Рішення

від 09.10.2024 по справі 400/6992/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 р. № 400/6992/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаЦентрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54006, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (далі відповідач, Центральний ВДВС), в якому просить:

- визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), які виражаються у прийнятті постанови про накладення штрафу від 08.07.2024 року ВП № 75242200;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Наумової Г.Г. про накладення штрафу від 08.07.2024 року ВП №75242200.

Ухвалою суду від 08.08.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на вжиття ним дій щодо виконання постанови Центрального ВДВС, а тому не вбачає законних відстав для накладення на нього штрафу оскаржуваним рішенням відповідача.

Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивачів просив відмовити. Заперчуючи проти позову відповідач зазначив, що згідно акту державного виконавця від 04.07.2024 року встановлено, що строк, встановлений державним виконавцем для надання підтверджень виконання рішення суду, закінчився, будь- який повідомлень щодо повного виконання рішення суду до відділу не надходило, пояснень щодо поважності причин його невиконання не надано.

Керуючись ст.ст. 63, 75 Закону № 1404, головним державним виконавцем Наумовою Г.Г., винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. від 08.07.2024 року, копії якої надіслано сторонам виконавчого провадження за вих. № 81667, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, цінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

До Центрального ВДВС надійшла заява ОСОБА_1 від 06.06.2024 року про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа у справі № 400/6569/23, виданого 23.05.2024 року П`ятим апеляційним адміністративним судом про: зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 13.05.2021 року до 13.11.2021 року в сумі 92871,85 грн.

07.06.2024 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС Наумовою Ганною Геннадіївною, відповідно до вимог ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі та раніше за текстом Закон № 1404), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75242200.

Копії постанови надіслано сторонам виконавчого провадження супровідним листом від 07.06.2024 року за вих. № 69803.

У зв`язку з отриманням від ОСОБА_1 заяви з банківськими реквізитами від 03.06.2024 року (вх. №К-24 від 03.06.2024 року), позивачем вчинено дії щодо отримання необхідного фінансування з Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.

У подальшому, на адресу позивача засобами поштового зв`язку надійшла вимога виконавця Центрального ВДВС від 20.06.2024 року №75711 (поштове відправлення №5400600826553, отримане позивачем 11.07.2024 року; далі Вимога).

Дана Вимога містила зобов`язання повідомити відповідача у строк до 04.07.2024 року про виконання виконавчого листа від 23.05.2024 року у справі № 400/6569/23 та містила попередження про накладення штрафу у разі невиконання рішення суду без поважних причин.

У той же день, на виконання даної Вимоги позивачем підготовлено та направлено відповідь від 15.07.2024 року №802/8556/юк з повідомленням вчинених ним дій щодо виконання виконавчого листа від 23.05.2024 року у справі № 400/6569/23.

У подальшому позивачем, з моніторингу АСВП, стало відомо про винесення постанови про накладення штрафу від 08.07.2024 року у ВП №7524220.

Не погоджуючись з постановою Центрального ВДВС, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до вимог ст. 63 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимоги виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Отже відповідальність у боржника може наступати у разі якщо останній не виконує рішення суду без поважних на те причин.

Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення, оскільки позивач є розпорядником коштів ІІІ рівня (відповідно до Бюджетного кодексу України) та може здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань, взятих на облік органами Казначейства України.

Здійснення платежів позивача провадиться виключно з дозволу Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та після отримання відповідних асигнувань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 25.06.2024 року за вих. № 802/7874/фєс надіслав до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України додаткову заяву-розрахунок на фінансування. У зазначеному розрахунку відображені потреби на виконання виконавчого листа від 23.05.2024 року у справі № 400/6569/23.

Однак, у даному випадку, що вбачається з матеріалів справи та наведеного вище, у позивача наявні поважні причини, які зумовили неможливість виконати виконавче провадження № 75242200 у строки про, які останній повідомляв відповідача, а саме: не отримання відповідних асигнувань від Департаменту соціального забезпечення Міністерство оборони України.

Отже, у діях позивача відсутні навмисні порушення, у зв`язку з тим, що наявні обставини, які не залежать від його волевиявлення, тому суд погоджується з відповідними доводами позивача.

Аналогічна вищенаведеній позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 640/9234/19.

Так, у зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно засувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст. 75 Закону № 1404.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Повторним невиконанням судового рішення в розумінні ст. 64-1 Закону № 1404 є встановлений відповідним актом факт кожного наступного невиконання боржником судового рішення після складення акту про невиконання такого рішення вперше та винесення відповідної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.

Тобто, під час прийняття відповідачем рішення про накладення штрафу за несвоєчасне виконання рішення суду, останній обов`язково повинен встановити відсутність поважних причин, що існують поза волею позивача та які перешкоджають позивачу (боржнику) виконати таке рішення суду.

Але, відповідач при винесені оскаржуваної постанови не здійснив перевірку вказаних обставин, які перешкоджають позивачу виконати рішення суду, та, відповідно, безпідставно прийняв оскаржувану постанову.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування постанови від 08.07.2024 року у ВП № 75242200 підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям.

Разом з цим суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови задоволенню не підлягає, оскільки права позивача у даному випадку порушено не діями державного виконавця, а постановою про накладення штрафу, щодо якої суд дійшов висновку про її протиправність.

Належним та ефективним способом захисту прав позивача у даній справі є визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Центрального ВДВС Наумової Г.Г. про накладення штрафу від 08.07.2024 року у ВП № 75242200.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54006, код ЄДРПОУ 35065742) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Наумової Г.Г. про накладення штрафу від 08.07.2024 року у ВП № 75242200.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.10.2024 року.

Суддя О.В. Малих