Ухвала

від 09.10.2024 по справі 160/25642/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 жовтня 2024 року Справа 160/25642/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державну службу України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 30.09.2024 року просить: визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сищик Олександра Олександровича про відкриття виконавчого провадження № 72714617 від 19.09.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 34000 грн.

У позовній заяві позивач просить суд поновити строк звернення з позовом до суду, оскільки про існування оскаржуваної постанови позивач довідався лише 11.09.2024 року, а з позовом до суду звернувся 24.09.2024 року через збій у роботі системи Електронний суд.

Ухвалою суду від 02.10.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державну службу України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845).

В ухвалі про про відкриття провадження у справі суд не вирішував питання про поновлення строку звернення з позовом до суду.

Учасники справи повідомлені про розгляд справи за допомогою системи Електронний суд, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Суд, дослідивши клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду, встановив наступне.

Предметом спору є правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 72714617 від 19.09.2023 року.

Згідно вимог ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідач не надав суду доказів вручення позивачу копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 72714617 від 19.09.2023 року раніше ніж 11.09.2024 року, тобто дати, яку вказує позивач у позовній заяві.

Останній день строку подання позовної заяви припадає на 21.09.2024 року, тобто суботу.

Згідно ч.6 ст. 121 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, останній день строку подання позовної заяви 23.09.2024 року.

Однак 23.09.2024 року система Електронний суд не працювала належним чином, що підтверджується зверненням представника позивача до служби технічної підтримки від 23.09.2024 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

У постанові Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 зазначено, що «причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».

Враховуючи те, що позивач не зміг подати вчасно позов до суду через об`єктивні та незалежні від нього причини - не працювала належним чином ситема Елетронний суд, враховуючи те, що строк пропущений лише на один календарний день, то суд вважає поважними причини пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду, а строк таким, що підлянає поновленню.

Керуючись ст. 121,122, 287 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з даним позовом до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя С.В. Златін