Постанова

від 01.10.2024 по справі 756/291/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №756/291/21 Головуючий у І інстанції - Тиха О.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/15745/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, -

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , УЖКГ Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 .

Після смерті батька сестра ОСОБА_3 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом про визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який у подальшому було залишено без розгляду.

Під час розгляду даної справи він дізнався про те, що квартира АДРЕСА_1 була приватизована батьком ОСОБА_4 , матір`ю ОСОБА_5 та ним в рівних долях на підставі розпорядження №2632, про що 04 березня 2004 КП «Управління житлового господарства» Оболонського району м. Києва було видане свідоцтво про право власності на житло.

Проте, він не надавав письмову згоду на приватизацію квартири, тобто не було враховано його бажання брати участь у приватизації та використати тим самим своє право на безоплатну приватизацію саме цього, а не будь-якого іншого житла у майбутньому.

У зв`язку з чим вважає, що приватизація вказаної квартири, зокрема на його ім`я, без його згоди, порушує його права та є незаконною, оскільки позбавляє можливості самостійно, відповідно до власної волі та інтересу, реалізувати своє повноцінне право на приватизацію та отримання житла.

Просив суд, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 04 березня 2004 року на квартиру АДРЕСА_1 , видане КП «Управління житлового господарства» Оболонського району м. Києва на підставі розпорядження №2632.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції порушив порядок розгляду справи і допустив неповноту судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд допустив істотне порушення норм процесуального права, не в повній мірі врахував всі фактичні дані цивільної справи та доводи позивача.

Зокрема, позивач наполягав на призначенні повторної почеркознавчої експертизи, у задоволенні якої було відмовлено, чим порушено принцип змагальності.

Просив, скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року та постановити нове судове рішення, яким справу повернути на розгляд до суду першої інстанції.

На вказану апеляційну скаргу від УЖКГ Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації надійшов відзив, обґрунтований тим, що висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №8380/8381/23-32 від 13 вересня 2021 року за результатами проведеної експертизи встановлено, що у заяві на приватизацію квартири АДРЕСА_1 адресовану керівнику органу приватизації від 26 лютого 2004 року в графі №1 (прізвища, ім`я та по-батькові всіх членів сім`ї про згоду на приватизацію житла) напроти запису « ОСОБА_1 » підпис виконано безпосередньо апелянтом.

Зазначене свідчить про те, що апелянт самостійно та особисто надав згоду на приватизацію спірної квартири.

Те, що стосується виконання підпису на приватизаційному платіжному дорученні №26320232 від 19 березня 2004 року ймовірно виконаним ОСОБА_1 до надання згоди взагалі ніякого відношення немає, тому що, надання письмової згоди передбачено тільки заявою на приватизацію житла державного житлового фонду, визначеною додатками №2, 3 до Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року №56, яке було чинне на момент приватизації квартири.

Відповідно до відомості ТОВ «ЖИТЛОФОНД» щодо видачі документів власникам квартир згідно з розпорядженням №2632 від 04 березня 2004 року оригінал свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 було особисто отримано апелянтом, про що у графі № 23 міститься відмітка «отримав син ОСОБА_1 , дата отримання та особистий підпис».

Звертає увагу на те, що апелянт 19 жовтня 2018 року офіційно звернувся до УПЖК Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації зі зверненням щодо видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що оригінал зазначеного свідоцтва знаходиться у ОСОБА_2 , що свідчить про те, що ОСОБА_1 володів інформацією про приватизацію квартири та приймав участь у приватизації квартири.

Просило, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 26 лютого 2004 року звернувся до Житлово-експлуатаційної контори №513 Комунального підприємства «Управління житлового господарства» Оболонського району у м. Києві з заявою про передачу в приватну спільну часткову власність в рівних частках займаної квартири АДРЕСА_1 .

Уповноваженим власником квартири просив визначити його і серед членів сім`ї вказав: ОСОБА_1 (сина) та ОСОБА_2 (дружину).

У вказаній заяві членами сім`ї наймача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано згоду на приватизацію житла, підписи яких у заяві засвідчені начальником ЖЕК №513 ОСОБА_6 .

До заяви ОСОБА_4 було долучено довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири від 18 лютого 2004 року №5963, видану Житлово-експлуатаційною конторою №513 Комунального підприємства «Управління житлового господарства» Оболонського району у м. Києві, де вказано, що у квартирі АДРЕСА_1 з 14 вересня 1993 року зареєстровані та проживають наступні особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (наймач), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дружина).

Як убачається з відомості щодо видачі документів власникам квартир згідно з розпорядженням Комунального підприємства «Управління житлового господарства» Оболонського району у м. Києві №2632 від 04 березня 2004 року, свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 отримано під особистий підпис ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Факт отримання особисто свідоцтва про право власності на квартиру позивачем не спростовано.

Згідно з інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №40124 від 16 жовтня 2018 року за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках зареєстровано право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого КП «Управління житлового господарства» Оболонського району у м. Києві 04 березня 2004 року за розпорядженням №2632.

Також встановлено і як вже зазначалось вище, ОСОБА_4 26 лютого 2004 року звернувся до органу приватизації із заявою про передачу в приватну спільну часткову власність в рівних частках займаної ним та членами його сім`ї квартири АДРЕСА_1 .

Серед членів сім`ї вказав ОСОБА_1 (сина), позивача у справі, та ОСОБА_2 (дружину), відповідача у справі.

У вказаній заяві члени сім`ї наймача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїми підписами підтвердили згоду на приватизацію житла.

Позивачем заперечується факт підписання вказаної заяви та, відповідно, надання згоди на участь у приватизації батьком ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 .

Також позивачем заперечується факт здійснення ним особисто доплати за приватизацію у розмірі 12,36 грн. на рахунок КП «Управління житлового господарства» Оболонського району у м. Києві за платіжним дорученням №26320232, де у графі «Особистий підпис платника» платником прописом зазначений ОСОБА_1 та поруч проставлений підпис.

Разом з тим, згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №8380/8381/23-32 від 13 вересня 2021 року за результатами проведеної в рамках даної справи судової почеркознавчої експертизи, у заяві ОСОБА_4 на ім`я керівника органу приватизації Оболонського району м. Києва Клявіна А.Р. від 26 лютого 2004 року про передачу в приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у графі «Прізвища, ім`я, та по батькові всіх членів сім`ї про згоду на приватизацію житла» під порядковим номером 1 (один) навпроти запису « ОСОБА_1 » підпис виконаний безпосередньо самим ОСОБА_1 .

Також, саме ОСОБА_1 виконано підпис у заяві ОСОБА_4 на ім`я керівника органу приватизації Оболонського району м. Києва Клявіна А.Р. від 26 лютого 2004 року про передачу в приватну власність квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у графі «Дата подачі заяви до органу приватизації» навпроти напису «26 лютого».

Щодо того, чи виконано підпис у приватизаційному платіжному дорученні №26320232 (дата одержання - 19 березня 2004 року) Управління житлового господарства Оболонського району у м. Києві, у графі «Особистий підпис платника» навпроти напису « ОСОБА_1 » безпосередньо самим ОСОБА_1 чи іншою особою, експертами надано висновок про те, що вказаний підпис ймовірно виконано ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як повнолітній член сім`ї наймача ОСОБА_4 , який був зареєстрований та проживав станом на час приватизації за адресою: АДРЕСА_2 , на законних підставах, за письмової згоди, брав участь у приватизації, яка здійснена відповідно до вимог чинного на час її проведення законодавства, що виключає підстави для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло від 04 березня 2004 року на квартиру АДРЕСА_1 , видане Комунальним підприємством «Управління житлового господарства» Оболонського району м. Києва на підставі розпорядження №2632.

Крім того, позивачем невірно обраний спосіб захисту свого права з огляду на те, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтва про право власності на житло не породжує виникнення відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

З висновками викладеними у оскаржуваному рішенні погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, порядок передачі квартир у власність громадян, склад документів та порядок їх оформлення при передачі державного житла у власність громадян станом на дату приватизації квартири (04 березня 2004 року) був визначений Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року №56 та ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно.

До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима.

Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом.

Як зазначено в п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15 вересня 1992 року №56, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

Згідно з пунктами 18, 20, 21, 23, 24, 26 даного Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення.

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів.

Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки та видає розпорядження.

При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження).

На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі.

За приписами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, дійшов обґрунтованого висновку на підставі належних та допустимих доказів, про те, що позивач як повнолітній член сім`ї наймача ОСОБА_4 , який був зареєстрований та проживав станом на час приватизації за адресою: АДРЕСА_2 , на законних підставах, за письмової згоди, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи №8380/8381/23-32 від 13 вересня 2021 року, брав участь у приватизації, яка здійснена відповідно до вимог чинного на час її проведення законодавства, що в свою чергу не дає підстав для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло від 04 березня 2004 року на квартиру АДРЕСА_1 , видане Комунальним підприємством «Управління житлового господарства» Оболонського району м. Києва на підставі розпорядження №2632.

Колегія суддів апеляційного суду також погоджується і з висновком суду першої інстанції, про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, звертаючись до суду із даними позовними вимогами, оскільки належним способом захисту у даній категорії справ було б саме скасування та/або визнання недійсним рішення органу, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності та/або укладено відповідний правочин.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду, зокрема у справах №925/797/17 (постанова від 27 червня 2018 року), №904/750/19 (05 лютого 2020 року), №442/2771/17 (27 травня 2020 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Викладені в апеляційній скарзі доводи, є непереконливими, та такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, а також не впливають на правильність прийнятого рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт просив скасувати рішення районного суду, а справу направити до суду першої інстанції, що не узгоджується з вимогами ст. 374 ЦПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 09 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба