Рішення

від 08.10.2024 по справі 626/1315/24

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/1315/24

Провадження № 2/626/321/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.10.2024 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Дудченка В.О.,

за участю секретаря - Зінченко Л.В.,

представника позивача - адвоката Заворотній А.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Демяник Н.Л. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Берестин (Красноград) в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 з третьою особою Службою у справах дітей та сім`ї Красноградської міської ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення та зменшення розміру аліментів, в якому просить:

- встановити нецільове використання ОСОБА_1 аліментів, що сплачувались ОСОБА_4 на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04.09.2019 року по справі №626/1834/19, починаючи з листопада 2022 року;

- зменшити розмір аліментів, встановлених рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 04.09.2019 року по справі №626/1834/19 до 1/10 від заробітку (доходів) ОСОБА_4 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 5 прожиткових мінімумів щомісячно, починаючи з листопада 2022 року;

- відкликати виконавчий лист, виданий Красноградським районним судом Харківської області від 04.09.2019 року по справі №626/1834/19;

- зобов`язати ОСОБА_1 використовувати аліменти, що сплачуються ОСОБА_4 згідно рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04.09.2019 року по справі №626/1834/19 виключно на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн та витрати на банківські послуги в сумі 200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Заворотній А.В. зазначив, що з 25.07.2015 року позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 19.12.2019 року №626/2415/19 розірваний, рішення набрало законної сили 20.01.2020 року. Від цього шлюбу у сторін народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 04.09.2019 року по справі №626/1834/19 стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.08.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Окрім того, вказаним рішенням було стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 09.08.2019 і до досягнення дитиною трирічного віку. Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Красноградського ВДВС у Красноградському районі Харківської області від 24.04.2023 загальна сума сплачених позивачем на користь відповідача аліментів на утримання їх спільної дитини за період з квітня 2022 по березень 2023 років складає 162 738,42 грн, заборгованість відсутня. Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Красноградського ВДВС у Красноградському районі Харківської області від 11.12.2023 №82241 загальна сума сплачених позивачем на користь відповідача аліментів на утримання їх спільної дитини за період з грудня 2022 по листопад 2023 років складає 245 395,68 грн, заборгованість відсутня. В 2023 році (з січня 2023 по листопад 2023) середньомісячний розмір аліментів, сплачених позивачем на користь відповідача на утримання їх спільної дитини складав 22 011,12 грн. Таким чином розмір сплачених позивачем аліментів на утримання дитини за 11 місяців значно перевищував прожитковий мінімум на дитину відповідного віку. В порядку, передбаченому ст. 186 СК України, за заявою позивача, третьою особою був проведений контроль за цільовим використанням відповідачем аліментів на утримання дитини. Вказує на необ`єктивність висновку третьої особи інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вказаних нею витрат отриманих аліментів на утримання дитини. Відповідач під час здійснення двох інспекційних відвідувань не змогла пояснити та підтвердити доказами цільове використання всієї суми отриманих від позивача аліментів на дитину починаючи з листопада 2022 року. В той час надані відповідачем пояснення та докази підтверджують нецільове використання аліментів, зокрема на погашення заборгованості по оплаті комунальних послуг будинку, який належить іншій особі та інші витрати. Також вказує, що 09.06.2023 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилась дитина ОСОБА_7 . Тобто у позивача з 05.12.2023 року на утриманні знаходиться ще одна дитина, крім того на його утриманні знаходиться дружина, яка на даний час не працює. В зв`язку з народженням дитини позивач несе додаткові витрати на забезпечення потреб новонародженої дитини. Окрім дружини та новонародженої дитини та дружини на утриманні позивача перебувають непрацездатні батьки які мають незначну пенсію, що підтверджується їх пенсійними посвідченнями та довідками про доходи. При цьому відповідач працює та отримує дохід від 10000,00 грн до 12000,00 грн, щомісяця. Відповідач зобов`язана на рівні з позивачем нести половину витрат на утримання дитини. На даний час майновий стан відповідача покращився порівняно із станом, що існував на момент прийняття судом рішення про стягнення аліментів, а саме відповідач працює та отримує щомісячний дохід, також позивач зареєструвала шлюб із чоловіком та проживає в його будинку, що свідчить про забезпечення її та дитини житлом. При цьому наданими позивачем доказами підтверджується зміна сімейного стану позивача та окремо істотні зміни на гірше в майновому стані позивача, порівняно із станом, що існував на момент прийняття судом рішення про стягнення з позивача аліментів, а саме: поява другої дитини, перебування на утриманні позивача дружини та батьків, додаткові витрати на другу дитину та лікування батьків. З урахуванням обов`язків по утриманню дітей, дружини та батьків вважає, що розмір аліментів на першу дитину позивача має складати не більше 1/10 від заробітку доходу позивача. При цьому вказує, що розмір аліментів необхідно змінити з листопада 2022 року, оскільки позивач довів нецільове використання відповідачем аліментів.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 08.04.2024 року відкрито провадження у даній справі та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 07.05.2024 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження на загальне провадження.

Ухвалою від 15.08.2024 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та справу призначено до судового розгляду.

Пояснення учасників судового процесу в судовому засіданні.

Представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Заворотній А.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі на задоволенні позову наполягав з підстав викладених у позовній заяві зачитавши її в судовому засідання.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні частково визнала позовні вимоги в частині зменшення розміру аліментів на утримання дитини до 1/6 частки від усіх заробітків позивача, інші позовні вимоги не визнала, вказавши на те, що вона аліменти на утримання дитини витрачала тільки за їх цільовим призначення, в той період коли позивач платив аліменти в більшому розмірі, вона здійснила відповідні накоплення та відклала гроші на майбутнє дитини. На даний час розмір аліментів значно зменшився.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пілігрім П.О. в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги в частині зменшення розміру аліментів на утримання дитини до 1/6 частки від усіх заробітків позивача з дня набрання даним рішенням законної сили відповідно до рівності обох дітей, інші позовні вимоги не визнав, вказавши на те, що позивач не надав доказів нецільового використання відповідачкою аліментів, а навпаки докази у справі свідчать, що відповідачка витрачала аліменти за цільовим призначенням. Зокрема за заявою позивача, щодо контролю за цільовим витрачанням аліментів, службою у справах дітей здійснено відповідну перевірку та не встановлено факту нецільового витрачання аліментів. При здійсненні вказаної перевірки було встановлено, що відповідач готівкою відклала аліменти на майбутнє сина близько 40000,00 грн. Крім того відповідно до наданих відомостей відповідач також відкрила на ім`я дитини банківський рахунок на якому станом на 24.04.2024 року знаходиться 39027,53 грн. Також вказав, що додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану та яка входить до доходів позивача, які враховуються при визначенні розміру аліментів, не має систематичний щомісячний характер та встановляється на період воєнного стану, розмір якої залежить від завдань покладених на військовослужбовця, а тому відповідно до довідки на даний час аліменти сплачуються у значно меншому розмірі, ніж за в той період на який посилається позивач у позові, та за який просив здійснити орган опіки та піклування інспекційне відвідування щодо цільового витрачання аліментів на утримання дитини. Зокрема позивач за період з 01.05.2024 року по 01.09.2024 року сплатив аліменти в загальному розмірі 32872,42 грн. Відповідно до довідок про доходи матеріальне становища платника аліментів значно покращилось з дати винесення рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5, а матеріальне становище відповідача значно скромніше. Матеріальна можливість одного із батьків здійснити більший вклад на утримання дитини, не можуть ставити дитину в несприятливі матеріальні умови за умови неможливості надати іншим із батьків аналогічне матеріальне утримання. Двоє синів позивача мають однакове право на їх утримання батьком. Зменшення аліментів на старшу дитину до 1/10 частини від усіх видів доходу платника аліментів безпосередньо позначиться на його матеріальному становищі. Крім того, вважає безпідставними посилання позивача щодо наявності на утриманні інших утриманців. Зокрема позивач є неєдиною дитиною у своїх батьків, а отже інші діти теж їх зобов`язані утримувати. Матеріали справи також вказують на те, що доходи позивача дозволяють утримувати його дружину, а на дитину при її народженні виплачена матеріальна допомога. Крім того позивач по справі не приймає участі у додаткових витратах на утримання сина ОСОБА_8 .

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Красноградської міської ради - Демяник Н.Л. в судовому засіданні пояснила, що службою на підставі заяви ОСОБА_4 були здійснені інспекційні відвідування родини ОСОБА_1 з приводу нецільового витрачання нею аліментів на утримання дитини, але ними нецільового витрачання аліментів відповідачем не будо встановлено, дитина забезпечена всім необхідним для навчання та розвитку, мати дитини аліменти спрямовує на забезпечення потреб дитини у харчування, одязі, в охороні здоров`я, отриманні освіти та на створення гідних умов життя дитині.

Суд вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Позиція суду.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Фактичні обставини, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Як встановлено судом, з 25.07.2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 19.12.2019 року №626/2415/19 розірваний, рішення набрало законної сили 20.01.2020 року.

Від вказаного вище шлюбу сторони по справі мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 22.03.2017 НОМЕР_1 .

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 04.09.2019 року по справі №626/1834/19 стягнуто з ОСОБА_4 на користь відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.08.2019 року і до досягнення дитиною повноліття (рішення суду переглянуто в програмі Д-3).

Окрім того, вказаним рішенням було стягнуто з ОСОБА_4 на користь відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу) Позивача щомісячно, починаючи з 09.08.2019 і до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до вказаного вище рішення ОСОБА_4 подав про визнання позову у справі №626/1834/19.

Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Красноградського ВДВС у Красноградському районі Харківської області від 24.04.2023 загальна сума сплачених позивачем на користь відповідача аліментів на утримання їх спільної дитини за період з квітня 2022 по березень 2023 років складає 162 738,42 грн, заборгованість відсутня.

Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Красноградського ВДВС у Красноградському районі Харківської області від 11.12.2023 №82241 загальна сума сплачених позивачем на користь відповідача аліментів на утримання їх спільної дитини за період з грудня 2022 по листопад 2023 років складає 245 395,68 грн, заборгованість відсутня.

Сімейне становище ОСОБА_4 , яке було станом на 2019 рік, змінилось, оскільки 09.06.2023 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 від 09.06.2023 року, і у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 .

Крім того після 2019 року батько позивача ОСОБА_10 досяг пенсійного віку та з 2021 року перебуває на пенсії, підтверджується копіями свідоцтва про народження та пенсійного посвідчення, мати позивача ОСОБА_11 , перебуває на пенсії з 2014 року, підтверджується копіями свідоцтва про народження та пенсійного посвідчення, тобто на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 має вже матір пенсійного віку. Відповідно до копій Виписок із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого батьки позивача мають хронічні захворювання. Загальний розмір пенсії батька з березня 2023 року по лютий 2024 року становить 48875,08 грн, а матері за такий же період - 33120,00 грн, що підтверджується копіями довідок про доходи.

Щодо встановлення нецільового використання аліментів та зобов`язання відповідача витрачати аліменти виключно на утримання дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно зі статтею 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Витрачання аліментів за цільовим призначенням означає, що той із батьків або інші особи, відповідно до ст. 179 СК України, на ім`я якого вони виплачуються, зобов`язаний спрямовувати їх на забезпечення потреб дитини у харчування, одязі, в охороні здоров`я, отриманні освіти та на створення гідних умов життя дитині. Сама неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

Відповідно до статті 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Механізм здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів визначений Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 15 листопада 2018 року № 1713 (далі - Порядок).

Так, відповідно до п. 2 Порядку, контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюють органи опіки та піклування шляхом проведення інспекційних відвідувань одержувача аліментів.

За змістом пункту 14 Порядку чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності. Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.

Отже, саме на орган опіки та піклування покладено здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів, який може здійснюватися як власною ініціативою органу, так і за заявою платника. Для платника аліментів у разі нецільового витрачання аліментів передбачено право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Таким чином, в таких правовідносинах платник аліментів має покладатися лише на належне виконання своїх функцій органом опіки та піклування, його добросовісність та фаховість, оскільки інші докази витрачання коштів отримувачем не є належними доказами в таких правовідносинах.

Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року у справі №711/11054/17 (провадження № 61-42009св18), від 02 лютого 2021 року у справі № 751/1396/19 (провадження № 61-18643св19).

Як свідчить практика Верховного суду в аналогічних справах, відсутність усіх фінансових документів на підтвердження щомісячних витрат не може бути єдиним і достатнім доказом, який доводить факт використання тим з батьків, на користь якого зараховуються аліменти, отримуваних коштів на особисті цілі, на користь інших осіб або на будь-які інші потреби, які не пов`язані з утриманням і вихованням дітей.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі №553/2334/16-ц (провадження № 61-11343св18), від 17 травня 2021 року справа № 552/3611/19 (провадження № 61-2391св21).

Разом з тим, як встановлено судом в даній справі, органом опіки і піклування були здійснені інспекційні відвідування щодо перевірки цільового витрачання ОСОБА_1 аліментів, які ОСОБА_4 сплачує на утримання сина ОСОБА_5, та складено відповідні висновки, що нецільового витрачання аліментів ОСОБА_1 не встановлено, про що також будо зазначено представником третьої особи в судовому засіданні.

Виходячи із змісту норм чинного законодавства та оцінивши встановлені у справі докази і обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження підстав для встановлення нецільового використання аліментів з боку відповідачки, а тому, підстав для задоволення позовних вимог щодо встановлення нецільового використання аліментів та зобов`язання відповідача використовувати аліменти виключно на утриманні спільної дитини - немає.

Щодо зменшення розміру аліментів.

Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частинами 1, 2 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, за змістом ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Разом з тим, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів.

Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, зменшення розміру аліментів можливе при настанні певних умов.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Суд бере до уваги, що у пункті 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146) заначено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом ( Пункт 8 в редакції Постанови КМУ № 122 від 16.02.2022; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ N 1263 від 11.11.2022).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого 07 червня 2018 року № 260 (надалі Порядок) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до п.2 розділу XXXIV Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується у відповідних розмірах, розмір якої залежить зокрема від безпосередньої участі у бойових діях, покладених завданнях та від іншого.

Отже додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану та яка входить до доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, не має систематичний щомісячний характер та встановляється на період воєнного стану, розмір якої залежить від завдань покладених на військовослужбовця, а тому посилання позивача на ту обставину, що з нього постійно будуть утримуватися аліменти у вказаних в позовній заяві розмірах в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

При цьому під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Утримання інших осіб впливає на матеріальне становище утримувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач крім сина на якого платить аліменти, також має на утриманні сина, який народився після ухвалення рішення про стягнення аліментів, та дружину, яка з народженням сина не працює, а також має двох непрацездатних батьків, які можуть потребуюти матеріальної допомоги.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Підсумовуючи такий підхід до визначення дійсних обставин для застосування правил статті 192 СК України, можна дійти висновку, що зміна сімейного стану є самостійною (достатньою) та незалежною, але не безумовною (беззастережною) обставиною для зменшення розміру утримання.

Отже, логічний зв`язок обставин, передбачених статтею 192 СК України, з обов`язком утримувати дитину, свідчить, що зміна сімейного стану є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів тоді, коли ці обставини впливають на можливість виплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі.

У даній справі зміна сімейного стану позивача та створення нової сім`ї зумовила появу додаткових утриманців - малолітньої сина та дружини, яка здійснює догляд за дитиною, а тому теж потребує матеріальної допомоги чоловіка, та батька, який досяг пенсійного віку, і також потребує матеріальної допомоги від сина.

Зміна сімейного стану призвела до появи нових матеріальних зобов`язань у позивача, що у будь-якому разі вплинуло на матеріальний стан позивача та можливість надавати утримання сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у раніше визначеному розмірі.

У даній справі, після реєстрації нового шлюбу позивачем та народження в сім`ї позивача ще одного сина, не могло не вплинути на майновий стан позивача, оскільки народження нового члена сім`ї потребує відповідно додаткових коштів на його утримання крім того, окрім новонародженого сина він повинен в силу ст. ст. 75, 84 СК України утримувати й дружину, а також відповідно до ст. 202 СК України зобов`язаний утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Зазначене вище вказує на зміну майнового стану позивача як боржника за аліментними зобов`язаннями щодо сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Погіршення матеріального стану позивача стало наслідком не зменшення його заробітку або доходу, а викликано появою нових утриманців (дружини та сина) через зміну сімейного стану. Крім того суд також враховує, що позивач має батьків, які на час розгляду справи є непрацездатними та перебувають на пенсії, яким позивач зобов`язаний надавати матеріальну допомогу відповідно до Сімейного кодексу України.

За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням встановлених обставин даної справи, суд вважає за необхідне змінити розмір аліментів, які підлягають стягненню з позивача на підставі рішення на користь відповідача на утримання сини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Зменшення розміру аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини на утримання неповнолітнього сина, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом щодо захисту прав неповнолітньої дитини.

Частиною 4 ст. 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Висновки за результатами розгляду справи.

Враховуючи наведене позов підлягає частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат.

Щодо витрат сторін на правову допомогу суд зазначає наступне.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на стягненні з відповідача на користь позивача понесених судових витрат по справі на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн та банківські послуги в розмірі 200 грн.

Відповідач також наполягає на стягненні з позивача понесених неї судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, про що представником відповідача було заявлено в першому судовому засіданні, оскільки відзиву на позовну заяву позивач не подавав. При цьому вказував на те, що 30000,00 грн судових витрат на правничу допомогу адвоката є неспіввісними із складністю справи, у зв`язку із чим просив зменшити суму компенсації витрат позивача на правничу допомогу.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вже зазначалось, сторона позивача просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 30000,00 грн, а сторона відповідача просить стягнути із позивача судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн та зменшити розмір судових витрат позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем було пред`явлено до відповідача три позовні вимоги, з яких тільки одна позовна вимога задоволена частково, відповідач вказує на не співмірність судових витрат у даній справі, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, та вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Також позивач просить стягнути з відповідача банківські послуги в сумі 200 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до частини другої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При цьому, банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування.

Отже стягненню на користь позивача підлягають виключно судові витрати без врахування комісії, оскільки банк було обрано ним самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов`язковим до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги.

Суд також враховує, що позивач своїм право подати заперечення щодо заяви про розподіл судових витрат не скористався, при цьому даний позов суд задовольняє частково в межах визнаних позивачем позовних вимог, в іншій частині позову відмовляє, а тому суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмір 5000,00 грн.

Оскільки розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню із сторін є однаковим, і стягнення із відповідача на користь позивача, і стягнення із позивача на користь відповідача однакових сум, що до змін у матеріальному становищі кожного із них не призведе, суд вважає за необхідне застосувати зустрічне зарахування та залишити понесені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу за кожним із них.

Відповідач надав суду посвідчення учасника бойових дій.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Отже, з огляду на вказану норму відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що суд задовольняє частково одну позовну вимогу немайнового характеру з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605,80 грн, а іншу частину судового збору компенсувати за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного відповідно до ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 180-184, 192 СК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 206, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 з третьою особою Службою у справах дітей та сім`ї Красноградської міської ради Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та зменшення розміру аліментів,- задовольнити частково.

Змінити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04 вересня 2019 року по справі №626/1834/19, на користь ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.08.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, на 1/6 частину з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) проживає за адресою: АДРЕСА_3 , судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч грн 00 коп).

Застосувати зустрічне зарахування та залишити понесені ОСОБА_4 та ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу за кожним із них.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави, судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Іншу частину судового збору компенсувати за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківській апеляційний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.10.2024 року.

Суддя