Ухвала

від 10.12.2024 по справі 766/2062/23

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №766/2062/23

н/п 1-кп/766/1188/24

УХВАЛА

продовження строку дії запобіжного заходу

10 грудня 2024 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 29.11.2022 року за №12022231080000242 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч.1 ст. 111-2 КК України, розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого -

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, мотивуючи свою позицію тим, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились, а також тяжкістю злочину, який йому інкримінується.

Захисник обвинуваченого заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, вважав, що в задоволенні клопотання слід відмовити, більшість свідків допитана, залишилося 3 свідка, яких не може знайти сторона обвинувачення, тому ризики відсутні. Прокурором жодним чином не мотивовано яким чином обвинувачений буде переховуватися тощо. Просив в задоволенні клопотання відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_4 , в судовому засіданні вказав, що він не переховувався, а лише міг в якийсь день виїхати в Миколаїв на декілька днів; він не може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки територія деокупована та «вітчизни» тут не має, крім того, він не вчиняв те, що йому інкримінують; його судимості погашені; на свідків йому впливати не треба вони і так говорять правду, а ті що брешуть він все одно їх покази спростує; прокуратура та суд корумповані та їм недовго залишилося, всі упереджені, його треба звільнити та нагородити.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд встановив наступне.

В провадженні суду перебуває справа за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч.1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 7 листопада 2024 року продовжено строк «тримання під вартою» ОСОБА_4 на строк не більше 60 днів до «5» січня 2025 року включно.

Станом на 10.12.2024 р. судовий розгляд даного кримінального провадження не завершено, його завершення до спливу продовженого строку неможливо, оскільки в ході судового розгляду необхідно допитати 3 свідків сторони обвинувачення, оглянути відеозапис слідчої дії, на якому наполягає обвинувачений, допитати обвинуваченого, заслухати наявні у учасників судового розгляду доповнення, для чого судовий розгляд підлягає продовженню.

Згідно з п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

За змістом ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До закінчення продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.177, 178, 183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

В межах вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вирішується питання про доведеність або недоведеність вини особи в обсязі висунутого обвинувачення, не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, що є предметом перевірки під час судового розгляду справи та вирішується судом при ухваленні відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність достовірних відомостей про наявність міцних соціальних зв`язків, як то перебування на утриманні неповнолітніх дітей, перебування в офіційному шлюбі або наявність офіційного місця роботи, що слугувало б запобіжником до пошуку незаконних джерел прибутку та було достатнім стримуючим фактором; обставину; ризик продовження протиправної поведінки; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 114-2, 258 258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тримання під вартою).

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого (публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій) та особливо тяжкого злочину (умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та дій, держави-агресора, збройних формувань держави-агресора, добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням), за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів загальні правила призначення покарання згідно Кримінального кодексу України виключається. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. З урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчинення якого він обвинувачується, відсутності стійких соціальних зв`язків, існують обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду.

Разом із цим, суд акцентує увагу, що в даному випадку тяжкість покарання є не єдиною підставою для висновку про існування ризику переховування обвинуваченого. Враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, суд приймає до уваги відомості про те, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, хоча є таким, що в силу ст. 89 КК України не судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога, характеризується задовільно.

Суд вважає, що існує ризик вчинення обвинуваченим аналогічних кримінальних правопорушень, оскільки інкриміновані обвинуваченому злочини спрямовані проти національної безпеки України, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим аналогічного кримінального правопорушення, при цьому само по собі відсутність військ рф за адресою проживання обвинуваченого жодним чином не впливає на можливість вчинення злочинів проти нацбезпеки України.

Питання доведеності чи недоведеності винуватості, оцінку доказів з точки зору їх достатності, допустимості, правильності кваліфікації дій особи тощо вирішується судом на стадії судового розгляду відповідно до положень ст. 368 КПК України, тобто при ухваленні вироку і дане питання не може бути предметом перевірки під час вирішення питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою.

Запобіжний захід застосовується з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, визначених ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

Виходячи із наявності ризиків, враховуючи положення ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у вигляді тримання під вартою, а отже застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, як не є можливим згідно з процесуальними нормами, так і не буде достатнім для стримування ризиків непроцесуальної поведінки, передбачених ст. 177 КПК України.

За таких обставин, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і альтернативний запобіжний захід не зможе запобігти вказаному ризику. Вищезазначене в своїй сукупності виключає можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 застави.

Тому, запобіжний захід у виді тримання під вартою є найбільш ефективним, враховуючи особливості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, та який дасть змогу досягти мети його застосування, а саме: забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження, гарантій явки в судове засідання для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків, належної процесуальної поведінки обвинуваченого, забезпечення можливості виконання процесуальних рішень, в тому числі вироку суду.

Обставини, які зазначені обвинуваченим та захисником, не можуть бути підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки ці обставини не виключають наявність ризиків, передбаченого ст.177 КПК України, а саме переховування від суду, ризику впливу на свідків.

В рішенні Конституційного Суду України від 19.06.2024 року за № 7-р (ІІ)/2024 вказано, що застосування за частиною шостою статті 176 КПК України під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначених статтею 177 КПК України, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.

На підставі зазначеного, враховуючи актуальність ризиків, визначених п.п.1, 5 ст.177 КПК України, правовий режим військового стану, як обставину, яка також вказує на наявність актуальних ризиків, суспільну небезпеку інкримінуємого кримінального правопорушення (ст.110 ч. 1, ст. 111-2 ч. 1 КК України), застосування слідчим суддею та продовження судом саме виняткового запобіжного заходу з обґрунтуванням в тому числі наявністю ризиків переховування обвинуваченого від суду, за яких саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить мету запобіжного заходу, тому заставу в якості альтернативного запобіжного заходу суд не зазначає.

За таких обставин, реально існує передбачені ст.177 КПК України ризики, а саме можливість для обвинуваченого перебуваючи на свободі ухилитися від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, незаконного впливу на свідків, суд вважає доцільним продовжити дію обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Саме продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Підсумовуючи викладене вище, оцінивши у сукупності наведені обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, суд дійшов висновку продовжити застосування запобіжного заходу в межах строку, визначеного законом, не більше двох місяців до 07 лютого 2025 року включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. 27, 176-178, 183, 197, 314-317,369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч.1 ст. 111-2 КК України, на строк не більше двох місяців до«07» лютого 2025 рокувключно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

СуддяОСОБА_6