Рішення

від 27.09.2024 по справі 363/6737/23

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 363/6737/23

Провадження № 2/747/73/24

РІШЕННЯ

іменем України

27.09.2024 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт Талалаївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТЕСТ-АВТО», треті особи - Головний сервісний центр МВС, Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідачів та третьої особи. В обґрунтування позову зазначає, що на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 46768062 (з 08.04.2021 року номер змінено на № 65077757) з примусового виконання :

- виконавчого листа № 2-1571 виданого 04.01.2012 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_7 н користь ПАТ «Український комунальний банк» боргу в сумі 30 139, 28 грн;

- виконавчого листа № 2-14113/2010, виданого 03.01.2013 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_8 та з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Демарк» боргу в сумі 40 303, 90 грн (ВП № 36186765)

- виконавчого листа № 2/357/1017/13, виданого 20.01.2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВіЕйБіБанк» боргу в сумі 18 473, 01 грн (ВП № 41961559)

21.08.2013 року державним виконавцем Огер О.А. було описано та накладено арешт на належний позивачці автомобіль FORD FOCUS, 2004 р.р., д.н.з. НОМЕР_1 , про що в той самий день складено акт опису і арешту майна, а сам автомобіль переданий позивачці на відповідальне без будь-яких обмежень у користуванні. Проте вже 14.09.2013 року у зв`язку з розшуком ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції належний позивачці автомобіль було затримано працівниками міліції та доставлено для зберігання на спеціальний майданчик, розташований по АДРЕСА_1 . Лише через рік і три місяці 03.12.2014 року державним виконавцем ОСОБА_9 було повторно описано та накладено арешт на належний позивачці автомобіль FORD FOCUS, 2004 р.р., д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходився на спеціальному майданчику по АДРЕСА_1 . Тобто весь цей час автомобіль позивачки знаходився просто неба та втрачав товарний вид. 30.01.2015 року державний виконавець Кравченко О.Г. автомобіль позивачки передав на зберігання невідомій особі ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ніби проживає по АДРЕСА_2 , хоча відмітка у паспорті свідчить про інше, і який не є ані стороною, ані представником сторони виконавчого провадження. В подальшому постановою головного державного виконавця міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Кравченко О.Г. від 02.03.2015 року, ТОВ «Українська експертна група» призначено експертом у зведеному виконавчому провадженні № 46768062з примусового виконання виконавчих листів № 2-1571 від 04.01.2012 року, № 2-14113/2010 від 03.01.2013 року та № 2/357/1017/13 від 20.01.2014 року, виданих Білоцерківським міськрайонним судом Київської області. Проте на даний час в матеріалах зведеного виконавчого провадження відсутній будь-який експертний висновок щодо вартості автомобіля FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_1 , відсутні відомості про його реалізацію та зменшення чи взагалі погашення суми боргу позивачки. За 6 років виконавча служба не спромоглась реалізувати належний позивачці автомобіль та задовольнити вимоги стягувачів, оскільки вартості автомобіля FORD FOCUS, 2004 р.в. станом на дату його затримання, опису та арешту було б достатньо для погашення практично усієї суми боргу позивачки, оскільки на той час автомобіль коштував близько 81 290, 0 грн відповідно довідки експерта. Тому у позивачки виникли обґрунтовані підозри що її автомобіль взагалі вже відчужений ОСОБА_10 , оскільки зв`язатися з ним їй не вдалося за номером телефону відповідає інша особа, а за адресою, вказаною в акті опису й арешту майна ОСОБА_10 знятий з реєстрації 14.10.2014року.

26.10.2020 року позивач звернулась до Білоцерківського міського відділу ДВС з клопотанням про вчинення виконавчих дій, в якому просила провести перевірку наявності у зберігача майна ОСОБА_10 належного їй автомобіля, описаного та арештованого 03.12.2014 року, визначити ринкову вартість автомобіля FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_1 та реалізувати його в порядку Закону України «Про виконавче провадження». Через три місяці 27.01.2021 року позивача повідомлено, що з метою розшуку належного їй транспортного засобу направлено дві вимоги про повідомлення державному виконавцю місця знаходження транспортного засобу, одну на адресу, вказану в заяві зберігача, другу на адресу однієї з двох юридичних осіб, де він є засновником та керівником. 15.03.2021 року позивач звернулась до Міністерства юстиції із заявою про проведення позапланової цільової перевірки Білоцерківського МВ ДВС щодо виконання зведеного виконавчого провадження, по якому вона є боржником. Але фактично ніякої перевірки проведено не було. У відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області від 16.04.2021 року позивачці вказано, що державним виконавцем направлено повідомлення до правоохоронних органів про вчинення зберігачем майна ОСОБА_10 злочину, передбаченого ст 388 КК України. Копія зазначеного подання було направлено позивачці державним виконавцем 09.07.2021 року. позивачці стало зрозуміло, що належний їй автомобіль втрачено. Вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, ОСОБА_5 звернулась до суду із скаргою на рішення (дії, бездіяльність) державного виконавця. Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 24.02.2022 року визнано неправомірними дії Головного державного виконавця міського відділу ДВС Білоцерківського міського управління юстиції Кравченко О.Г., що полягали у безпідставній передачі на зберігання автомобіль FORD FOCUS, 2004 р.р., д.н.з. НОМЕР_1 сторонній особі, та бездіяльність, що полягала у невинесенні постанови про арешт майна боржника та тривалому нездійсненні дій щодо реалізації належного ОСОБА_5 автомобіля FORD FOCUS, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 . Крім цього зазначеною ухвалою відділ ДВС у місті Біла Церква зобов`язано вжити всі необхідні виконавчі дії у спосіб, порядку та строки, встановлені законом, з примусового виконання зведеного виконавчого провадження з метою поновлення порушених прав ОСОБА_5 та повідомити суд і заявника про це. Неправомірні рішення державного виконавця спричинили Барановській матеріальну шкоду, оскільки транспортний засіб у не вилучили, а борг по виконавчому провадженню не зменшився.

13.06.2023 вона звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом до держави Україна в особі відділу ДВС у м. Біла Церква, треті особи ПАТ «Український комунальний банк», ПАТ «Банк Демарк», ПАТ «ВіЕйБі Банк», Державна казначейська служба України про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Під час підготовчого засідання в Білоцерківському міськрайонному суді по даній справі позивачці стало відомо, що ОСОБА_10 помер ще у 2017 році, а належний їй автомобіль було неодноразово відчужено та на даний час зареєстровано за ОСОБА_2 . Також позивачці стало відомо, що за життя ОСОБА_10 обвинувачувався у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст 190 КК України, ч.2 ст 200 КК України, ч.1 ст 205 КК України, ч.2 ст 364-1 КК України, ч.1 ст 366 КК України. За скоєне не був засуджений, оскільки помер. Але причетність ОСОБА_10 до кримінальних правопорушень встановлена вироком Шевченківського районного суду м Києва від 20.11.2018 року, що характеризує його як недобросовісного, ненадійного зберігача майна, який міг допустити чи сприяти розтраті належного позивачці майна. Крім того, позивачці стало відомо, що ланцюжок відчужень її транспортного засобу почався з ніби то її звернення 11.08.2015 року до ВРЕР ДАІ з обслуговування Вишгородського району для отримання дублікат у свідоцтва про реєстрацію на транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , а вже 19.08.2015 року вона ніби то продала цей транспортний засіб ОСОБА_6 через торгівельну організацію ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО». Проте позивачка цього не робила і фізично не могла зробити, оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу у неї ніхто не вилучав і вона наявне у неї, тому отримувати дублікат не було потреби. Крім того, автомобіль у неї вилучили ще у 2013 році і з того часу не повертали. Однак у 2015 році для перереєстрації транспортного засобу на іншого власника необхідно було пред`явити цей транспортний засіб для огляду з метою звірення ідентифікаційних номерів. Тому належний позивачці транспортний засіб було відчужено без її згоди особою яка не мала на це право.

За таких умов оскільки позивачка не уповноважувала ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО» на продаж її автомобіля і жодних договорів з цим товариством не укладала, правочин з відчуження належного позивачці транспортного засобу FORD FOCUS, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджений довідкою-рахунком серії НОМЕР_2 від 13.08.2015 року ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО» має бути визнано недійсним, а належний позивачці транспортний засіб витребуваний з чужого незаконного володіння. Тому ОСОБА_5 просить суд визнати недійсною довідку-рахунок серії НОМЕР_3 , видану ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО» на ім`я ОСОБА_6 від 13.08.2015 року про продаж транспорт ного засобу FORD FOCUS, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 ; та витребувати у відповідача ОСОБА_2 її користь транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в.

Ухвалою від 04 березня 2024 року відкрито загальне позовне провадження за позовною заявою, яка надійшла за підсудністю з Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, куди заява надійшла за підсудністю з Вишгородського міськрайонного суду Київської області, та призначено підготовче судове засідання на 02 квітня 2024 року.

До надходження позовної заяви до Талалаївського районного суду, а саме 01 грудня 2023 року суду суддею Вишгородського міськрайонного суду, куди першочергово було подано позовну заяву, з метою забезпечення позову за заявою позивачки ОСОБА_5 накладено арешт на транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 (а.с.77). Також до надходження заяви до Талалаївського районного суду було встановлено, що відповідач ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повідомленням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 16.12.2023 року (а.с.73)

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Згідно наданого представником відповідача відзиву на позов з обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, з часу вилучення працівниками міліції у неї 14.09.2013 року автомобіля, який був доставлений на спеціальний майданчик, та 03.12.2014 року на нього накладений арешт у рамках зведеного виконавчого провадження, позивач не проявляла жодного інтересу до автомобіля, як боржник у виконавчому провадженні, не цікавилась долею вилученого у неї автомобіля, що мав би бути реалізований для погашення боргу позивачки. Виконавчі листи у зведеному виконавчому провадженні, боржником по яких є позивач, тривалий час знаходились на примусовому виконанні в органах виконавчої служби т а не виконувались. Позивачем не доведено, що вона не могла дізнатися про порушення свого цивільного права за весь цей час і звернулась до суду більше ніж через 8 років після відчуження спірного автомобіля ОСОБА_6 через торгівельну організацію ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО».

Крім того, позивач просить суд визнати недійсною довідку рахунок серії ААЕ видану ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО» на ім`я ОСОБА_6 13.08.2015 року і зазначає, що після вилучення у неї транспортного засобу не уповноважувала ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО» на продаж її автомобіля і договорів не укладала. Але матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, якими б підтверджувались обставини, на які посилається позивачка. Саме по собі посилання позивачки на те, що у неї свідоцтво про реєстрацію ніхто не вилучав, що воно і досі наявне у неї, що отримувати його дублікат ніякої потреби не було, що автомобіль вилучено у неї ще у 2013 році, однак у 2015 році для перереєстрації транспортного засобу на іншого власника необхідно було пред`явити цей транспортний засіб для огляду з метою звірення ідентифікаційних номерів, не спростовує того, що саме вона отримала у встановленому порядку дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та передала автомобіль ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО» для його реалізації. Тому посилання позивачки на те, що належний їй транспортний засіб було відчужено без її згоди особою яка не мала не це право доказами не підтверджено.

Також представник відповідача зазначає про те, що до придбання відповідачем ОСОБА_2 спірного автомобіля його власники змінювались неодноразово з 19.08.2015 року - ОСОБА_6 , з 12.11.2015 року ОСОБА_11 , з 02.08.2018 року ОСОБА_12 , з 08.09.2018 року ОСОБА_13 , з 20.03.2020 року- ОСОБА_14 , і вже з 28.11.2020 року ОСОБА_2 Весь цей час обтяження на автомобіль не були зареєстровані, перереєстрація автомобіля здійснювалась на нового власника в територіальних сервісних центрах МВС. На час придбання ОСОБА_15 Автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про обтяження транспортного засобу FORD FOCUS, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 були відсутні, тому автомобіль придбано відповідачем на законних підставах, він очікував, що продавець ОСОБА_14 мав право ним розпоряджатись, а сам він після отримання майна матиме змогу мирно ним володіти. Тобто відповідач ОСОБА_2 набуваючи 28.11.2020 року у власність спірний автомобіль з дотриманням працівниками ТСЦ вимог щодо перевірки відсутності обтяжень на майно, не міг знати про те, що цей автомобіль вибув з власності позивачки поза її волею і щодо нього існує спір чи обтяження. У даному випадку втручання у право власності ОСОБА_2 на спірний автомобіль порушить справедливий баланс інтересів, оскільки можливі позитивні наслідки вилучення спірного автомобіля для захисту інтересів позивачки не переважають дотримання прав відповідача ОСОБА_2 який законним шляхом за плату набув у власність майно, покладаючись на добросовісність дій продавця і який може втратити свою власність і буде змушений самостійно шукати способи компенсації понесених ним витрат.

Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_5 ще звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до держави Україна в особі Білоцерківського відділу ДВС та інших про стягнення матеріальної та моральної шкоди (справа № 357/7030/23) і провадження по справі зупинено до вирішення даної справи в Талалаївському районному суді. Відтак, в разі встановлення фактів порушення законних прав та інтересів позивачки внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС, належним та ефективним способом захисту її законних прав та інтересів буде саме вирішення спору в тій справі, а не шляхом витребування спірного автомобіля у відповідача ОСОБА_2 .. тому у своєму відзиві представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позову ОСОБА_5 за безпідставністю, а в разі, якщо судом буде встановлено, що право позивачки дійсно порушено, то застосувати наслідки пропуску позивачем позовної давності.

Третя особа - Головний сервісний центр МВС надали до суду пояснення з приводу позову та відзиву. Згідно пояснень третьої особи позивач, обґрунтовуючи твердження, що відчуження транспортного засобу відбулось без її згоди особою, яка не мала на це права, посилається на п 15 пунктом 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, у редакції, чинній станом на 2015 рік, але даним пунктом встановлено, що для перереєстрації транспортного засобу на іншого власника необхідно було пред`явити цей транспортних засіб для огляду з метою звірення ідентифікаційних номерів. Саме даним Порядком, абз 1 п 8 встановлено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно з інформацією, розміщеною в ЄДРТЗ 12 лютого 2012 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано за ОСОБА_16 (прізвище позивача до шлюбу); 11 серпня 2015 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано при видачі дубліката свідоцтва про реєстрацію на ОСОБА_16 ; 19 серпня 2015 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_6 ; 17 вересня 2015 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. знято з обліку для реалізації; 12 листопада 2015 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_11 ; 28 квітня 2016 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано при переобладнанні без заміни номерних агрегатів; 02 серпня 2018 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_12 ; 08 вересня 2018 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_13 ; 12 березня 2020 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_14 ; 28 листопада 2020 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_2 .

Що стосується позовних вимог про визнання недійсною довідки-рахунку серії ААЕ від 13 серпня 2015 року, виданої ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО», то вже 18 листопада 2015 року КМУ було прийнято Постанову № 941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів», і з цього часу довідка-рахунок не є документом, на підставі якого може бути здійснено державну реєстрацію чи перереєстрацію транспортного засобу. Згідно п 8 Порядку № 1388 у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є, зокрема, копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власн6икасми транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних но мерів їх складових частин. Тобто ухвалення судом рішення про визнання недійсною довідки-рахунку не буде підставою для скасування усіх перереєстрацій спірного транспортного засобу, проведених після 19 серпня 2015 року та здійснення реєстрації за позивачем. Крім того, приписами Порядку № 1388 не передбачено поновлення реєстрації транспортного засобу за попереднім власником.

Третя особа - Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - надали до суду пояснення з приводу позову. Згідно пояснень даної третьої особи у Білоцерківському ВДВС перебувало зведене виконавче провадження, по якому боржником являється ОСОБА_16 21.09.2013 року державним виконавцем описано та накладено арешт на транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 та передано на відповідальне зберігання боржнику. 14.09.2014 транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 працівниками міліції затримано та доставлено на зберігання на спеціальний майданчик. 03.12.2014 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 передано на відповідальне зберігання ОСОБА_10 . Державним виконавцем до МВС неодноразово 15.04.2019, 16.10.2019, 11.01.2020, 13.04.2020, 15.10.2020 в АСВП сформовано запити стосовно реєстрації за боржником транспортних засобів, із відповідей встановлено, що за боржником транспорт ні засоби не зареєстровано. 27.01.2021 з метою розшуку транспортного засобу, переданого на відповідальне зберігання, виконавцем направлено вимоги за адресою місця проживання зберігача ОСОБА_10 , на адресу ТОВ «Квантор- ОПТ», де ОСОБА_10 був керівником і засновником, вимогу до ТСЦ № 3242 про власника описаного транспортного засобу. Станом на 08.04.2021 року до ДВС відповіді не надійшли. 08.04.2021 року з метою розшуку описаного транспортного засобу на адресу ПП «Агросвіт», де ОСОБА_10 являвся керівником і засновником, направлено вимогу про повідомлення державного виконавця про наявність описаного транспортного засобу. 16.04.2021 року до правоохоронних органів направлено повідомлення про вчинення зберігачем майна ОСОБА_10 злочину, передбаченого ст 388 КК, після чого було встановлено, що ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Згідно наданої інформації з ТСЦ МВС від 05.10.2023 транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 перереєстровувався на інших власників. Процедура переоформлення включає присутність обох сторін покупця і продавця під час підписання необхідних документів. Власник автомобіля повинен підписати документи, необхідні для переоформлення, щоб підтвердити свою згоду на продаж. Таким чином, без присутності власника автомобіля перереєструвати законно не можливо.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТЕСТ-АВТО» - в судові засідання не з`являвся, жодних заяв чи клопотань від представника відповідача до суду не надходило. Судом неодноразово направлялись ухвали про витребування доказів, які відповідач отримував, але вони залишились без реагування і виконання. Тому розгляд справи проведений без участі відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У судових засіданнях по справі представник позивача ОСОБА_1 позов підтримував і просив задовольнити, оскільки належний позивачці транспортний засіб вибув з її володіння поза її волею. Спочатку автомобіль був описаний державним виконавцем в процесі виконання зведеного виконавчого провадження та на нього накладено арешт. Потім його вилучили та передали на відповідальне зберігання невідомій особі ОСОБА_10 , який не являвся ні працівником виконавчої служби, ні особою, з якою було укладено певний договір на зберігання. Крім того, дана особа на момент передання їй автомобіля мала зареєстрованого місця проживання. Позивачка була повідомлена працівниками виконавчої служби про те, що автомобіль буде реалізовано та погашена заборгованість за виконавчим провадженням, та те, що процедура реалізації автомобіля буде тривала. У позивачки на руках залишилось свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля і вона вважала, що її борг буде погашений. Але як виявилось, борг по виконавчому провадженню у неї залишився, а автомобіль зник в невідомому напрямку, і тому позивачка у 2020 році звернулась за правовою допомогою для вирішення зазначеного питання. Після цього нею через представника оскаржувались дії державного виконавця, встановлювалась особа ОСОБА_10 і виявилось, що він притягувався до кримінальної відповідальності за шахрайство, але не був засуджений, оскільки помер ще у 2017 році. Також було встановлено, що на належний позивачці автомобіль у 2015 році ніби-то видано дублікат свідоцтва про реєстрацію та він був проданий громадянці ОСОБА_6 у серпні 2015 року. Але позивачка не зверталась за видачею дубліката свідоцтва, оскільки у неї на руках наявний його оригінал, жодних дій по перереєстрації та продажу автомобіля вона не вчиняла і нікого не уповноважувала, громадянки ОСОБА_6 вона не знає. Належний позивачці автомобіль декілька разів перепродувався і на даний час перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 , а громадянка ОСОБА_6 померла у 2017 році.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судових засіданнях позов не визнали, оскільки відповідач придбав автомобіль на законних підставах з дотриманням всіх вимог щодо договору купівлі-продажу автомобіля, жодних обтяжень на даний автомобіль по базам МВС не було зареєстровано. Автомобіль неодноразово відчужувався за період з серпня 2015 до листопада 2020 року, коли відповідач його придбав. Таким чином відповідач ОСОБА_2 являється добросовісним набувачем і його вини у порушенні прав позивачки немає. Крім того, позивачкою не доведено факт того, що вона не зверталась до органі ВРЕР за видачею дубліката свідоцтва про право власності на автомобіль, а без її фізичної присутності як власника та без фактичного пред`явлення автомобіля у 2015 році неможливо було здійснити перереєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_6 . Також представник відповідача в судових засіданнях заявив клопотання про застосування до спору наслідків спливу позовної давності, оскільки позивачка довгий час не цікавилась станом виконавчого провадження.

Представник третьої особи - Головного сервісного центру МВС Бережна Т.Л. в судових засіданнях зазначила, що задоволенням позовної вимоги про визнання недійсною довідки-рахунку право позивачки на належний їй автомобіль не поновиться. Придбання відповідачем ОСОБА_2 транспортного засобу у листопаді 2020 року було правомірним, оскільки за автомобілем не було зареєстровано жодних обтяжень, і він декілька разів переоформлювався на різних осіб за період з 2015 по 2020 роки. Крім того, при видачі дубліката свідоцтва на транспортний засіб у серпні 2015 року необхідна було обов`язкова присутність власника транспортного засобу та самого транспортного засобу, який пред`являвся для огляду. На даний час в ГСЦ відсутні документи за 2015 рік, у яких зафіксовано процес видачі дублікату свідоцтва із зазначенням осіб, які були присутні при цьому та особи яка проводила огляд автомобіля, оскільки за сплином часу вони знищені.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, зваживши доводи позовної заяви, з`ясувавши обставини справи в межах заявлених позовних вимог, а також дослідивши представлені сторонами докази, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини справи. Згідно виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 28 вересня 2010 року, із ОСОБА_16 стягнуто на користь Акціонерного банку «Український комунальний банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 29 722 грн 06 коп, судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 30 139 грн 28 коп. (т.1 а.с.14) На виконання даного виконавчого листа 23.03.2012 року Білоцерківським ВДВС відкрито виконавче провадження № 31822953 на підставі заяви стягувача. По даному виконавчому провадженню 02.03.2015 року призначено експерта, 27.12.2019 року поновлено провадження, зазначене виконавче провадження передавалось, 10.01.2020 року прийнято знову до провадження виконавцем, 08.04.2021 року звернуто стягнення на майно боржника, винесена постанова про арешт майна боржника, та приєднано виконавче провадженя до зведеного виконавчого провадження 65077757 (т.1 а.с.15-17) Згідно виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 23 листопада 2010 року, із ОСОБА_16 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» заборгованість за кредитним договором та договором поруки у розмірі 40 303 грн 90 коп (т.1 а.с.18) На виконання даного виконавчого листа 22.01.2013 року Білоцерківським ВДВС відкрито виконавче провадження № 36186765 на підставі заяви стягувача. По даному виконавчому провадженню зупинялось і поновлювалось виконавче провадження, та 02.06.2023 приєднано виконавче провадженя до зведеного виконавчого провадження 65077757 (т.1 а.с.19-21) Згідно виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 20 січня 2014 року, із ОСОБА_16 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором та судові витрати в сумі 18 473 грн 01 коп (т.1 а.с.22) На виконання даного виконавчого листа 06.02.2014 року Білоцерківським ВДВС відкрито виконавче провадження № 41961559 на підставі заяви стягувача. По даному виконавчому провадженню зупинялось і поновлювалось виконавче провадження, та 02.06.2023 приєднано виконавче провадженя до зведеного виконавчого провадження 65077757 (т.1 а.с.23-24) Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 з 22.02.2012 року власником транспортного засобу FORD FOCUS, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору є ОСОБА_16 (т.1 а.с.12) Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_16 та ОСОБА_17 20 лютого 2019 року зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_18 (т.1 а.с.13) Актом від 21 серпня 2013 року державним виконавцем Білоцерківського ВДВС Огер О.А. при примусовому виконанню зведеного виконавчого провадження проведено опис майна боржника ОСОБА_16 , а саме автомобіля FORD FOCUS, легкового червоного кольору, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вартість автомобіля буде визначене експертною оцінкою. На описане майно накладено арешт та обмежень на користування не встановлено (т.1 а.с.25-26) Протоколом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 14 вересня 2013 року старший інспектор ДПС ДАІ у відповідності до ст 265-1 КУпАП в м Біла Церква в присутності понятих провів огляд та тимчасове затримання транспортного засобу АІ 90 64 СР Форд Фокус шляхом доставляння для зберігання на спеціальний майданчик по АДРЕСА_1 . Огляд та тимчасове затримання транспортного засобу проведене у звязку з розшуком ДВС Білоцерківського МУЮ. Власник транспортного засобу ОСОБА_16 (т.1 а.с.27) Актом опису й арешту майна від 03 грудня 2014 року державним виконавцем ОСОБА_9 при примусовому виконанні зведеного ВП про стягнення з ОСОБА_16 на користь стягувача боргу на загальну суму 89 859, 23 грн. У присутності понятих проведено опис майна, що належить боржнику. При опису був присутній ОСОБА_10 Описано і накладено арешт на майно автомобіль FORD FOCUS, легковий, червоного кольору, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Описане майно буде передано для реалізації 13 грудня 2014 року. на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження на право користування. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання, копію акту опису і арешту майна отримав ОСОБА_10 (т.1 а.с.28-29) Згідно з копією паспорта ОСОБА_10 , наявного в матеріалах справи, він знятий з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_3 (т.1 а.с.30-30 зв.) Заявою від 03.12.2014 року на ім`я начальника відділу ДВС Білоцерківського МУЮ Герич О.Т. написав заяву про передання йому на зберігання автомобіль FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_1 , який затриманий та перебуває на штрафмайданчику в Білоцерківському МВС (як в заяві написано). Зобов`язується надати транспортний засіб для проведення оцінки по першій вимозі, автомобіль буде знаходитись за адресою АДРЕСА_2 (т.1 а.с.31) 30 січня 2015 року головний державний виконавець міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції О.Г. Кравченко звернулась до управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області з вимогою про передання транспортного засобу FORD FOCUS, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_16 , який було описано згідно акту опису й арешту майна від 03.12.2014 ОСОБА_10 , який зберігачем писано майна (т.1 а.с.31 зв.) 02 березня 2015 року головний державний виконавець міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції О.Г. Кравченко винесла постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено ТОВ «Українська експертна група» в особі генерального директора Душинського Є.І. експертом, суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для участі у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-1571, виданого 04.01.2012 Білоцерківським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_16 на користь Акціонерного банку «Український комунальний банк» в сумі 30 139, 28 грн. Експерту, суб`єкту оціночної діяльності суб`єкту господарювання ТОВ «Українська експертна група» надати письмовий висновок, звіт про оцінку описаного автомобіля засобу FORD FOCUS, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_16 (т.1 а.с.32) 26 жовтня 2020 року ОСОБА_5 зверталась до начальника Білоцерківського міського відділу ДВС з клопотанням про вчинення виконавчих дій, у якому просила невідкладно провести перевірку наявності у зберігача майна ОСОБА_10 належного їй автомобіля FORD FOCUS, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 описаного і арештованого згідно акту опису й арешту майна від 03.12.2014 року; визначити ринкову вартість автомобіля FORD FOCUS, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та реалізувати його в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» (т.1 а.с.33) 26 лютого 2021 року ОСОБА_5 в приватному порядку повідомив судовий експерт ОСОБА_19 про вартість автомобіля FORD FOCUS, 2004 року випуску, станом на 2013 рік 81 290 грн (т.1 а.с.41-42) 15 березня 2021 року начальник відділу ДВС повідомив заявника ОСОБА_5 про те, що після передання на відповідальне зберігання ОСОБА_10 транспортного засобу 03.12.2014 року з метою розшуку даного транспортного засобу 27.01.2021 року за адресою, зазначеною в заяві, направлено вимогу про повідомлення державного виконавця місця знаходження описаного транспортного засобу. Аналогічне повідомлення направлене на адресу ТОВ «Квантор ОПТ», де ОСОБА_10 являється керівником. Також на адресу ТСЦ № 3242 направлено вимогу про повідомлення хто на даний час являється власником описаного транспортного засобу. Станом на 12.02.2021 року відповіді не надійшло (т.1 а.с.34) Крім того, 15 березня 2021 року ОСОБА_5 зверталась до Міністерства юстиції України із заявою про проведення позапланової цільової перевірки Білоцерківського ВДВС, у якому виклала обставини по виконавчому провадженні відносно неї (т.1 а.с.35-36) 16 квітня 2021 року начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області ОСОБА_5 було надано інформацію у відповідь на звернення, у якій викладені обставини та інформація, що містилась у повідомленні начальника відділу ДВС (т.1 а.с.37-38) 16 квітня 2021 року головний державний виконавець Білоцерківського міського відділу ДВС звернулась до Святошинського управління поліції у м Києві з клопотанням про притягнення до кримінальної відповідальності зберігача майна ОСОБА_10 (т.1 а.с.39-40) Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 24 лютого 2022 року скаргу ОСОБА_5 , заінтересовані особи ПАТ «Український комунальний банк», ПАТ «Банк «Демарк», ПАТ «ВіЕйБі Банк», на рішення (дії, бездіяльність) державного виконавця задоволено. Визнано неправомірними дії Головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Кравченко О.Г., що полягають у безпідставній передачі на зберігання автомобіля Ford Focus, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , сторонній особі та бездіяльність, що полягає у невинесенні постанови про арешт майна боржника та тривалому нездійсненні дій щодо реалізації належного ОСОБА_5 автомобіля Ford Focus, 2004 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 . Зобов`язано відділ державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вжити всі необхідні виконавчі дії у спосіб, порядку та строки, встановлені законом, з примусового виконання зведеного виконавчого провадження №46768062, з метою поновлення порушених прав заявника ОСОБА_5 (т.1 а.с. 43-49) 11 жовтня 2023 року заступник начальника ГСЦ МВС надав державному виконавцю інформацію про власника транспортного засобу FORD FOCUS, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно наданої інформації 12.02.2012 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано за ОСОБА_16 ; 11.08.2015 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано при видачі дубліката свідоцтва про реєстрацію на ОСОБА_16 ; 19.08.2015 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_6 ; 17.09.2015 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. знято з обліку для реалізації; 12.11.2015 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_11 ; 28.04.2016 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано при переобладнанні без заміни номерних агрегатів; 02.08.2018 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_12 ; 08.09.2018 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_13 ; 12.03.2020 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_14 ; 28.11.2020 року транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 р.в. перереєстровано на ОСОБА_2 (т.1 а.с.56-56 зв.) Представник ОСОБА_5 адвокат Капустін В.В. 11.10.2023 року звертався до директора ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО» з адвокатським запитом про надання копії довідки-рахунку серії ААЕ № 279740 від 13.08.2015 року, виданої ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО», копію договору, укладеного між ОСОБА_16 та ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО», копії розписок, довіреностей, актів та інших документів, що стосуються відчуження належного ОСОБА_16 транспортного засобу FORD FOCUS, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.57) Згідно повідомлення представника позивача в судовому засіданні йому не було надано витребувані документи на адвокатський запит. Згідно повідомлення РГС МВС в Київській області від 07.12.2023 року на транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в НАІС ДДАІ накладено обмеження арешт та заборона на відчуження. Власник ОСОБА_2 (т.1 а.с.141) В судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 не було відомо про те, що на його транспортний засіб накладено будь-яке обмеження.

Для підтвердження посилань представника позивача щодо певних шахрайських дій зберігача майна ОСОБА_10 та ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО» судом за клопотанням представника замість долучених витягів з ЄРСР з обмеженим доступом без зазначення прізвищ учасників справи було долучено до матеріалів справи роздруківки з повного доступу до ЄРСР процесуальних документів, які досліджувались в судовому засіданні:

- ухвала Шевченківського районного суду м Києва від 20 вересня 2018 року по розгляду кримінального провадження (внесено в ЄРДР за № 12015100080011426 від 17.11.2015 року) по обвинуваченню ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст.366 КК України, та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, який офіційно не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст.366 КК України. Даною ухвалою кримінальне провадженя відносно ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст.366 КК України було закрито відносно ОСОБА_10 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з його смертю. Ухвалою встановлено, що ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с.29-30)

- вироку Шевченківського районного суду м Києва від 20 листопада 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 200, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_10 у здійсненні незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, використанні підробленої платіжної картки, створенні з метою прикриття своєї незаконної діяльності фіктивного підприємства та вчинення службового підроблення. Зазначеним вироком ОСОБА_20 визнана винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 200 та ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України, за якими їй призначено остаточне покарання відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді п`яти років позбавлення волі та звільнена на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком три роки (т.2 а.с. 31-33) Також у судовому засіданні оглянулись ухвали Київського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року та від 25 квітня 2017 року, з яких вбачається, що судом розглядалось клопотання слідчого по кримінальному провадженню. Внесеному в ЄРДР за № 12015220490005866 від 25.11.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, відносно ТОВ «УКР ТЕСТ АВТО». (т.2 а.с.34-40).

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що застосуванню у даному випадку підлягають норми цивільного законодавства щодо права власності, витребування майна та договірне право.

Вирішуючи вимогу позивачки про визнання недійсною довідки рахунку серії ААЕ, видану ТОВ «УКР-ТЕСТ-АВТО» на ім`я ОСОБА_6 від 13.08.2015 року про продаж транспортного засобу FORD FOCUS, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи пред`явлення даної вимоги для захисту свого порушеного права, позивач зазначає, що вона не уповноважувала ТОВ «УКР-ТЕСТ-АВТО» на продаж її автомобіля і жодних договорів з цим товариством не укладала, правочин з відчуження належного їй транспортного засобу підтверджений довідкою-рахунком серія НОМЕР_2 , виданою 13.08.2015 року ТОВ «УКР-ТЕСТ-АВТО» має бути визнано недійсним, а належний їй транспортний засіб витребуваний з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відносини щодо здійснення реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку транспортних засобів врегульовані Законом України «Про дорожній рух», Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 р. № 1371) Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справи України від 11.08.2010 № 379, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861.

Згідно ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», що регулює питання реєстрації та обліку транспортних засобів, державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Механізм державної реєстрації транспортних засобів визначений Порядком № 1388. Цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів номерних знаків (пункт 1 Порядку). Порядок № 1388 зазнавав змін, тому суд застосовує до спірних правовідносин редакцію Порядку № 1388, яка була чинною на час видачі дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та довідки рахунку, тобто на 11.08.2015 року та на 13.08.2015 року.

Державна реєстрація транспортних засобів згідно діючого на той час порядку, проводилась в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів (пункт 8 Порядку в редакції станом на 11.08.2015 року). Тобто для отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу 11.08.2015 року ОСОБА_16 необхідно було особисто з`явитись до реєстраційного підрозділу та пред`явити документ, що посвідчує її особу і транспортний засіб. (т.1 а.с.140) Посилання представника позивача на те, що позивач цього не робила, оскільки не було потреби в отриманні дублікату, так як у неї був оригінал свідоцтва, є тільки припущенням, не підтвердженим жодним доказом. Це ж саме стосується і моменту перереєстрації спірного автомобіля на ОСОБА_6 , який проведений 19.08.2013 року, який неможливий був без особистої присутності власника автомобіля ОСОБА_16 .

На даний час діє редакція п. 8 зазначених Правил, яка передбачає, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують представництво, інші документи, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. До заяви додається копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку із зазначенням юридичних і фізичних осіб, які визнаються власниками транспорт них засобів в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин. Оскільки на даний час власником спірного автомобіля в «НАІС ДДАІ» МВС України зазначений ОСОБА_2 , тому належним способом захисту порушеного, на думку позивачки, її права власності на спірний автомобіль буде позовна вимога про визнання за нею права власності на транспортний засіб із зазначення відповідних ідентифікуючих даний на транспортний засіб, а не визнання недійсною довідки-рахунку, як про це просить позивачка у позовній заяві. Таким чином, позивачкою та її представником обраний неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки це не призведе до поновлення її права, що є самостійною підставою для відмові в позові, оскільки неправильний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених обставин, як про це зазначено в Постановах ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

Вирішуючи позовну вимогу про витребування у відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_5 транспортного засобу FORD FOCUS, 2004 року випуску, суд виходить з наступного.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. За змістом статей 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом відповідно ст 321 ЦК України. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 ЦК України. Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України. Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі. Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_5 , яка вважає себе власником транспортного засобу FORD FOCUS, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , і який незаконно вибув з її володіння, просить витребувати у відповідача ОСОБА_2 зазначений транспортний засіб, власником якого на даний час є відповідач.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача. Правила частини 1 ст. 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача. Проте особи, які вважають себе власниками майна, можуть поновити порушене право шляхом звернення до суду з вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Відтак, позивач ОСОБА_5 звернулася з вимогою про визнання недійсним правочину а саме довідки-рахунку- із застосуванням реституції і одночасно і віндикаційним позовом про витребування цього ж транспортного засобу з чужого незаконного володіння. Але одночасне звернення з віндикаційним позовом і вимогами про визнання правочину недійсним із застосуванням реституції є взаємовиключним. Положення ст. 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, на яку посилається позивачка, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи. Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

За змістом пункту 2.2 ПДР власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено. У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно. Якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.

Як було встановлено в ході судового розгляду позивачем належними і допустимими доказами не підтверджено той факт, що вона особисто не була присутня 11.08.2013 року при перереєстрації належного їй транспортного засобу для видачі дубліката свідоцтва про реєстрацію у ВРЕР ДАІ з обслуговування Вишгородського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області, оскільки без її особистої присутності неможливо було здійснити перереєстрацію транспортного засобу та видати дублікат свідоцтва, як цього вимагало діюче на той час законодавство. Це ж підтвердила в судовому засіданні і представник третьої особи Головного сервісного центру МВС Бережна Т.Л. зазначене положення стосується і перереєстрації на нового власника ОСОБА_6 19.08.20213 року. яке не могло бути проведене без особистої участі власника ОСОБА_16 чи її довіреної особи. Тому суд в ході розгляду справи при йшов до висновку, що транспортний засіб видув з володіння власника ОСОБА_16 за її волею, оскільки іншого позивачка не довела.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі №752/5281/20 якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (не важливо - особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається. При цьому відсутні підстави стверджувати, що має йтися лише про таку втрату володіння річчю з волі власника, яка зумовлена наданням власником іншій особі права розпоряджатися цією річчю, адже змішування волі власника на передання речі у фактичне володіння іншої особи та мотивів такого передання є неприпустимим. Так само не має значення, чи була відповідна річ передана власником у володіння іншої особи на певному правовому титулі чи без установлення такого. Власник речі (автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає. Подібні висновки щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого ст. 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі автомобіля у тимчасове користування, тобто за наявності відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі, також було наведено Верховним Судом у постановах від 2 червня 2021 року (справа № 761/44057/19) та від 19 липня 2023 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. Відповідно до п. 4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання, пов`язані з розмежуванням добросовісного та недобросовісного набувача, судам слід враховувати положення ст. 330 ЦК України, відповідно до якої на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, набуває право власності добросовісний набувач, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього. Таким чином позивачка ОСОБА_5 згідно положень ЦК України не має права витребовувати у добросовісного набувача ОСОБА_2 правомірно набутий належний йому транспортний засіб FORD FOCUS, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_2 являється добросовісним набувачем спірного транспортного засобу, право власності на який зареєстровано за ним 28.11.2020 року. Будь яких порушень чи протиправних дій відповідача при набутті ним права власності на автомобіль в ході розгляду справи не встановлено. Також в ході розгляду справи не встановлено, якими неправомірними діями саме відповідача ОСОБА_2 порушено права позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Оскільки в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову в позові у зв`язку з його безпідставністю, тому відсутні підстави для застосування наслідків в пропуску позивачем позовної давності як самостійної підстави для відмови в позові.

Згідно з ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Отже наявні правові підстави для скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2023 року у вигляді накладення арешту на транспортний засіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 76-81, 136, 141, 200, 206, 211, 247, 264-265 ЦПК України, ст. 15, 16,317, 318, 321, 387, 388 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТЕСТ-АВТО», треті особи - Головний сервісний центр МВС, Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Арешт, накладений ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2023 року на транспортний засіб - автомобіль марки FORD FOCUS, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_2 скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 10 жовтня 2024 року.

Суддя Л.В.Тіщенко