Постанова

від 03.10.2024 по справі 240/18057/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18057/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

03 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,

за участю

секретаря судового засідання - Литвина Д.С.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Погорлецького Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління соціального захисту населення Богунського району м.Житомир про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління соціального захисту населення Богунського району м.Житомир з наступними позовними вимогами:

- визнати дії ГУ ПФУ в Житомирській області по неналежному нарахуванню (індексації, осучасненю, перерахунку) пенсії (відмові в наданні належної, повної, всебічної обґрунтованої інформації) такими, що суперечать вимогам статей 1, 2, 8, 9, 19, 21, 22, 40, 46, 48, 58, 68, 124 Конституції України, статей 4, 12, 28 Конвенції про права осіб з інвалідністю;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області по зменшенню реальної соціальної виплати (пенсії) в 5 7 разів;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області провести доцільний (найвигідніший позивачу) перерахунок соціальної виплати пенсії (вид, розмір, належне осучаснення, з урахуванням реального доходу 1999 2003 років), що має відповідати статті 28 Конвенції про права інвалідів, статтям 1, 3, 8, 9, 19, 22, 46, 48, 58, 68 Конституції України, статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»;

- стягнути з ГУ ПФУ в Житомирській області нанесену матеріальну шкоду в розмірі 720000,00 грн та моральну шкоду в розмірі 15000000,00 грн;

- визнати дії УСЗН щодо відмови в наданні субсидії такими, що порушили права, передбачені статтями 3, 8, 22, 48, 58, 68 Конституції України та статті 28 Конвенції про права інвалідів;

- визнати дії УСЗН щодо відмови у проведенні нагляду за дотриманням законності нарахування, перерахунку, осучаснення, індексації пенсії (соціальної) виплати, невиконанням основних завдань, що порушили права, передбачені статтями 3, 8, 22, 48, 58, 68 Конституції України та статті 28 Конвенції про права інвалідів;

- стягнути з УСЗН матеріальну шкоду в розмірі 28397,85 грн та моральну шкоду в розмірі 36000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ПФУ в Житомирській області у порушенням вимог Конституції України та Конвенції про права інвалідів не визначив розмір пенсії за найвигіднішим для особи варіантом, а навпаки зменшив реальну виплату в 5 7 разів з 2013 року, що свідчить, на переконання позивача, про невчинення відповідачем-1 дій по осучасненню відповідної соціальної виплати. Наголошує, що ГУ ПФУ в Житомирській області не надає детальні та доступно зрозумілі пояснення і розрахунки соціальної виплати, а тому твердження про проведення розрахунку пенсії за найвигіднішим варіантом, позивач уважає голослівним. Акцентує увагу, що розмір пенсії є менше комірного за соціальне житло взимку, а тому після його оплати не залишається коштів на поточний ремонт житла, їжу, одяг, соціальний розвиток, які гарантовані законом. Наведене, на переконання позивача, свідчить, що нарахувавши виплату менше межі виживання, ГУ ПФУ в Житомирській області свідомо, умисно наносить матеріальну та моральну шкоду. Спираючись на матеріали пенсійної справи, позивач стверджує, що ГУ ПФУ в Житомирській області, порушуючи вимоги статей 1, 3, 22, 48, 58, 68 Конституції України, статті 28 Конвенції про права інвалідів, умисно, свідомо, самоуправно порушило право на законний, найвигідніший розмір соціальної виплати, не врахувало належно (спотворивши, неналежно осучаснивши зменшивши) дохід 1982 2005 років, не перерахувало пенсію, позбавивши коштів на мінімальне задоволення потреб інваліда ІІ групи. УСЗН, не виконуючи своїх основних завдань, вчасно, повно і належно не перевірило законність і повному нарахування соціальної виплати, і в той же час відмови в наданні вчасно субсидії (допомоги) у порушення постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2020 року №632, чим доєдналося до нанесення моральної та істотної матеріальної шкоди. Стверджує, що відповідачі зобов`язані відповідно до вимог міжнародних договорів і Конвенцій, Конституції України, законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про соціальний захист населення» привести належне нарахування (перерахунок, нагляд за законністю, повнотою визначення розміру) соціальної виплати інваліда ІІ групи, належно, повно і законного врахувати матеріали його пенсійної справи, нарахувати соціальну виплату, надати допомогу з джерел бюджетного фінансування, що дозволить виділити непрацездатному інваліду, і мають погоджувати з ним нарахування виплати, коефіцієнти заробітної плати (доходу), стажу, чого зроблено не було.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача - ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача.

Представник відповідача - Управління соціального захисту населення Богунського району м.Житомир в судове засідання не з"явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 оскаржує дії ГУ ПФУ в Житомирській області по неналежному нарахуванню (індексації, осучасненю, перерахунку) пенсії (відмові в наданні належної, повної, всебічної обґрунтованої інформації) та дії по зменшенню реальної соціальної виплати (пенсії) в 5 7 разів.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 122 КАС України, суд вірно здійснив правову оцінку зазначеним діям Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в межах шестимісячного строку від дати звернення позивача з позовом до суду, тобто за період з 22 грудня 2022 року по 21 червня 2023 року.

Так, судом встановлено, що в межах розгляду Житомирським окружним адміністративним судом справи №240/3029/21 надано правову оцінку діям ГУ ПФУ в Житомирській області щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 01 липня 2019 року, з урахуванням наявних у матеріалах пенсійної справи документів на підтвердження страхового стажу та розмірну заробітної плати, що підлягає врахування під час такого розрахунку. Зазначене рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №240/3029/21 набрало законної сили 05 жовтня 2021 року.

У спірний період ГУ ПФУ в Житомирській області провело перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2023 року на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168.

Згідно наданого суду перерахунку пенсії від 27 червня 2024 року, розмір пенсії з 01 березня 2023 року розраховано з середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 рік (3764,40), із застосуванням коефіцієнтів збільшення: 1,17 на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20 лютого 2019 року №124; 1,11 на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року №251; 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року №127; 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року №118; 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168.

Як наслідок розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески визначено у сумі 7405,03 (3764,40 * 1,17 * 1,11 * 1,11 * 1,14 * 1,197).

Зазначений розмір заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески помножено на індивідуальний коефіцієнт в розмірі 0,85484 та коефіцієнт стажу 0,41250.

За результатами розрахунку визначено пенсію у розмірі 2610,56 грн.

Також, з огляду на наявний у позивача понаднормовий стаж 16 років, визначено доплату у розмірі 334,88 грн, шляхом множення мінімального розміру пенсії за віком, що становить розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на 16%.

Згідно приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі 2093 гривні.

Таким чином, доплата за понаднормовий стаж розрахована шляхом множення 2093 гривень на 0,16.

Розмір пенсії по інвалідності у розмірі 2538,05 грн розрахований шляхом множення пенсії у сумі 2650,90 (2610,56 + 334,88) на 90%.

Також, на виконання приписів пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168 позивачу визначено доплату як особі, якій не виповнилося 70 років, страховий стаж якої становить не менше ніж 35 років яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України №1058-ІV, у якої щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, установлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 2760 гривень. Така доплата склала 109,10 грн (2760 2650,90).

На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що ГУ ПФУ в Житомирській області в порушенням вимог Конституції України та Конвенції про права інвалідів не визначив розмір пенсії за найвигіднішим для особи варіантом, а навпаки зменшив реальну виплату в 5-7 разів з 2013 року, що свідчить, на переконання позивача, про невчинення відповідачем-1 дій по осучасненню відповідної соціальної виплати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що з боку ГУ ПФУ в Житомирській області відсутня протиправна бездіяльність щодо не проведення перерахунку пенсії позивача у відповідному розмірі. Що стосується Управління соціального захисту населення Богунського району м.Житомир, суд вважає, що оскаржувані дії зазначеного суб"єкта владних повноважень, не призводять до порушення прав позивача, з метою захисту яких подано відповідний позов.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.

Призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється згідно із Законом України №1058-IV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статей 27 та 28 Закону України №1058-IV розмір пенсії по інвалідності залежить від групи інвалідності та призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до

Розмір пенсії за віком залежить від страхового стажу, набутого протягом трудової діяльності, та розміру заробітної плати, яку отримувала особа.

При обчисленні пенсії для кожного пенсіонера визначається індивідуальний коефіцієнт страхового стажу (в залежності від кількості відпрацьованих місяців) та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, від якого залежить середньомісячний заробіток для обчислення пенсії.

Відповідно до статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Суд першої інстанції встановив, що за результатами розгляду справи №240/3029/21 судом надана правова оцінку правильності визначення ГУ ПФУ в Житомирській області коефіцієнта стажу позивача в розмірі 0,41250 та індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі 0,85464. Жодних нових аргументів, яким не була надана правова оцінка під час розгляду зазначеної справи судом у відповідній частин, позовна заява та наведені позивачем під час проведення судових засідань у цій справі пояснення, не містять, а тому, в силу приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначена обставина не підлягає перевірці у розглядуваній справі.

Окрім того встановлено, що розрахунок пенсії з 01 березня 2023 року, проведений ГУ ПФУ в Житомирській області 24 лютого 2023 року, містив неправильний індивідуальний коефіцієнт заробітної плати в розмірі 0,81359. Однак, застосування такого коефіцієнта не призвела до безпідставного зменшення розміру пенсії та недоплати такої. Крім того, наданим відповідачем розрахунком, проведеним 27 червня 2024 року, розмір пенсії позивача з 01 березня 2023 року перерахований із застосуванням правильного індивідуального коефіцієнта заробітної плати в розмірі 0,85464.

Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги твердження позивача про те, що ГУ ПФУ в Житомирській області не проводить індексацію, осучаснення та перерахунок його пенсії, оскільки наявною у матеріалах справи копією пенсійної справи ОСОБА_1 підтверджується проведення щороку нарахування індексації пенсії відповідно до вимог постанов Уряду, та перерахунку розміру пенсії з урахуванням змін, внесених до законодавства, що регулює відповідні правовідносини.

Також судом не встановлено, що внаслідок проведеного позивачу 24 лютого 2023 року та 27 червня 2024 року перерахунку пенсії з 01 березня 2023 року розмір його пенсії зменшився. Навпаки, такий збільшився після проведення перерахунку доплати за понаднормовий стаж виходячи з прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, який збільшився з 01 січня 2023 року, а також призначення доплати на підставі пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168.

Надаючи правову оцінку твердженню позивача про те, що дії ГУ ПФУ в Житомирській області по неналежному нарахуванню (індексації, осучасненю, перерахунку) пенсії (відмові в наданні належної, повної, всебічної обґрунтованої інформації) є такими, що суперечать вимогам статей 1, 2, 8, 9, 19, 21, 22, 40, 46, 48, 58, 68, 124 Конституції України, статей 4, 12, 28 Конвенції про права осіб з інвалідністю, суд вірно звернув увагу, що положення статей 1, 2, 8, 9, 19, 21, 22, 40, 58, 68 та 124 Конституції України закріплюють загальні положення щодо правового устрою держави Україна, статусу її громадян, права таких на звернення до державних органів та їх обов`язки, а також повноваження на здійснення правосуддя. Отже, названі норми не врегульовують порядок призначення та перерахунку соціальних виплат громадян. Водночас, стаття 46 Конституції України закріплює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 46 Конституції України Верховною Радою України 15 липня 1999 року прийнято Закон України «Про прожитковий мінімум» №966-ХІV, який дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Відповідно до приписів статті 1 названого Закону у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закону України №966-ХІV) прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Порядок встановлення та затвердження прожиткового мінімуму визначений положеннями статті 4 Закону України №966-ХІV.

Згідно частини 3 названої правової норми прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, розмір пенсії позивача станом на 01 січня 2023 року та, після проведеного 24 лютого 2023 року перерахунку, з 01 березня 2023 року перевищує такий розмір.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушення з боку ГУ ПФУ в Житомирській області вимог статті 46 Конституції України за результатами проведеного перерахунку розміру пенсії позивача.

Щодо твердження позивача про порушення ГУ ПФУ в Житомирській області вимог статті 48 Конституції України, суд зважує на те, що названою правовою нормою закріплено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Однак, реалізація такого права названою правовою нормою не передбачена. Так, з метою реалізації відповідного права особа може відшукувати роботу з оплатою, яка забезпечить такий життєвий рівень. Також протягом життя особа може здійснювати заощадження або набувати рухоме та нерухоме майно, використання якого також забезпечить достатній життєвий рівень. При цьому, зазначеною правовою нормою не передбачено, що такий життєвий рівень особі має забезпечувати саме держава.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що названі правові положення Конституції України, ГУ ПФУ в Житомирській області не порушило.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ГУ ПФУ в Житомирській області по нарахуванню пенсії є такими, що не суперечать вимогам статей 1, 2, 8, 9, 19, 21, 22, 40, 46, 48, 58, 68, 124 Конституції України, статей 4, 12, 28 Конвенції про права осіб з інвалідністю.

Враховуючи, що згідно проведеного пенсійним органом перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2023 року, такий збільшився, вимога позивача про визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Житомирській області по зменшенню реальної соціальної виплати (пенсії) в 5 7 разів також є необгрунтованою. При цьому, посилання позивача на те, що розмір відсоткової частки пенсії, яку він витрачає на комірне, по відношенню до загального розміру отримуваної ним пенсії збільшився у рази, не підтверджує зменшення реального розміру отримуваної ним пенсії.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про те, що ГУ ПФУ в Житомирській області на виконання вимог ухвали суду не надало персональну електронну облікову картку ОСОБА_1 , необхідно зазначити, що згідно абзацу 25 статті 1 Закону України №1058-ІV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік) організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Положеннями статті 21 зазначеного Закону закріплено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Частиною 2 названої правової норми передбачено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Також відповідна правова норма закріплює перелік відомостей, що містить персональна електронна облікова картка.

На момент розгляду справи судом Пенсійний фонду України не реалізував приписів частини 2 статті 21 Закону України №1058-ІV та не визначив порядок ведення персональних електронних облікових карток. При цьому, за результатами дослідження наданої ГУ ПФУ в Житомирській області інформації, яка міститься в пенсійній справі позивача, копія якої додана до матеріалів справи, суд приходить до висновку, що така включає всі, визначені у частині 2 статті 21 Закону України №1058-ІV, відомості.

Твердження позивача про те, що відомості, які містяться у персональній електронній обліковій картці, мають бути оформлені об`єднано, структуровано, не ґрунтуються на наведених вище положеннях Закону України №1058-ІV.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області провести доцільний (найвигідніший позивачу) перерахунок соціальної виплати пенсії (вид, розмір, належне осучаснення, з урахуванням реального доходу 1999 2003 років), що має відповідати статті 28 Конвенції про права інвалідів, статтям 1, 3, 8, 9, 19, 22, 46, 48, 58, 68 Конституції України, статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» та стягнути з ГУ ПФУ в Житомирській області нанесеної матеріальної шкоди в розмірі 720000,00 грн і моральної шкоди в розмірі 15000000,00 грн, також є такими, що не підлягають задоволенню.

Відносно вимоги позивача щодо визнання дій УСЗН щодо відмови в наданні субсидії такими, що порушили права, передбачені статтями 3, 8, 22, 48, 58, 68 Конституції України та статті 28 Конвенції про права інвалідів, судом встановлено, що 28 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся до УСЗН із заявою про призначення та надання житлової субсидії.

За результатами розгляду такої заяви ГУ ПФУ в Житомирській області призначено субсидію на житлово-комунальні послуги та придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива на період з 01 листопада 2022 року по 31 березня 2023 року в розмірі 218445 грн та з 01 по 30 квітня 2023 року в розмірі 1246,09 грн. У подальшому, а саме у травні 2023 року позивачу у призначенні пенсії відмовлено, а з 01 червня по 30 вересня 2023 року призначено субсидію у розмірі 107,36 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» від 16 вересня 2022 року №1041, яка набрала чинності 23 вересня 2022 року до Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №484 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» внесені зміни.

Зокрема, абзаци 1 6 замінити абзацами такого змісту:

« 9. Призначення житлових субсидій здійснюється:

до 30 листопада 2022 р. включно структурними підрозділами з питань соціального захисту населення;

починаючи з 1 грудня 2022 р. органами Пенсійного фонду України.

Контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи.

Заяви про призначення та надання житлової субсидії за формою згідно з додатком 1 (далі заява) з необхідними документами та/або відомостями приймаються від громадян:

структурними підрозділами з питань соціального захисту населення до 30 листопада 2022 р. включно в електронній формі (через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики, інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування або Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі Портал Дія);

органами Пенсійного фонду України починаючи з 1 грудня 2022 р., у тому числі у разі надіслання їх поштою або в електронній формі (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, мобільний додаток Пенсійного фонду України, засобами Порталу Дія).

Сформована та підписана електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, заява разом із декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою згідно з додатком 2 (далі декларація) передається засобами Порталу Дія шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами Мінсоцполітики та Пенсійного фонду України до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення/органу Пенсійного фонду України (далі уповноважені органи).

Заяви з необхідними документами та/або відомостями також приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади або військової адміністрації (далі посадові особи виконавчого органу) та посадовими особами центру надання адміністративних послуг, які передають їх протягом трьох робочих днів з дати їх надходження уповноваженому органу.

Заяви з необхідними документами та/або відомостями приймаються посадовими особами виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг виключно з формуванням електронної справи.

Заяви з необхідними документами та/або відомостями (після формування електронної справи) у паперовій формі передаються уповноваженому органу не рідше ніж раз на два тижні.».

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки УСЗН у межах спірних правовідносин не розглядало заяву позивача про призначення субсидії та не приймало рішення за результатами такого розгляду, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання дій УСЗН щодо відмови в наданні субсидії такими, що порушили права, передбачені статтями 3, 8, 22, 48, 58, 68 Конституції України та статті 28 Конвенції про права інвалідів, оскільки такі дії названим суб`єктом владних повноважень не вчинялися.

Надаючи правову оцінку позовній вимозі позивача про визнання дій УСЗН щодо відмови у проведенні нагляду за дотриманням законності нарахування, перерахунку, осучаснення, індексації пенсії (соціальної) виплати, невиконанням основних завдань, що порушили права, передбачені статтями 3, 8, 22, 48, 58, 68 Конституції України та статті 28 Конвенції про права інвалідів, судом встановлено, що додані до позовної заяви ОСОБА_1 копій звернень до УСЗН стосувалися незгоди громадянина з рішенням щодо відмови в призначені йому субсидії з вересня 2022 року, не проведення її виплати та правильності визначення розміру такої. Застереження щодо не проведення УСЗН нагляду за призначенням пенсії, наведено у зверненні від 01 лютого 2023 року, як підтвердження неналежного виконання покладених на УСЗН функцій.

Водночас, звернення від 28 листопада 2022 року, яке б містило вимогу позивача до УСЗН здійснити нагляд за призначенням пенсії, позивач не надав, а наявна у матеріалах справи копія заяви про призначення субсидії від 28 листопада 2022 року, копія якої надана ГУ ПФУ в Житомирській області, не містить будь-яких вимог до УСЗН здійснити нагляд за призначенням позивачу пенсії.

З огляду на викладене та за відсутності належних та допустимих доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги, оскільки відсутні докази вчинення УСЗН дій щодо відмови у проведенні нагляду за дотриманням законності нарахувань, перерахунку, осучаснення, індексації пенсії (соціальної) виплати, невиконання основних завдань або допущення УСЗН бездіяльності за результатами отримання звернення щодо проведення нагляду за дотриманням законності нарахувань, перерахунку, осучаснення, індексації пенсії (соціальної) виплати.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок сформовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 не звертався до УСЗН із заявою щодо проведення нагляду за дотриманням законності нарахувань, перерахунку, осучаснення, індексації пенсії (соціальної) виплати, оскаржувані дії останнього не призводять до порушення прав позивача, з метою захисту яких подано відповідний позов.

І, як наслідок, враховуючи, що вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди з УСЗН є похідними від вимог про визнання протиправними дій, за результатами розгляду яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, правові підстави для задоволення перших також відсутні.

Відносно посилання апелянта на порушення судом першої інстанції процесуальних вимог закону, що полягало у ненаданні оцінки всім доводам позивача, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Більше того, колегія суддів зазначає, що оцінка діям ГУ ПФУ в Житомирській області щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 01 липня 2019 року, була надана в межах розгляду Житомирським окружним адміністративним судом справи №240/3029/21, що залишено поза увагою позивача.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 08 жовтня 2024 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.