Рішення

від 04.10.2024 по справі 352/717/24

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/717/24

Провадження № 2/352/308/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М. М.

з участю секретаря Гундич Г. В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

у с т а н о в и в :

Позивач 19.02.2024 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати незаконним і скасувати наказ Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 17.01.2024 № 2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності членів Івано-Франківської міжрайонної МСЕК» у частині оголошення догани ОСОБА_1 .

Заявлений позов обґрунтовував тим, що він з 12.11.2002 працює на посаді лікаря-травматолога Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, із січня 2016 р. займає посаду лікаря ортопеда-травматолога, голови Івано-Франківської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії. Згідно оскаржуваного наказу від 17.01.2024 № 2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності членів Івано-Франківської міжрайонної МСЕК» на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за несумлінне відношення до виконання трудових обов`язків, що виразилось у порушенні порядку та критеріїв визначення групи інвалідності пацієнтці через ухвалення необґрунтованого рішення комісією МСЕК. Оскаржуваний наказ виданий на підставі письмового звернення ОСОБА_4 від 29.12.2023, письмового пояснення голови комісії ОСОБА_1 від 02.01.2024, усного звернення ОСОБА_4 від 10.01.2024, усного пояснення лікаря-терапевта ОСОБА_5 від 10.01.2024, акту огляду Івано-Франківської міжрайонної МСЕК від 26.12.2023, акту огляду Івано-Франківської обласної МСЕК від 10.01.2024. З оскаржуваного наказу вбачається, що позивачу оголошено догану, оскільки ОСОБА_4 подала скаргу, в якій зазначила, що проходила експертизу протягом 5 годин, вона не погодилася з результатом акту огляду МСЕК (20.12.2023), рішення членами Івано-Франківської міжрайонної МСЕК приймалося не на підставі об`єктивних даних, а виходячи з особистісних міркувань і припущень, внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків, при прийнятті рішення проігноровані вимоги постанови КМУ від 21.01.2015 № 10 та наказу МОЗ України від 05.09.2012 № 561. У наказі надана оцінка поясненням позивача як таким, що подані не по суті та нечитабельним почерком. Уважає, що твердження скаржниці не відповідають дійсним обставинам, а оскаржуваний наказ є протиправним і підлягає до скасування. ОСОБА_4 була на огляді МСЕК 20.12.2023 для проходження процедури експертизи на підставі діагнозу С-73 згідно МКХ-10 після оперативного втручання з повним видаленням щитовидної залози із серединною дисекцією шиї. Під час огляду пацієнтки було встановлено, що відсутні дані про останній листок тимчасової непрацездатності, про що повідомлено секретаря ЛКК МП № 4 КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради». У документах пацієнтки була виписка з ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені Комісаренка НАМН України» за період 04.09.2023 07.09.2023, оперативне втручання з видалення щитовидної залози відбулося 05.09.2023; виписка з медичної карти стаціонарного хворого КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» за період 14.11.2023 28.11.2023; ряд листків тимчасової непрацездатності. Комісія встановила, що при діагнозі С-73 згідно МКХ-10 після оперативного втручання стаціонарне лікування хворого має відбуватися не менше трьох місяців, пацієнтка не пройшла повноцінного лікування радіоактивним йодом. Оскільки стан пацієнтки не дозволяв їй виконувати професійні обов`язки, МСЕК прийняла рішення про продовження строку листка тимчасової непрацездатності до 120 днів, про що зазначено в акті комісії № 92 від 20.12.2023, який підписаний всіма членами комісії без зауважень. Під час прийняття рішення комісія діяла відповідно до вимог Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованим в МЮУ 14.11.2011 за № 1295/20033, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317, та Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317. Оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки рішення МСЕК приймалося колегіально, однак, догану оголошено лише голові МСЕК ОСОБА_1 та лікарю-терапевту ОСОБА_5 ; не зазначено, які саме трудові обов`язки, визначені його посадовою інструкцією, ним не виконані; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, однак, у наказі не вказано, в чому ухвалене комісією рішення було необґрунтованим і яка в цьому безпосередньо його вина; у порушення ст. 149 КЗпП України відповідач не взяв до уваги усні пояснення; відповідач порушив вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України щодо індивідуального характеру відповідальності, оскільки наказом йому оголошено догану без вказання конкретного порушення конкретної норми закону конкретним членом комісії. Вважає, що наказ не містить чіткого формулювання суті та обставин проступків, допущених ним, достатніх даних про конкретні винні його дії щодо порушення посадових обов`язків, які б могли бути підставою для притягнення його дисциплінарної відповідальності.

У поданому до суду відзиві від 20.03.2024 відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що немає значення для вирішення спору по суті твердження позивача про те, що догану оголошено лише йому як голові комісії та члену комісії ОСОБА_5 , оскільки предметом доказування є лише неналежне виконання посадових обов`язків саме позивачем, а не іншими членами комісії. Інші члени комісії лікар-невролог П. Кава та лікар-реабілітолог ОСОБА_6 не допустили неналежного виконання своїх посадових обов`язків. Безпідставним є твердження позивача про те, що в оскаржуваному наказі не зазначено, які саме трудові обов`язки порушено та в чому саме полягало невиконання або неналежне виконання працівником трудових обов`язків. Постановою КМУ від 21.01.2015 № 10 затверджено Перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення терміну повторного огляду, зокрема, третя група інвалідності встановлюється при первинному (тотальна тиреоїдектомія) або вторинному (внаслідок патології гіпофізу) гіпотиреозі у тяжкій формі у стадії субкомпенсації або декомпенсації за неефективності адекватного лікування (розділ Ш абзац 41). Аналогічна норма міститься у п. 3.4.39 розділу ІІІ Інструкції про встановлення груп інвалідності, де визначено, що група інвалідності ІІІ встановлюється при захворюванні тотальна тиреоїдектомія з субкомпенсованим або некомпенсованим гіпотериозом при адекватному лікуванні. ОСОБА_4 встановлено саме такий діагноз, який дає підстави для визначення ІІІ-ї групи інвалідності безстроково. Тобто голова комісії ОСОБА_1 допустив неналежне виконання своїх посадових обов`язків, яке полягало у недотримані приписів вищенаведених постанови КМУ та наказу МОЗ, що чітко визначено в оскаржуваному наказі. Факт неналежного виконання позивачем посадових обов`язків підтверджується і тим, що на підставі скарги ОСОБА_4 остання оглянута обласною МСЕК, яка згідно акту огляду № 81 від 10.01.2024 відмінила рішення міжрайонної МСЕК та встановила ОСОБА_4 третю групу інвалідності без терміну переогляду. Щодо посилання позивача на те, що роботодавець не взяв до уваги усні пояснення, а щодо його письмових пояснень зазначив, що вони нечитабельні та не по суті, відповідач посилався на те, що порушення вимог ст. 149 КЗпП України не є самостійною підставою для скасування дисциплінарного стягнення. При накладенні на позивача дисциплінарного стягнення відповідач діяв у межах своїх повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному законом, з дотриманням процедури, визначеної КЗпП України, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

У поданій позивачем відповіді на відзив від 01.04.2024 останній посилався на те, що згідно абз. 41 «Група інвалідності ІІІ» Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень і систем організму, станів захворювань, за яких група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затвердженого постановою КМ України № 10 від 21.01.2015 група інвалідності ІІІ призначається при первинній (тотальна тиреоїдектомія) або вторинній (внаслідок патології гіпофізу) гіпотериоз у тяжкій формі в стадії субкомпенсації або декомпенсації за наявності адекватного лікування. Вважає, що при вищезазначеному діагнозі група інвалідності ІІІ призначається довічно у випадку неефективності адекватного лікування (замісної гормонотерапії). ОСОБА_4 після оперативного втручання не отримала повного курсу лікування, зокрема, радіоактивним йодом (радіотерапією), яке було рекомендоване Інститутом ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка, згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого. У матеріалах медичної справи, направленої до Івано-Франківської міжрайонної МСЕК, не містилася інформація щодо неефективності лікування замісною гормонотерапією, а навпаки Інститутом рекомендовано продовжити лікування згідно протоколу із проведенням повторного огляду. Рішення про продовження листка тимчасової непрацездатності комісія прийняла відповідно до вимог Інструкції та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, враховуючи діагноз пацієнтки та перебування її в періоді активного лікування.

У запереченні на відповідь на відзив від 05.04.2024 представник відповідача посилалася на те, що лікування радіоактивним йодом для ОСОБА_4 було лише рекомендовано Інститутом ендокринології та обміну речовин ім. Комісаренка, його обов`язкове проходження не передбачено протоколами лікування. Відповідно до наказу МОЗ України № 1422 від 29.12.2016, який набув чинності 28.04.2017, українським лікарям дозволено використовувати чинні міжнародні клінічні протоколи. Відповідно до клінічного протоколу медичної допомоги «Рак щитоподібної залози», затвердженого генеральним директором КНП «ПКОЦ ІФ ОР» від 16.06.2020, радіойодабляція «радіотерапія» не рекомендована для пацієнтів з класичним папілярним раком ЩЗ з категорію Т1b/Т2 (1-4 см) сNo або сNо або сN1а з невеликими ураженнями ЛВ ( менше 3-5 метастатичних ЛВ з 2-5 мм фокусом раку у ЛВ), особливо післяопераційний рівень ТГ менше 1 нг/мл при відсутності інтерферуючих антитіл до антитиреоглобуліну.

Позивач та його представник адвокат Марціновська Д. М. у судовому засіданні позов підтримали та просили його задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_7 та представник відповідача адвокат Шургот О. В. у судовому засіданні позов не визнали з підстав, наведених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив. ОСОБА_3 , крім того, посилалася на те, що в будь-якому випадку, навіть якщо б ОСОБА_4 була б рекомендована радіотерапія, то з її діагнозом члени комісії все одно мали обовязок призначити їй Ш-у групу інвалідності безстроково. Просили у позові відмовити.

Заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Установлено, що позивач ОСОБА_1 з 12.11.2002 працює на посаді лікаря-травматолога Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, із січня 2016 р. займає посаду лікаря ортопеда-травматолога, голови Івано-Франківської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії.

Оскаржуваним наказом від 17.01.2024 № 2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності членів Івано-Франківської міжрайонної МСЕК» (а.с.10-11) на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за несумлінне відношення до виконання трудових обов`язків, що виразилось у порушенні порядку та критеріїв визначення групи інвалідності пацієнтці через ухвалення необґрунтованого рішення комісією МСЕК.

Згідно оскаржуваного наказу мало місце звернення ОСОБА_4 , яка проходила процедуру експертизи по причині ракової хвороби щитовидної залози, оперованої в інституті ендокринології та обміну речовин ім. В. Комісаренка з повним видаленням щитовидної залози. Процедуру експертизи проходила 20.12.2023 в Івано-Франківській міжрайонній МСЕК протягом 5-ти годин. Відповідно до вимог постанови КМ України від 21.01.2015 № 10 та наказу МОЗ України від 05.09.2012 № 561 пацієнтка має всі підстави для визначення групи інвалідності, однак, всупереч цьому їй безпідставно продовжено листок непрацездатності. 10.01.2024 головним лікарем ОБ МСЕ проведено зустріч із заявницею в присутності лікаря-терапевта Івано-Франківської міжрайонної МСЕК Крицун Л. І., а також ОСОБА_4 в порядку оскарження рішення оглянута обласною МСЕК. По результатах повторного огляду попереднє рішення про продовження листка непрацездатності відмінено, пацієнтці встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново. Пояснення голови комісії МСЕ ОСОБА_1 з приводу неналежної експертизи надано не по суті, нечитабельним почерком. В усному поясненні голова комісії заявив, що він не впевнений в об`ємі проведеної операції, а ракове захворювання щитовидної залози є сумнівним, хоча наявний оригінал виписного епікризу з провідного науково-дослідного інституту. Зі слів лікаря-терапевта ОСОБА_5 підставою для продовження листка непрацездатності є «щоб побула вдома». Таким чином, рішення по результатах обстеження ОСОБА_4 головою та членами Івано- Франківської міжрайонної МСЕК приймалось не на підставі об`єктивних даних і відомостей, зазначених у медичній документації, а виходячи з особистісних міркувань та припущень. Прийняття такого рішення стало можливим внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків головою комісії МСЕК ОСОБА_1 та лікарем-терапевтом ОСОБА_5 , ігнорування ними вимог розпорядчих документів Кабінету Міністрів України, МОЗ України, викладених вище, і стало підставою для обґрунтованого звернення пацієнтки із скаргою, необхідності проведення повторної процедури експертизи на обласній МСЕК та зміни неправильно ухваленого рішення. Таким чином, вказані службові особи допустили несумлінне виконання своїх обов`язків, яке проявилося у недотриманні визначеного порядку та критеріїв огляду пацієнтки ОСОБА_4 для визначення групи інвалідності. Своїми діями відповідальні працівники МСЕК порушили права особи на встановлення групи інвалідності за наявними показаннями стану здоров`я, що містить склад дисциплінарного проступку, за вчинення якого оголошено догану голові комісії ОСОБА_1 та лікарю-терапевту ОСОБА_5 .

Оскаржуваний наказ виданий на підставі письмового звернення ОСОБА_4 від 29.12.2023, письмового пояснення голови комісії ОСОБА_1 від 02.01.2024, усного звернення ОСОБА_4 від 10.01.2024, усного пояснення лікаря-терапевта ОСОБА_5 від 10.01.2024, акту огляду Івано-Франківської міжрайонної МСЕК від 26.12.2023, акту огляду Івано-Франківської обласної МСЕК від 10.01.2024.

Суд установив, що ОСОБА_4 отримала направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) від 30.11.2023 ЛКК структурного підрозділу «Міська поліклініка № 4» КНП «ЦПМКДД», затверджене 12.12.2023 (а.с.52, також зв.ст.). Згідно направлення в хворої ОСОБА_4 наявне основне захворювання папілярна карцинома щитовидної залози рТ1 N0 М0; стан після хірургічного лікування (тотальної тиреоїдектомії 05.09.2023), кл.гр.ІІІ; післяопераційний гіпотиреоз, важка форма, ст. медикаментозної субкомпенсації; дисметаболічна гіпотиреоїдна кардіопатія; СН І ФК ІІ; дисліпідемія. Як вказано в п. 18 направлення, підставою направлення на МСЕК є наявність ознак інвалідності.

Хвора оглянута Івано-Франківською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією 20.12.2023. За результатами огляду ОСОБА_4 та проведеної їй експертизи 20.12.2023 комісія склала акт огляду № 92 (а.с.33-37) і прийняла рішення від 26.12.2023, викладене в п. 30.1 акту огляду продовжити лікування з перебуванням на листку непрацездатності. Акт огляду з експертним рішенням підписаний головою МСЕК Л. Білоусом, членами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . У п. 34 акту обґрунтуванням експертного рішення вказані такі нормативні акти: 1. постанова КМУ № 1317 від 03.12.2009; 2. наказ МОЗ України № 561 від 05.09.2011; 3. Наказ МОЗ України № 420 від 05.06.2012.

ОСОБА_4 , не погодившись із рішенням Івано-Франківської міжрайонної МСЕК, 29.12.2023 звернулася зі скаргою на ім`я керівника Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи Кулайця М. І., який скерував її на повторний контрольний огляд в Івано-Франківську обласну МСЕК.

Згідно акту № 81 огляду від 10.01.2024 Івано-Франківська обласна МСЕК прийняла рішення про встановлення ОСОБА_4 третьої групи інвалідності без переогляду (п. 30.4, 30.6 акту огляду). У п. 33 акту зазначено, що документами, які були підставою для винесення рішення, є направлення на МСЕК (надавалося на міжрайонну МСЕК) та акт огляду МСЕК № 92, згідно п. 35 направлення на МСЕК є обґрунтованим. Акт огляду № 81 з експертним рішенням підписаний головою обласної МСЕК і трьома членами комісії без зауважень (а.с.56-60).

Суд критично оцінює показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_5 , які як члени Івано-Франківської міжрайонної МСЕК підписали оскаржуване рішення, про те, що ОСОБА_4 потребувала дообстеження, тому комісія прийняла рішення про продовження лікування.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що рішення Івано-Франківської міжрайонної МСЕК про продовження лікування з перебуванням на лікарняному було незаконним, тому вона, попередньо звернувшись на «гарячу лінію» МОЗ України, написала скаргу; в результаті її оглянула обласна МСЕК, яка встановила їй третю групу інвалідності без переогляду.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобовязані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни.

За порушеннятрудової дисциплінидо працівникаможе бутизастосовано тількиодин зтаких заходівстягнення: 1)догана; 2)звільнення (ч.1ст.147КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Стаття 148 КЗпП України передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно порядку застосування дисциплінарних стягнень, установленого ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Така правова позиція, яка враховується судом у рамках розгляду цієї справи, міститься в постанові Верховного Суду від 22.07.2020 у справі № 554/9493/17.

Як указав Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі № 754/4355/17, для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не має значення, чи призвів вчинений ним дисциплінарний проступок до настання реальних негативних наслідків для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

У рамках розгляду справи суд установив, що згідно посадової інструкції лікаря-ортопеда-травматолога, голови Івано-Франківської міжрайонної МСЕК Білоуса Л. І. останній у своїй діяльності керується Положенням про медико-соціальну експертизу, порядком організації і проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, інструкцією про встановлення груп інвалідності, порядком встановлення МСЕК ступеня втрати працездатності у відсотках, відомчими інструкціями та наказами, в тому числі по обласному бюро медико-соціальної експертизи (п. 1.3); зобов`язаний проводити медико-соціальну експертизу, тобто визначити ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) осіб, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2.2.3); несе відповідальність за неякісну роботу, помилкові дії, бездіяльність, неприйняття рішень, які входять до сфери його обов`язків та компетенції згідно чинного законодавства (п. 4.2); повинен знати чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність служби МСЕ та реабілітації інвалідів; стандарти надання медико-експертної допомоги, клінічну хірургію, причини та критерії визначення обмеження життєдіяльності та інвалідності; показники захворюваності, тимчасової непрацездатності, інвалідності при хірургічних хворобах, смертності (п. 5.1, 5.3, 5.4) (а.с.13-15).

Пункт 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, передбачає, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Відповідно до Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення терміну повторного огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 10, третя група інвалідності встановлюється при первинному (тотальна тиреоїдектомія) або вторинному (внаслідок патології гіпофізу) гіпотиреозі у тяжкій формі у стадії субкомпенсації або декомпенсації за неефективності адекватного лікування (розділ ІІІ абзац 41).

Аналогічна норма міститься у п. 3.4.39 розділу ІІІ Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованим в МЮУ 14.11.2011 за № 1295/20033, де визначено, що група інвалідності ІІІ встановлюється при захворюванні тотальна тиреоїдектомія з субкомпенсованим або некомпенсованим гіпотериозом при адекватному лікуванні.

Суд критично оцінює покликання сторони позивача на те, що зазначена в абз. 41 «Група інвалідності ІІІ» Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення терміну повторного огляду, неефективність адекватного лікування стосується як первинного (тотальна тиреоїдектомія), так і вторинного (внаслідок патології гіпофізу) гіпотиреозу в стадії субкомпенсації або декомпенсації, тому передчасним було встановлення ІІІ групи інвалідності ОСОБА_4 , яка після оперативного втручання не отримала повного курсу лікування, зокрема, радіоактивним йодом (радіотерапією).

Суд зазначає, що наявний в ОСОБА_4 діагноз післяопераційний гіпотиреоз, важка форма, ст. медикаментозної субкомпенсації, тотальна тиреоїдектомія (тобто повне видалення щитовидної залози) внаслідок папілярної карциноми (папілярного раку) щитовидної залози був підставою для встановлення їй третьої групи інвалідності без переогляду.

Вказана обставина підтверджена рішенням Івано-Франківської обласної МСЕК від 10.01.2024, яке спростовує твердження сторони позивача щодо правильності рішення Івано-Франківської міжрайонної МСЕК від 26.12.2023 про продовження лікування.

Суд установив, що позивач допустив неналежне виконання своїх посадових обов`язків, яке полягало у недотриманні приписів постанови КМУ від 21.01.2015 № 10 та п. 3.4.39 розділу ІІІ Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561, під час прийняття рішення про продовження лікування з перебуванням на листку непрацездатності ОСОБА_4 . Факт вчинення позивачем вказаного дисциплінарного проступку підтверджений рішенням Івано-Франківської обласної МСЕК від 10.01.2024, яка відповідно до зазначених нормативних актів встановила ОСОБА_4 ІІІ групу інвалідності без переогляду.

Оскаржуваний наказ прийнятий уповноваженою особою, з дотриманням визначених ст. 148 КЗпП України строків та порядку, передбаченого ст. 149 КЗпП України, містить фактичні та конкретні дані про причини накладення дисциплінарного стягнення, посилання на неналежність виконання позивачем посадових обов`язків, що стало підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

З урахуванням викладеного, з огляду на те, що при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення відповідач діяв у межах своїх повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному законом, з дотриманням процедури, визначеної КЗпП України, обґрунтовано притягнувши позивача до дисциплінарної відповідальності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, який не може бути стягнуто з відповідача, на користь якого суд ухвалив рішення, судовий збір у справі компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 139, 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України, керуючись ст. 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у позові ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Компенсувати судовий збір у розмірі 1211,20 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Івано-Франківське обласное бюро медико-соціальної експертизи, вул. Переяславська, 27, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 03314153.

Представник відповідача: ОСОБА_3 , вул. Галицька, 41а, м. Івано-Франківськ, РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 09.10.2024.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ