Рішення

від 09.10.2024 по справі 420/23071/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23071/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Крилова Я.А.,

представника позивача Спиридонової В.С. (на підставі ордеру),

представника відповідача Болтушенка А.О. (на підставі виписки з ЄДРПОУ),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 23 липня 2024 року надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000038/1 від 05.07.2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA500370/2024/000102 від 05.07.2024 року Одеської митниці;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ СМЦ» судовий збір в розмірі 26 646,40 грн.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, як іне підлягають задоволенню та зазначає, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 24UA500370003850U3 від 02.07.2024 року відповідно до якої за умовами поставки CPT на митну територію України надійшов товар ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ».

На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) 24UA500370003850U3 від 02.07.2024 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000038/1 від 05.07.2024 року.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

13 серпня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/33778/24) та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вхід. № ЕС/33780/24).

Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовлено.

15 серпня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вхід. № ЕС/34373/24).

20 серпня 2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/35725/24).

27 серпня 2024 року від відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вхід. № ЕС/37570/24).

Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ»: належним чином засвідчені копії усіх документів, наданих відповідачу при митному декларуванні товарів за митною декларацією № 24UA500370003850U3 у межах зовнішньоекономічного контракту № СС-ВU-05/2022 на поставку металопродукції , за наслідком якого було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000038/1 від 05.07.2024 року та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000102 від 05.07.2024 року; належним чином оформлену інформацію із наданням підтверджуючих доказів за їх наявності щодо здійснення інших митних оформлень у межах зовнішньоекономічного контракту № СС-ВU-05/2022 на поставку металопродукції, окрім наданих до суду з позовом.

Витребувано з Одеської митниці належним чином оформлені відомості із баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Державної митної служби України та результатів їх аналізу, які стали підставою для висновку, що в поданих документах декларантом позивача містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000038/1 від 05.07.2024 року; належним чином оформлені відомості щодо аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису, фізичних характеристик, якості та репутації на ринку, країни виробництва та даних щодо виробника товару щодо рівня митної вартості ідентичних товарів митне оформлення яких вже здійснено із зазначенням джерела їх походження, зокрема належним чином засвідчені копії: МД від 20.06.2024 року № UA110130/2024/014289, МД від 24.06.2024 року № UA110130/2024/014576, МД від 24.06.2024 року № UA110130/2024/014576, на які відповідач посилається у відзиві; належним чином засвідчену копію листа, поданого декларантом ТОВ «РЕМ» №07/2861 від 05.07.2024 року.

Зобов`язано сторони надати витребувані судом документи у строк до 29 вересня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.

Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Призначено судове засідання на 30.09.2024 року о 10:30 год. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду, зала № 30 за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.

Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

27 вересня 2024 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі (вхід. № ЕС/47137/24).

27 вересня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів (вхід. № ЕС/47139/24).

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задоволено.

Проведення судового засідання по справі №420/23071/24 призначеного на 30.09.2024 року о 10:30 год. та в наступних судових засіданнях здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, допитавши свідків, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

10 грудня 2021 року між ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (надалі - позивач) та «PROMET STEEL» JSC (Болгарія) укладено зовнішньоекономічний контракт № СС-ВU-05/2022 на поставку металопродукції.

Відповідно до специфікації № 25 від 05.04.2024 року до контракту № СС-ВU-05/2022 та комерційного інвойсу № 3000096642 від 26.06.2024 року позивач придбав товар в кількості та ціною, які вказані в них.

02 липня 2024 року під час переміщення товару через митний кордон України декларантом (ТОВ «РЕМ», 02094, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Полуботка, буд. 52, оф. 607, код 32218782) до Одеської митниці (надалі - відповідач) подана митна декларація (24UA500370003850U3) з визначеною декларантом вартістю товару.

Разом з декларацією були подані: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 10.12.2021 року № СС-BU-05/2022, рахунок-фактура (інвойс) від 26.06.2024 року № 3000096642, коносамент від 26.06.2024 року №1, сертифікат про походження від 26.06.2024 року № 0000235270 0050019240 та інші документи, які перелічені в картці відмови митниці.

02 липня 2024 року відповідачем з використанням програми MD-Declaratiоn направлено декларанту повідомлення (роздруківку надаю) в якому міститься інформація про виявлені недоліки в документах, поданих разом з декларацією 24UA500370003850U3, та вимагається надати додаткові документи.

02 липня 2024 року товариством через декларанта на адресу начальника ВМО № 1 м/п «Придунайський» п/п «Ізмаїльський МТП» направлена відповідь (вих № 07/2861 від 02.07.2024) з додатками на повідомлення митниці від 02.07.2024 року.

05 липня 2024 року за результатами митного оформлення відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000038/1 від 05.07.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000102 від 05.07.2024 року.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач дійшов наступних висновків: 1) у поданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 26.06.2024 №24BG001007A00441B7 сума фактурних вартостей товарів не відповідає вартості, вказаній у інвойсі та інших поданих документах; 2) сертифікат про походження від 26.06.2024 № 0000235270 0050019240, виданий Болгарською промисловою асоціацією та наданий до митного оформлення, містить всі печатки на окремому аркуші, що не дає змоги віднести їх саме до цього документа; 3) продавець і покупець пов`язані між собою, а саме за наявною інформацію та із мережі інтернет керівник ТОВ "PROMET STEEL" JSC та "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" входять до групи компаній "МЕТІНВЕСТ", з єдиними бенефіціарними власниками, що могло вплинути та ціну товару; 4) рахунок-фактура (інвойс) від 26.06.2024 № 3000096642 не містить відбитку штампа ПМК, проставленого під час перетину митного Кордону; 5) Декларантом подано зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 10.12.2021 № СС-BU-05/2022, окремі ділянки якого містять сліди неодноразового сканування та повторного друку. Крім того аркуші зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу товарів з 1 по 14 не підписані усіма сторонами договору, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки; 6) Експертний висновок ДП "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" від 27.06.2024 № 3-3/571 містить дані аналізу наданих документів, інформаційних видань та аналізу інформації операторів ринку, що не може бути взято до уваги митним органом, оскільки відповідно до п.56 ПКМУ від 10.09.2003 N1440 «Про затвердження Національного стандарту N1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють.

Як наслідок, відповідачем було збільшено розмір митного платежу на суму 3 320 631 грн. 79 коп. Вказана сума зазначена в графі 47 в графі «В» декларації 24UA500370003905U3, де зазначена фактично сплачена позивачем сума 10 615 740 грн. 50 коп. та зарезервована до сплати до 04.10.2024 року сума 3 320 631 грн. 79 коп.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення та картки відмови є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митних декларацій та поданих до них документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Відносно висновків наведених в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000038/1 від 05.07.2024 року суд зазначає наступне.

Відносно доводів відповідача, що у поданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 26.06.2024 року №24BG001007A00441B7 сума фактурних вартостей товарів не відповідає вартості, вказаній у інвойсі та інших поданих документах, суд зазначає, що дані твердження не відповідають дійсності.

Так, відповідно п. 14 06 Загальна вартість рахунку-фактури експортної митної декларації №24BG001007A00441B7 від 26.06.2024 року складає 1 212 357,36 EUR, що відповідає вартості, вказаній у інвойсі № 300096642 від 26.06.2024 року.

Додатково митна декларація №24BG001007A00441B7 від 26.06.2024 року містить інформацію щодо вартості товару в національній валюті болгарський лев (п. 99 06) в загальній сумі 2 371 164, 90 болгарьских лева, також вказаній у інвойсі № 300096642 від 26.06.2024 року.

Відносно тверджень відповідача, що сертифікат про походження від 26.06.2024 року № 0000235270 0050019240, виданий Болгарською промисловою асоціацією та наданий до митного оформлення, містить всі печатки на окремому аркуші, що не дає змоги віднести їх саме до цього документа, суд зазначає наступне.

Наданий сертифікат про походження від 26.06.2024 року № 0000235270 0050019240 містить однаковий підпис та печатку уповноваженої особи (Name signature and stamp of competent authority) D. Baycheva на обох листах Сертифікату.

У відповіді позивача (вих № 07/2861 від 02.07.2024 року) з додатками на повідомлення митниці від 02.07.2024 року, останній зазначав, що оригінал сертифікату походження знаходиться в Ізмаїльський МТП, та може бути наданий для ознайомлення та перевірки ідентичності підпису та печатки.

Відносно тверджень відповідача, що продавець і покупець пов`язані між собою, а саме за наявною інформацію та із мережі інтернет керівник ТОВ "PROMET STEEL" JSC та ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" входять до групи компаній МЕТІНВЕСТ, з єдиними бенефіціарними власниками, що могло вплинути та ціну товару, повідомляємо наступне: ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" та «PROMET STEEL» JSC (Болгарія), які уклали зовнішньоекономічний Контракт купівлі-продажу № СС-BU-05/2022 від 10.12.2021 року на поставку металопродукції, є пов`язаними між собою особами в розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

При цьому, суд враховує, що взаємозалежність продавця та покупця не вплинула на ціну товару по даному контракту, та також, що у покупця перед продавцем відсутні фінансові зобов`язання, окрім тих, що вказані у Контракті купівлі-продажу № СС-BU05/2022 від 10.12.2021 року, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу зазначеного товару.

На підтвердження цього, позивачем було надано відповідачу лист продавця «PROMET STEEL» JSC (Болгарія) щодо відсутності факту впливу на формування ціни на товар. Копія листа додано до позовної заяви.

Відносно тверджень відповідача, що рахунок-фактура (інвойс) від 26.06.2024 року № 3000096642 не містить відбитку штампа ПМК, проставленого під час перетину митного Кордону, суд зазначає, що під час проходження кордону митному органу позивачем надано вказаний інвойс разом з іншими товаросупровідними документами, але митниця на свій розсуд не поставила відповідний штамп.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, проставлення у МД згідно з порядком заповнення митних декларацій на бланку ЄАД відбитка штампа ПМК у графі D/J кожного аркуша форми МД-2, в нижній частині додаткових аркушів форми МД-3, доповнень до форми МД-6 та специфікацій форми МД-8 (у разі подання МД на паперовому носії); проставлення відбитка штампа ПМК на рахунку або іншому документі, який визначає вартість товару (у разі подання його на паперовому носії); унесення номера штампа ПМК до ЕК МД (у разі подання МД на паперовому носії) або до ЕМД. Отже, проставлення відбитка штампа ПМК є обов`язком посадової особи ПМО під час прийняття митної декларації для оформлення.

У листі № 07/2861 від 02.07.2024 року позивач повідомив відповідача, що оригінали рахунку-фактури (інвойсу) від 26.06.2024 року № 3000096642 знаходяться в м/п «Придунайський» п/п «Ізмаїльський МТП», а отже, за необхідності посадові особи ПМО можуть проставити відбитки штампа ПМК у відповідності до чинного законодавства.

Стосовно доводів відповідача, що Декларантом подано зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 10.12.2021 року № СС-BU05/2022, окремі ділянки якого містять сліди неодноразового сканування та повторного друку. Крім того аркуші зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу товарів з 1 по 14 не підписані усіма сторонами договору, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки, суд зазначає наступне.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17, за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування, зокрема: парафування (підписання кожної із сторінок договору) з метою забезпечення ідентичності примірників договору; визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору. У разі наявності таких правил в договорі, то саме за їх допомогою має вирішуватися «конкуренція» примірників договору стосовно тих чи інших умов. У випадку, коли сторони не урегулювали в договорі парафування (підписання кожної із сторінок договору) та визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору, то найбільш розумним та прийнятним є висновок, що сторони не домовилися щодо тих умов, які відрізняються і в цьому разі відносини сторін мають регулюватися нормами актів цивільного законодавства. Вимог для необхідності парафіювання кожної сторінки договірних документів немає в жодному нормативному документі, що регулюють форму зовнішньоекономічної угоди, а тому в разі відсутності домовленостей сторін про парафіювання договору такі вимоги будь якої Сторони договору або будь якої третьої сторони є протиправними.

При цьому суд звертає увагу, що за контрактом № СС-BU-05/2022 від 10.12.2021р. в 2022-2023р. було здійснено 132 оформлення Одеською митницею, пункт пропуску «Ізмаїльський морський торговельний порт», а саме були оформлені ЕМД UA500370/2022/001906 від 10.06.2022р., 22UA500370006835U7 від 01.12.2022р., 22UA500370006875U5 від 02.12.2022р., 22UA500370007655U5 від 30.12.2022р., 23UA500370000029U0 від 02.01.2023р., 23UA500370002414U7 від 27.03.2023р., 23UA500370002635U0 від 04.04.2023 р. Нова версія вказаного контракту до митного оформлення, що проводиться, не подавалась це свідчить про те, що митним органом раніше було прийнято дану редакцію документа і зауважень щодо «ознак підробки» митниця не мала.

Відносно тверджень відповідача, що окремі ділянки вказаного контракту містять сліди неодноразового сканування та повторного друку, що може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки, суд їх не приймає до уваги, оскільки цей факт не встановлений компетентними експертними висновками або судом і самі по собі не можуть бути ознаками підробки документу.

Відносно копіювання та сканування документів можна стверджувати, що такі дії не можуть жодним чином призвести до спотворення або підробки документу в силу самих фізичних процесів копіювання та сканування, оскільки суть процесу в відтворенні оригіналу документу, який сканується або копіюється, а не в його спотворенні або підробці.

Щодо тверджень відповідача, що: «… висновок ДП "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" від 27.06.2024 року № 3-3/571 містить дані аналізу наданих документів, інформаційних видань та аналізу інформації операторів ринку, що не може бути взято до уваги митним органом, оскільки відповідно до п.56 ПКМУ від 10.09.2003 N1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень.», суд зазначає наступне.

ДП «Держзовнішінформ» не є суб`єктом оціночної діяльності, його акти цінової експертизи за формою та змістом не відповідають вимогам до звіту оцінювача, отримання таких актів здійснюється не у відповідності до вимог чинного законодавства, а з метою доведення відповідності контрактних цін кон`юнктурі ринку.

Таким чином, на діяльність ДП "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" не розповсюджуються вимоги ПКМУ від 10.09.2003 року №1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Вказаний висновок підтверджується листом ДФС від 07.07.2017 № 1037/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Суд зазначає, що наданий позивачем висновок є експертний висновок щодо відповідності цін контракту кон`юнктурі ринку (ринковим цінам). Експертиза отримується для цілей митного оформлення, надання до контролюючих органів або для використання при господарських спорах. При проведенні експертизи використовується інформація провідних українських та світових інформаційних агенцій, бірж, тощо.

Наказом Мінекономрозвитку № 608 від 02.05.2018 року «Деякі питання діяльності Державного підприємства «Держзовнішінформ» установлено, що: підприємство «Держзовнішінформ» здійснює моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках; досліджує динаміку цінових процесів на зовнішньому внутрішньому товарних ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон`юнктурі світового ринку.

Крім того, відповідно до листа Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі України від 07 жовтня 1996 року № 25-28/215 експертні висновки, підготовлені ДП «Держзовнішінформ», мають чинність офіційних експертиз стосовно умов виконання імпортно-експортних контрактів, рівнів цін за цими контрактами та повинні братися до уваги митними органами при здійсненні цінового контролю.».

Таким чином, ДП «Держзовнішінформ» уповноважене державою на здійснення цінової експертизи товарів, та надає органам державної влади інформацію щодо відповідності контрактних (зовнішньоторгівельних) цін кон`юктурі світового ринку.

Наданий митному органу висновок ДП «Держзовнішінформ» за результатами проведення експертизи відповідності контрактної ціни імпортованого товару кон`юктурі світового ринку складений з урахуванням поданих позивачем документів, якісних характеристик товару, аналізу контрактних умов, в тому числі умов оплати та загального обсягу поставки, терміну дії контракту, тенденцій мирової економіки тощо.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішень щодо визначення (коригування) митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» у загальній сумі 26 646,40 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 4500049159 від 19.07.2024 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500370/2024/000038/1 від 05.07.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2024/000102 від 05.07.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» суму сплаченого судового збору в розмірі 26 646 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (вул. Острозьких Князів, буд.8, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 32036829).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 09 жовтня 2024 року.

Суддя С.О. Cтефанов