Ухвала

від 08.10.2024 по справі 460/11911/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

08 жовтня 2024 року м. Рівне№460/11911/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Д.П. Зозуля, розглянувши клопотання представника позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом

ОСОБА_1 доІНФОРМАЦІЯ_1 Військової частини НОМЕР_1 провизнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати наказ про призов на військову службу під час мобілізації від 13.09.2024 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до військової частини (підрозділу) НОМЕР_2 ;

- Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині: призначення до військової частини НОМЕР_2 , згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом - солдата ОСОБА_1 , солдата військової частини НОМЕР_2 , призначення та зарахування до списків особового складу військової частини, відповідно до мобілізаційного призначення - ОСОБА_1 солдата військової частини НОМЕР_3 .

- Зобов`язати командира Військову частину НОМЕР_1 виключити з особового складу військовослужбовця солдата ОСОБА_1 .

Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони командиру Військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення переведення/відрядження військовослужбовця солдата ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що відповідно до оскаржуваного наказу позивача призвано на військову службу під час мобілізації та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, дії щодо мобілізації позивача та включення його до списків особового складу частини НОМЕР_1 є незаконними та протиправними, оскільки відповідно до витягів із наказу Міністерства енергетики України та результату бронювання № 20240911-199516 ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, строком до 31.05.2025. Просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

За правилами ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подані представником позивача документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для його розгляду, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

За правилами частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В силу вимог ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З системного аналізу вказаної норми права судом встановлено, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю; 3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; 4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист; 5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. При чому, кожна з наведених обставин є самостійною.

Згідно із абз. 2 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Судом з`ясовано, що позивачем отримано повістку про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 13.09.2024 о 10:00 - для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних.

З матеріалів справи установлено, а саме відомостей, що містяться у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 підтверджується, що позивач визнаний придатним до військової служби та мобілізований з 13.09.2024.

Вказані відомості також стверджуються довідкою від 01.10.2024 № 9382, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , де вказано, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації з 13.09.2024 по теперішній час.

Водночас судом з`ясовано, з 06.09.2024 ОСОБА_1 є працівником підприємства ТОВ «Хорос», яке визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Позивач вказує, що 11.09.2024 він був заброньований за вказаним підприємством на період мобілізації та на воєнний час засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг - Портал Дія, вказане бронювання строком до 31.05.2025.

Вказані обставини підтверджуються копією витягу Військово-облікового документу "Резерв+".

Всупереч наведеному працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинилися дії щодо мобілізації позивача, що підтверджується вищезазначеними судом доказами, зокрема інформацією у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 та довідкою від 01.10.2024 № 9382, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 .

Так, відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу вище зазначених норм, вбачається, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 № 650 затверджено Порядок бронювання військовозобов`язаних під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Порядок № 650), який визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов`язаних засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, зокрема тих, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі установи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 650 для цілей бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов`язаних (далі Єдиний перелік), до якого включаються державні органи, підприємства, установи.

Пунктами 12-19 Порядку № 650 передбачено, що бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками засобами Порталу Дія.

Списки подаються державними органами, підприємствами, установами, які включені до Єдиного переліку.

Керівник державного органу, підприємства, установи або уповноважена ним особа засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, формує списки після проходження ідентифікації та автентифікації.

У цій справі підтверджується, що станом на дату вчинення дії щодо мобілізації ОСОБА_1 , останній був заброньований за підприємства ТОВ «Хорос» до 31.05.2025, та йому була надана відстрочка до 31.05.2025.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що матеріали заяви містять докази вчинення відповідачем на теперішній час певних дій, спрямованих на мобілізацію позивача, направлення для проходження військової служби до військової частини, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання прийнятого за результатом розгляду справи рішення, якщо таке буде прийнято на користь позивача, суд вважає обґрунтованим запропонований спосіб забезпечення позову, в частині заборони командиру Військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення переведення/відрядження військовослужбовця солдата ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

На переконання суду, вказаний спосіб забезпечення позову відповідає критерію адекватності та ефективності у ситуації, що склалась, а також гарантуватиме можливість поновлення порушених прав позивача та виконання судового рішення у майбутньому, у разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, заява про забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити.

Заборони командиру Військової частини НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення переведення/відрядження військовослужбовця солдата ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складений 08 жовтня 2024 року.

Суддя Д.П. Зозуля