Постанова

від 09.10.2024 по справі 440/5283/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 р. Справа № 440/5283/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 р. (ухвалене суддею І.С. Шевяков) по справі № 440/5283/24

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради, в якому просив: визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо ненадання II групи інвалідності позивачу; зобов`язати відповідача встановити II групу інвалідності відповідачу без терміну перегляду; зобов`язати відповідача надати позивачу статус інваліда дитинства; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 87000 грн.; зобов`язати відповідача відповідно до п.п. 8, п. 11 Положення "Про медико-соціальну експертизу" Постанови КМУ № 1317 від 03.12.2009 р. визначити умови та види діяльності, робіт і професій як особи з інвалідністю II групи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 р. відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України", Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи по загальному захворюванню. Група інвалідності встановлена вперше спеціалізованою кардіохірургічною МСЕК 22.11.2021 р.

Надалі цією ж комісією 27.12.2022 р. прийнято рішення про підтвердження цієї ж групи по загальному захворюванню.

30.01.2024 р. спеціалізованим кардіохірургічним МСЕК ОСОБА_1 встановлено повторно III групу інвалідності із загальних захворювань, про що видано довідку серії 12ААГ № 532070.

27.02.2024 р. позивач оскаржив до Обласного транспортно-радіологічного МСЕК рішення спеціалізованого кардіохірургічного МСЕК шляхом подання відповідної заяви, у якій просив: провести повторну експертизу і переглянути рішення спеціалізованої кардіохірургічної МСЕК; визнати інвалідом дитинства; визначити умови, та види діяльності, робіт і професій як для особи з інвалідністю; встановити групу захворювання по напрямку вродженої вади та комбінації що складається.

28.03.2024 р. позивач оглянутий обласною транспортно-радіологічною МСЕК 28.03.2024 р., яка прийняла рішення направити заявника і медико-експертну справу до неврологічного відділення Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України").

02.04.2024 р. ОСОБА_1 надіслано направлення у клініку ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" до неврологічного відділення з датою обстеження - 08.04.2024 р., проте ОСОБА_1 до інституту не з`явився.

На підставі направленої медико-експертної справи, аналізу наявної медичної документації у медико-експертній справі № 199/4 ОСОБА_1 , 1982 р.н., винесений консультативний висновок позаштатної загальноінституцької медико-експертної комісії ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" (вих. № 677 від 31.05.2024 р.)

Позивач не погодився з діями відповідача в частині невстановлення ІІ групи інвалідності, направлення його до неврологічного відділення Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", та незадоволення його заяви від 27.02.2024 р. та звернувся до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (в подальшому - Закон № 875-XII), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 875-XII, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону № 875-XII, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю (ч. 2 ст. 3 Закону № 875-XII).

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України" від 06.10.2005 р. № 2961-IV (в подальшому - Закон № 2961-IV).

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 2961-IV, медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Згідно із ч. 8 ст. 7 Закону № 2961-IV, медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності; види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною); причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою; ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання; ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 12 ст. 7 Закону №2961-IV).

Положення про медико-соціальну експертизу (в подальшому - Положення про МСЕК) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317.

За змістом п. 3 Положення про МСЕК, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (в подальшому - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (п. 4 Положення про МСЕК).

Відповідно до п.п. 1 п. 11 Положення про МСЕК, міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕК передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно із п. 17 Положення про МСЕК, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п. 19 Положення про МСЕК, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

За приписами п. 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно із п. 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-5/о "Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 р. № 577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п. 20 Положення про МСЕК).

Так, Інструкція про встановлення груп інвалідності затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 р. № 561, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.11.2011 р. за № 1295/20033 (в подальшому - Інструкції № 561).

Пунктом 1.4 Інструкції № 561 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно із пунктом 1.10 Інструкції № 561, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами медичного обстеження експертним рішенням спеціалізованої кардіохірургічної МСЕК, що зафіксоване в акті огляду МСЕК від 30.01.2024 р. № 190 (форма первинної облікової документації № 157/о, затверджена наказом МОЗ України від 30.07.2012 р. № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.09.2012 р. за № 1509/21821), ОСОБА_1 видана довідка серія 12ААГ № 532070 (форма первинної облікової документації № 157-1/о, затверджена наказом МОЗ України від 30.07.2012 р. № 577), якою ОСОБА_1 встановлено повторно III групу інвалідності із загальних захворювань.

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення (п. 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Позивач не погодився зі встановленою ІІІ групою інвалідності та оскаржив її до обласної транспортно-радіологічної МСЕК .

28.03.2024 р. позивач оглянутий обласною транспортно-радіологічною МСЕК 28.03.2024 р.

Пункт 24 Положення передбачає, що в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Обласна транспортно-радіологічна МСЕК прийняла рішення направити заявника і медико-експертну справу до неврологічного відділення Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України").

Позивач не погодився на проведення відповідного медико-експертного обстеження та до ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" не з`вився.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у разі не згоди позивача із висновками МСЕК щодо встановлення таким групи інвалідності, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Також суд зазначає, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 р. у справі № 638/2723/16-а та від 12.10.2021 р. у справі № 280/4820/19

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд не може підтвердити наявність/відсутність у позивача гіпертонічної хвороби III ступеня, ризик IV, дисциркуляторної енцефалопатії III ступеня, гіпертонічного ґенезу, вродженої вади серця двохстулкового аортального клапану, недостатності аортального клапана II ступені, на наявності та неврахуванні яких наполягає позивач, оскільки таке встановлення могло бути вчинене тільки в межах існуючих медичних процедур і саме з цією метою ОСОБА_1 в межах процедури розгляду його апеляції було направлено обласною транспортно-радіологічною МСЕК до ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України", так як саме ця установа мала можливість, повноваження та виключну компетенцію встановити чи спростувати перелік стверджуваних ОСОБА_1 захворювань та розладів здоров`я, проте позивач відмовився від проведення медико-експертного обстеження. Поважних причин для відмови у медичному обстеженні позивачем не наведено.

Доводи позивача, що проведення медико-експертного обстеження не потрібне, оскільки в медичній документації достатньо доказів, висновків, досліджень лікарів та експертів державної форми власності для встановлення бажаної ним групи інвалідності, суд апеляційної інстанції вважаєпомилковим,оскільки надані позивачем документи містять неточності.

Згідно із консультативноого висновку від 31.05.2024 р. № 677, у виписці описана консультація ендокринолога за 01.03.2021 р. (перебування у стаціонарі з 04.08.2021 р.) та встановлений діагноз: "Цукровий діабет, І типу, тяжка форма, стадія субкомпенсації", проте, визначення глюкози крові не проводилося, інсулінотерапія або цукрознижуюча терапія не згадується у призначеннях, а також захворювання "цукровий діабет" більше не фігурує у наступних виписках.

Також, в консультативному висновку позаштатної загальноінституцької медико-експертної комісії зазначено, що діагноз кардіолога також викликав питання у позаштатної загальноінституцької медико-експертної комісії, оскільки у клінічній практиці та за класифікацією артеріальної гіпертензії гостре порушення мозкового кровообігу так і зазначається. Кардіолог зазначає у діагнозі "ускладнений гіпертонічний криз (04.08.2021 р.)". Також не вказано шифру за МКХ 10 ні в одному встановленому діагнозі. Зазначена виписка кардіолога не відповідає чинній затвердженій формі, про що свідчить сама форма виписки та посилання на наказ МОЗ, який вже втратив чинність (наказ МОЗ 29.12.2000 р. № 369).

Після проведеного тромболізису ОСОБА_1 госпіталізований з 07.08.2021 р. до 16.08.2021 р. у 1-у клінічну лікарню Полтави. У діагнозі фігурує 3 ступінь гіпертонічної хвороби, проте цифр АТ, що відповідають третьому ступеню артеріальної гіпертензії САТ >180 мм рт.ст. ДАТ >110 мм рг.ст. на добовому моніторі ПО.08.2021 - 11.08.20. немає. Те ж стосується і наступних досліджень добового моніторування АТ: від, 28.11.2022 р. та 03.11.2023 р.

У медико-експертній справі представлена копія Консультативного висновку спеціаліста від 13.10.2021 р., за яким встановлений діагноз: Вроджена вада серця: двостулковий аортальний клапан, недостатність аортального клапану II ст. Про оперативне лікування немає згадки, рекомендується повторне "Ехо КС" та диспансерний нагляд.

Крім того, в консультативному висновку позаштатної загальноінституцької медико-експертної комісії виявлено наступне: на консультативному висновку спеціаліста від 13.10.2021 р. відсутня печатка установи та лікаря-консультанта ОСОБА_2 . Крім того, відсутнія у діагнозі консультанта клінічна стадія серцевої недостатності та немає протоколу проведення ехокардіографії серця, без якого консультанти ДУ "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН" консультації не проводять, навіть при наявності недавнього дослідження з іншої установи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що виявлені протиріччя й можливі ознаки недостовірності медичної документації були достатньою підставою для направлення обласною транспортно-радіологічною МСЕК до ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" Кропивки Р.Д. та його медичних документів для додаткового обстеження та уточнення медичних даних.

Із урахуванням вишевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що обставин порушення відповідачем встановленої процедури в межах даної справи позивачем не наведено та судом також не встановлено, оскільки позивачем не доведено, а у матеріалах справи відсутні докази протиправності дій чи рішень відповідача про встановлення ІІІ групи інвалідності, а також в процедурах розгляду заяв ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 не обгрунтовані та не підлягають задоволенню

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; пу. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 р. по справі № 440/5283/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич