Постанова

від 20.01.2025 по справі 400/6992/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6992/24

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови від 08.07.2024 ВП №75242200 про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

23.07.2024 позивач - ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), які виражаються у прийнятті постанови про накладення штрафу від 08.07.2024 ВП №75242200;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Наумової Г.Г. про накладення штрафу від 08.07.2024 ВП №75242200.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на момент відкриття виконавчого провадження №75242200 позивач не відмовлявся від добровільного виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024, та з метою виконання судового рішення у справі №400/6569/23, ним, після отримання 03.06.2024 від ОСОБА_1 заяви з банківськими реквізитами, були вчинені дії щодо отримання необхідного фінансування з Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 є розпорядником коштів ІІІ рівня (відповідно до Бюджетного кодексу України) та може здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань, взятих на облік органами Казначейства України.

Позивач звертав увагу на те, що здійснення платежів ІНФОРМАЦІЯ_3 провадиться виключно з дозволу Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та після отримання відповідних асигнувань.

Також позивач вказував, що оскаржувана постанова головного державного виконавця Центрального ВДВС Наумової Г.Г. про накладення штрафу від 08.07.2024 ВП №75242200 не відповідає вимогам статей 63, 75 Закону №1404-VIII, пункту 7 розділу І Інструкції №512/5 з огляду на відсутність мотивів, з яких виконавець дійшов висновку про відсутність поважних причин невиконання боржником рішення суду та необхідність накладення на нього штрафу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року частково задоволений позов ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана протиправною та скасована постанова головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Наумової Г.Г. про накладення штрафу від 08.07.2024 року у ВП № 75242200; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року по справі №400/6992/24 є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Так, апелянт вказує, що 06.06.2024 до Відділу надійшла заява ОСОБА_1 від 06.06.2024 про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа по справі № 400/6569/23, виданого 23.05.2024 П`ятим апеляційним адміністративним судом про: Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 13.05.2021 року до 13.11.2021 року в сумі 92871,85 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Відділу Наумовою Ганною Геннадіївною (далі головним державним виконавцем Наумовою Г.Г..), винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.06.2024, копії якої надіслано сторонам виконавчого провадження за вих. № 69803.

Відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Наумовою Г.Г., винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн. від 07.06.2024, копії якої надіслано сторонам виконавчого провадження за вих. № 69805.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Наумовою Г.Г., винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн. від 07.06.2024, копії якої надіслано сторонам виконавчого провадження за вих. № 69806.

Вищезазначені постанови були отримані боржником 12.06.2024, що підтверджується реєстром відправки вихідної кореспонденції, а також трекінгом Укрпошти про вручення поштового відправлення.

Апелянт звертає увагу, на те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 07.06.2024 , а саме в п.2 боржника було зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Згідно трекінгу Укрпошти постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана боржником 12.06.2024, таким чином, рішення суду повинно було бути виконано до 25.06.2024.

Згідно акту державного виконавця від 04.07.2024 встановлено, що строк, встановлений державним виконавцем для надання підтверджень виконання рішення суду, закінчився, а саме 25.06.2024.

Станом на 08.07.2024 року будь-які повідомлення про виконання рішення суду чи обставини, які ускладнюють виконання рішення суду від сторін виконавчого провадження до Відділу не надходили.

У відповідності до вимог ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем Наумовою Г.Г. була винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 гр. від 08.07.2024 року, копії якої надіслано сторонам виконавчого провадження за вих.№ 81667, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Після винесення постанови про накладення штрафу 16.07.2024 за вх.14712 на адресу Відділу надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначалися причини неможливості виконання рішення суду. В подальшому з урахуванням наданої інформації, головним державним виконавцем Наумовою Г.Г. не виносилась постанова про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду у подвійному розмірі.

Таким чином, апелянт вважає, що всупереч порядку виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, судом першої інстанції було помилково прийнято рішення щодо скасування постанови про накладення штрафу від 08.07.2024 у виконавчому провадженні №75242200.

У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 просить апеляційну скаргу Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі №400/6992/24 залишити без змін.

При цьому ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає, що на момент відкриття виконавчого провадження №75242200 не відмовлявся від добровільного виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024, та отримавши 11.07.2024 вимогу виконавця Центрального ВДВС від 20.06.2024 №75711, підготував та направив відповідь від 15.07.2024 №802/8556/юк з повідомленням про вчинення дій щодо виконання виконавчого листа №400/6569/23 від 23.05.2024. У той же день ІНФОРМАЦІЯ_4 , з моніторингу АСВП, стало відомо про винесення постанови про накладення штрафу від 08.07.2024 ВП №75242200, яка також надійшла засобами поштового зв`язку 15.07.2024.

У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 наголошує, що оскаржувана постанова головного державного виконавця Центрального ВДВС Наумової Г.Г. про накладення штрафу від 08.07.2024 ВП №75242200 не відповідає вимогам пункту 7 розділу І Інструкції №512/5, оскільки мотиви, з яких виконавець дійшов висновку про невиконання ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення суду та необхідність накладення на боржника штрафу з підстав невиконання рішення суду без поважних причин не відповідають дійсності, а в діях державного виконавця вбачається формалізований підхід у процесі вжиття заходів щодо примусового виконання рішення суду, що не відповідає статті 18 Закону №1404-VIII.

Як реагування на вимогу виконавця, ІНФОРМАЦІЯ_3 добросовісно і у стислі терміни підготовлено та надано апелянту відповідь на вимогу від 15.07.2024 №802/8556/юк із зазначенням поважності причин невчасного виконання рішення суду. Враховуючи викладене, позивач зазначає, що апелянт дійшов хибної думки щодо правомірності накладеного штрафу, а тому під час винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу апелянт діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин що мають значення для винесення оскаржуваної постанови, недобросовісно, у зв`язку з чим передчасно виніс постанову про накладення штрафу.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що до Центрального ВДВС надійшла заява ОСОБА_1 від 06.06.2024 про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа у справі № 400/6569/23, виданого 23.05.2024 П`ятим апеляційним адміністративним судом про: зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 13.05.2021 до 13.11.2021 в сумі 92871,85 грн.

07.06.2024 головним державним виконавцем Центрального ВДВС Наумовою Ганною Геннадіївною, відповідно до вимог ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону № 1404-VIII, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75242200.

Копії постанови надіслано сторонам виконавчого провадження супровідним листом від 07.06.2024 року за вих. № 69803.

У зв`язку з отриманням від ОСОБА_1 заяви з банківськими реквізитами від 03.06.2024 року (вх. №К-24 від 03.06.2024 року), позивачем вчинено дії щодо отримання необхідного фінансування з Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.

У подальшому, на адресу позивача засобами поштового зв`язку надійшла вимога виконавця Центрального ВДВС від 20.06.2024 №75711 (поштове відправлення №5400600826553, отримане позивачем 11.07.2024).

Дана Вимога містила зобов`язання повідомити відповідача у строк до 04.07.2024 року про виконання виконавчого листа від 23.05.2024 у справі № 400/6569/23 та містила попередження про накладення штрафу у разі невиконання рішення суду без поважних причин.

У той же день, на виконання даної Вимоги позивачем підготовлено та направлено відповідь від 15.07.2024 року №802/8556/юк з повідомленням вчинених ним дій щодо виконання виконавчого листа від 23.05.2024 року у справі № 400/6569/23.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у діях позивача відсутні навмисні порушення, позивачем вчинені усі залежні від нього дії, спрямовані на виконання судового рішення, а відсутність коштів на час спливу строку, встановленого державним виконавцем, не залежить від волевиявлення позивача.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (надалі Закон №1404-VIII в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону №1404-VIII).

За приписами статті 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За приписами ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч. 1ст. 75 Закону №1404-VIII).

Зі змісту статей 63, 75 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII вбачається, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Державний виконавець зобов`язаний перед застосуванням штрафних санкцій встановити, зокрема, наявність або відсутність поважності причин невиконання рішення і обов`язку виконати певні дії лише боржником.

Апеляційний суд зазначає, що поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Апелянт не заперечує того факту, що позивач є розпорядником коштів ІІІ рівня (відповідно до Бюджетного кодексу України) та може здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов`язань, взятих на облік органами Казначейства України. При цьому здійснення платежів позивача провадиться виключно з дозволу Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України та після отримання відповідних асигнувань.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 25.06.2024 за вих. № 802/7874/фєс надіслав до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України додаткову заяву-розрахунок на фінансування, та у зазначеному розрахунку відображені потреби на виконання виконавчого листа від 23.05.2024 року у справі № 400/6569/23 (а.с. 13-14 зворот).

За наведених обставин суд першої інстанції правильно встановив наявність у позивача поважних причин, які зумовили неможливість виконати вимогу державного виконавця у межах виконавчого провадження № 75242200 у строки про, які апелянт повідомляв позивача, а саме: не отримання відповідних асигнувань від Департаменту соціального забезпечення Міністерство оборони України.

Встановлені обставини, які не спростовані доводами апеляційної скарги, свідчать про відсутність у діях позивача навмисних порушень, спрямованих на невиконання судового рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування постанови про накладення штрафу.

Разом з цим суд першої інстанції правильно зазначив, що позовна вимога про визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови задоволенню не підлягає, оскільки права позивача у даному випадку порушено не діями державного виконавця, а постановою про накладення штрафу, щодо якої суд дійшов висновку про її протиправність.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 2-12, 72-79, 242, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі №400/6992/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20.01.2025

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький