Ухвала

від 17.09.2024 по справі 591/10170/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/10170/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/434/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

Іменем України

17 вересня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/10170/23 за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24.06.2024 щодо накладення арешту на майно,

установила:

В поданій апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на речі і документи, вилучені 11.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 1) оригінал договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в АДРЕСА_2 ; 2) витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 1 арк; 3) мобільний телефон Iphone 12 PRO Imei НОМЕР_1 із сім-картою Водафон, оскільки відмова слідчого судді у накладенні арешту на вказаний телефон є непослідовною, оскільки спочатку слідчим суддею було надано дозвіл на його вилучення, а після вилучення до повного огляду та дослідження змісту, проведення необхідних експертиз, відмовлено в накладенні на нього арешту, що призводить до неможливості виконання завдань і цілей кримінального провадження.

17.06.2024 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про арешт майна, погодженим із прокурором Сумської обласної прокуратури, звернувся слідчий СУ ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023205520000737 від 21.07.2023 за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 197-1, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК, у тому, що службова особа ТОВ «Квірин» внесла до офіційних документів, пов`язаних з об`єктом будівництва в АДРЕСА_3 завідомо неправдиві відомості. ТОВ «Квірин» було надано в оренду 1/100 (50,75 м/кв) частину земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:03:002:0066, однак останніми здійснюється будівництво нового офісного центру площею 276 м/кв в АДРЕСА_3 за межами наданої їм в оренду частини вказаної вище земельної ділянки, тим самим самовільно захопивши частину земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:03:002:0066 приблизною площею 226 м/кв, яка відноситься до земель в охоронних зонах. Крім того, невстановлені особи шляхом шахрайства заволоділи об`єктом нерухомості в АДРЕСА_2 , спричинивши збитки в великих розміром. У 2018 році в дворі будинку в АДРЕСА_4 , була розташована тимчасова споруда торгівельного призначення, яка в подальшому пройшла державну реєстрацію з порушенням чинного законодавства, після чого її вже як нерухоме майно 27.12.2018 було передано в статутний капітал ТОВ «РУСТАМ ГРУП». У подальшому між ТОВ «АРН-СУМИ» в особі ОСОБА_8 та іншою сторони ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 укладено договір купівлі продажу нежитлового приміщення.

В ході проведення обшуку в АДРЕСА_5 за місцем мешкання ОСОБА_12 виявлено та вилучено 471 патрон калібру 5,45 і магазин до автоматичної зброї, які останній зберігав без передбаченого законом дозволу.

Оскільки до вчинення вказаних вище кримінальних правопорушень причетний ОСОБА_10 , який проживає в АДРЕСА_1 , тому 11.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді за вказаним місцем був проведений обшук, в ході якого вилучено: 1) оригінал договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в АДРЕСА_2 ; 2) витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 1 арк; 3) мобільний телефон Iphone 12 PRO Imei НОМЕР_1 із сім-картою НОМЕР_2 .

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24.06.2024 клопотання слідчого було задоволене частково та накладений арешт на оригінал договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 і витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 1 арк. В іншій частині клопотання слідчому було відмовлено. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що ОСОБА_10 добровільно надав поліцейським пароль від мобільного телефону, після обшуку мобільний телефон був оглянутий і був складений протокол огляду, на якому зафіксовані результати огляду, тому вилучення мобільного телефону та накладення на нього арешту спричиняє негативні наслідки для його власника, оскільки він позбавлений можливості користуватись своїм майном, доступу до інформації, що міститься в телефоні та є обмеженим у спілкуванні.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з`явились, від прокурора ОСОБА_13 та представника власника майна ОСОБА_14 надійшли письмові заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, а від власника майна будь-яких клопотань, у тому числі і про відкладення апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК).

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а згідно ч. 3-4 цієї статті у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК. При цьому заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

Слідчий суддя суду першої інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 1-2, 4 ст. 173 КПК).

Здійснивши розгляд клопотання слідчого про арешт майна та задовольнивши його частково, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову в арешті мобільного телефону Iphone 12 PRO Imei НОМЕР_1 із сім-картою НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_10 , оскільки останній добровільно надав поліцейським пароль від свого мобільного телефону, який був оглянутий слідчим, та як наслідок був складений відповідний протокол огляду, що зафіксував результати огляду.

Так, при вирішенні зазначеного вище питання слідчим суддею суду першої інстанції були дотримані вимоги ст. 170-173 КПК, з`ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно осіб (учасників кримінального провадження), а саме наявність правової підстави для арешту майна, можливість використання арештованого майна як доказу в кримінальному провадженні, необхідність арешту вилученого у власника мобільного телефону для виконання завдань і цілей кримінального провадження, можливі негативні наслідки для його власника (позбавлення права користування своїм майном і доступу до інформації, що міститься в телефоні, обмеження у спілкуванні).

Слідчими з ОВС СУ ГУНП в Сумській здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12023205520000737 від 21.07.2023 за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 197-1, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК за фактом того, що службова особа ТОВ «Квірин» внесла до офіційних документів, пов`язаних з об`єктом будівництва в АДРЕСА_3 завідомо неправдиві відомості. Крім того, ТОВ «Квірин» було надано в оренду 1/100 (50,75 м/кв) частину земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:03:002:0066, однак останніми здійснюється будівництво нового офісного центру площею 276 м/кв в АДРЕСА_3 за межами наданої їм в оренду частини вказаної вище земельної ділянки, тим самим самовільно захопивши частину земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:03:002:0066 приблизною площею 226 м/кв, яка відноситься до земель в охоронних зонах. Невстановлені особи шляхом шахрайства заволоділи об`єктом нерухомості в АДРЕСА_2 , спричинивши збитки в великих розміром. У 2018 році в дворі будинку в АДРЕСА_4 , була розташована тимчасова споруда торгівельного призначення, яка в подальшому пройшла державну реєстрацію з порушенням чинного законодавства, після чого її вже як нерухоме майно 27.12.2018 було передано в статутний капітал ТОВ «РУСТАМ ГРУП». У подальшому між ТОВ «АРН-СУМИ» в особі ОСОБА_8 та іншою сторони ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 укладено договір купівлі продажу нежитлового приміщення.

Під час обшуку в кв. АДРЕСА_6 , за місцем мешкання ОСОБА_12 були виявлені та вилучені 471 патронів калібру 5,45 і магазин до автоматичної зброї, які останній зберігав без передбаченого законом дозволу.

В ході досудового розслідування кримінального провадження було установлено, що до вчинення наведених вище правопорушень причетний ОСОБА_10 , який проживає в АДРЕСА_1 , тому 11.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді за вказаним місцем був проведений обшук, в ході якого вилучені оригінал договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в АДРЕСА_2 , витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на 1 арк, а також мобільний телефон Iphone 12 PRO Imei НОМЕР_1 із сім-картою НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_10 .

Після обшуку власник майна ОСОБА_10 добровільно надав слідчому пароль від свого мобільного телефону, який був оглянутий слідчим, і за наслідками проведеного огляду був складений відповідний протокол огляду, що зафіксував його результати.

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави у право володіння майном у конкретному випадку не у повній мірі є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання, хоч і здійснене на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, але не є сумісним з принципами Конвенції.

Крім того, втручання арешт мобільного телефону не є виправданим, так як воно здійснено без урахування «суспільного інтересу» та за відсутності об`єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також без дотримання принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з можливим втручанням, та інтересами особи (власника майна), що так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, колегія суддів виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, є цілком можливим, а відмова слідчим суддею суду першої інстанції у обмеженні стосовно вказаного мобільного телефону ніяким чином не перешкодить органу досудового розслідування чи державного обвинувачення у реалізації поставленої мети, так як наявна у телефоні інформація вже отримана слідчим органом.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки рішення слідчого судді ухвалене у межах його дискреційних повноважень та за процедурою і у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, а також відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про необхідність накладення арешту на мобільний телефон, то колегія суддів також не може прийняти їх до уваги, так як згідно ч. 2 ст. 168 КПК забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, окрім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту; тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Як було установлено в ході апеляційного розгляду, власник майна ОСОБА_10 одразу після обшуку самостійно і добровільно надав слідчим пароль від свого мобільного телефону Iphone 12 PRO Imei НОМЕР_1 із сім-картою Водафон, цей телефон був оглянутий слідчим і за наслідками такого огляду був складений відповідний протокол, яким саме і були зафіксовані результати огляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга прокурора без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24.06.2024 щодо відмови в арешті мобільного телефону Iphone 12 PRO Imei: НОМЕР_1 із сім-картою НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_15 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4