Ухвала

від 07.10.2024 по справі 766/2062/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/2062/23

Номер провадження: 11-кп/819/480/24

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року Херсонський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

адвоката: ОСОБА_7

обвинуваченого: ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12022231080000242 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 111-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 10 листопада 2024 року включно.

Вимоги і узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить розглянути всі матеріали та обґрунтованість доказів і підстав на його арешт та скасувати рішення суду.

Зазначає, що прокурор висуває припущення та підозри, які фактично не обґрунтовані.

Посилається на те, що згідно наказом Міністерства з питань реінтеграції № 309 від 22.12.2022 року м. Херсон знаходився, як тимчасова окупована територія України у період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року .

Вказує, що інкриміноване йому кримінальне правопорушення, пов`язане з окупацією повинно розслідуватися за кримінально процесуальним законом України з врахуванням ст. 12 Закону України № 1207 VII, згідно з яким станом на час проведення досудового розслідування підслідність кримінальних правопорушень вчинених на тимчасово окупованих територіях, визначається Генеральним прокурором або заступником генерального прокурора.

Визначення підслідності є значним, оскільки саме підслідність і надає базу для міри запобіжного заходу та інші процесуальні дії.

Саме на суд покладається обов`язок відповідно до ст. 34 КПК перевірка доказів на допустимість.

Позиції учасників.

Обвинувачений ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, які надійшли із суду першої інстанції та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Мотиви Суду.

Частиною 1 ст. 404 КПК визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями ст. 422-1 КПК передбачено порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Вбачається, що на розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022231080000242 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Під час судового засідання 12 вересня 2024 року судом відповідно до приписів ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 строком на 60 днів без визначення розміру застави прокурор обґрунтував тим, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110 ч. 1 ст. 111-2 КК України та продовженням існування ризиків , передбачених п.1,3,5 ч. 1ст. 177 КПК та неможливістю запобігти цим ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м`який запобіжний захід запобігти цим ризикам.

Рішення про продовження одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Як видно із ухвали, що оскаржується, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання піж вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив із того, що ризики, які стали підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати.

Разом із тим, як видно судом було враховано не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а і сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України та обставини, якими прокурор обґрунтовував у клопотанні продовження існування встановлених раніше ризиків та стадію судового розгляду, що в цілому і стало підставою для висновку про продовження існування встановлених ризиків та прийняття рішення про необхідність продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Зважаючи на обставини інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, їх суспільну небезпечність, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості, враховуючи обставини, передбачені ч. 6 ст. 176, 177, 178, 183 КПК України , сукупність відомостей про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки та їх здатність мати стримуючу дію та обставини , якими прокурор обґрунтовував у клопотанні продовження існування встановлених раніше ризиків, суд дійшов обґрунтованого висновку, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не здатен запобігти існуючим ризикам на цій стадії судового провадження.

Апеляційна скарга обвинуваченого не містить доводів на спростування продовження існування зазначених в ухвалі суду ризиків.

Натомість доводи апеляційної скарги обвинуваченого зводяться до порушення , на його думку, правил щодо визначення підслідності , що тягне за собою недопустимість доказів та неправомірність всіх прийнятих процесуальних рішень, в тому числі і щодо запобіжного заходу.

Разом із тим вказані доводи не можна визнати підставою для скасування оскаржуваної ухвали , як на тому наполягає апелянт.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Питання доведеності чи недоведеності винуватості, оцінку доказів з точки зору їх достатності, допустимості для доведення винуватості, що вказує апелянт, вирішується судом на стадії судового розгляду відповідно до положень ст. 368 КПК України і не може бути предметом перевірки апеляційного суду в межах визначених ст. 422-1 КПК.

Питання дотримання органом судового розслідування правил підслідності , зокрема дотримання вимог ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України », на що посилається апелянт , не може бути предметом перевірки апеляційного суду в межах розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу , а підлягає перевірці судом при розгляді кримінального провадження по суті .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду з підстав зазначених в апеляційній скарзі скасуванню не підлягає, тому апеляційні вимоги обвинуваченого задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422-1, 376 ч.2 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Залишити без змін ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року, якою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4