у справах дітей Запорізьклї міської ради перебувають неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мають статус дітей , позбавлених батьківського піклування.

На підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 18.08.2021 р. № 333/1351/20 неповнолітню ОСОБА_3 відібрано від матері ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_4 відібрано від матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав.

Державну реєстрацію народження ОСОБА_3 , 2005 р.н. проведено відповідно до ст.. 138 СК України. Державну реєстрацію народження ОСОБА_4 , 2009 р.н. проведено відповідно до ст.. 133 СК України.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 346/4 від 28.09.2021 р. наповнолітній ОСОБА_3 надано статус дитини , позбавленої батьківського піклування.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 346/5 від 28.09.2021 р. малолітньому ОСОБА_4 надано статус дитини , позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 346/13 від 28.09.2021 р. та рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 346/14 від 28.09.2021 р. дітей було влаштовано до КЗ «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР, де вони перебувають на повному державному утриманні.

Відповідно до розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 08.03.2022 р. № 99 «Про евакуацію дітей, зарахованих до комунального закладу «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР, у зв`язку з реальною загрозою життю та здоров`ю дітей, які проживають або зараховані до закладу, та наказу КЗ «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР про евакуацію дітей № 43 від 08.03.2022 р., дітей було евакуйовано до Республіки Польща.

Згідно з повідомленням КЗ «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» ЗОР від 20.06.2023 р. № 03-06/392 за період перебування дітей у закладі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 жодного разу не відвідували дітей та не надавали ніякої допомоги . Інші родичі дітей також не відвідували. Місце перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нікому невідомі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав , якщо вона , він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Факт ухилення відповідачами від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своїх дітей підтверджено вищевказаними доказами .

Таким чином , суд дійшов висновку про те , що відповідачів необхідно позбавити батьківських прав відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Абзацом 1 і 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» встановлено, зокрема, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя : не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розглядати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того , ч.1 ст. 12 ЗУ " Про охорону дитинства "встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже , позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків .

Відповідачі в свою чергу не надали суду доказів про свою неправомірну поведінку щодо виконання своїх батьківських обов"язків та самоусунулися від такого обов"язку .

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що батько може бути позбавлений батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» передбачено, зокрема, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Абзацом 1 і 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» встановлено, зокрема, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розглядати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Приймаючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, з метою забезпечення належного захисту дитини, суд приймає до уваги надані позивачем докази, висновок служби у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, а також бере до уваги свідоме нехтування відповідачами батьківськими обов`язками та ухилення від їх виконання, тому з урахуванням усіх обставин справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, позовна заява підлягає до задоволенню у повному обсязі, з відповідачів солідарно на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 200, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 150, 164Сімейного Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Районної адміністрації ЗМР по Комунарському району, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , 1987 р.н. батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_1 , 1987 р.н. та ОСОБА_7 , 1984 р.н. батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя К. В. Місюра