Постанова

від 09.10.2024 по справі 130/3822/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/3822/13-ц

Провадження № 22-ц/801/2146/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вернік В. М.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуСправа № 130/3822/13-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В.

Секретар: Кобенда Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити певні дії,

Ухвалу постановив суддя Вернік В. М.

Ухвалу постановлено в м. Жмеринці Вінницької області

Повний текст ухвали складено 27 серпня 2024 року,

встановив:

06 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на бездіяльність службових осіб Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у незнятті арешту з майна боржника, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 45359242 від 18 березня 2015 року, у тому числі з 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання вчинити певні дії по зняттю арешту із належного йому нерухомого майна, накладеного у виконавчому провадженні № 45359242.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язання вчинити певні дії, повернуто скаржнику ОСОБА_1 без розгляду.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначивши, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки суд неправомірно застосував вимоги частини 4 статті 183 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню. Вимоги частини 2 статті 183 Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини на які розповсюджуються вимоги розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень», тому не підлягають застосуванню у цій справі. З аналізу вимог статтей 447, 448, 449, 450, 451, 452, 453 ЦПК України вбачається, що від боржника не вимагається надсилання копії скарги, заяви іншим учасникам справи, а такий обов`язок покладений на суд.

Суд першої інстанції не врахував такі вимоги процесуального закону та не врахував висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц (провадження № 61-9843св21), від 27 січня 2021 року у справі № 569/12154/20 (провадження № 61-15520св20), від 17 лютого 2021 року у справі 3569/13160/20 (провадження № 61-15478св20), від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц, від 04 травня 2022 року у справі №711/12038/14-ц (провадження № 61-20375св21), від 23 листопада 2022 року у справі № 201/4132/19 (провадження № 61-5285св22.

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач АТ «Сенс Банк» зазначив, що судом першої інстанції було правомірно постановлено ухвалу про повернення скарги ОСОБА_1 без розгляду, тому просить залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Жмеринський відділ ДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзив на апеляційну скаргу не надав.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, надіслав заяву, якою просить розглядати апеляційну скаргу у його відсутність і задовольнити його апеляційну скаргу.

Представник Жмеринського відділу ДВС і представник стягувача АТ «Сенс Банк» у судове засідання не з`явилися.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою в порядку статті 447 ЦПК України на бездіяльність службових осіб Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій просив визнати неправомірною бездіяльність Жмеринського відділу ДВС у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі в.о. начальника відділу, яка полягає у незнятті арешту з майна боржника серії та номер 45359242 від 18 березня 2015 року, в тому числі з 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що накладений в рамках виконавчого провадження № 5359242 та зобов`язати посадових осіб Жмеринського відділу ДВС зняти арешт з його нерухомого майна, що накладений в межах виконавчого провадження № 45359242 (номер запису обтяження 9154510 від 24 березня 2015 року).

До цієї скарги ОСОБА_1 не додав доказів, які підтверджують факт направлення копії скарги іншим учасникам справи (провадження): стягувачу та державному виконавцю.

Повертаючи скаргу без розгляду суд першої інстанції вказав на те, що дана скарга надійшла до суду за відсутності документальних відомостей, що підтверджують направлення її іншим учасникам справи (провадження), обов`язок долучення яких до скарги, яка подається на стадії виконання судового рішення, передбачений абзацом другим частини 2 статі 183 ЦПК України, й скаржником не представлено суду доказів виконання ним вказаного процесуального обов`язку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначаєтьсяЦПК Українита іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України«Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннямиЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертійстатті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першоюстатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною 4 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

За приписами ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 761/16863/14-ц (провадження № 61-9843св21) зазначив, що «звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом на стадії виконання судового рішення, тому до скарги, яка подається відповідно достатті 447 ЦПК України, застосовуються загальні вимоги (правила) щодо форми та змісту позовної заяви, а не правила, які процесуальний закон визначив для заяв з процесуальних питань (стаття 182 ЦПК України). Це пояснюється тим, щоРозділ VII ЦПК України«Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави».

Вимоги частини другої статті183параграфу 2 «Заяви з процесуальних питань» глави1РозділуIII «Позовне провадження» ЦПК Українине регулюють спірні процесуальні відносини, а положення частини четвертоїстатті 183 ЦПК Українипоширюються виключно на заяви (клопотання, заперечення) з процесуальних питань, подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті.

Натомість процесуальні відносини, пов`язані із поданням скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця, регулюютьсяРозділом VII ЦПК України«Судовий контроль за виконанням судових рішень», який встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20 (провадження № 61-15520св20), від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20 (провадження № 61-15478св20), від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц, від 04 травня 2022 року у справі № 711/12038/14-ц (провадження № 61-20375св21), від 23 листопада 2022 року у справі № 201/4132/19 (провадження № 61-5285св22), на які в апеляційній скарзі посилається боржник ОСОБА_1 .

Таким чином, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги частини другої статті183РозділуІІ «Заяви з процесуальних питань» ЦПК Українине регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті, а розділ VII ЦПК України«Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення на підставі частини 4 статті 183 ЦПК України скарги ОСОБА_1 , якою він оскаржує бездіяльність державного виконавця в межах виконавчого провадження № 45359242.

Отже, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду не може вважатися законною та обґрунтованою, що згідно вимог пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379 , 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіІ. В. Міхасішин В. В. Сопрун