Ухвала

від 09.10.2024 по справі 420/29690/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29690/24

УХВАЛА

09 жовтня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (65058, м. Одеса, вул. Добровольців, 7; ЄДРПОУ 44068843) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД Про затвердження Положень структурних підрозділів Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в частині встановлення в положеннях про відділи прикордонного інспекційного контролю управління державного контролю вимоги щодо наявності у керівників відділів освіти за спеціальністю Ветеринарна медицина;

визнати протиправним та скасувати наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 22.08.2024 № 191-к Про звільнення ОСОБА_1 ;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу прикордонного інспекційного відділу Одеса управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з дати фактичного звільнення;

зобов`язати Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні запропонувати ОСОБА_1 іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей та у разі погодження, переведення ОСОБА_1 на відповідну посаду;

стягнути з Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді від 30.09.2024 позовну заяву залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 122, 123, 161 КАС України.

Зокрема, судом зазначено, що з огляду на зміст адміністративного позову, 24.11.2021 ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (далі - Південне МГУ на кордоні).

30.05.2024 було видано наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД Про затвердження Положень структурних підрозділів Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Позивач вважає, що наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД Про затвердження Положень структурних підрозділів Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні є протиправним та підлягає скасуванню в частині встановлення в положеннях про відділи прикордонного інспекційного контролю управління державного контролю вимог наявності у керівників відділів освіти за спеціальністю Ветеринарна медицина, у зв`язку із чим звернувся до суду з позовом 23.09.2024 (позов зареєстровано в ООАС, проте документ сформовано в системі «Електронний суд» 20.09.2024).

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведеного вбачається, що з огляду на норми ч. 5 ст. 122 КАС України, позивач пропустив місячний строк на звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД Про затвердження Положень структурних підрозділів Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в частині встановлення в положеннях про відділи прикордонного інспекційного контролю управління державного контролю вимоги щодо наявності у керівників відділів освіти за спеціальністю Ветеринарна медицина.

При цьому, позивачем не наведено жодної підстави, яка б об`єктивно перешкоджала (утворювала обставини непереборної сили) звернутися до суду у строк із вимогою щодо оскарження наказу від 30 травня 2024 року №27-ОД.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали судді позивачем 04.10.2024 до суду надано заяву, відповідно до якої позивач просить визнати поважними причини пропуску строків на подачу позову в частині оскарження наказу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД та поновити такий строк.

В обґрунтування заяви наведено висновок Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року по справі № 712/8985/17, відповідно до якого за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями. При цьому інтереси в момент прийняття [спірного] наказу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД Про затвердження Положень структурних підрозділів Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в частині встановлення в положеннях про відділи прикордонного інспекційного контролю управління державного контролю вимоги щодо наявності у керівників відділів освіти за спеціальністю Ветеринарна медицина не порушувались. Оскільки, даний наказ не стосувався відділу прикордонного інспекційного контролю Одеса. Окрім того з надсиланням 05.06.2024 першого попередження про наступне звільнення із займаної посади позивачу було запропоновано, поміж іншого, керівну посаду - начальника відділу правового забезпечення. В подальшому 22.07.2024 позивачу було надано нове попередження про наступне звільнення, відповідно до якого запропоновано виключно посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення. Розраховуючи на правомірну поведінку відповідача, позивач все ж таки очікував, що йому запропонують посаду, яка відповідає його кваліфікації. Тобто, його інтереси, пов`язані з дією наказу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД порушено, в даному випадку, з прийняттям наказу про його звільнення, і ненаданням йому пропозиції зайняти посади, яка відповідає його кваліфікації. Окрім того, зазначає, що наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД станом на сьогоднішній день є чинним та його дія триває.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду, суд враховує, що в даному випадку законодавством регламентовано місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАСУ) звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд підкреслює, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

В даному випадку позивач посилається на те, що свого часу не вважав спірний наказ від 30 травня 2024 року № 27-ОД таким, що порушує його права та інтереси та дійшов такого висновку після його звільнення.

Однак суд не визнає такі аргументи позивача обґрунтованими, зважаючи на наступне.

В контексті приписів КАС України має значення суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку, а обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) у загальносоціологічному значенні категорія «інтерес» розуміється як об`єктивно існуюча і суб`єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології - як ставлення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін «інтерес», враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об`єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.

У п.3.4 цього ж Рішення зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже спірний наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року № 27-ОД, як на момент його видання, так і на момент звільнення позивача наказом від 22.08.2024 № 191-к Про звільнення ОСОБА_1 врегульовував одне й те саме коло правовідносин. При цьому зміна його юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення не відбувалась. При цьому зміна ставлення позивача до цього наказу значення не має для цілей дотримання строку на оскарження такого наказу. Тобто коли саме позивач визначився, що спірний акт порушує його права та інтереси для цілей оцінки дотримання строку на оскарження актів значення не має. Це лише свідчить про переосмислення позивачем наслідків відповідного акту для нього, що ні в якому разі не може вважатися поважною причиною для поновлення пропущеного строку.

Крім того, суд відхиляє посилання позивача на те, що наказ від 30 травня 2024 року №27-ОД є нормативно-правовим актом.

Так, нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Натомість розпорядчий акт - це акт індивідуальної дії, який видається для регулювання конкретних ситуацій або вирішення конкретних справ. Він має обмежений характер дії і стосується окремих суб`єктів або подій, визначених у самому акті.

Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що розпорядчі акти (наприклад, накази, розпорядження керівників, рішення органів місцевого самоврядування) мають індивідуальний характер і тому не можуть вважатися нормативно-правовими актами, які діють загально і багаторазово.

В даному ж випадку наказ від 30 травня 2024 року №27-ОД вичерпав свою дію в момент виконання та не підлягає багаторазовому застосуванню відносно невизначеного кола суб`єктів, у зв`язку із чим не має ознак нормативно-правового акту.

Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, вчинених на звернення позивача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження наказу від 30 травня 2024 року №27-ОД поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. При цьому таких обставин судом у даній справі не встановлено, у зв`язку із чим адміністративний позов в цій частині підлягає поверненню позивачеві на підставі ч. 2 ст. 123 КАС України.

Враховуючи, що в іншій частині позовна заява подана з додержанням вимог, викладених у статтях 160, 161 КАС України; підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні; а сама справа має бути розглянута за правилами загального провадження, - остання підлягає прийняттю до розгляду.

Крім того, у позовній заяві заявлено клопотання про витребування у Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні довідки із розрахунком середнього заробітку ОСОБА_1 , здійсненим відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (для розрахунку компенсації за час вимушеного прогулу).

Згідно з ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Для повного та всебічного розгляду справи та встановлення об`єктивних обставин по справі, суд вважає за необхідне витребувати відповідні докази.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає у позові, що з 07.03.2024 він отримав статус, права та обов`язки викривача корупції. При цьому, у позові зазначено, що на думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 почав вчиняти корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, про що ОСОБА_1 повідомив Національне агентство з питань запобігання та протидії корупції. В подальшому, 14.03.2024, 01.04.2024, 03.05.2024, 19.07.2024 ОСОБА_1 повідомляв Національне агентство з питань запобігання та протидії корупції, Національну поліцію України та Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про нові та повторно вчинені ОСОБА_2 корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. Після покладання виконання обов`язків начальника Південного МГУ на кордоні на ОСОБА_2 та в подальшому після того, як ОСОБА_2 дізнався, що ОСОБА_1 є викривачем його корупції, з його сторони, шляхом надання усних та письмових доручень підлеглим, здійснювався постійний мобінг ОСОБА_1 , певні заходи які носили вибірковий характер, виключно щодо останнього та не застосовувалися до інших працівників у подібних ситуаціях.

Відповідно до ч. 6 ст. 53 КАС України з метою захисту прав викривача, встановлених Законом України "Про запобігання корупції", Національне агентство з питань запобігання корупції за зверненням викривача може звертатися до суду з позовом (заявою) в інтересах викривача, брати участь у розгляді справ за такими позовами (заявами), а також на будь-якій стадії розгляду вступати у справу, провадження в якій відкрито за позовами (заявами) викривачів, подавати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами, у тому числі у справі, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) викривача.

Крім того, згідно ч.3 ст. 49 КАС України Національне агентство з питань запобігання корупції може бути залучене як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або членом його сім`ї про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне залучити Національне агентство з питань запобігання корупції до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору.

Одночасно, відповідно до вимог ч.11 ст. 171 КАС України суд повідомляє позивача про його обов`язок не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити третій особі копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 53, 122, 123, 171, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання про поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з вимогами щодо оскарження наказу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про визнання протиправним та скасування наказу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД Про затвердження Положень структурних підрозділів Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в частині встановлення в положеннях про відділи прикордонного інспекційного контролю управління державного контролю вимоги щодо наявності у керівників відділів освіти за спеціальністю Ветеринарна медицина - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

В іншій частині прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Призначити підготовче засідання на 07.11.2024 о 10:30 годині в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: 65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань 14.

Залучити Національне агентство з питань запобігання корупції (Київ, бульвар Миколи Міхновського, 28; ЄДРПОУ 40381452) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору.

Повідомити позивача про його обов`язок не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі направити третій особі копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

Витребувати у Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні довідку із розрахунком середнього заробітку ОСОБА_1 , здійсненим відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (для розрахунку компенсації за час вимушеного прогулу).

Витребувані докази надати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Надати відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, роз`яснивши право позивача подати до суду протягом п`яти днів із дня отримання відзиву на адміністративний позов відповідь на відзив, відповідача право на подання заперечення протягом п`яти днів із дня отримання відповіді на відзив.

Роз`яснити право третьої особи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручання даної ухвали подати до суду пояснення щодо позову, а на відзив протягом десяти днів з дня його отримання.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.

Повідомити відповідача про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню суб`єкту владних повноважень як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена лише в частині повернення позовної вимоги шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяІ.В. Завальнюк