Постанова

від 09.01.2025 по справі 352/717/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/717/24

Провадження № 22-ц/4808/63/25

Головуючий у 1 інстанції ХОМИНЕЦЬ М. М.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,

за участю секретаря - Шемрай Н.Б.

учасники справи

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Івано-Франківське обласне бюро медико-соціальної експертизи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2024 року, ухвалене судом у складі судді Хоминець М.М.,

за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, в обґрунтування якого зазначив, що з 12.11.2002 року працює на посаді лікаря-травматолога Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, із січня 2016 року займає посаду лікаря ортопеда-травматолога, голови Івано-Франківської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до наказу від 17.01.2024 № 2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності членів Івано-Франківської міжрайонної МСЕК» на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за несумлінне відношення до виконання трудових обов`язків, що виразилось у порушенні порядку та критеріїв визначення групи інвалідності пацієнтці через ухвалення необґрунтованого рішення комісією МСЕК.

Даний наказ видано на підставі письмового звернення ОСОБА_2 від 29.12.2023 року, письмового пояснення голови комісії ОСОБА_1 від 02.01.2024 року, усного звернення ОСОБА_2 від 10.01.2024 року, усного пояснення лікаря-терапевта ОСОБА_3 від 10.01.2024, акту огляду Івано-Франківської міжрайонної МСЕК від 26.12.2023 року, акту огляду Івано-Франківської обласної МСЕК від 10.01.2024 року.

Позивач вважає, що оскаржуваний наказ є протиправним і підлягає скасуванню. У наказі надана оцінка поясненням позивача як таким, що подані не по суті та нечитабельним почерком, однак йому не було запропоновано надати пояснення у друкованому варіанті.

Вважає, що твердження скаржниці ОСОБА_2 не відповідають дійсним обставинам. 20.12.2023 року ОСОБА_2 була на огляді МСЕК для проходження процедури експертизи на підставі діагнозу С-73 згідно МКХ-10 після оперативного втручання з повним видаленням щитовидної залози із серединною дисекцією шиї. Під час огляду пацієнтки було встановлено, що відсутні дані про останній листок тимчасової непрацездатності, про що повідомлено секретаря ЛКК МП № 4 КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради».

У документах пацієнтки була виписка з ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені Комісаренка НАМН України» за період 04.09.2023 - 07.09.2023, оперативне втручання з видалення щитовидної залози відбулося 05.09.2023; виписка з медичної карти стаціонарного хворого КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» за період 14.11.2023 - 28.11.2023; ряд листків тимчасової непрацездатності.

Основний діагноз пацієнтки С-73 згідно МКХ-10, при даному діагнозі після оперативного втручання стаціонарне лікування хворого має відбуватися не менше трьох місяців, такий термін необхідний для визначення стійких наслідків хвороби та визначення стану хворого.

Крім того, пацієнтка не пройшла повноцінного лікування радіоактивним йодом та у неї відкрито листок непрацездатності.

Оскільки стан пацієнтки не дозволяв їй виконувати професійні обов`язки, МСЕК прийняла рішення про продовження строку листка тимчасової непрацездатності до 120 днів, про що зазначено в акті комісії № 92 від 20.12.2023, який підписаний всіма членами комісії без зауважень.

Під час прийняття рішення комісія діяла відповідно до вимог Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561, зареєстрованим в МЮУ 14.11.2011 за № 1295/20033, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317, та Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 № 1317.

Позивач вважає, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки рішення МСЕК приймалося колегіально, однак, догану оголошено лише голові МСЕК ОСОБА_1 та лікарю-терапевту ОСОБА_3 в наказі не зазначено, які саме трудові обов`язки, визначені його посадовою інструкцією, ним не виконані.

В порушення ст. 149 КЗпП України відповідач не взяв до уваги усні пояснення та не дотримав порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Вважає, що наказ не містить чіткого формулювання суті та обставин проступків, допущених ним, достатніх даних про конкретні винні його дії щодо порушення посадових обов`язків, які б могли бути підставою для притягнення його дисциплінарної відповідальності.

Просив суд визнати незаконним і скасувати наказ Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи від 17.01.2024 року № 2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності членів Івано-Франківської міжрайонної МСЕК» у частині оголошення догани позивачу.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що в тексті оскаржуваного наказу вказано, що подані ним письмові пояснення є нечитабельними, однак одночасно зазначено, що пояснення дані не по суті, проте суд першої інстанції не дослідив вказану обставину.

Наказ роботодавця про застосування стягнення має містити мотивувальну частину з точним обґрунтуванням порушення трудової дисципліни. Для застосування дисциплінарного стягнення, уповноваженому органу необхідно встановити наявність усіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону та врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

У наказі про накладання дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено в чому полягає порушення трудової дисципліни, має бути вказана вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

20.12.2023 року відбулося засідання Івано-Франківської міськрайонної комісії щодо визначення інвалідності громадянці ОСОБА_2 , основний діагноз пацієнтки згідно МКХ-1- С-73. ОСОБА_2 лікування проводилось в м. Івано-Франківськ, а оперативне втручання їй було проведено у м. Київ.

Згідно виписки стаціонарного хворого вбачається, що різні спеціалісти одного інституту поставили різні діагнози одній і тій самій пацієнтці в один час.

ОСОБА_2 були призначені рекомендації - радіойод діагностика та лікування, проте в поданих на комісію медичних довідках інформації про те чи пройшла пацієнтка призначений їй курс лікування радіойодом не було, ОСОБА_2 зазначила, що після оперативного втручання вона не отримала повного курсу лікування зокрема, радіоактивним йодом (радіотерапією).

З наявних матеріалів поданих до Івано-Франківської міжрайонної МСЕК вбачається, що профільним медичним закладом, яким було проведено лікування ОСОБА_2 шляхом оперативного втручання було встановлено рекомендації щодо лікування хворої, однак, ОСОБА_2 не дотрималася вказаних рекомендації і не пройшла повного курсу лікування, будь яких довідок про зміну визначеного методу лікування, а саме радіойодом чи його відміну, ОСОБА_2 так і не надала.

Звертає увагу суду, що оперативне втручання відбулося 05.09.2023 року, а документи на міськрайонну МСЕК були направлені 20.12.2023 року. Пацієнтка, не здійснивши повного курсу лікування, поспішно подала документи на МСЕК для встановлення їй групи інвалідності. Вважає, що вказана обставина може свідчити про те, що в період воєнного стану пацієнтка, перебуваючи в шлюбі, намагалася якнайшвидше отримати статус особи з інвалідністю і тим самим мати можливість використати для свого чоловіка п.12. ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зазначив, що міжрайонна МСЕК при проведенні огляду не могла не взяти до уваги рекомендації центрального медичного закладу.

Суд першої інстанції обґрунтовує своє рішення тим, що обласна МСЕК змінила рішення міськрайонної МСЕК і призначила ОСОБА_2 третю групу інвалідності, проте прийняття такого рішення обласною МСЕК не означає, що таке рішення прийнято з дотриманням норм діючого законодавства, враховуючи поспішність та нагальність одержання ОСОБА_2 статусу особи з інвалідністю.

Вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що наявний в ОСОБА_2 діагноз був підставою для встановлення їй третьої групи інвалідності без переогляду, оскільки судом не взято до уваги абзац 41 «Група інвалідності І» Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №10 від 21.01.2015 року де вказано, що група інвалідності III призначається при: первинний (тотальна тиреоїдектомія) або вторинний (внаслідок патології гіпофізу) гіпотиреоз у тяжкій формі в стадії субкомпенсації або декомпенсації за неефективності адекватного лікування. Тобто, при вище зазначеному діагнозі група інвалідності III призначається довічно у випадку неефективності адекватного лікування (тобто замісної гормонотерапії). Вважає розуміння судом першої інстанції положень Постанови суб`єктивним і таким, що ґрунтується на неправильному її тлумаченні та припущенні.

Оскільки повного лікування хворої не відбулося і на момент проходження комісії вона перебувала ще в активному лікуванні, тому Івано-Франківською міськрайонною МСЕК було прийняте обґрунтоване рішення щодо продовження процесу лікування, про що зазначено в акті №92 огляду Івано-Франківської міжрайонної МСЕК. Даний акт було підписано всіма членами комісії, без зауважень. Крім того, Івано-Франківською міжрайонною МСЕК ОСОБА_2 не було відмовлено у призначенні групи інвалідності, а також не було призначено групу інвалідності строково з подальшим повторним оглядом.

Рішення про продовження листка тимчасової непрацездатності, Івано-Франківська міжрайонна МСЕК прийняла відповідно до вимог Інструкції та положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, враховуючи діагноз пацієнтки та перебування її в періоді активного лікування та строків звернення на МСЕК.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив що доводи апеляційної скарги про те, що письмові пояснення ОСОБА_1 не були взяті до уваги при винесенні оскаржуваного наказу, не є підставою для скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки факт неналежного виконання трудових обов`язків підтверджується фактичними обставинами справи.

Згідно змісту наказу №2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності членів Івано-Франківської МСЕК» ОСОБА_1 допустив несумлінне виконання своїх посадових обов`язків, яке проявилось в недотримані визначеного порядку та критеріїв огляду пацієнтки ОСОБА_2 для визначення групи інвалідності, чим порушив право особи на встановлення їй групи інвалідності за наявними показаннями стану здоров`я, що містить склад дисциплінарного проступку. У наказі

Згідно пунктів 6.7.8, 6.7.9 Статуту Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи головний лікар ОБ МСЕ призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів; призначає на посади та звільняє з посад інших працівників, тому ОСОБА_4 , як головний лікар Івано-Франківського ОБ МСЕ, в силу положень статті 147-1 КЗпП, має повноваження щодо притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності.

Із акту огляду медико-соціальної експертної комісії №92 вбачається, що огляд в міжрайонній МСЕК, ОСОБА_2 проходила 20-26 грудня 2023 року, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності винесено роботодавцем 17 січня 2024 року. Відтак, місячний строк, передбачений статтею 148 КЗпП України для притягнення до дисциплінарної відповідальності, відповідачем дотримано.

ОСОБА_2 встановлено діагноз - тотальна тиреїдекомія, який дає підстави для призначення третьої групи інвалідності безстроково, що підтверджується направленням на медико-соціальну експертну комісію від 30.111.2023 року та випискою з медичної карти стаціонарного хворого №31-36/2023. Відповідно до вимог постанови КМУ від 21.01.2015 року №10 та наказу МОЗ України від 05.09.2012 року №561 ОСОБА_2 мала всі підстави для визначення інвалідності, однак всупереч цьому їй безпідставно було продовжено листок непрацездатності. Прийняття такого рішення стало можливим внаслідок неналежного виконання посадових обов`язків головою комісії ОСОБА_1 , лікарем-терапевтом ОСОБА_3 ігнорування ними розпорядчих документів КМУ, МОЗ України.

За результатами повторного огляду попереднє рішення про продовження листка непрацездатності відмінено та пацієнтці встановлено III групу інвалідності безтерміново. ОСОБА_1 , оголошено догану через неналежне виконання своїх посадових обов`язків, яке полягало у недотриманні приписів постанови КМУ від 21.01.2015 року №10 та наказу МОЗ , про що зазначено в оскаржуваному наказі.

Щодо лікування радіоактивним йодом для ОСОБА_2 було лише рекомендовано Інститутом ендикрології та обміну речовин і його обов`язкове проходження не передбачено протоколами лікування. Навіть, якщо б ОСОБА_2 була б рекомендована радіотерапія, то з її діагнозом члени комісії все одно мали обов`язок призначити їй III групу інвалідності безстроково.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу в межах її доводів.

У судовому засіданні голова ліквідаційної комісії Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_6 заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач допустив неналежне виконання своїх посадових обов`язків, яке полягає у недотримані приписів постанови КМУ від 21.01.2015 року №10 та п.3.4.39 розділу III Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561 під час прийняття рішення про продовження лікування з перебуванням ОСОБА_2 на лікарняному. Факт вчинення позивачем вказаного дисциплінарного проступку підтверджено рішенням Івано-Франківської обласної МСЕК від 10.01.2024 року, яким встановлено ОСОБА_2 III групу інвалідності без переогляду. Оскаржуваний наказ прийнятий уповноваженою особою з дотриманням визначених ст.148 КЗпП України строків та порядку, передбаченого ст.149 КЗпП України, наказ містить фактичні дані та причини накладання на позивача дисциплінарного стягнення, підстави для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 12.11.2002 року працює на посаді лікаря-травматолога Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи, із січня 2016 року займає посаду лікаря ортопеда-травматолога, голови Івано-Франківської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, що підтверджується копією трудової книжки.

Наказом від 17.01.2024 № 2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності членів Івано-Франківської міжрайонної МСЕК» на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за несумлінне відношення до виконання трудових обов`язків, що виразилось у порушенні порядку та критеріїв визначення групи інвалідності пацієнтці через ухвалення необґрунтованого рішення комісією МСЕК.

Згідно оскаржуваного наказу ОСОБА_2 проходила процедуру експертизи по причині ракової хвороби щитовидної залози, оперованої в інституті ендокринології та обміну речовин ім. В. Комісаренка з повним видаленням щитовидної залози. Процедуру експертизи проходила 20.12.2023 року в Івано-Франківській міжрайонній МСЕК протягом 5-ти годин. Відповідно до вимог постанови КМ України від 21.01.2015 року № 10 та наказу МОЗ України від 05.09.2012 № 561 пацієнтка має всі підстави для визначення групи інвалідності, однак, всупереч цьому їй безпідставно продовжено листок непрацездатності.

10.01.2024 року головним лікарем ОБ МСЕ проведено зустріч із заявницею в присутності лікаря-терапевта Івано-Франківської міжрайонної МСЕК ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 в порядку оскарження рішення оглянута обласною МСЕК. По результатах повторного огляду попереднє рішення про продовження листка непрацездатності відмінено, пацієнтці встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново.

Пояснення голови комісії МСЕ ОСОБА_1 з приводу неналежної експертизи надано не по суті, нечитабельним почерком. В усному поясненні голова комісії заявив, що він не впевнений в об`ємі проведеної операції, а ракове захворювання щитовидної залози є сумнівним, хоча наявний оригінал виписного епікризу з провідного науково-дослідного інституту. Зі слів лікаря-терапевта ОСОБА_3 підставою для продовження листка непрацездатності є «щоб побула вдома». Таким чином, рішення по результатах обстеження ОСОБА_2 головою та членами Івано - Франківської міжрайонної МСЕК приймалось не на підставі об`єктивних даних і відомостей, зазначених у медичній документації, а виходячи з особистісних міркувань та припущень. Прийняття такого рішення стало можливим внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків головою комісії МСЕК ОСОБА_1 та лікарем-терапевтом ОСОБА_3 , ігнорування ними вимог розпорядчих документів Кабінету Міністрів України, МОЗ України, викладених вище, і стало підставою для обґрунтованого звернення пацієнтки із скаргою, необхідності проведення повторної процедури експертизи на обласній МСЕК та зміни неправильно ухваленого рішення. Вказані службові особи допустили несумлінне виконання своїх обов`язків, яке проявилося у недотриманні визначеного порядку та критеріїв огляду пацієнтки ОСОБА_2 для визначення групи інвалідності. Своїми діями відповідальні працівники МСЕК порушили права особи на встановлення групи інвалідності за наявними показаннями стану здоров`я, що містить склад дисциплінарного проступку.

Оскаржуваний наказ виданий на підставі письмового звернення ОСОБА_2 від 29.12.2023 року, письмового пояснення голови комісії ОСОБА_1 від 02.01.2024 року, усного звернення ОСОБА_2 від 10.01.2024 року, усного пояснення лікаря-терапевта ОСОБА_3 від 10.01.2024, акту огляду Івано-Франківської міжрайонної МСЕК від 26.12.2023, акту огляду Івано-Франківської обласної МСЕК від 10.01.2024 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 було направлено на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) структурним підрозділом «Міська поліклініка № 4» КНП «ЦПМКДД», що підтверджується направленням від 30.11.2023 року.

За результатами огляду ОСОБА_2 медико-соціальною експертною комісією Івано-Франківською міжрайонної МСЕК у складі голови МСЕК ОСОБА_1, членів: ОСОБА_3, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та проведеної їй експертизи 20.12.2023 року, було складено акт огляду № 92 та прийнято рішення про продовження лікування останній з перебуванням на листку непрацездатності.

ОСОБА_2 не погодилася з таким рішенням Івано-Франківської МСЕК та 29.12.2023 року звернулася зі скаргою на ім`я керівника Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи ОСОБА_4, який скерував її на повторний контрольний огляд в Івано-Франківську обласну МСЕК.

Згідно акту № 81 огляду від 10.01.2024 року Івано-Франківської обласної МСЕК прийнято рішення про встановлення ОСОБА_2 третьої групи інвалідності без переогляду.

У п. 33 акту зазначено, що документами, які були підставою для винесення рішення, є направлення на МСЕК та акт огляду МСЕК № 92, згідно п. 35 направлення на МСЕК є обґрунтованим.

Акт огляду № 81 з експертним рішенням підписаний головою обласної МСЕК і трьома членами комісії без зауважень.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до положень статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Такий правовий висновок закріплено в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 369/3071/19.

Судом встановлено, що згідно посадової інструкції лікаря-ортопеда-травматолога, голови Івано-Франківської міжрайонної МСЕК ОСОБА_1, лікарь-ортопед-травматолог, голова Івано-Франківської міжрайонної МСЕК у своїй діяльності керується Положенням про медико-соціальну експертизу, порядком організації і проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, інструкцією про встановлення груп інвалідності, порядком встановлення МСЕК ступеня втрати працездатності у відсотках, відомчими інструкціями та наказами, в тому числі по обласному бюро медико-соціальної експертизи (п. 1.3); зобов`язаний проводити медико-соціальну експертизу, тобто визначити ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) осіб, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2.2.3); несе відповідальність за неякісну роботу, помилкові дії, бездіяльність, неприйняття рішень, які входять до сфери його обов`язків та компетенції згідно чинного законодавства (п. 4.2); повинен знати чинне законодавство про охорону здоров`я та нормативні документи, що регламентують діяльність служби МСЕ та реабілітації інвалідів; стандарти надання медико-експертної допомоги, клінічну хірургію, причини та критерії визначення обмеження життєдіяльності та інвалідності; показники захворюваності, тимчасової непрацездатності, інвалідності при хірургічних хворобах, смертності (п. 5.1, 5.3, 5.4).

Згідно пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пункт 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), було передбачено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Відповідно до пункту 3.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) група інвалідності III встановлюється при захворюванні - тотальна тиреоїдектомія з субкомпенсованим або некомпенсованим гіпотиреозом при адекватному лікуванні.

Згідно Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення терміну повторного огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 10 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) третя група інвалідності встановлюється при первинному (тотальна тиреоїдектомія) або вторинному (внаслідок патології гіпофізу) гіпотиреозі у тяжкій формі у стадії субкомпенсації або декомпенсації за неефективності адекватного лікування.

Судом встановлено, що згідно направлення від 30.11.2023 року структурного підрозділу «Міська поліклініка № 4» КНП «ЦПМКДД» ОСОБА_2 було направлено на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК).

Наявний в ОСОБА_2 діагноз - післяопераційний гіпотиреоз, важка форма, ст. медикаментозної субкомпенсації, тотальна тиреоїдектомія (повне видалення щитовидної залози) внаслідок папілярної карциноми (папілярного раку) щитовидної залози, відповідно до п. 7 Положення №1317 та в п. 3.4 Інструкції №561 був підставою для встановлення ОСОБА_2 третьої групи інвалідності без переогляду.

20.12.2023 року в Івано-Франківській міжрайонній МСЕК при проведені огляду громадянці ОСОБА_2 не було встановлено III групу інвалідності, а було продовжено листок непрацездатності.

Актом №81 огляду медико-соціальною експертною комісією Івано-Франківської обласної МСЕК від 10.01.2024 року, ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності без переогляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що наказ від 17.01.2024 року № 2 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності членів Івано-Франківської міжрайонної МСЕК» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, прийнятий уповноваженою особою, з дотриманням визначених ст. 148 КЗпП України строків та порядку, передбаченого ст. 149 КЗпП України. Оскаржуваний наказ містить конкретне формулювання правопорушення із зазначенням періоду його скоєння, а також містить посилання на порушення ОСОБА_1 вимог розпорядчих документів Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 10 та наказу МОЗ України від 05.09.2012 № 56, та посилання на документи, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, містить інформацію та висновки щодо неналежного виконання позивачем своїх професійних обов`язків, яке полягає у порушенні порядку та критеріїв визначення групи інвалідності пацієнтці через ухвалення необґрунтованого рішення комісією МСЕК.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав оцінки тому, що в оспорюваному наказі зазначено, що його письмові пояснення є нечитабельними, однак в наказі одночасно зазначено, що його пояснення не по суті, оскільки згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Такі пояснення ОСОБА_1 надав. Зазначення в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності про те, що письмові пояснення одночасно є нечитабельними та не по суті не є підставою для скасування оскаржуваного наказу, так як уповноваженим органом позивачу було запропоновано надати пояснення стосовно проведення 20.12.2023 року комісією огляду ОСОБА_2 і такі пояснення позивач надав. Не взяття до уваги пояснень позивача не є підставою для скасування оскаржуваного наказу. Факт неналежного виконання позивачем трудових обов`язків підтверджено належними доказами.

Доводи скаржника на те, що висновок суду першої інстанції в частині посилання на положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 10 є суто суб`єктивним і ґрунтується на неправильному тлумаченні та припущені не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Так, згідно Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення терміну повторного огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 10 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) третя група інвалідності встановлюється при первинному (тотальна тиреоїдектомія) або вторинному (внаслідок патології гіпофізу) гіпотиреозі у тяжкій формі у стадії субкомпенсації або декомпенсації за неефективності адекватного лікування. Згідно пункту 3.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) група інвалідності III встановлюється при захворюванні - тотальна тиреоїдектомія з субкомпенсованим або некомпенсованим гіпотиреозом при адекватному лікуванні.

Тобто, наявність діагнозу "первинна (тотальна тиреоїдектомія)" є підставою для встановлення III гупи інвалідності.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представник Івано-Франківської обласного бюро медико-соціальної експертизи ОСОБА_4 пояснив, що при захворюванні пацієнтки ОСОБА_2 при первинному огляді повинна була встановлена третя група інвалідності.

Згідно акту № 81 огляду від 10.01.2024 року Івано-Франківської обласної МСЕК прийнято рішення про встановлення ОСОБА_2 третьої групи інвалідності без переогляду.

З урахуванням зазначеного, висновок суду про те, що наявний діагноз в ОСОБА_2 був підставою для встановлення останній третьої групи інвалідності є правильний та відповідає вимогам закону і встановленим по справі обставинам. Доводи апеляційної скарги в цій частині є власним тлумаченням абзацу 41 «група інвалідності III Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення терміну повторного огляду» та не заслуговує на увагу, з підстав зазначених вище.

Доводи апеляційної скарги про те, що пацієнтка не здійснивши повного курсу лікування, поспішно подає документи на МСЕК для встановлення їй групи інвалідності, що може свідчити про те, що в період воєнного стану пацієнтка, перебуваючи у шлюбі, намагалася якнайшвидше отримати статус особи з інвалідністю і тим самим використати для свого чоловіка п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не заслуговують на увагу, оскільки на такі обставини позивач не посилався у позовній заяві і ця обставина не впливала на проведення огляду міськрайонною МСЕК, оскільки пацієнтку було направлено у визначеному законом порядку для огляду міськрайонною МСЕК за наявності діагнозу для встановлення останній інвалідності. Крім того, на час огляду міськрайонною МСЕК (20 грудня 2023 року) стаття 23 вказаного Закону не містила такої норми.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що ОСОБА_2 не пройшла курс лікування йодотерапією не заслуговують на увагу, оскільки діагноз, який було встановлено ОСОБА_2 відповідно до положень пункту 3.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та згідно Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення терміну повторного огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 10 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) був підставою для встановлення останні третьої групи інвалідності, що також підтверджується актом № 81 огляду від 10.01.2024 року Івано-Франківської обласної МСЕК.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем надано докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Позивачем не надано належних доказів, які б спростовували підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно наказу №2 від 17 січня 2014 року. Судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, внаслідок чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то відсутні підстави для перерозподілу витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 04 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 січня 2025 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

Є.Є. Мальцева