Рішення

від 18.12.2024 по справі 420/29690/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29690/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Завальнюка І.В.,

при секретарі Гоменюк Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД Про затвердження Положень структурних підрозділів Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в частині встановлення в положеннях про відділи прикордонного інспекційного контролю управління державного контролю вимоги щодо наявності у керівників відділів освіти за спеціальністю Ветеринарна медицина; визнати протиправним та скасувати наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 22.08.2024 № 191-к Про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю Одеса управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з дати фактичного звільнення; зобов`язати Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні запропонувати ОСОБА_1 іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей та у разі погодження, переведення ОСОБА_1 на відповідну посаду; стягнути з Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 24.11.2021 року він обіймав посаду заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні. В лютому 2024 року виконання обов`язків начальника Південного МГУ на кордоні було покладено на головного спеціаліста відділу державного контролю в пунктах пропуску на державному кордоні управління державного контролю на кордоні Південного МГУ на кордоні - ОСОБА_2 . З самого початку роботи ОСОБА_2 всім співробітникам повідомлялось про те, що основною його задачею є звільнення ряду працівників, в тому числі й ОСОБА_1 , які працювали при попередньому керівнику. В тому ж місяці, на думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 почав вчиняти корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, про що ОСОБА_1 повідомив Національне агентство з питань запобігання та протидії корупції. З 07.03.2024 ОСОБА_1 отримав статус, права та обов`язки викривача корупції. В подальшому, 14.03.2024, 01.04.2024, 03.05.2024, 19.07.2024 ОСОБА_1 повідомляв Національне агентство з питань запобігання та протидії корупції, Національну поліцію України та Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про нові та повторно вчинені ОСОБА_2 корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення. Службовою запискою від 19.03.2024 №Вн-1572/02.2-24 позивач повідомив в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 та головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Південного МГУ на кордоні ОСОБА_3 про набуття ним статусу викривача відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». 04.06.2024 за результатами розгляду повідомлень ОСОБА_1 на громадянина ОСОБА_2 працівниками Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України складено 2 адміністративні протоколи про вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, які були направлені на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси. Після покладання виконання обов`язків начальника Південного МГУ на кордоні на ОСОБА_2 та в подальшому після того, як ОСОБА_2 дізнався, що ОСОБА_1 є викривачем його корупції, з його сторони, шляхом надання усних та письмових доручень підлеглим, здійснювався постійний мобінг ОСОБА_1 , певні заходи які носили вибірковий характер, виключно щодо останнього та не застосовувалися до інших працівників у подібних ситуаціях. Так, 15.04.2024, 23.04.2024, 30.04.2024 ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 щодо закріплення за ним службового транспортного засобу та/або водія Південного МГУ на кордоні у зв`язку з тим, що відсутність можливості переміщення на службову автомобілі по зонам діяльності Відділу може суттєво вплинути на належну організацію та керівництво Відділом, а також виконання ним обов`язків, визначених Положенням. Жодних рішень по службовим запискам ОСОБА_1 не приймалось, відповіді останньому не надавалися. Окрім того, 20.02.2024 ОСОБА_1 стало відомо, що головний спеціаліст Відділу ОСОБА_4 , яка визначена як адміністратор Єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» (далі - Єдине вікно) в Південному МГУ на кордоні обмежила/видалила ОСОБА_1 доступ до перегляду справ в Єдиному вікні. Того ж дня, ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 з проханням поновити йому доступ до Єдиного вікна та назвати причини обмеження даного доступу. На що остання відповіла, що здійснила ці дії на виконання доручення в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 . Переслідуючи мету незаконного звільнення ОСОБА_1 , 15.03.2024 в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 було видано наказ про введення в дію нової структури Південного МГУ на кордоні, відповідно до якої було скорочено посаду ОСОБА_1 (додається). 27.05.2024 ОСОБА_2 було видано наказ про введення в дію штатного розпису Південного міжрегіонального головного управління Держпродспоживслужби на державному кордоні, відповідно до якого управлінню роботи з персоналом Південного МГУ на кордоні доручено здійснити комплекс заходів щодо затвердження нових положень про структурні підрозділи та посадових інструкцій, відповідно до затвердженої 15.03.2024 структури Південного МГУ на кордоні. В новій структурі Південного МГУ на кордоні замість відділу прикордонного інспекційного контролю Одеса створено нові 6 відділів прикордонного інспекційного контролю та розроблено нові положення про дані відділи. Так, 30.05.2024 було видано наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД Про затвердження Положень структурних підрозділів Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні. Дані дії були спрямовані на те, щоб при введенні в дію нового штатного розпису не пропонувати ОСОБА_1 рівнозначні посади державної служби. 05.06.2024 ОСОБА_1 було вручено попередження про наступне звільнення із займаної посади по закінченню 30 календарних днів з дня доведення до відома даного попередження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців. Одночасно з тим, враховуючи професійну підготовку та професійну компетентність ОСОБА_1 було запропоновано перелік посад державної служби, зокрема й посаду - начальника відділу правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Держпродспоживслужби на державному кордоні. Окрім того, у зазначеному вище попередженні останньому було повідомлено, що у разі згоди на зайняття однієї з запропонованих посад, зазначених у переліку, необхідно подати відповідну заяву. 17.06.2024 ОСОБА_1 подав до управління роботи з персоналом заяву про переведення на рівнозначну посаду начальника відділу правового забезпечення з 18.06.2024. У своїй заяві від 17.06.2024 ОСОБА_1 погодився на зайняття запропонованої йому посади та не здійснював жодних дій щодо відмови від неї. В свою чергу, ОСОБА_1 не відомо та йому не доводилися жодні накази чи інші документи щодо скасування зазначеного вище повідомлення. Причини та підстави для відмови у призначенні ОСОБА_1 на запропоновані посади законодавство України не містить. Також й відсутні підстави для його можливого звільнення, оскільки, посада начальника відділу правового забезпечення вже була запропонована. 22.07.2024 ОСОБА_1 було повторно вручено попередження про наступне звільнення із займаної посади по закінченню 30 календарних днів з дня доведення до відома даного попередження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців. Одночасно з тим, враховуючи його професійну підготовку та професійну компетентність було запропоновано посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення Південного МГУ на кордоні. 12.08.2024 ОСОБА_1 було отримано відповідь Південного міжрегіонального головного управління Держпродспоживслужби на державному кордоні від 12.08.2024 №Вих-1743/06/21 на запит на публічну інформацію щодо вакантних посад в Південному МГУ на кордоні, станом на 22.07.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_1 не були запропоновані всі вакантні посади державної служби. 22.08.2024 року в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 прийнято рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України Про державну службу (скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу). Вищевказаний наказ щодо звільнення ОСОБА_1 останній вважає незаконним, оскільки він був виданий внаслідок протиправних дій та бездіяльності посадовців Південного МГУ на кордоні, а також з особистих мотивів в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень.

Ухвалою судді від 09.10.2024 в задоволенні клопотання про поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з вимогами щодо оскарження наказу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД відмовлено; позовну заяву ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про визнання протиправним та скасування наказу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року №27-ОД Про затвердження Положень структурних підрозділів Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в частині встановлення в положеннях про відділи прикордонного інспекційного контролю управління державного контролю вимоги щодо наявності у керівників відділів освіти за спеціальністю Ветеринарна медицина - повернуто позивачу; в іншій частині позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено Національне агентство з питань запобігання корупції до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

24.10.2024 до суду від Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що Наказом Держпродспоживслужби від 12.03.2024 №189-к виконання обов`язків начальника ПМГУ покладено на ОСОБА_2 . Позивач по справі ОСОБА_1 наказом ПМГУ від 23.11.2021 №839-к був призначений на посаду заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ за переведенням. Відповідно до структури ПМГУ, що була затверджена Головою Держпродспоживслужби та введена в дію наказом ПМГУ в склад Управління державного контролю на кордоні ПМГУ входило 5 відділів прикордонного інспекційного контролю: відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» (зони обслуговування Білгород-Дністровський, Болград, Ізмаїл, Чорноморськ, Южне-порт, Подільск, Одеса- аеропорт, Одеса-порт, Рені, Старокозаче); відділи прикордонного інспекційного контролю «Миколаїв» (зони обслуговування Вознесенськ, Миколаїв); відділи прикордонного інспекційного контролю «Херсон» (зони обслуговування Каховка, Херсон, Скадовськ, Чонгар); відділи прикордонного інспекційного контролю «Черкаси» (зони обслуговування Умань, Звенигородка, Черкаси); відділи прикордонного інспекційного контролю «Кропивницький» (зони обслуговування Світловодськ, Кропивницкий) 06.03.2024 Головою Держпродспоживслужби була затверджена нова структура ПМГУ, введена в дію наказом ПМГУ від 15.03.2024 №20-ОД, відповідно до якої до складу Управління державного контролю на кордоні ПМГУ входить НОМЕР_1 відділів прикордонного інспекційного контролю. Відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» в складі Управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до зазначеної структури ПМГУ відсутній. 22.05.2024 Головою Держпродспоживслужби був затверджений штатний розпис ПМГУ на 2024 рік, введений в дію наказом ПМГУ від 27.05.2024 №26-ОД, посада заступника начальника відділів прикордонного інспекційного контролю Управління державного контролю на кордоні ПМГУ не передбачена. Таким чином, відповідно до наказу ПМГУ від 27.05.2024 №26-ОД «Про введення в дію Штатного розпису Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на 2024 рік» посада заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ, яку обіймає ОСОБА_1 підлягає скороченню. Відповідно до Положення про відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, що затверджене наказом ПМГУ від 23.12.2022 №57-ОД відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» є структурним підрозділом управління державного контролю на кордоні ПМГУ. Згідно з Положенням про управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, що затверджене наказом ПМГУ від 23.12.2022 №57-ОД, управління державного контролю на кордоні ПМГУ є структурним підрозділом ПМГУ. Отже, ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника структурного підрозділу у складі самостійного структурного підрозділу ПМГУ. Посада заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні, яку обіймав Позивач є посадою державної служби категорії Б та підкатегорії Б3. 17.06.2024 ОСОБА_1 було вручено попередження від 05.06.2024 про наступне звільнення з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ та запропоновані вакантні посади, серед яких помилково зазначені посади державної служби вищої підкатегорії посад державної служби, а отже нерівнозначні а саме : - посада начальника самостійного структурного підрозділу ПМГУ - Відділу правового забезпечення (посада підкатегорії Б1 категорії Б посад державної служби); - посада начальника самостійного структурного підрозділу ПМГУ - Відділу господарського забезпечення (посада під категорії Б1 категорії Б посад державної служби). 17.06.2024 до ПМГУ надійшла заява ОСОБА_1 про переведення його з 18.06.2024 на посаду начальника відділу правового забезпечення ПМГУ, є посадою підкатегорії Б1 категорії Б посад державної служби, а отже нерівнозначною. Відповідність приведеного висновку ПМГУ нормам Закону України «Про державну службу» підтверджена листами Національного агентства України з питань державної служби від 10.07.2024 №355/17-4/24 (надане на звернення ПМГУ) та №6891/10.3-24 (надане на звернення ОСОБА_1 ). Вакантні посади підкатегорії Б3 категорії Б посад державної служби, тобто рівнозначні для ОСОБА_1 , на час вручення попередження про наступне звільнення в ПМГУ були відсутні. Крім того, наказом ПМГУ від 10.11.2021 №820-к ОСОБА_1 був призначений на посаду провідного спеціаліста відділу господарського забезпечення управління організаційно-господарського забезпечення ПМГУ за переведенням з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області. Наказом ПМГУ від 23.11.2021 №839-к ОСОБА_1 начальник відділу добору та розвитку персоналу управління роботи з персоналом був переведений на посаду заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса». Враховуючи вищенаведене, 22.07.2024 відповідно до вимог ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», наявні вакантні посади, відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей позивачу було надано попередження від про наступне звільнення, яким запропонована вакантна посада головного спеціаліста відділу господарського забезпечення, тобто посада категорії В. Відповідна заява про переведення на запропоновану посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення ПМГУ (посаду категорії В) протягом 30 календарних днів від ОСОБА_1 до ПМГУ не надійшла, в зв`язку із чим наказом ПМГУ від 22.08.2024 №191-к ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ПМГУ. Звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» в зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису є підставним та обґрунтованим, відповідний наказ №191-к від 22.08.2024р. є правомірним, таким, що прийнятий у повній відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», КЗпП України. Отже, підстави для визнання цього наказу протиправним та його скасування відсутні.

06.11.2024 до суду від третьої особи - Національного агентства з питань запобігання корупції надійшли пояснення, згідно з якими Національним агентством отримано від ОСОБА_1 повідомлення про можливе вчинення правопорушення від 06.03.2024, що стосувалося дій посадових осіб Південного МГУ в умовах реального конфлікту інтересів та не повідомлення про його виникнення в уставленому законодавством порядку. За результатом розгляду зазначеного повідомлення Національним агентством листом від 22.03.2024 №37-01/18499-24 проінформовано Позивача про відсутність у ньому фактичних даних для вжиття Національним агентством у межах повноважень заходів реагування, а також роз`яснено, що у разі надання додаткової інформації, яка могла б свідчити про вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, Третьою особою будуть вжиті відповідні заходи. В подальшому на адресу Національного агентства надійшли повідомлення Позивача про можливе вчинення правопорушення від 14.03.2024, від 01.04.2024 та від 03.05.2024, які також стосувалися прийняття рішень та вчинення дій посадовими особами Відповідача в умовах реального конфлікту інтересів, та не повідомлення про його виникнення в уставленому законодавством порядку. Листами від 03.04.2024 № 37-01/21773-24, від 04.04.2024 № 37-01/22794-24 та від 08.05.2024 № 37-01/32118-24 Національне агентство довело до відома Позивача, що зазначені вище повідомлення направлені до Національної поліції України для їх розгляду і вжиття заходів згідно із законодавством. Відтак, саме Національна поліція України може підтвердити наявність у ОСОБА_1 статусу викривача, про що і було поінформовано останнього. Наразі у Національного агентства відсутні відомості щодо підтвердження Національною поліцією України статусу викривача у Позивача. В подальшому 29.05.2024 Національни агентством одержано звернення ОСОБА_1 (вх. № ПК/1900/0-24) щодо захисту прав викривача у якому зокрема йшлося про скорочення посади Позивача на підставі наказу від 15.03.2024 № 20-ОД «Про введення в дію структури Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні та проведення організаційних заходів», що, на думку останнього, є негативним заходом впливу, оскільки виданню такого наказу передувало здійснення ним повідомлень від 06.03.2024 та 14.03.2024. При цьому зі змісту згаданого наказу вбачається, що структуру Південного МГУ ще 06.03.2024 було затверджено Головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_5 та 12.03.2024 погоджено міністром Кабінету Міністрів України ОСОБА_6 . Національне агентство листом від 12.06.2024 № 25-09/42891-24 повідомило, що зазначені обставини свідчать про вжиття Відповідачем організаційно-правових заходів щодо затвердження структури органу ще до здійснення ОСОБА_1 повідомлень від 06.03.2024 та 14.03.2024, що виключає наявність причинно-наслідкового зв`язку між його повідомленнями та скороченням займаної ним посади. Додатково у листі від 12.06.2024 Національне агентство зазначило, що викладені у зверненні Позивача відомості можуть свідчити про вчинення мобінгу (цькування) працівника, відповідальність за яке передбачено ст. 173-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та рекомендувало для вирішення такого питання звернутись до Державної служби України з питань праці.

Ухвалою суду від 07.11.2024 закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги із викладених у заявах по суті справи підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача - Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Представник третьої особи - Національного агентства з питань запобігання корупції до суду не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; розгляд справи просив здійснювати без його участі.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом ПМГУ від 23.11.2021 №839-к був призначений на посаду заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ за переведенням.

Відповідно до структури ПМГУ, що була затверджена Головою Держпродспоживслужби та введена в дію наказом ПМГУ в склад Управління державного контролю на кордоні ПМГУ входило 5 відділів прикордонного інспекційного контролю: - відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» (зони обслуговування Білгород-Дністровський, Болград, Ізмаїл, Чорноморськ, Южне-порт, Подільск, Одеса аеропорт, Одеса-порт, Рені, Старокозаче); - відділи прикордонного інспекційного контролю «Миколаїв» (зони обслуговування Вознесенськ, Миколаїв); - відділи прикордонного інспекційного контролю «Херсон» (зони обслуговування Каховка, Херсон, Скадовськ, Чонгар); - відділи прикордонного інспекційного контролю «Черкаси» (зони обслуговування Умань, Звенигородка, Черкаси); - відділи прикордонного інспекційного контролю «Кропивницький» (зони обслуговування Світловодськ, Кропивницкий).

06.03.2024 Головою Держпродспоживслужби була затверджена нова структура ПМГУ, введена в дію наказом ПМГУ від 15.03.2024 №20-ОД, відповідно до якої до складу Управління державного контролю на кордоні ПМГУ входить НОМЕР_1 відділів прикордонного інспекційного контролю: - відділ прикордонного інспекційного контролю «Аккерман»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Дунай»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Південний»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Центральний»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Чорноморська»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Подільск»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Миколаїв»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Херсон»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Черкаси»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Кропивницький».

Відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» в складі Управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до зазначеної структури ПМГУ відсутній.

22.05.2024 Головою Держпродспоживслужби був затверджений штатний розпис ПМГУ на 2024 рік, введений в дію наказом ПМГУ від 27.05.2024 №26-ОД, посада заступника начальника відділів прикордонного інспекційного контролю Управління державного контролю на кордоні ПМГУ не передбачена.

Таким чином, відповідно до наказу ПМГУ від 27.05.2024 №26-ОД «Про введення в дію Штатного розпису Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на 2024 рік» посада заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ, яку обіймав ОСОБА_1 , підлягала скороченню.

17.06.2024 ОСОБА_1 було вручено попередження від 05.06.2024 про наступне звільнення з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ та запропоновані вакантні посади, в тому числі посада начальника самостійного структурного підрозділу ПМГУ Відділу правового забезпечення (посада підкатегорії Б1 категорії Б посад державної служби) та посада начальника самостійного структурного підрозділу ПМГУ - Відділу господарського забезпечення (посада під категорії Б1 категорії Б посад державної служби).

17.06.2024 до ПМГУ надійшла заява ОСОБА_1 про переведення його з 18.06.2024 на посаду начальника відділу правового забезпечення ПМГУ.

В подальшому Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні листом від 25 червня 2024 року № Вих-1417/06.2/23-24 (вх. від 26 червня 2024 року № 97/17-1/24) звернулося до НАДС за роз`ясненням.

У відповідь Південно-Східне міжрегіональне управління НАДС листом від 10.07.2024 №355/17-4/24 надано відповідь, згідно з якою посада керівника структурного підрозділу (відділу) територіального органу центрального органу виконавчої влади належить до підкатегорії «БІ» посад державної служби категорії «Б», що є вищою посадою державної служби по відношенню до посади заступника керівника структурного підрозділу (відділу) у складі управління цього територіального органу центрального органу виконавчої влади, що належить до підкатегорії «БЗ» посад державної служби категорії «Б». Таким чином. заступник начальника відділу у складі управління міжрегіонального головного управління (територіального органу) центрального органу виконавчої влади не може бути переведений відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону на посаду начальника відділу цього ж міжрегіонального головного управління (територіального органу), так як посади не є рівнозначними.

Отже вакантні посади підкатегорії Б3 категорії Б посад державної служби, тобто рівнозначні для ОСОБА_1 , на час вручення попередження про наступне звільнення в ПМГУ були відсутні.

У зв`язку із цим 22.07.2024 відповідно до вимог ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» позивачу відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей було надано попередження про наступне звільнення, яким запропонована вакантна посада головного спеціаліста відділу господарського забезпечення, тобто посада категорії В.

Відповідна заява про переведення на запропоновану посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення ПМГУ (посаду категорії В) протягом 30 календарних днів від ОСОБА_1 до ПМГУ не надійшла, в зв`язку із чим наказом ПМГУ від 22.08.2024 №191-к ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ПМГУ.

Позивач, зважаючи на те, що вищевказаний наказ про його звільнення був виданий внаслідок протиправних дій та бездіяльності посадовців Південного МГУ на кордоні, а також з особистих мотивів в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до Положення про Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, що затверджене наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 13 листопада 2020 року №762 (далі за текстом Положення), Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та їй підпорядковане.

Згідно п. 14, 16 приведеного Положення, ПМГУ є юридичною особою публічного права та утримується за рахунок державного бюджету.

Пунктом 3-4 Положення визначено, що основними завданнями ПМГУ є реалізація повноважень Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у сфері ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів (далі - Держпродспоживслужба). Повноваження ПМГУ поширюються на території Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Черкаської, Херсонської областей, Автономної республіки Крим та міста Севастополя.

Згідно п. 11 Положення ПМГУ очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держпродспоживслужби.

Відповідно до п.п.1 п. 12 Положення начальник ПМГУ здійснює керівництво діяльністю ПМГУ та несе, персональну відповідальність за організацію його діяльності.

Наказом Держпродспоживслужби від 12.03.2024 №189-к виконання обов`язків начальника ПМГУ покладено на Сологуба І.Г.

06.03.2024 Головою Держпродспоживслужби була затверджена нова структура ПМГУ, введена в дію наказом ПМГУ від 15.03.2024 №20-ОД, відповідно до якої до складу Управління державного контролю на кордоні ПМГУ входить НОМЕР_1 відділів прикордонного інспекційного контролю: - відділ прикордонного інспекційного контролю «Аккерман»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Дунай»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Південний»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Центральний»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Чорноморська»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Подільск»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Миколаїв»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Херсон»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Черкаси»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Кропивницький».

Відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» в складі Управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до зазначеної структури ПМГУ відсутній.

Згідно п.п. 12 п. 12 Положення начальник ПМГУ затверджує положення про структурні підрозділи ПМГУ та посадові інструкції державних службовців та працівників.

22.05.2024 Головою Держпродспоживслужби був затверджений штатний розпис ПМГУ на 2024 рік, введений в дію наказом ПМГУ від 27.05.2024 №26-ОД, посада заступника начальника відділів прикордонного інспекційного контролю Управління державного контролю на кордоні ПМГУ не передбачена.

При цьому Сологуб І.Г. не був наділений службовими повноваженнями щодо затвердження структури Міжрегіонального головного управління, як помилково вважає сторона позивача.

Так, відповідно до п.14 Положення про Південне Міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, затвердженого Наказом Держпродспоживслужби від 13 листопада 2020 року №762 (далі - Положення) структура Міжрегіонального головного управління затверджується Головою Держпродспоживслужби за погодженням з Міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. Штатний розпис та кошторис Міжрегіонального головного управління затверджуються Головою Держпродспоживслужби. Чисельність працівників Міжрегіонального головного управління затверджує Голова Держпродспоживслужби в межах граничної чисельності працівників, визначеної Кабінетом Міністрів України для територіальних органів Держпродспоживслужби.

Таким чином, відповідно до наказу ПМГУ від 27.05.2024 №26-ОД «Про введення в дію Штатного розпису Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на 2024 рік» посада заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ, яку обіймав ОСОБА_1 підлягала скороченню.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну службу» рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Згідно з Положенням про відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, що затверджене наказом ПМГУ від 23.12.2022 №57-ОД відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» є структурним підрозділом управління державного контролю на кордоні ПМГУ.

При цьому, згідно з Положенням про управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, що затверджене наказом ПМГУ від 23.12.2022 №57-ОД, управління державного контролю на кордоні ПМГУ є структурним підрозділом ПМГУ.

Отже, ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника структурного підрозділу у складі самостійного структурного підрозділу ПМГУ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» визначено, що під час переведення державних службовців на інші посади державної служби, для визначення підкатегорій посад державної служби, необхідних для встановлення рівнозначності посад, застосовується перелік посад державної служби, що прирівнюється до відповідних підкатегорій, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів».

Відповідно до Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів» посади керівників структурних підрозділів територіальних органів відносяться до підкатегорії Б1 категорії Б, в той час як посади керівників та заступників керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів територіальних органів відноситься до підкатегорії Б3 категорії Б.

Відповідно до наведеного, посада заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні, яку обіймав ОСОБА_1 є посадою державної служби категорії Б та під категорії Б3.

17.06.2024 ОСОБА_1 було вручено попередження від 05.06.2024 про наступне звільнення з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ та запропоновані вакантні посади, серед яких помилково зазначені посади державної служби вищої підкатегорії посад державної служби, а отже нерівнозначні а саме: - посада начальника самостійного структурного підрозділу ПМГУ - Відділу правового забезпечення (посада підкатегорії Б1 категорії Б посад державної служби); - посада начальника самостійного структурного підрозділу ПМГУ - Відділу господарського забезпечення (посада під категорії Б1 категорії Б посад державної служби).

Цього ж дня позивач звернувся із заявою до ПМГУ про переведення його з 18.06.2024 на посаду начальника відділу правового забезпечення ПМГУ (є посадою підкатегорії Б1 категорії Б посад державної служби).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон) відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом. якщо інше не передбачено законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 41 Закону державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною третьою статті 87 Закону визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі. передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Разом з тим згідно зі статтею 2 Закону рівнозначна посада це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Відповідно до статті 6 Закону посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення. ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону з метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за такими рівнями: 1) Апарат Верховної Ради України. Секретаріат Кабінету Міністрів України. постійно діючий допоміжний орган. допоміжні, консультативно-дорадчі органи. утворені Президентом України. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим. Національна служба посередництва і примирення. Секретаріат Національної тристоронньої соціально-економічної ради, апарати (секретаріати) Ради національної безпеки і оборони України. Центральної виборчої комісії. Рахункової палати. Конституційного Суду України. Верховного Суду. Офісу Генерального прокурора; 2) міністерства. центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом. який встановлений законом, апарати (секретаріати) вищих спеціалізованих судів. Вищої ради правосуддя. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: 3) інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України: 4) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя: 5) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення.

Разом з тим Законом не визначено поняття «нижча посада» та «вища посада». Водночас, проаналізувавши положення Закону, можна дійти висновку, що: - нижчою посадою є посада державної служби, яка належить до нижчої підкатегорії посад державної служби незважаючи на рівень державного органу, а також посада державної служби у державному органі з нижчим рівнем в межах однієї підкатегорії посад державної служби: - вищою посадою є посада державної служби, яка належить до вищої підкатегорії посад державного органу незважаючи на рівень державного органу, а також посада державної служби у державному органі з вищим рівнем в межах однієї підкатегорії посад державної служби.

Згідно інформації, наданої у листі, пунктами актами 2. 4-5 розділу І Положення про відділ правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, затвердженого наказом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 30 травня 2024 року № 27-ОД, передбачено, що відділ правового забезпечення (далі - Відділ) є структурним підрозділом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (далі - Південне міжрегіональне головне управління), який організує, координує та забезпечує здійснення правової роботи.

Відділ підпорядковується безпосередньо начальнику Південного міжрегіонального головного управління.

Структура та штатна чисельність Відділу визначається відповідно до структури та штатного розпису Південного міжрегіонального головного управління. Відділ складається з начальника Відділу, головних спеціалістів та провідних фахівців.

Водночас відповідно до пунктів 1. 5 розділу 1 Положення про відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, затвердженого наказом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 23 грудня 2022 року № 57-ОД, відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» є структурним підрозділом управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

До складу відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» входять начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст 88 посад та провідний фахівець 4 посади.

Також згідно пункту 1 розділу 1 Положення про управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні. затвердженого наказом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 23 грудня 2022 року № 57-ОД. управління державного контролю на кордоні (далі Управління) є структурним підрозділом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Переліком посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15, передбачено, що посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів (експертних груп, головних управлінь, управлінь, інспекцій. відділів, відділень, секторів) і їх заступників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів належать до підкатегорії «БЗ» посад державної служби категорії «Б».

Посади керівників самостійного структурного підрозділу (директоратів. генеральних департаментів. головних департаментів. департаментів, головних інспекцій, головних управлінь, служб, управлінь, відділів, відділень. секторів. експертних груп) міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів; керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів належать до підкатегорії «БІ» посад державної служби категорії «Б».

Отже, посада керівника структурного підрозділу (відділу) територіального органу центрального органу виконавчої влади належить до підкатегорії «Б1» посад державної служби категорії «Б», що є вищою посадою державної служби по відношенню до посади заступника керівника структурного підрозділу (відділу) у складі управління цього територіального органу центрального органу виконавчої влади, що належить до підкатегорії «БЗ» посад державної служби категорії «Б».

Таким чином, заступник начальника відділу у складі управління міжрегіонального головного управління (територіального органу) центрального органу виконавчої влади не може бути переведений відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону на посаду начальника відділу цього ж міжрегіонального головного управління (територіального органу), так як посади не є рівнозначними.

Відповідні висновки викладені у листах Національного агентства України з питань державної служби від 10.07.2024 № 355/17-4/24 (надане на звернення ПМГУ) та № 6891/10.3-24 (надане на звернення ОСОБА_1 ).

Поряд із тим, як зазначив відповідач, вакантні посади підкатегорії Б3 категорії Б посад державної служби, тобто рівнозначні для ОСОБА_1 , на час вручення попередження про наступне звільнення в ПМГУ були відсутні.

В свою чергу, відповідачем враховано, що наказом ПМГУ від 10.11.2021 №820-к ОСОБА_1 був призначений на посаду провідного спеціаліста відділу господарського забезпечення управління організаційно-господарського забезпечення ПМГУ за переведенням з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області; наказом ПМГУ від 23.11.2021 №839-к ОСОБА_1 начальник відділу добору та розвитку персоналу управління роботи з персоналом був переведений на посаду заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса».

Враховуючи, вищенаведене 22.07.2024 відповідно до вимог ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», позивачу було надано попередження про наступне звільнення, яким запропонована вакантна посада головного спеціаліста відділу господарського забезпечення, тобто посада категорії В, відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей.

Відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Вищезазначеною нормою визначений обов`язок суб`єкта призначення запропонувати одну рівнозначну вакантну посаду державної служби, або одну нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, що й було зроблено в.о. начальника ПМГУ у попередженні від 22.07.2024 про наступне звільнення ОСОБА_1 .

Так, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Відповідна заява про переведення на запропоновану посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення ПМГУ (посаду категорії В) протягом 30 календарних днів від ОСОБА_1 до ПМГУ не надійшла, що не заперечується сторонами.

При цьому сторона позивача в ході судового розгляду справи підтвердила, що позивач фактично не погодився (відмовився) із переведенням на запропоновану йому посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення, тобто посада категорії В, відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей. Зазначивши, зокрема, що запропонована посада не відповідає його професійній підготовці та професійним компетентностям, так як є суттєво простішою, а позивач гідний більшого. У свою чергу, відповідачем обґрунтовано пропозицію такої посади тим фактом, що позивач її раніше вже обіймав, а тому посада відповідає його компетенції та професійній підготовці. При цьому зроблено це як виняток, оскільки рівнозначна вакантна посада державної служби у відповідача відсутня.

У зв`язку із ненадходженням протягом 30 днів від позивача згоди на переведення на запропоновану посаду, наказом ПМГУ від 22.08.2024 №191-к ОСОБА_7 звільнений з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ПМГУ.

Враховуючи приписи частини третьої статті 87 Закону № 889-VІІІ, законодавцем передбачено право суб`єкта призначення пропонувати нижчу вакантну посаду державному службовцю, що і було враховано відповідачем під час попередження про наступне вивільнення, надавши позивачу пропозиції вакантної посади, від якої позивач відмовився.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 400/4445/22 з аналогічних обставин справи.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» в зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису є правомірним та обґрунтованим, а опорюваний наказ №191-к від 22.08.2024 таким, що прийнятий у повній відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», КЗпП України. Отже, підстави для визнання цього наказу протиправним та його скасування відсутні.

При цьому щодо посилання сторони позивача на те, що його звільнення обумовлено його статусом викривача та містить ознаки дискримінаційного відношення персонального до нього, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Як вбачається зі змісту п. 13 ч. 1 ст. 11 Закону до повноважень Національного агентства, з-поміж іншого, належить отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів.

Відповідно до абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону викривач це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Тобто з аналізу вищенаведених норм вбачається, що особа є викривачем з моменту повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, за умов, визначених в абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону.

Верховний Суд, у постановах від 26.09.2022 у справі № 361/8080/18, від 11.02.2021 у справі № 260/26/19, від 11.06.2020 у справі № 816/1874/17, від 15.08.2019 у справі № 815/2074/18, зазначив, що викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата. Отже, з цього часу викривач здобуває певний імунітет від застосування до нього негативних заходів впливу.

Згідно з ч. 2 ст. 53-3 Закону повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.

Таким чином, відповідно до вищевказаних вимог Закону, особа вважається викривачем за сукупності таких умов:

- здійснити повідомлення повинна фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), у якої наявне переконання, що інформація є достовірною;

- наведена у повідомленні інформація має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення іншою особою корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону, які можуть бути перевірені;

- повідомлена особою інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходження нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання (роз`яснення Національного агентства щодо правового статусу викривача від 12.06.2023 № 2).

У разі відсутності хоча б однієї вищевказаної умови, особа не може вважатися викривачем.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 53-2 Закону передбачено, що викривач самостійно визначає, які канали використовувати для повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.

При цьому, оцінку дотримання сукупності таких умов для підтвердження набуття особою статусу викривача здійснює суб`єкт розгляду повідомлення, до повноважень якого належить вжиття відповідних заходів реагування.

Відповідно до ч. 1 ст. 53-3 Закону права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

Так, у роз`ясненнях Національного агентства щодо правового статусу викривача від 12.06.2023 № 2 зазначено, що факт того, що особа є викривачем може підтверджуватися такими документами:

1) копією відповіді органу, юридичної особи публічного права, юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;

2) копією листа органу, юридичної особи публічного права, (юридичної особи, зазначеної в ч. 2 ст. 62 Закону) про результати попередньої перевірки повідомлення;

3) копією повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача (відповідно до вимог ч. 9 ст. 214 КПК України).

4) копією повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією (відповідно до вимог ч. 5 ст. 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Наведений перелік не є вичерпним, виникнення у особи прав викривача у зв`язку із здійсненням нею повідомлення, може підтверджуватися й іншими документами, виданими уповноваженими органами.

Вищевказаний підхід відповідає міжнародним стандартам захисту прав викривачів, зокрема, Директиві Європейського Парламенту і Ради ЄС 2019/1937 від 23.10.2019 про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Союзу.

Так, як пояснила третя особа, Національним агентством отримано від ОСОБА_1 повідомлення про можливе вчинення правопорушення від 06.03.2024, що стосувалося дій посадових осіб Південного МГУ в умовах реального конфлікту інтересів та неповідомлення про його виникнення в уставленому законодавством порядку.

Як вже зазначалося вище, згідно з ч. 2 ст. 53-2 Закону повідомлення викривача підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені. Отже, фактичні дані у повідомленні викривача мають складатися з інформації про конкретні факти порушення встановлених Законом вимог, заборон та обмежень, які вчинені особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону.

Відтак, за результатом розгляду зазначеного повідомлення Національним агентством листом від 22.03.2024 №37-01/18499-24 проінформовано позивача про відсутність у ньому фактичних даних для вжиття Національним агентством у межах повноважень заходів реагування, а також роз`яснено, що у разі надання додаткової інформації, яка могла б свідчити про вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, Національним агентством будуть вжиті відповідні заходи.

В подальшому на адресу Національного агентства надійшли повідомлення ОСОБА_1 про можливе вчинення правопорушення від 14.03.2024, від 01.04.2024 та від 03.05.2024, які також стосувалися прийняття рішень та вчинення дій посадовими особами Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в умовах реального конфлікту інтересів, та неповідомлення про його виникнення в уставленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 255 КУпАП посадові особи Національного агентства складають протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 172-4 - 172-9 КУпАП, у частині правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, посади яких визначені у примітці до ст. 56 Закону.

У всіх інших випадках протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 172-4 - 172-9 КУпАП, складають уповноважені на те посадові особи Національної поліції України, які є самостійними у прийнятті рішень стосовно збору та оцінки доказів, складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст.ст. 251, 252, 255 КУпАП).

Згідно з приміткою до ст. 56 Закону посада начальника Південного МГУ не відноситься посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

Ураховуючи викладене вище, Національне агентство листами від 03.04.2024 № 37-01/21773-24, від 04.04.2024 № 37-01/22794-24 та від 08.05.2024 № 37-01/32118-24 довело до відома ОСОБА_1 , що зазначені вище повідомлення направлені до Національної поліції України для їх розгляду і вжиття заходів згідно із законодавством. Відтак, саме Національна поліція України може підтвердити наявність у ОСОБА_1 статусу викривача, про що і було поінформовано останнього.

В подальшому 29.05.2024 Національним агентством одержано звернення ОСОБА_1 (вх. № ПК/1900/0-24) щодо захисту прав викривача, у якому зокрема йшлося про скорочення посади ОСОБА_1 на підставі наказу від 15.03.2024 № 20-ОД «Про введення в дію структури Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні та проведення організаційних заходів», що, на думку останнього, є негативним заходом впливу, оскільки виданню такого наказу передувало здійснення ним повідомлень від 06.03.2024 та 14.03.2024.

При цьому зі змісту згаданого наказу вбачається, що структуру Південного МГУ ще 06.03.2024 було затверджено Головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні ОСОБА_5 та 12.03.2024 погоджено міністром Кабінету Міністрів України ОСОБА_6 .

Національне агентство листом від 12.06.2024 № 25-09/42891-24 повідомило, що зазначені обставини свідчать про вжиття Південним міжрегіональним головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні організаційно-правових заходів щодо затвердження структури органу ще до здійснення ОСОБА_1 повідомлень від 06.03.2024 та 14.03.2024, що виключає наявність причинно-наслідкового зв`язку між його повідомленнями та скороченням займаної ним посади.

Додатково у листі від 12.06.2024 Національне агентство зазначило, що викладені у зверненні ОСОБА_1 відомості можуть свідчити про вчинення мобінгу (цькування) працівника, відповідальність за яке передбачено ст. 173-5 КУпАП та рекомендувало для вирішення такого питання звернутись до Державної служби України з питань праці.

В розумінні вимог ч. 1 ст. 53-4 Закону викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.

При цьому, перелік негативних заходів впливу, зазначених у вказаній статті, не є вичерпним. До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.

Під негативним заходом впливу розуміється також позбавлення або обмеження певного права викривача, однак перелік таких заходів не є вичерпним.

Викривачу, права якого порушені всупереч положенням ч.ч. 1-3 ст. 53-4 Закону, гарантується поновлення порушених прав.

Разом з тим, імунітет викривача не є абсолютним та має певні межі, для його застосування до викривача або членів його сім`ї повинен бути наявний зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача про порушення вимог Закону іншою особою.

Так, про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: 1) певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); 2) наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); 3) наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; 4) відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 у справі № 815/2074/18 та у постанові від 11.06.2020 у справі № 816/1874/17.

Тобто має місце певна послідовність подій та наближеність їх в часі спершу повідомлення про можливі факти порушення Закону, а після застосування заходів негативного впливу.

Таким чином, суди мають досліджувати факт набуття особою статусу викривача та його підтвердження. А також, у зв`язку цим, здійснювати встановлення причинно-наслідкового зв`язку між повідомленням і вжиттям негативних заходів впливу до викривача.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.10.2021 у справі № 361/8080/18, від 15.08.2019 у справі № 815/2074/18, від 10.02.2022 у справі № 480/4716/20, від 15.12.2021 у справі № 640/265/20, від 11.02.2021 у справі № 260/26/19 недослідження обставин наявності у позивача статусу викривача, а також недослідження судом причинно-наслідкового зв`язку між повідомленням і негативними заходами впливу чи загрози їх застосування відносно викривача, є порушенням норм процесуального та матеріального права, яке призводить до неправильного вирішення справи по суті.

Суд не може залишити поза увагою та не дослідити обставини щодо здійснення позивачем повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону та наявність або відсутність причинно-наслідкового зв`язку між повідомленням і негативними заходами впливу чи створення загрози їх застосування до викривача, оскільки це нівелює міжнародні зобов`язання, взяті на себе Україною, зокрема ст. 33 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Законом України від 18.10.2006 № 251-V, згідно з якою кожна держава-учасниця повинна забезпечити належні заходи для забезпечення захисту будь-яких осіб, які добросовісно й на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти, пов`язані зі злочинами, від будь-якого несправедливого поводження.

Стосовно доведення зв`язку між повідомленням та негативними заходами впливу до викривача слід враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 21 Директиви Європейського Парламенту і Ради ЄС 2019/1937 від 23.10.2019 про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Європейського Союзу, у судових провадженнях чи провадженнях будь-якого іншого органу, які стосуються шкоди, що завдано особі, яка повідомляє про порушення, і за умови встановлення, що ця особа здійснила повідомлення чи публічне розкриття та зазнала шкоди, презюмується, що шкоди було завдано в рамках переслідування за повідомлення чи публічне розкриття. У таких випадках обов`язок доведення, що застосовані до особи, яка повідомила про порушення, заходи базувалися на належно обґрунтованих підставах, покладається на особу, яка вжила таких заходів.

За обставин розглядуваного спору, третя особа - Національне агентство підтвердило відсутність у ОСОБА_1 статусу викривача, оскільки його звернення були перенаправлені за належністю до Національної поліції України для їх розгляду і вжиття відповідних заходів згідно законодавства, вказавши що саме Національна поліція України може підтвердити наявність у ОСОБА_1 статусу викривача. При цьому у Національного агентства такого підтвердження немає.

З огляду на вищевикладене, сторона позивача безпідставно наділяє ОСОБА_1 ознаками викривача та покладає це в основу оскарження його звільнення, зважаючи на причинно-наслідковий зв`язок спірного звільнення ОСОБА_1 через скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ПМГУ з його повідомленням про вчинення ОСОБА_2 порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції».

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність порушень з боку відповідача при звільненні ОСОБА_1 , а спірний наказ визнає таким, що відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки останній прийнятий з дотриманням приписів статті 87 Закону № 889-VIII, а тому не підлягає скасуванню судом.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (65058, м. Одеса, вул. Добровольців, 7; ЄДРПОУ 44068843), третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції (Київ, бульвар Миколи Міхновського, 28; ЄДРПОУ 40381452), про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.12.2024.

Суддя І.В. Завальнюк

.