Постанова

від 08.10.2024 по справі 420/3016/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2024 р. Категорія 102070000м. ОдесаСправа № 420/3016/24Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін: ДМСЧаюк А.С. (довіреність)представник позивачаТарасенко Д.Ю. (ордер)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправною відмови в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправною відмови в прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства РФ. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 року замість документа про припинення громадянства РФ з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі № 420/3016/24 залишено без змін.

Окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, вчинені при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 420/3016/24 в частині відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 420/3016/24 та розгляду звернення ОСОБА_1 щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Про вжиті заходи реагування повідомити суд протягом одного місяця з дня отримання даної окремої ухвали. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати окрему ухвалу суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що УДМС у Херсонській області здійснено повторний розгляд заяви ОСОБА_1 у відповідності до норм Закону, Порядку та з урахуванням встановлених судом обставин та висновків суду, результати повторного розгляду викладені в листі УДМС у Херсонській області від 02.07.2024 №6501.2-4455/65.3-24. Окрім зазначеного, суд першої інстанції не з`ясував належного (відповідного) суб`єкта владних повноважень, не зазначив, який саме нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення та належність до даної справи ДМС. В той же час в окремій ухвалі не зазначено які конкретні заходи повинні бути вжиті УДМС у Херсонській області.

ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, позивач вказує, що твердження УДМС України в Херсонській області, що суд не з`ясував належного (відповідного) суб`єкта владних повноважень» є безпідставними, оскільки суд в окремій ухвалі визнав протиправними дії УДМС України в Херсонській області в частині відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства та зобов`язав Управління, як відповідача у цій справі, вжити відповідних заходів для усунення порушення приписів чинного законодавства України при виконанні судового рішення та розгляді звернення позивача про подання декларації.

Управлінням Державної міграційної служби України в Херсонській області було надано заперечення на відзив, у яких зазначено 20 серпня 2024 року Верховною Радою України прийнято Закон України №3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України», який набирає чинності через три місяці з дня його опублікування - з 24.11.2024 року, окрім деяких його положень, які набрали чинності 25.08.2024 року. Вказаним Законом позивачу продовжено термін для виконання поданого зобов`язання про припинення іноземного громадянства.

ОСОБА_1 було надано додаткові пояснення, у яких зазначено, що прийняті Законом України № 3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України» зміни не скасовують право позивача на подання декларації, а лише запроваджують додаткові підстави для подачі декларації, залишаючи при цьому за позивачем право на подачу декларації за загальним правилом. Крім того, суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність свої рішень тими нормами права, які не існували на момент прийняття таких рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства РФ. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 року замість документа про припинення громадянства РФ з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі № 420/3016/24 залишено без змін.

Одеським окружним адміністративним судом 26.06.2024 було видано виконавчі листи у справі № 420/3016/24, після отримання яких ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про відкриття виконавчого провадження.

До Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява в поряду ст. 383 КАС України, в якій сторона позивача просила суд визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, вчинені при виконанні Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 420/3016/24 в частині відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України при виконанні Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 420/3016/24 та розгляду звернення ОСОБА_1 щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області протягом місяця надати до суду звіт про виконання Окремої ухвали.

В обґрунтування заяви зазначено, що адвокатом було отримано відповідь УДМС України в Херсонській області про те, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі № 420/3016/24 повторно розглянуто заяву від 27.12.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, з урахуванням висновків суду в даній справі, та за результатами повторного розгляду прийнято рішення про відсутність законних підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства ОСОБА_1 . Зважаючи на те, що така відповідь за результатами повторного розгляду декларації позивача та повторна відмова в її прийнятті не свідчить про виконання рішення суду, сторона позивача звернулася до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.

Підставою для постановлення окремої ухвали у цій справі було те, що рішення ООАС від 13.03.2024 № 420/3016/24 виконано відповідачем не в повному обсязі та без урахування висновків суду, що суперечить пункту 9 частини 1 статті 129 та статті 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов`язковим до виконання, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви у спосіб визнання протиправними дій відповідача (боржника), вчинених на виконання рішення суду у цій справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами другою, четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містить КАС України, зокрема, нормами статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Савіцький проти України» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 26.07.2012 зазначив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), в. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі ««Immobiliare Saffi» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції (див. рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, ECHR 2002-III). Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Козачек проти України» (Kozachek v. Ukraine), заява №29508/04). Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (див. рішення у справах «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), заява №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), заява №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Так, Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємним складовим елементом права кожного на судовий захист; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом; держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012, перше речення абз. 2 п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, перше речення абз. 8 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019, мотивувальна частина рішення №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) від 28 серпня 2020 року).

Згідно ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими заявником.

З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2024 року було відкрито виконавче провадження № 75428534 за виконавчим листом у справі № 420/3016/24 про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 замість документа про припинення громадянства РФ з урахуванням висновків суду.

На підставі ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатом в інтересах ОСОБА_1 було подано до УДМС України в Херсонській області адвокатський запит з проханням повідомити про результати виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі № 420/3016/24, а також повідомити, чи прийнято декларацію ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Адвокатом було отримано відповідь, згідно з якою на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року по справі № 420/3016/24 повторно розглянуто заяву від 27.12.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, з урахуванням висновків суду в даній справі, та за результатами повторного розгляду прийнято рішення про відсутність законних підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства ОСОБА_1 .

При цьому, згідно висновків суду, які є обов`язковим для врахуванням УДМС України в Херсонській області при повторному розгляді декларації ОСОБА_1 «…позивач об`єктивно був позбавлений можливості вжити залежні від нього заходи щодо припинення громадянства РФ в періоді з 24.11.2020 по 24.11.2022, що спростовує доводи відповідача про бездіяльність позивача протягом двох років з моменту прийняття громадянства України щодо вчинення заходів виходу з іноземного громадянства. При цьому, в такому випадку законодавство України передбачає можливість подання декларації про відмову від іноземного громадянства, що і було вчинено позивачем 27.12.2023. … Таким чином, позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документа про припинення громадянства РФ через введення воєнного стану України та припинення діяльності всіх консульських установ цієї держави на території України наразі є неможливим. Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що міграційний орган, відмовляючи у прийнятті декларації позивачеві про відмову від іноземного громадянства, діяв не у спосіб, передбачений Законом № 2235-Ш та Порядком № 215, що свідчить про протиправність таких дій…».

Однак, при повторному розгляді декларації ОСОБА_1 УДМС України в Херсонській області висновки суду не враховано та прийнято рішення, що є аналогічним попередній відмові Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства РФ, що в судовому порядку визнано протиправним.

Водночас, міграційний органи при повторному розгляді декларації зазначає, що у ОСОБА_1 відсутні законні підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства та вимагає подати документ, неможливість подачі якого визначена судом, що суперечить рішенню суду.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменком Ігорем Миколайовичем, при примусовому виконанні виконавчого листа № 420/3016/24 виданого 26.06.2024 прийнято Постанову ВП № 75428534 від 05.08.24 р., якою за невиконання рішення суду накладено на боржника: Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

24.09.2024 року державним виконавцем в межах того ж виконавчого провадження ВП № 75428534 за повторне невиконання рішення боржником без поважних причин накладено на боржника: Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області штраф на користь держави у розмірі 10200 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

26.09.2024 року державним виконавцем підготовлено та направлено до ГУ Національної поліції у Херсонській області повідомлення щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 382 КК України відносно посадових осіб Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області за не виконання рішення суду по справі № 420/3016/24 в частині Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства від 27.12.2023 року замість документа про припинення громадянства РФ з урахуванням висновків суду.

26.09.2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 75428534 керуючись вимогами п.11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження»,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №816/2026/18 досліджував питання щодо підстав застосування ст. 383 КАС України.

Зокрема, Верховний Суд вказав, що врахування суб`єктом владних повноважень правової оцінки спірного питання, наданої судом у рішенні за результатами розгляду адміністративної справи, є обов`язком такого суб`єкта в силу вимог процесуального закону.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд звернув увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п`ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21.11. 2019 у справі №802/1933/18-а.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має права звернутися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Враховуючи вище викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року № 420/3016/24 виконано відповідачем не в повному обсязі та без урахування висновків суду, що суперечить пункту 9 частини 1 статті 129 та статті 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов`язковим до виконання, тому суд вірно дійшов висновку про задоволення заяви у спосіб визнання протиправними дій відповідача (боржника), вчинених на виконання рішення суду у цій справі.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не з`ясував належного суб`єкта владних повноважень, не зазначив, який саме нормативно-правовий акт, вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення та належність до даної справи ДМС, оскільки суд першої інстанції в окремій ухвалі визнав протиправними дії УДМС України в Херсонській області в частині відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства та зобов`язав Управління вжити відповідних заходів для усунення порушення приписів чинного законодавства України при виконанні судового рішення та розгляді звернення Позивача про подання декларації.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта, що Закон України №3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України» позивачу продовжено термін для виконання поданого зобов`язання про припинення іноземного громадянства, оскільки вказаний закон не існував на момент прийняття рішення від 13 березня 2024 року та ухвали від 30 липня 2024 року, а тому Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області не може присилатись на вказаний Закон №3897-ІХ, як на підставу невиконання рішення суду.

До того ж, прийняті Законом України № 3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України» зміни не скасовують право позивача на подання декларації та не впливають на обов`язковість виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року № 420/3016/24.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, - залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року по справі № 420/3016/24, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено 09 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький