Рішення

від 09.09.2024 по справі 631/733/24

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/733/24

провадження № 2/631/409/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1214672 від 30 квітня 2024 року діє адвокат Світлик Яніна Вікторівна, звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, в якій просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк у шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 27 вересня 2021 року Старовірівською сільською радою Красноградського району Харківської області складений відповідний актовий запис № 26.

Померлий ОСОБА_2 з 17 жовтня 1989 року та по день смерті був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті останнього залишилась спадщина, до складу якої входить дві земельні ділянки, розташовані на території Старовірівської об`єднаної територіальної громади Красноградського району Харківської області (до об`єднання Станичненська сільська рада Нововодолазького району) кадастровий номер 6324285000:01:002:0267, площею 0,6162 га та кадастровий номер 6324285000:03:001:0149, площею 4,8453 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали померлому відповідно до Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 064842 та серії ЯД № 023085, виданих 23 січня 2008 року Нововодолазькою районної державної адміністрації Харківської області.

При зверненні ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області з питань оформлення спадкових прав, останній було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що позивач разом із спадкодавцем на момент його смерті не проживала, звернувшись до нотаріуса 19 квітня 2024 року пропустила строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України.

Як вказала представник позивача, відповідно до витягів зі Спадкових реєстрів № 76798891 та № 76798904 від 30 квітня 2024 року, спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_2 не заведена, свідоцтва про спадщину не видавались, заповіти та спадкові договори не складались. Інших спадкоємців, окрім ОСОБА_1 , які б фактично прийняли спадщину або зверталися з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , немає. Позивач пропустила строк на прийняття спадщини через поважні причини, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 у родині ОСОБА_1 сталося страшне горе, а саме у віці 11 місяців 28 днів померла донька позивачки ОСОБА_3 . Далі, через початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України і певні родинні обставини, позивачка разом з сім`єю була змушена переїхати до іншого місця проживання до села Білухівка, Полтавського району, Полтавської області, де остання мешкає й на теперішній час. Наведені обставини, на думку представника позивача, створили об`єктивні труднощі для реалізації ОСОБА_1 своїх спадкових прав. Оскільки в інший спосіб, окрім як звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право позивачка не може, представник позивача просить визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, тривалістю шість місяців.

Відповідачем, СТАРОВІРІВСЬКОЮ СІЛЬСЬКОЮ РАДОЮ КРАСНОГРАСДЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у відповідності до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, до суду надано не було.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, а також роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду.

Стороною позивача в установлений законом та зазначений в ухвалі суду від 02 травня 2024 року строк, недоліки, що були підставою для залишення позовної заяви без руху, усунуті.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 травня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазькогорайонного судуХарківської областівід 17червня 2024року витребувановід приватногонотаріуса Полтавськогорайонного нотаріальногоокругу Полтавськоїобласті ЄременкоНаталії Олександрівни належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інформацію про наявність у Спадковому реєстрі заповітів, складених померлим.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, судом не вживалось.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності не надала, однак скористалась правом, наданим частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, щодо участі у судовому процесі через представника адвоката Світлик Яніну Вікторівну.

Уповноважений представник позивача адвокат Світлик Яніна Вікторівна у судове засідання також не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, 17 травня 2024 року з використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи представник позивача адвокат Світлик Яніна Вікторівна надіслала на адресу суду заяву, що була зареєстрована за вхідним № 3400/24-вх., відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі, просила суд розгляд справи провести за її відсутності та відсутності позивача.

Уповноважений представник СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у судове засідання теж не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно у відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, сільський голова СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Микола Біндус направив на адресу суду клопотання, що було зареєстроване за вхідним № 6559/24-вх. від 06 вересня 2024 року, відповідно до якого просив суд розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, провести за відсутності представника селищної ради, зазначивши, щодо розгляду справи по суті покладаються на розсуд суду.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно приписівпункту 1частини 3статті 223Цивільного процесуальногокодексу Україниякщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та відповідача, свідчать відповідні заяви, що подані їх представниками та долучені до матеріалів справи.

Отже, приймаючи до уваги той факт, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи, своїх процесуальних прав на участь у розгляді справи в суді, враховуючи, відсутність підстав для визнання їх явки обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи, що наведені у позовній заяві, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 64 років у місті Харків, Харківської області, помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 27 вересня 2021 року Старовірівською сільською радою Красноградського району Харківської області складений відповідний актовий запис № 26 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

До складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 входять земельні ділянки, розташовані на території Старовіріської об`єднаної територіальної громади Красноградського району Харківської області (колишня Станичненська сільська рада Нововодолазького району Харківської області) площею 4,8453 га, кадастровий номер 6324285000:03:001:0149, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та площею 0,6162 га, кадастровий номер 6324285000:01:002:0267, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали померлому відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 023085, виданого 23 січня 2008 року Нововодолазькою районної державної адміністрації Харківської області та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 064842, виданого 23 січня 2008 року Нововодолазькою районної державної адміністрації Харківської області.

Факт родинних відносин між позивачем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , як між донькою та батьком,підтверджується копієюсвідоцтва пронародження позивачасерії НОМЕР_2 ,виданого 10січня 1992року уселі Благодатне,Валківського району,Харківської області,з якоговбачається,що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Благодатне Валківського району Харківської області, про що 07 серпня 1990 року в Книзі реєстрації актів про народження зроблений відповідний актовий запис за № 23. Згідно вказаного свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 зазначено: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_5 . З копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00041266358, сформованого 05 вересня 2023 року о 15 годині 13 хвилин Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що 22 жовтня 2016 року Виконавчим комітетом Вільхуватської сільської ради Чутівського району Полтавської області складено актовий запис про реєстрацію шлюбу № 3, відомості про чоловіка: ОСОБА_6 , громадянин України, відомості про дружину: ОСОБА_1 , громадянка України. Після державної реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_4 з « ОСОБА_7 » змінено на « ОСОБА_8 ».

Відповідно до копії довідки № 132, виданої 24 квітня 2024 року старостою Слобожанського старостинського округу № 3 Старовірівської сільської ради Красноградського району Харківської області ОСОБА_9 , встановлено, що померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 17 жовтня 1989 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проживав на день смерті один, більше за даною адресою осіб не зареєстровано.

З копії довідки виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 01-19-05.1/307 від 17 квітня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 та має наступний склад сім`ї: син ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (мешкає без реєстрації), син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (мешкає без реєстрації); син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (мешкає без реєстрації).

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Єременко Наталії Олександрівни з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 .

Постановою приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Єременко Наталії Олександрівни від 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що на момент смерті спадкодавця разом з позивачкою він не проживав, а отже звертаючись до нотаріуса 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Згідно інформації,наданої приватнимнотаріусом Полтавськогорайонного нотаріальногоокругу Полтавськоїобласті ЄременкоНаталією Олександрівною26червня 2024року за№ 43/01-16,що надійшлана адресусуду 11липня 2024року тазареєстрована завхідним №5290/24-вх,встановлено,що спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусом не заводилась.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 77473838, наданої приватним нотаріусомПолтавського районногонотаріального округуПолтавської областіЄременко НаталієюОлександрівною тасформованою 27 червня 2024 року, вбачається, що за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі інформація про наявність спадкових справ після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня.

Отже, із наданої приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області інформації вбачається, що інших спадкоємців, які б фактично прийняли спадщину або зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом або за законом після смерті ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормамиЦивільного кодексу України № 435-ІV від 16 січня 2003 року, Книгою шостої Цивільного кодексу України, зокрема главою 86 та главою 87.

Так, положеннями статті 1216 Цивільного кодексу України регламентовано, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

У статті 1223 Цивільного кодексу України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

З матеріалів справи судом встановлено, що спадкування здійснюється за законом.

Приписами статті 1258 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі і народжені після його смерті, батьки померлого, той з подружжя, який його пережив (стаття 1261 Цивільного кодексу України).

Як встановлено під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .

При цьому, із наявних в матеріалах справи доказів, судом не встановлено інших спадкоємців першої черги за законом, які в установленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 (спадкодавець на час смерті мешкав один, до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заведена).

Згідно з частиною 1 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на часвідкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягомстроку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При цьому реалізація права на спадкування спадкоємцем, закликаним до спадкування, який постійно не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, здійснюється шляхом прийняття ним спадщини з подачею до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття, як це передбачено частиною 1 статті 1269 Цивільного кодексу України відповідно до якої спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Положеннями статті 1270 Цивільного кодексу України обумовлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Оскільки з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 із померлим (спадкодавцем) ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами, позивач повинна була подати нотаріусу впродовж шести місяців з дня смерті спадкодавця заяву про прийняття спадщини за законом, проте вказаних дій не вчинила.

Відповідно до правил, обумовлених частинами 1 та 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємиць протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як свідчить тлумачення частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила наведеної норми права про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини через, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19). При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Суд також бере до уваги, що Пленум Верховного Суду України у пункті 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного вище, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після батька, ОСОБА_2 , мотивовані тим, що у її родині сталося страшне горе, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 11 місяців 28 днів померла донька позивачки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 17 лютого 2022 року Чутівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 40.

Крім того, як зазначила позивач, через початок повномасштабного вторгнення, проведенням військових дій та через певні родинні обставини, позивачка разом із іншими трьома дітьми змушена була переїхати до іншого місця проживання, а саме до села Білухівка, Полтавського району, Полтавської області, де мешкає зараз без реєстрації з синами: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджено копією довідкою № 01-19-05.1/307, виданою 17 квітня 2024 року Виконавчим комітетом Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

В даному випадку суд вважає, що вказані позивачем причини пропуску строку для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини можливо віднести до поважних, оскільки вони пов`язані з об`єктивними, непереборними та значущими перешкодами для вчинення цих дій (смерть батька 20 вересня 2021 року, майже через п`ять місяців смерть рідної дитини, якій не виповнилось й року, а саме 16 лютого 2022 року, початок повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію України, які зумовили позивача з трьома дітьми змінити місця проживання).

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази, суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 впродовж встановленого законом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не прийняла її з об`єктивних причин, викликаних певними трагічними обставинами, що склались в родині протягом короткого проміжку часу, проведенням воєнних дій, а тому можливо вказати, що строк для прийняття спадщини нею пропущений з поважних причин. Крім того, суд бере до уваги, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом, інших осіб, які б в установлений законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не встановлено.

Слід також зауважити, що спадщина після померлої ОСОБА_2 на даний час залишилась відкритою та ніким не прийнята, відемурлою у відповідності до приписів статті 1277 Цивільного кодексу України не визнана, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом, яка звернулась для оформлення спадкових прав, відповідач територіальна громада проти позовних вимог не заперечувала (відзив на позовну заяву не надали), а сам по собі факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, враховуючи емоційний стан позивача, яка залишилась з трьома дітьми.

Крім того, з аналізу приведених вище норм Цивільного законодавства України необхідно дійти висновку, що, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини із поважних причин, закон гарантує йому право для звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону, не є безпідставним та непропорційним.

З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що позбавлення позивача права на спадщину у даному випадку буде надмірним тягарем, що не є пропорційним меті законодавчого обмеження строку подання заяви про прийняття спадщини, відтак, буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27 червня 2000 року у справі «Ілхан проти Туреччини» вказав, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши в силу положень статей 76 80 Цивільного процесуального кодексу України надані докази в їх сукупності, керуючись принципом пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, й на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, враховуючи, що позивач в інший спосіб, окрім як звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право не може, строк звернення до нотаріальної контори не дотриманий позивачем з поважної причини (втрата батька та маленької дитини, повномасштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію України, побоювання за своє життя та життя своїх рідних через постійні обстріли), остання є спадкоємцем за законом, інших спадкоємців, які в установлений законом строк та порядок прийняли б спадщину після смерті ОСОБА_2 не встановлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_2 , тривалістю три місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили. Саме такий строк, на переконання суду, буде достатнім для реалізації спадкових прав позивача.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положеньстатті 141 Цивільного процесуального кодексу Україниз урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не приймається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1 5, 7, 10 13, 17 19, 58, 64, 76 81, 83, 128 131, 211, 214, 223, 235, частиною 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 265, 268, 272, 273, 293, 315, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю три місяця, який відраховувати з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: СТАРОВІРІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398092, адреса місцезнаходження: вулиця Центральна, будинок № 60, село Старовірівка, Красноградський район, Харківська область.

Повний текст рішення складений та підписаний з урахуванням приписів частини 3 статті 124 та частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України 18 вересня 2024 року.

Суддя: Т. М. Трояновська