Ухвала

від 24.09.2024 по справі 760/10061/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

прокурор - ОСОБА_5

представника власника майна - ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку 26 квітня 2024 року квартири АДРЕСА_1 , а саме - мобільний телефон марки «Redmi», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна в повному обсязі.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відтак ухвала підлягає скасуванню.

Вважає, що вилучення ноутбуку та мобільного телефону проведено незаконно, оскільки ухвалою слідчого судді про обшук не надавався дозвіл на вилучення такого майна.

Крім того, при зверненні з клопотання стороною обвинувачення не дотримано вимог ч. 5 ст. 171 КПК України.

Внесене на розгляд клопотання, на думку автора апеляційної скарги, належним чином необґрунтоване та жодним чином не підтверджене.

У даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

Окрім цього, стороною обвинувачення ніяким чином не підтверджено відповідність арештованого майна ознакам речового доказу.

Заслухавши доповідь судді, думку адвоката, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а тому такою, яку необхідно залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022102090000293 від 23.08.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

29.04.2024 прокурор Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, виявленого та вилученого під час проведення обшуку 26 квітня 2024 року квартири АДРЕСА_1 , а саме:

-мобільний телефон марки «Redmi», imeil: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який вилучено до полімерного спецпакету №CRI1274743;

-ноутбук марки «Acer», s/n: НОМЕР_3 , який вилучено до полімерного спецпакету №PSP4196647;

-чорнові записи та документи по взаємовідносинам між ТОВ «БЕН-БУД» та ФОП ОСОБА_8 які вилучено до полімерного спецпакету №PSP4196646, посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року клопотання сторони обвинувачення задоволено частково.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, є предметом кримінального правопорушення.

Окрім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 26.04.2024, на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.04.2024, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить 1/2 ОСОБА_7 та 1/2 ОСОБА_9 .За результатами обшуку виявлено та вилучено майно зазначене в клопотанні сторони обвинувачення.

Наявність такої ухвали обумовлює законність проведення обшуку за наведеною адресою та законність вилучення виявленого під час обшуку майна, яке є тимчасово вилученим.

В подальшому, постановою старшого слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 26.04.2024 вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за обставинами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження вищевказаного майна, яке відповідає ознакам речового доказу згідно ст. 98 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстави для арешту цього майна.

При цьому, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Щодо доводів адвоката про відсутність повідомленої підозри, то, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

За об`єктивним переконанням колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 червня 2024 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Солом`янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку 26 квітня 2024 року квартири АДРЕСА_1 , а саме - мобільний телефон марки «Redmi», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/4615/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 760/10061/24

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11

Доповідач: ОСОБА_1